Порівняння Barska Blackhawk 3-12x50 IR vs Umarex Walther 4-12x50

Кратність збільшення, забезпечувана прицілом. Цей параметр визначає, у скільки разів зображення будь-якого об'єкта в полі зору буде більше, ніж видиме неозброєним оком. Для моделей з можливістю зміни кратності (див. нижче) вказується весь доступний діапазон регулювання.

Сучасні приціли можуть випускатися у великому розмаїтті кратностей, винятком є лише коліматори (див. «Тип») — вони зазвичай дають збільшення 1х, тобто, по суті, ніяк не змінюють видиме зображення; більш високі значення зустрічаються вкрай рідко і зазвичай не перевищують 5х. В інших типах прицілів максимальна кратність від 2х до 5x означає, що дана модель розрахована на дуже невеликі дистанції застосування. Зі свого боку найбільш далекозорі» прилади можуть забезпечувати збільшення в 17 – 20х і навіть більше.

Варто враховувати, що висока кратність не тільки дозволяє краще розглянути віддалені і невеликі об'єкти, але і звужує поле зору. З урахуванням цього основні критерії вибору прицілу по кратності — це передбачувані дистанції застосування, а також розмір та тип цілей. Детальні рекомендації з цього приводу під різні ситуації можна знайти в спеціальних джерелах. А тут зазначимо, що ступінь збільшення помітно позначається на вартості прицілу — як сама по собі, так і через те, що для «далекобійної» оптики бажані більш великі (і, відповідно, більш до...рогі) об'єктиви. Водночас невисока кратність не обов'язково є ознакою дешевого пристрою — сама по собі вона означає лише те, що приціл розрахований на невеликі дистанції і великий кут огляду.

Що стосується моделей зі змінною кратністю, то чим ширше діапазон регулювання — тим більш сучасним і універсальним є прилад, тим нижче ймовірність, що для певної ситуації не знайдеться відповідної установки. З іншого боку, розширення діапазону ускладнює конструкцію, роблячи її більш дорогою і менш надійною.

Діаметр вихідної зіниці, створюваного оптичною системою прицілу.

Вихідною зіницею називають проєкцію передньої лінзи об'єктива, побудовану оптикою в районі окуляра; це зображення можна спостерігати у вигляді характерного світлого гуртка, якщо дивитися в окуляр не впритул, а з відстані в 30 – 40 см. Діаметр цього гуртка можна обчислити, поділивши діаметр об'єктива на кратність (див. вище). Наприклад, модель 8х40 буде мати діаметр зіниці 40/8=5 мм. Даний показник визначає загальну світлосилу приладу і, відповідно, якість зображення при слабкій освітленості: чим більше діаметр зіниці, тим світліше буде «картинка» (зрозуміло, при однаковій якості лінз, т. до. воно теж впливає на яскравість).

Крім того, вважається, що діаметр вихідного зіниці повинен бути не менше, ніж у зіниці ока — а розмір останнього може змінюватися. Так, при денному світлі зіницю в оці має розмір в 2 – 3 мм, а в темряві — 7-8 мм у підлітків і дорослих і близько 5 мм у літніх людей. Цей момент варто врахувати при виборі моделі під конкретні умови: адже світлосильна оптика коштує дорого, і навряд чи має сенс переплачувати за великий зіницю, якщо приціл Вам потрібен виключно для денного застосування.

Виносом називають відстань між лінзою окуляра і вихідною зіницею оптичного приладу (див. «Діаметр вихідного вічка»). Оптимальна якість зображення досягається в тому випадку, коли вихідний зіницю проєктується прямо на око спостерігача; так що з практичної точки зору винос — це така відстань від ока до лінзи окуляра, на якому забезпечується найкраща видимість і відсутня затемнення країв (віньєтки). Великий винос особливо важливий у тому випадку, якщо приціл планується використовувати одночасно з окулярами — адже в таких випадках немає можливості піднести окуляр впритул до ока, та й від окулярів він повинен знаходитися на деякій відстані, щоб не вдарити по склу за рахунок віддачі.

