Порівняння Tamron 17-50mm f/2.8 VC IF XR Di II LD Aspherical vs Tamron 17-50mm f/2.8 IF XR Di II LD Aspherical

Загальне призначення є досить умовним, і на практиці застосування оптики не обмежується заявленим напрямом — все залежить від навичок і фантазії фотографа. Тим не менш, інформація про спеціалізацію може помітно полегшити вибір. Враховуючи такі оригінальні варіанти як кінооб'єктив і багатофункціональний.

— Архітектурний. Об'єктиви, розраховані насамперед на зйомку будівель. Більшість таких моделей оснащується системою Tilt-Shift (див. нижче). В даному випадку ця функція призначена для корекції перспективи при зйомці високих будівель. На фотографії, зробленій звичайним об'єктивом, прямі лінії можуть вийти викривленими, що неприпустимо в тих випадках, коли потрібне точне відображення будівлі на знімку. Використання системи Tilt-Shift дозволяє уникнути цього явища і отримати достовірне зображення, що не потребує додаткової корекції у фоторедакторі.

— Пейзажний. До пейзажних в даному випадку належать короткофокусні (ширококутні) об'єктиви, які, згідно з результатами тестів, забезпечують хорошу різкість зображення. Іншими словами, до пейзажних належать не всі «ширококутні», а тільки ті, які фактично здатні забезпечити чітке, різке зображення.

— Портретний. Відмінними рисами класичного портретного об'єктива є: по-перше, фіксована фокусна відстань, яка звичайно ст...ановить більше 50 мм (екв.35 мм); по-друге, висока світлосила (найчастіше не нижче f/2.8, хоча зрідка зустрічаються і винятки). Таке поєднання характеристик дозволяє знімати портрети з красивим розмиттям фону, розміщуючи камеру на досить значній відстані; останнє може стати в нагоді в студіях, де використовується додаткове обладнання для освітлення — камеру бажано встановлювати за освітлювальними приладами, щоб вона не давала тіні. Говорячи ж про фіксовану фокусну відстань, варто нагадати, що «фікси» простіші, легші і дешевші зум-об'єктивів, а можливість налаштовувати збільшення під час зйомки портретів потрібно рідко — найчастіше можна цілком обійтися «зумом ногами».

— Багатофункціональний. До даного напрямку віднесені об'єктиви універсального типу (див. вище), що пропонують покупцеві хороше співвідношення ціни і якості; простіше кажучи — багатоцільові моделі з хорошими робочими характеристиками і при цьому порівняно недорогі (саме «порівняно», фактична ціна може бути досить високою). При виборі моделей в дану категорію якість зйомки оцінювалася за результатами реальних тестів.

– Кінооб'єктив. Головною особливістю кінооб'єктивів є можливість тонкого налаштування апертури. Діафрагму можна закрити/відкрити на 0,1 або навіть 0,01 мм, тоді як в фотооб'єктивах крок налаштування діафрагми не може бути менше 1 мм. Додатково в кінооб'єктивах світлосила виражається Т-числом, а в фотооб'єктивах використовується F-число. Оператор може знімати безліччю кінооб'єктивів з одною світлосилою, при цьому відпадає необхідність змінювати освітлення. А при використанні фотооб'єктивів з однаковою світлосилою нерідко доводиться налаштовувати освітлення під кожну оптику окремо. Кінооб'єктиви припускають зйомку зі штатива, що відбивається на їх конструктивних особливостях і дизайні - такі моделі зазвичай більш крупні і важкі ніж аналоги для фотозйомки.

Система вказує, на який бренд фотоапаратів розрахований даний об'єктив. Виробники фототехніки часто використовують в своїх камерах оригінальні системи кріплення, не завжди сумісні між собою; тому для нормального використання об'єктив повинен бути першопочатково призначений для відповідної системи. Водночас варто враховувати, що фактична сумісність буде залежати ще й від байонета (див. «Байонет (кріплення)»). При цьому одна система нерідко включає кілька байонетов (наприклад, Canon і Nikon); буває і навпаки — один байонет може використовуватися відразу в декількох системах (наприклад, Micro 4/3 застосовують і Olympus і Panasonic). Взагалі ж оптимальний порядок вибору такий: першопочатково уточнити сумісність об'єктива з системою, потім — з конкретним байонетом.

Зазначимо також , що сторонні виробники (не випускають камери і займаються тільки об'єктивами) нерідко випускають моделі, розраховані відразу на кілька різних систем. Така сумісність може досягатися як за рахунок набору перехідників (в комплекті поставки або продаються окремо), так і за рахунок випуску різних модифікацій одного і того ж об'єктива, що розрізняються тільки байонетами. Особливості кожної подібної моделі варто уточнювати окремо.

Тип кріплення, що використовується для з'єднання об'єктива з фотоапаратом. Назва походить від англійського «bayonet», що означає «багнет» і з'єднання багнетного типу. Байонетні кріплення використовуються в абсолютній більшості сучасних цифрових камер завдяки надійності й легкості у використанні.

Повна сумісність об'єктива з камерою гарантована тільки в тому разі, якщо їх типи кріплень співпадають. Деякі байонети сумісні один з одним через перехідники, однак таке з'єднання може обмежити можливості об'єктива (наприклад, зробить неможливим використання автофокуса) і в цілому не вважається оптимальним. Варто враховувати, що в рамках однієї системи (див. вище) часто використовуються різні байонети, також не сумісні один з одним.

