Тип
—
Бінокль. До біноклям відносять портативні оптичні прилади, розраховані на спостереження двома очима одночасно. Вони складаються з двох однакових труб, кожна з яких має окрему оптичну систему. Така конструкція забезпечує ефект об'ємного зображення при спостереженні, до того ж дозволяє спостерігати максимально природно, не закриваючи одного ока. Водночас біноклі дорожче, крупніше й важче монокулярів з аналогічними оптичними характеристиками; крім того, всі їх переваги втрачаються при неможливості нормально бачити обома очима відразу, наприклад, при косоокості або відсутність одного ока.
—
Монокуляр. Оптичні прилади, що зовні нагадують половину бінокля або укорочену підзорну трубу; мають один окуляр і розраховані на спостереження одним оком. Подібні пристрої не дають змогу отримувати стереоскопічне зображення, на відміну від біноклів; з іншого боку, вони легше, компактніше і дешевше, до того ж можуть використовуватися навіть при неможливості бачити одночасно двома очима.
Біноклі, монокуляри та бувають
універсальними,
нічними,
морськими,
театральними,
астрономічними, і
для людей, що носять окуляри.
Поле зору на відстані 1 км
Діаметр області, видимої в бінокль/монокуляр з відстані в 1 км — іншими словами, найбільша відстань між двома точками, при яких їх можна одночасно побачити з цієї відстані. Також його називають «лінійним полем зору». Поряд з кутовим полем зору (див. нижче) цей параметр характеризує охоплюється оптикою простір, водночас він наочно описує можливості тієї чи іншої моделі, ніж дані про кутах огляду.
У моделях з регулюванням кратності (див. вище) зазвичай вказується максимальне поле зору — при найменшому збільшення і
найбільш широкому куті огляду. Ця інформація часто доповнюється даними про мінімальному значенні.
Мін. дистанція фокусування
Найменша дистанція до спостережуваного предмета, при якій він буде чітко видно через бінокль/монокуляр. Всі подібні оптичні прилади першопочатково створюються для спостережень за віддаленими об'єктами, тому на невеликих відстанях здатні працювати далеко не всі з них.
При виборі моделі за цим параметром варто виходити з передбачуваних умов спостереження: в ідеалі мінімальна дистанція фокусування не повинна бути більше, ніж найменша можлива відстань до спостережуваного предмета.
Сутінковий фактор
Комплексний показник, що описує якість роботи бінокля/монокуляра в сутінках — коли освітлення слабкіше, ніж вдень, але ще не настільки тьмяно, як глибоким ввечері або вночі. Мова йде насамперед про здатність бачити через прилад дрібні деталі. Необхідність використання цього параметра пов'язана з тим, що сутінки є особливими умовами. При денному світлі видимість дрібних деталей в бінокль визначається насамперед кратністю оптики, при нічному — діаметром об'єктива (див. нижче); в сутінках ж на якість впливають обидва цих показника. Цю особливість і враховує сутінковий фактор. Його конкретне значення обчислюється як квадратний корінь з добутку кратності на діаметр об'єктива. Наприклад, для бінокля 8х40 сутінковий фактор буде становити корінь з 8х40=320, тобто приблизно 17,8. У моделях з регулюванням кратності (див. вище) зазвичай вказується мінімальний сутінковий фактор, на найменшому збільшення, але часто наводяться дані про максимальному. Найменшим значенням цього параметра для нормальної видимості в сутінках вважається 17. Водночас варто відзначити, що сутінковий фактор не враховує фактичного світлопропускання системи — а воно сильно залежить від якості лінз і призм, застосування просвітлюючих покриттів і т. ін. Тому реальне якість зображення в сутінках біля двох моделей з однаковим сутінковим фактором може помітно відрізнятися.
Відносна яскравість
Один з параметрів, що описують якість видимості через оптичний прилад в умовах слабкого освітлення. Відносну яскравість позначають діаметр вихідної зіниці (див. нижче), зведений у квадрат; чим більше це число, тим більше світла пропускає бінокль/монокуляр. Водночас цей показник не враховує якості лінз, призм і покриттів, що використовуються в конструкції. Тому порівнювати дві моделі за відносної яскравості можна лише приблизно, оскільки навіть при рівних значеннях фактичну якість зображення може помітно відрізнятися.
Діаметр об'єктива
Діаметр об'єктива — передньої лінзи бінокля/монокуляра. Також цей параметр називають «апертура». Позначають його в міліметрах.
Апертура є однією з найважливіших характеристик оптичного приладу: вона описує кількість світла, яку пристрій здатний «захопити» в об'єктив, і багато в чому визначає якість зображення при слабкій освітленості. Тому другим числом в традиційному маркуванні біноклів/монокулярів є саме діаметр об'єктива — наприклад, 8х40 мм відповідає 8-кратному біноклю з апертурою в 40 мм. Крім того, з
великим об'єктивом простіше забезпечити широке поле зору без шкоди для кратності.
Загалом чим більше апертура — тим більш прогресивним вважається оптичний прилад. З іншого боку, збільшення лінз відповідним чином позначається на вазі і габаритах усієї конструкції. Та й про вплив окремих компонентів системи (наприклад, призм) на загальну якість зображення забувати не варто.
Діаметр вихідної зіниці
Діаметр вихідної зіниці, створюваного оптичною системою бінокля/монокуляра.
