Порівняння TP-LINK Archer T2UH vs TP-LINK Archer T4U

Максимальна швидкість, що забезпечується пристроєм при бездротовому зв'язку в діапазоні 2,4 ГГц.

Цей діапазон використовується в більшості сучасних стандартів Wi-Fi (див. вище) — як єдиний або як один з доступних; виняток становлять лише Wi-Fi 5 і WiGig. А максимальна швидкість уточнюється в характеристиках тому, що можливості конкретного обладнання можуть бути помітно скромніше, ніж загальні можливості стандарту. Наприклад, пристрій з підтримкою Wi-Fi 4 може видавати лише 300 Мбіт/с, хоча теоретичний максимум у даного стандарту вдвічі вище — 600 Мбіт/с. Це пов'язано з тим, що максимально можлива швидкість зв'язку досягається за певних умов (зокрема, при використанні декількох антен), і далеко не кожна модель повністю задовольняє цим умовам. Що стосується конкретних цифр, то за можливостями в діапазоні 2,4 ГГц сучасне обладнання умовно ділять на моделі зі швидкістю до 500 Мбіт/с включно і понад 500 Мбіт/с; другий різновид за визначенням повинен підтримувати як мінімум стандарт Wi-Fi 4.

Також варто відзначити, що в цьому пункті вказується значення швидкості для ідеальної ситуації. На практиці ж вона може бути помітно менше (нерідко — в рази), особливо при великій кількості бездротової техніки, одночасно підключеної до обладнання.

Максимальна швидкість, що забезпечується пристроєм при бездротовому зв'язку в діапазоні 5 ГГц.

Цей діапазон використовується в Wi-Fi 4 і Wi-Fi 6 як один з доступних, в Wi-Fi 5 — як єдиний (див. «Стандарти Wi-Fi»). А максимальна швидкість уточнюється в характеристиках тому, що можливості конкретного обладнання можуть бути помітно скромніше, ніж загальні можливості стандарту. Наприклад, пристрій з підтримкою Wi-Fi 4 може видавати лише 300 Мбіт/с, хоча теоретичний максимум у даного стандарту вдвічі вище — 600 Мбіт/с. Це пов'язано з тим, що максимально можлива швидкість зв'язку досягається за певних умов (зокрема, при використанні декількох антен), і далеко не кожна модель повністю задовольняє цим умовам. Конкретні цифри в даному разі такі: значення до 500 Мбіт/с є досить скромним, найбільше пристроїв підтримують швидкості в діапазоні 500 – 1000 Мбіт/с, показники в 1 – 2 Гбіт/з можна віднести до категорії «вище середнього», а найбільш прогресивні моделі забезпечують і більше 2 Гбіт/с.

Також варто відзначити, що в цьому пункті вказується значення швидкості для ідеальної ситуації. На практиці ж вона може бути помітно менше (нерідко — в рази), особливо при великій кількості бездротової техніки, одночасно підключеної до обладнання.

Спосіб підключення до ПК (або іншої електроніки), передбачений в адаптері (див. «Тип пристрою»).

Зазначимо, що сучасні адаптери можна умовно розділити на зовнішні і внутрішні. Перший різновид використовує класичний порт USB — звичайно за стандартом USB 2.0 або USB 3.2 gen1; такі адаптери зручні в тих випадках, коли Wi-Fi потрібно лише епізодично, або коли установка внутрішнього адаптера утруднена або неможлива (наприклад, якщо корпус ПК все ще на гарантії і ви не хочете його розбирати). Внутрішні моделі, зі свого боку, підключаються в основному PCI-E, рідше по PCI або M. 2. Однак у всіх випадках внутрішній адаптер являє собою плату, яка кріпиться в слот розширення на материнській платі ПК; цей варіант особливо зручний, якщо ви хочете доповнити постійним Wi-Fi підключенням традиційний настільний комп'ютер.

А ось детальніший опис кожного конкретного варіанта:

— USB 2.0. Версія USB, вважається застарілою: зокрема, швидкість передачі даних у ній не перевищує 480 Мбіт/с, та й потужність живлення невисока. Тим не менш, для Wi-Fi обладнання цього цілком достатньо, обходяться такі пристрої недорого, а підключати їх можна і до портів більш нової версії — USB 3.2 gen1 або gen2 (хіба що для апаратних роз'ємів типу USB-C потрібні перехідники). Тому чимало зовнішніх адаптерів все...ще випускається саме з цією версією USB.

— USB 3.2 gen 1. Спадкоємиця USB 2.0, раніше відома як USB 3.0 і USB 3.1 gen1. Забезпечує більш високу швидкість — до 4,8 Гбіт/с — і велику потужність живлення. Втім, Wi-Fi обладнанні такі особливості потрібні не так уже часто, тому даний тип підключення передбачається в основному в досить прогресивних адаптерах, де більш простий USB 2.0 вже не дозволяє реалізувати всі можливості пристрою.