Так, у виробника Canon існують байонети EF-M, EF-S, EF, RF, RF-S. У Leica — Leica M, Leica SL, Leica TL. Nikon у своєму арсеналі має Nikon 1, Nikon F, Nikon Z. В оптику Pentax встановлюються Pentax 645, Pentax K, Pentax Q. Samsung вик...ористовує кріплення NX-M і NX. В моделях Sony зустрічаються Sony A і Sony E. Крім цього, на ринку представлені й інші типи байонетов — як фірмові (Fujifilm G, Fujifilm X, Hasselblad H, Sigma SA), так і універсальні (Four Thirds (4/3), Micro 4/3).

Зазначимо, що існують об'єктиви, для яких заявлена сумісність відразу з декількома байонетами. Така «всеїдність» може бути реалізована різними способами. Приміром, одні моделі мають нестандартне кріплення на корпусі об'єктива, а сумісність з різними байонетами забезпечується за рахунок використання перехідників; ці перехідники можуть як входити в комплект, так і купуватися окремо. Інший варіант — об'єктив випускається в декількох модифікаціях, кожна під свій байонет. Ці подробиці варто уточнити перед покупкою.

Цей параметр визначає розміри ділянки знімається сцени, що потрапляє в кадр. Чим ширше кути огляду — тим більший ділянку може відобразити об'єктив за один знімок. Вони безпосередньо пов'язані з фокусною відстанню об'єктива (див. «Фокусна відстань»), а також залежать від розміру конкретної матриці, з якої застосовується оптика: для одного і того ж об'єктива чим менше матриця, тим менше кути огляду, і навпаки. На нашому сайті у характеристиках оптики зазвичай вказуються кути огляду при використанні з тією матрицею, на яку об'єктив розрахований першопочатково (докладніше див. «Розмір матриці»).

Мінімальна дистанція фокусування (м) – найменша відстань, з якого можна сфокусуватися на об'єкті і проводити фотозйомку. Зазвичай вона коливається в діапазоні від 20см для ширококутних об'єктивів до декількох метрів для тілі. В макро режимі фотоапарата або за допомогою макро об'єктивів це відстань може бути і менше 1го сантиметри.

Ступінь збільшення знімається предмета при застосуванні об'єктива для макрозйомки (тобто зйомки дрібних об'єктив на максимально можливому наближенні, коли відстань до предмета зйомки вимірюється в міліметрах). Під ступенем збільшення в даному випадку мається на увазі співвідношення розміру зображення об'єкта, що одержується на матриці фотоапарата, до реальних розмірів знімається об'єкта. Наприклад, при розмірі обьекта 15 мм і коефіцієнт збільшення 0,3 зображення цього об'єкта на матриці буде мати розмір 15х0,3=4,5 мм. При одному і тому ж розмірі матриці чим більше коефіцієнт збільшення — тим більше розмір зображення об'єкта на матриці, тим більше пікселів припадає на цей об'єкт, відповідно — чим чіткіше отримується зображення, тим більше деталей вдається на ньому передати і тим краще об'єктив підходить для макрозйомки. Вважається, що для отримання макроснимков щодо прийнятної якості коефіцієнт збільшення повинен становити не менше 0,25 – 0,3.

Наявність у об'єктиві власної системи стабілізації зображення. Така система включає гіроскопи і рухливі лінзи, які компенсують дрібні тремтіння об'єктива і запобігають появі «шевеленки». Стабілізація особливо актуальна під час зйомки з рук, особливо на довгих витримках та/або на далеких дистанціях з великим збільшенням: саме в таких умовах «шевеленка» найсильніше впливає на якість знімка. Водночас варто враховувати, що наявність стабілізатора помітно позначається на вазі, габаритах і, перш за все — ціною оптики; при цьому деякі сучасні камери мають власні системи стабілізації (за рахунок зсуву матриці). Тому вибирати об'єктив з даною функцією має сенс у тому разі, коли максимальна захист від «шевеленки» має принципове значення.

Число елементів (по суті — кількість лінз), що входять в конструкцію об'єктива, а також кількість груп, в яких об'єднані ці елементи. Зазвичай, чим більше елементів передбачене в конструкції — тим краще об'єктив справляється з спотвореннями (абераціями) при проходженні через нього світла. З іншого боку, велика кількість лінз збільшує габарити та вагу оптики, знижує світлопропускання (докладніше див. «Світлосила») а також висуває підвищені вимоги до якості обробки, що позначається на вартості об'єктива.

Діаметр різьблення для установки на об'єктив світлофільтра. Світлофільтри являють собою пристосування для зміни параметрів світлового потоку, що потрапляє в об'єктив. Вони можуть використовуватися для виділення окремих кольорів, фарбування всього знімка в один колір, затемнення зображень, корекції колірної температури і балансу освітленості, зйомки в інфрачервоному діапазоні та ін. Також світлофільтр може грати роль захисту від забруднення. Для успішної установки на об'єктив діаметр світлофільтра повинен співпадати з діаметром фільтра, зазначеним для даної моделі оптики.