Вихідною зіницею називають проєкцію передньої лінзи об'єктива, побудовану оптикою в районі окуляра; це зображення можна спостерігати у вигляді характерного світлого гуртка, якщо дивитися в окуляр не впритул, а з відстані в 30 – 40 см. Діаметр цього гуртка вимірюють по особливій формулі — діленням діаметра об'єктива на кратність (див. вище). Наприклад, модель 8х40 буде мати діаметр зіниці 40/8=5 мм.
Даний показник визначає загальну світлосилу приладу і, відповідно, якість зображення при слабкій освітленості: чим більше діаметр зіниці, тим світліше буде «картинка» (зрозуміло, при однаковій якості призм і стекол, оскільки вони теж впливають на яскравість). Крім того, вважається, що діаметр вихідного зіниці повинен бути не менше, ніж у зіниці ока — а розмір останнього може змінюватися. Так, при денному світлі зіницю в оці має розмір в 2 – 3 мм, а в темряві — 7-8 мм у підлітків і дорослих і близько 5 мм у літніх людей. Цей момент варто врахувати при виборі моделі під конкретні умови: адже світлосильні моделі коштують дорого, і навряд чи має сенс переплачувати за великий зіницю, якщо бінокль Вам потрібен виключно для денного застосування.
Фокусування
Спосіб наведення оптики бінокля (див. «Тип») на різкість.
—
Центральна. Згідно з назвою, фокусування в даному випадку здійснюється за допомогою регулятора (зазвичай поворотного маховика), розташованого в центральній частині бінокля, між половинками. При повороті такого маховика обидві оптичні системи регулюються одночасно — це зручно, оскільки дає можливість швидко перенастроювати бінокль під різні відстані. З іншого боку, такі моделі складніше за конструкцією, ніж роздільні, мають більшу вагу і меншу надійність.
—
Роздільна. У моделях з таким типом фокусування кожен окуляр налаштовується окремо. Це не так зручно, як центральний регулятор, зате дозволяє зменшити вагу, габарити і ціну бінокля, а також полегшує створення «захищених» приладів.
—
Автоматична. Назва в даному випадку не зовсім відповідає дійсності: мова йде не про автоматичне налаштування оптики, а про фіксований фокусі. Подібні біноклі не вимагають наведення на різкість під час використання вони дають змогу чітко бачити всі предмети в діапазоні від мінімальної дистанції фокусування і до безкінечності, а необхідну підстроювання здійснює сам очей спостерігача (подібно до того, як відбувається при розгляданні предметів на різних відстанях неозброєним оком). Моделі цього типу дуже зручні для спостереження в русі, особливо коли дистанція до спостережуваного об'єкта постійно змі
...нюється, а також у ситуаціях, коли невідомо точне місце появи цього об'єкта — вони дають змогу «навестися на мету» максимально оперативно і без зайвих рухів. Завдяки цьому автоматичне фокусування вважається оптимальною для спостереження за спортивними змаганнями, тваринами в дикій природі і т. ін. Головним недоліком автофокусу можна назвати те, що він помітно стомлює очі — особливо при чергуванні неозброєного погляду і використання бінокля.Тип просвітлення
Просвітленням називають спеціальне покриття, що наноситься на поверхню лінзи. Призначено таке покриття для того, щоб знизити втрати світла на межі повітря-скло. Такі втрати виникають неминуче через відбиття світла, а покриття, що просвітлює, «розгортає» відбиті промені назад, підвищуючи таким чином світлопропускання лінзи. Крім того, дана функція знижує кількість відблисків на видимих в бінокль / монокуляр предметах. Розрізняють
одношарове,
повне одношарове,
багатошарове,
повне багатошарове. Докладніше про них:
— Одношарове. Дане маркування означає, що на одній або декількох поверхнях лінз (але не на всіх) нанесено одношарове антивідбиваюче покриття. Подібне обходиться недорого і може використовуватися навіть в оптичних приладах початкового рівня. З іншого боку, воно відсіває певний спектр світла, через що спотворюється кольоропередача у видимому зображенні — іноді досить помітно. До того ж в даному разі на деяких поверхнях лінз покриття взагалі відсутнє, що неминуче призводить до появи відблисків в полі зору. Таким чином, одношарове просвітлення є найпростішим різновидом і застосовується вкрай рідко, переважно в бюджетних моделях.
– Повне одношарове. Різновид описаного вище одношарового просвітлення, при якому антивідбиваюче покриття є на всіх поверхнях лінз (на кожній межі «повітря – скло»). Хоча для даного в
...аріанту теж характерне спотворення кольорів, він позбавлений іншого, найбільш ключового недоліку «неповних» просвітлень — відблисків в полі зору. А згадане спотворення кольоропередачі найчастіше не критично. При всьому цьому і обходиться повне одношарове просвітлення порівняно недорого, завдяки чому воно дуже популярне в моделях початкового і початково-середнього рівнів.
— Багатошарове. Тип просвітлення, при якому багатошарове відбиваюче покриття наноситься на одну або кілька поверхонь лінз (але не на все). Перевагою такого покриття перед одношаровим є те, що воно рівномірно пропускає практично весь видимий спектр і не створює помітних спотворень кольору. Відсутність же покриття на окремих поверхнях знижує вартість приладу (в порівнянні з повним багатошаровим просвітленням), проте повністю позбутися від відблисків в такій системі неможливо.
– Повне багатошарове. Найбільш прогресивний і ефективний з сучасних типів просвітлення: багатошарове покриття нанесене на всі поверхні лінз. Таким чином досягається висока яскравість і чіткість «картинки», з природною кольоропередачею і відсутністю відблисків. Недолік даного варіанту класичний – висока вартість; відповідно, повне багатошарове просвітлення характерне переважно для висококласних моделей.