Діаметр області, видимої в приціл з відстані 100 м — іншими словами, найбільша відстань між двома точками, при якому їх можна одночасно побачити з цієї відстані. Також його називають «лінійним полем зору». Цей показник для багатьох користувачів зручніше, ніж кутове поле зору (кут між лініями, що з'єднують об'єктив і крайні точки видимого зображення) — він дуже наочно описує можливості приладу.

В прицілах з регулюванням кратності (див. вище) може зазначатися як весь діапазон ширини — від максимальної до мінімальної — так і тільки одне значення цього параметра. В останньому випадку зазвичай береться найбільша ширина поля зору, на мінімальної кратності.

Комплексний показник, що описує якість роботи будь-оптичної системи (в т. ч. прицілів) в сутінках — коли освітлення слабкіше, ніж вдень, але ще не настільки тьмяно, як глибоким ввечері або вночі. Мова йде насамперед про здатність бачити через прилад дрібні деталі.

Необхідність використання цього параметра пов'язана з тим, що сутінки є особливими умовами. При денному світлі видимість дрібних деталей визначається насамперед кратністю оптики, при нічному — діаметром об'єктива (див. вище); в сутінках ж на якість впливають обидва цих показника. Цю особливість і враховує сутінковий фактор. Його конкретне значення обчислюється як квадратний корінь з добутку кратності на діаметр об'єктива. Наприклад, для прицілу 8х40 сутінковий фактор буде становити корінь з 8х40=320, тобто приблизно 17,8. У моделях з регулюванням кратності (див. вище) зазвичай вказується мінімальний сутінковий фактор, що відповідає мінімальному ж збільшення.

Найменшим значенням цього параметра для нормальної видимості в сутінках вважається 17. Водночас варто відзначити, що сутінковий фактор не враховує фактичного світлопропускання системи — а воно сильно залежить від якості лінз, застосування просвітлюючих покриттів (див. нижче) і т. ін. Тому реальне якість зображення в сутінках біля двох моделей з однаковим сутінковим фактором може помітно відрізнятися.

Один з параметрів, що описують якість видимості через оптичний прилад в умовах слабкого освітлення. Відносну яскравість позначають діаметр вихідної зіниці (див. вище), зведений у квадрат; чим більше це число, тим більше світла пропускає приціл. Водночас цей показник не враховує якості лінз та їх покриттів, що використовуються в конструкції. Тому порівнювати два прицілу за відносної яскравості можна лише приблизно, оскільки навіть при рівних значеннях фактичну якість зображення може помітно відрізнятися. Також відзначимо, що звертати увагу на цей параметр має сенс лише в тому випадку, якщо приціл планується використовувати в сутінках.

Що стосується конкретних значень, то в «сірих» моделях відносна яскравість не перевищує 100, в найбільш «яскравих» вона може становити 300 і більше. Детальні рекомендації щодо вибору за цим параметром для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же варто сказати, що відносна яскравість не пов'язана з ціновою категорією прицілу напряму: схожі за даним показником моделі можуть значно відрізнятися за ціною.

Можливість відстройки прицілу від паралакса вручну, силами самого користувача. Для цього в конструкції передбачається відповідний регулятор.

Паралакс в даному разі — це явище, коли при відхиленні ока від оптичної осі прицілу (від центру окуляра) прицільна марка, видима стрільцем, також зміщується, притому що сам приціл залишається нерухомим. В результаті, якщо око знаходиться не по центру, видиме положення марки не збігається з фактичною точкою прицілювання. Це явище особливо яскраво виражене в оптичних прицілах (див. «Тип»), також до нього, хоча і не в такій мірі, схильні і багато коліматорів (а ось «нічники» і тепловізори цього недоліку позбавлені, оскільки в них марка відображається на вбудованому дисплеї).

Для усунення цього явища застосовується специфічне регулювання — відстройка від паралакса. Зазвичай вона проводиться відразу на заводі. Однак відстроїти приціл від паралакса можна лише для певної дистанції, і при значних відхиленнях від цієї дистанції (більш ніж на 30 % в бік зменшення або 60 % у бік збільшення) цей ефект знов починає проявлятися. Його можна компенсувати ідеальною вкладкою («око строго по центру»), проте навіть для досвідчених стрільців це буває непросто, особливо при стрільбі стоячи, навскидку і в інших незручних положеннях. У світлі цього в деяких моделях передбачається ще й ручна відстройка від паралакса — регулятор, що дає змогу виставити дистанцію відстройки за бажанням користувача. Крім...описаних вище ситуацій, дана функція буде особливо корисна користувачам-початківцям, а також при високоточній стрільби на далекі дистанції.