— PCI-E. Один з найбільш поширених інтерфейсів підключення внутрішньої периферії. Широко використовується в сучасних материнських платах (навіть невеликі «материнки» найчастіше мають кілька таких слотів), завдяки чому популярний і серед Wi-Fi адаптерів. При цьому бездротові адаптери найчастіше підключаються по PCI-E 1x, що дозволяє встановлювати їх в будь-який вільний слот (як PCI-E 1x, та й 4х і навіть 16х). Відзначимо, що подібне підключення дозволяє використовувати зовнішні антени — пластину з антенами або з входами для підключення можна розмістити на задній панелі корпуса ПК (аналогічно тому, як розміщуються, приміром, виходи відеокарти). Швидкість підключення PCI-E залежить від версії, однак у наш час вона зазвичай не нижче 1 Гбіт/з — цього цілком достатньо для більшості випадків.

— PCI. Інтерфейс для підключення плат розширення, що є попередником описаного вище PCI-E. В наш час вважається морально застарілим, проте все ще зустрічається в «материнках» — у розрахунку на встановлення комплектуючих, що не вимагають високих швидкостей і потужного живлення. Під ці критерії цілком підходять Wi-Fi адаптери, так що в продажу все ще можна зустріти моделі з цим типом підключення. Одна з переваг таких адаптерів полягає в тому, що вони не займають слотів PCI-E, які можуть знадобитися для інших, більш вимогливих плат.

— M. 2. Порівняно новий інтерфейс, використовуваний переважно для мініатюрних внутрішніх комплектуючих; Wi-Fi адаптери з таким підключенням також в основному являють собою мініатюрні модулі з внутрішньою антеною. При купівлі такого адаптера варто пам'ятати, що стандарт M. 2 описує в основному фізичний тип роз'єму, а підключення може здійснюватися по технології PCI-E SATA. При цьому Wi-Fi модулі використовують PCI-E, але роз'єми M. 2 на материнській платі можуть підтримувати тільки SATA. Тому перед покупкою не завадить уточнити наявність і конкретне розташування M. 2 PCI-E портів на материнській платі. Щодо можливостей M. 2 варто зазначити, що він дає змогу досягти ще більш високих швидкостей, ніж більш традиційний PCI-E, при невеликих розмірах самого роз'єму.

— Зовнішня. Антени, розташовані поза корпусу, зазвичай, більший, ніж внутрішні, до того ж вони зазвичай оснащуються поворотними кріпленнями, що дозволяють встановити стрижень в оптимальне положення незалежно від положення самого пристрою. Все це позитивно позначається на потужності сигналу. Крім того, існують знімних зовнішні антени — при бажанні їх можна замінити на більш потужні. Головним недоліком даного варіанта можна назвати громіздкість.

— Внутрішня. Антени, розташовані всередині корпусу, вважаються менш прогресивними, ніж зовнішні. Здебільшого вони мають менший розмір, а ефективність роботи залежить від положення пристрою (хоча деякі виробники застосовують технології, компенсують цей ефект). Водночас обладнання з внутрішніми антенами має акуратний зовнішній вигляд без зайвих виступальних частин.

— Зовнішня/внутрішня. Наявність в пристрої відразу обох описаних вище різновидів антен (при цьому і тих, і інших може бути більш одного). Наявність декількох антен поліпшує якість зв'язку, проте якщо їх все зробити зовнішніми, пристрій може вийти занадто громіздким. Тому в деяких моделях роутерів використовується компромісний варіант: частина антен ховається в корпус, що позитивно позначається на компактності і зовнішньому вигляді.

Наявність знімною антени (або декількох антен) у конструкції пристрою.

Знімними можуть робитися виключно зовнішні антени (див. «Тип антен»). Така конструкція зручна насамперед при зберіганні і транспортуванні: вона дозволяє зняти зовнішнє оснащення, зробивши пристрій менш громіздким. Крім того, багато пристрою з цією особливістю допускають заміну штатних антен на інші (наприклад, більш потужні або з більш оптимальною діаграмою спрямованості). Деякі з подібних моделей навіть першопочатково продаються без антен — у розрахунку на те, що користувач вибере їх сам, на свій розсуд; така комплектація не потрібна для побутового застосування, зате буває дуже зручною при підборі висококласного професійного обладнання. З іншого боку, знімна конструкція знижує надійність кріплення антени, підвищує ймовірність збоїв в точці підключення і збільшує вартість пристрою. Тому більшість сучасного Wi-Fi обладнання оснащується все ж незнімними антенами.

