Порівняння Celestron Ultima 100/45 vs Celestron Regal M2 100 ED

Кратність збільшення зображення, забезпечувана підзорною трубою. Грубо кажучи, даний параметр описує, у скільки разів видимий в окулярі труби об'єкт буде більше, ніж при розгляданні його з того ж відстані неозброєним оком.

Кратність — перше число (числа) в цифровий маркуванні оптичних приладів: наприклад, позначення 25-75х50 відповідає кратності від 25х до 75х. Зазначимо, що більшість сучасних підзорних труб має саме змінну (налаштовується) кратність. Це дозволяє вибирати режим роботи залежно від ситуації: для пошуку потрібного предмету зручніше знизити ступінь збільшення, забезпечивши широке поле зору, а знайшовши його — підвищити кратність і розглянути докладно. Правда, в деяких моделях для зміни кратності потрібно замінити окуляр (див. «Змінний окуляр»).

Висока кратність, з одного боку, робить трубу «далекобійної» і дозволяє з легкістю розглядати невеликі предмети на значних відстанях. З іншого боку, кут зору при цьому зменшується, що ускладнює спостереження за рухомими предметами і навіть наведення оптики на ціль. Крім того, при збільшенні кратності зменшується ще й діаметр вихідної зіниці (див. нижче) і світлосила труби; компенсувати цей момент можна за рахунок збільшення об'єктива, однак це відповідним чином позначається на ціні. Так що спеціально шукати потужну оптику з високою ступенем збільшення має сенс тільки тоді, коли такі можливості принципово важливі.

Поле зору підзорної труби при відстані до розглянутих об'єктів в 1 км, т. зв. «лінійне поле зору». По суті, це ширина (діаметр) простору, що потрапляє в поле зору при спостереженні з відстані в 1 км.

Даний параметр широко використовується в характеристиках підзорних труб поряд з кутовим полем зору (див. нижче): дані про лінійне поле зору більш наочні і наближені до практики, вони дають змогу оцінити можливості підзорної труби, не вдаючись до спеціальних обчислень.

Для моделей змінної кратності (а таких більшість) лінійне поле зору вказується у вигляді двох чисел — для мінімального і для максимального збільшення.

Кут огляду, забезпечуваний підзорною трубою.

Якщо провести дві лінії від центра об'єктива до двох протилежних точок по краях поля зору труби — кут між цими лініями і буде відповідати кутового поля зору. Відповідно, чим більше кут, тим ширше поле зору; проте окремі предмети в ньому будуть виглядати більш дрібними. І навпаки, підвищення кратності збільшення неминуче пов'язано з зменшенням кута огляду. А оскільки більшість сучасних підзорних труб мають змінну кратність збільшення, то і кутове поле зору є змінним, і в характеристиках даний показник вказується у вигляді двох чисел — для мінімального і для максимального збільшення.

Найменша відстань до розглянутого предмета, при якому підзорна труба здатна на ньому повноцінно сфокусуватися — тобто мінімальну відстань, на якому зображення в окулярі буде залишатися ясним.

Підзорні труби першопочатково створені для розглядання віддалених об'єктів, тому при занадто малій дистанції з наведенням на різкість можуть виникнути проблеми. У світлі цього виробники і вказують в характеристиках даний параметр. Втім, навіть в самих потужних і «далекобійних» моделях мінімальна дистанція фокусування складає близько 25 м — на такій відстані нерідко буває достатньо і неозброєного ока. Тому на даний параметр варто звертати увагу лише в тих випадках, коли можливість нормально працювати поблизу має принципове значення — наприклад, якщо труба використовується на стрільбище, де відстань до мішеней може бути різним, в т. ч. досить невеликим.

Винос вихідної зіниці підзорної труби.

Про самому вихідному зіниці докладніше див. вище. Тут же відзначимо, що називається виносом таку відстань від лінзи окуляра до ока спостерігача, на якому розмір видимого зображення з об'єктива відповідає мабуть розміром лінзи окуляра. Іншими словами, спостерігається «картинка» в цьому разі займає весь простір окуляра, без віньєтування (затемнення по краях) і без «розповзання» за краї окуляра. В цьому разі і загальну якість зображення буде найкращим.

Якщо дивитися в трубу неозброєним оком, у спостерігача зазвичай не виникає проблем з тим, щоб розміститися на відстані виносу, і на даний параметр можна не звертати особливої уваги. Проблеми можуть виникнути, якщо користувач носить окуляри, а діоптрійною корекції (див. вище) недостатньо, щоб комфортно спостерігати без окулярів. У таких випадках бажано використовувати моделі з виносом зіниці хоча б в 15 мм: таку відстань хоч і не забезпечить найвищої якості зображення при перегляді в окулярах, однак дасть змогу без особливих труднощів користуватися приладом. Втім, в сучасних підзорних трубах даний параметр може досягати 18 мм і навіть більше.

Також відзначимо, що винос зіниці може дещо зменшуватися при збільшенні кратності; в таких випадках в характеристиках зазначаються два числа, відповідні виносу на мінімальному і максимальному збільшенні.

Тип просвітлення оптики, передбачений у підзорній трубі.

Просвітленням називають спеціальне покриття, що наноситься на поверхню лінзи. Призначене таке покриття для того, щоб знизити втрати світла на межі повітря-скло. Такі втрати виникають неминуче через відбивання світла, а просвітлююче покриття «розвертає» відбиті промені назад, підвищуючи таким чином світлопропускання лінзи. Крім того, ця функція зменшує кількість відблисків на видимих в підзорну трубу предметах.