Оптичні приціли з відстройкою паралакса можуть оснащуватися широким кільцем на об'єктиві AO (Adjustable Objective) або барабаном на вузлі управління SF (Side Focusing), на який встановлюються додаткові аксесуари для точного налаштування фокусування у вигляді коліс.

Наявність у прицілу функції настроювання нуля. Дана функція застосовується при первинній пристрілці оптичних прицілів (див. «Тип») під конкретну гвинтівку і боєприпас, а в подальшому вона значно спрощує роботу з вертикальними і горизонтальними поправками. Суть її полягає в наступному

Сам процес пристрілки оптики, грубо кажучи, являє собою підбір такого положення барабанчиков, при якому на дистанції 100 м приціл забезпечує попадання чітко в точку прицілювання (з урахуванням розкиду зброї, зрозуміло). Такі налаштування і приймаються за нульові, саме від них ведеться відлік усіх подальших поправок. Однак шкали барабанчиков до моменту приведення до цього положення вже показують певні значення — через це при подальшому введенні поправок можна заплутатися в кількості кліків, помилитися при поверненні прицілу до вихідних налаштувань і т. ін. Настроювання нуля дозволяє вирішити проблему: з її допомогою після пристрілки можна переставити шкали барабанчиков в нульове положення, не збиваючи при цьому налаштувань пристрелянного прицілу. Таким чином, всі наступні поправки стрілок зможе рахувати від нульових значень на шкалі, а для повернення до вихідних налаштувань досить повернути барабанчики до тих же нулях.

Конкретний спосіб і особливості подібної установки можуть бути різними, зазвичай, вони докладно описані в керівництві з експлуатації. Тут же відзначимо, що дана функція вкрай бажана для прицілів, які використовуються в високот...очної (снайперської) стрільбі, де з поправками доводиться працювати багато і часто.

Різновид покриття, використовується в лінзах прицілу. У будь-якому разі мова йде про т. зв. просветляющем покритті, яке являє собою найтоншу плівку (одно - або багатошарову) на поверхні лінзи, що контактує з повітрям. Властивості цієї плівки підібрані таким чином, щоб звести до мінімуму відображення світла від поверхні скла. Зміст даної функції полягає не стільки у зниженні яскравості відблисків, здатних демаскувати стрілка, скільки у підвищенні світлопропускання оптики і, відповідно, якості видимого через неї зображення.

Сучасні приціли можуть оснащуватися такими видами покриттів:

— Що просвітлює. У цьому разі мається на увазі найпростіший варіант — неповне одношарове покриття. Термін «неповне» означає, що покриття є не на всіх поверхнях лінз (хоча просвітлених поверхонь може бути і декілька). Коштує таке просвітлення недорого, проте і якість зображення виходить відносно невисоким — зокрема, тому, що одношарова плівка найбільш ефективна лише для частини видимого спектра кольорів.

— Повне просвітлення. Повне просвітлення означає, що всі поверхні лінз, що контактують з повітрям, мають спеціальне покриття; в цьому випадку воно одношарове. Таке покриття дорожче, ніж просте покриття, але і якість «картинки» при його використанні вище, оскільки спотворення світла на переходах між склом і повітрям зводяться до мінімуму.

— Багатошарове. Неповне покриття, що просвітлює (див. вище), що використовує багатошарові плівки. Завдяки кільком верств...ам просвітлення охоплює весь видимий спектр, що дає змогу досягти більш світлого зображення з меншим спотворенням кольорів в порівнянні з одношаровими покриттями; щоправда, і ціна таких приладів вище.

— Повне багатошарове просвітління. Найбільш прогресивний варіант: багатошарове покриття на всіх поверхнях лінз, використовуваних в конструкції прицілу. Особливості повного і багатошарового покриття окремо описані вище. Тут же відзначимо, що їх поєднання характерне для прицілів високого класу, оскільки воно забезпечує максимально якісне зображення, однак і обходиться недешево.