— WPA. Протокол шифрування, створений як тимчасове рішення для усунення найбільш критичних вразливостей описаного нижче WEP. Використовує прогресивніший алгоритм шифрування, а також передачу паролів в зашифрованому вигляді. Однак надійність цього стандарту теж виявилася недостатньою, тому була розроблена вдосконалена версія — WPA2.

— WEP. Історично перший протокол шифрування, який застосовувався у бездротових мережах. Використовує шифрування від 64-бітного до 256-бітного, останній варіант сам по собі вважається сильним, однак власні вразливості стандарту дають змогу фахівцеві без особливих труднощів зламати такий канал зв'язку. Внаслідок цього WEP є остаточно застарілим, його підтримка передбачається, в основному, для сумісності з максимально простим обладнанням (тим більше що передбачити цю підтримку технічно нескладно).

— WPA2. Найбільш популярний стандарт безпеки в сучасному Wi-Fi обладнанні. У свій час став важливим оновленням оригінального WPA: зокрема, в WPA2 був впроваджений алгоритм AES CCMP, надзвичайно складний для злому. З часом, щоправда, в цьому протоколі були виявлені деякі вразливості, що і призвело до розробки прогресивнішого WPA3; однак WPA3 ще тільки починає масово впроваджуватися, і в більшості Wi-Fi пристроїв найпрогресивнішим стандартом залишається саме WPA2.
Окремо варто відзначити два нюанси. По-перше, WPA2 доступний у двох версіях — персональній і корпоративній; в даному разі мова йде про персональну, корпоративні варіанти...винесені в пункт «802.1 х». По-друге, підтримка цього стандарту гарантовано означає також сумісність з WEP і оригінальним WPA.

— WPA3. Принципове вдосконалення WPA2, представлене в 2018 році і спрямоване на усунення недоліків, виявлених в WPA2 за 14 років з моменту введення в експлуатацію. Даний стандарт представив чотири ключові нововведення:

• Покращена безпека публічних мереж. На відміну від попередника, WPA3 шифрує трафік між гаджетом і роутером/точкою доступу, навіть якщо мережа загальнодоступна і не потребує введення пароля.
• Захист від вразливості KRACK, що давала змогу зламувати канал зв'язку WPA2 у момент встановлення з'єднання. За цей захист відповідає алгоритм SAE — прогресивніший, ніж застосовуваний раніше PSK. Зокрема, при встановленні з'єднання по SAE обидва пристрої вважаються рівноправними (в PSK чітко визначалися приймач і передавач) — це не дає змоги зловмисникові «вклинитися» між пристроями використовуючи методи KRACK.
• Функція Easy Connect — спрощення підключення до Wi-Fi мереж для пристроїв, що не мають дисплеїв (зокрема, компонентів «розумного дому»). Кожен з таких пристроїв буде мати на корпусі QR-код, і для з'єднання з мережею досить буде просканувати цей код за допомогою смартфона/планшета, вже підключеного до цієї мережі. Щоправда, дана функція не пов'язана безпосередньо з WPA3, для її роботи досить WPA2; однак масового впровадження Easy Connect варто очікувати одночасно з WPA3.
• Покращені алгоритми шифрування для чутливих даних, що підходить навіть для державних структур і оборонних підприємств. Втім, ця особливість актуальна в основному для корпоративної версії WPA3 — а підтримка цієї версії вказується як «802.1 х», (про неї див. нижче, в даному ж разі мова йде в основному про персональну версію цього стандарту).

У багатьох пристроях оновлення з WPA2 до WPA3 може бути реалізовано програмно, шляхом встановлення нової версії прошивки. Втім, якщо для вас важлива підтримка цього протоколу — найкраще вибирати обладнання, де така підтримка першопочатково передбачена. Також відзначимо, що наявність WPA3 практично гарантовано означає також сумісність з WPA2.

— 802.1 х. У цьому разі мається на увазі підтримка корпоративних стандартів безпеки — найчастіше відповідних версій протоколів WPA2, в нових пристроях також WPA3. Приміром, якщо в характеристиках маркування «802.1 x» вказана у додаток до «WPA3», то це означає, що дана модель підтримує персональну і корпоративну версію WPA3. Що стосується відмінностей між подібними версіями, то однією з них є підтримка окремого сервера аутентифікації в корпоративних протоколах. Іншими словами, при використанні цієї функції дані про облікові записи та права доступу зберігаються окремо від Wi-Fi обладнання, на спеціальному захищеному сервері, і саме цей сервер в кожному разі перевіряє дані обладнання, що підключається, і приймає рішення про дозвіл або заборону доступу.