Типи просвітлення можуть бути такими:

— Одношарове. Дане маркування означає, що на одній або декількох поверхнях лінз (але не на всіх) нанесене одношарове антивідбивне покриття. Подібне обходиться недорого і може використовуватися навіть в оптичних приладах початкового рівня. З іншого боку, воно відсіває певний спектр світла, через що спотворюється передача кольору у видимому зображенні — іноді досить помітно. До того ж в даному разі на деяких поверхнях лінз покриття взагалі відсутнє, що неминуче призводить до появи відблисків в полі зору. Таким чином, одношарове просвітлення є найпростішим різновидом і застосовується вкрай рідко, переважно в бюджетних моделях.

— Повне одношарове. Різновид описаного вище одношарового просвітлення, при якому антивідбивне покриття є на всіх поверхнях лінз (на кожному кордоні «повітря – скло»). Хоча для даного варіанта теж характерне спотворення кольорів, він...позбавлений іншого, найбільш ключового недоліку «неповних» просвітлінь — відблисків в полі зору. А згадане спотворення передачі кольору найчастіше не критично. При всьому цьому і обходиться повне одношарове просвітлення порівняно недорого, завдяки чому воно дуже популярне в підзорних трубах початкового та початково-середнього рівнів.

— Багатошарове. Тип просвітлення, при якому багатошарове відбиваюче покриття наноситься на одну або кілька поверхонь лінз (але не всі). Перевагою такого покриття перед одношаровим є те, що воно рівномірно пропускає практично весь видимий спектр і не створює помітних спотворень кольору. Відсутність покриття на окремих поверхнях знижує вартість приладу (порівняно з повним багатошаровим просвітленням), проте повністю позбавитися від відблисків в такій системі неможливо.

— Повне багатошарове. Найбільш прогресивний і ефективний із сучасних типів просвітління: багатошарове покриття нанесене на всі поверхні лінз. Таким чином досягається висока яскравість і чіткість «картинки», з природною передачею кольору і відсутністю відблисків. Недолік цього варіанта класичний — висока вартість; відповідно, повне багатошарове просвітління характерне переважно для висококласних підзорних труб.

Підзорні труби, призначені для дігіскопінгу — фотозйомки через окуляр оптичного приладу. При цьому труба відіграє роль супердовгофокусного об'єктива, забезпечуючи кратності збільшення, які є недоступними для традиційних телеоб'єктивів.

При певних хитрощах для такої зйомки можна застосовувати практично будь-яку підзорну трубу (перші дігіскопери взагалі тримали камери перед окуляром руками). Проте найзручніше все ж використовувати прилади, які розраховані на такий варіант застосування. Зазвичай, маркування «для дігіскопінгу» означає, як мінімум, наявність в комплекті адаптерів для встановлення цифрових фотокамер. При цьому такі адаптери можуть мати різну конструкцію і призначення. Так, одні призначені для компактних цифрових камер, що знімають прямо через окуляр, і дають змогу швидко піднести камеру до «зіниці» та прибрати її для подальшого спостереження звичайним способом. Інші розраховані на кріплення дзеркальної або бездзеркальної камери, коли підзорна труба, по суті, встановлюється замість об'єктива, а роль окуляра грає екран видошукач фотоапарата. Особливості комплектних адаптерів та інших спеціалізованих функцій варто уточнювати окремо.

Наявність поворотного корпусу в конструкції підзорної труби.

Під цим терміном зазвичай розуміється можливість повертати задню частину приладу, з окуляром, щодо об'єктива. Така можливість зустрічається переважно в моделях з окуляром під 45° (див. «Розташування окуляра»), а також в «прямих» трубах з призмами Porro, в яких вісь окуляра зміщена щодо осі об'єктива. І в тому, і в іншому випадку поворотний корпус дозволяє вибирати найбільш вигідне положення об'єктива, залежно від ситуації. Наприклад, для спостережень за небом загнутий корпус найзручніше тримати в стандартному положенні, окуляром вгору; а розгорнувши «вічко» вниз, можна зручно спостерігати за дикою природою з ями або іншого укриття, сховавшись в ньому цілком і виставивши назовні лише об'єктив труби. Аналогічно і розворот прямого окуляра може стати в нагоді для підстроювання труби під ситуацію.

Наявність у конструкції оптичного приладу лінз із низькодисперсійного скла: ED (Extra-low Dispersion), LD (Low Dispersion), SLD (Special-low Dispersion), ELD (Extraordinary-low Dispersion), UL (Ultra-low Dispersion) тощо.

На такі елементи в оптичній схемі лягають турботи щодо мінімізації рівня дисперсії — це явище характеризується «розшаруванням» потоку світла після заломлення, оскільки різні частини спектра заломлюються під різними кутами. Розшарування спричиняє втрату чіткості зображення та провокує появу хроматичних аберацій — кольорових облямівок на межах висококонтрастних переходів по краях окремих предметів. Низькодисперсійне скло забезпечує заломлення всіх світлових хвиль на однакову величину кута, тим самим зводяться до мінімуму хроматичні спотворення, покращуються параметри кольоропередачі і роздільної здатності. Водночас застосування подібних стекол помітно позначається на вартості оптичного приладу, тому низькодисперсійне скло часто залишається прерогативою висококласних моделей.