Порівняння Kicx ICQ 301BXA vs Kicx ICQ 301BPA

— Закритий ящик. Найпростіший тип корпусу: закритий з усіх боків ящик з динаміком (динаміками) на передній панелі. Перевагами таких моделей вважається висока точність передачі звуку і невисока вартість, недоліків — низька чутливість і кілька «плоский» бас.

— Фазоінвертор. Класичний фазоінвертор являє собою порожню трубку, що з'єднує внутрішній об'єм корпусу з зовнішнім світом (однак існують і інші варіанти такого з'єднання). Довжина каналу фазоінвертора підібрана так, що звукові хвилі певного діапазону, проходячи через нього, виявляються перевернуті по фазі відносно хвиль динаміка (звідси і назва). Це покращує (зокрема, «поглиблює») звучання сабвуфера і дозволяє добитися непоганих характеристик при невеликих розмірах корпусу. З іншого боку, звуковий потік в трубці створює певний додатковий шум.

— Смуговий. Конструкція, що поєднує в собі риси закритого ящика і фазоінверторного корпусу. Одна її частина виконана закритою, а друга оснащена трубкою-фазоінвертором; між ними знаходиться перегородка, на якій і розташований основний динамік. На відміну від попередніх типів, динамік при цьому цілком знаходиться всередині корпусу. Смугові корпусу забезпечують більш гучне звучання, ніж ящики або фазоінвертори, при якість звуку, порівнянне з останніми. Недоліком є складність конструкції, як наслідок — кілька більш висока ціна.

Середня (середньоквадратична — RMS-потужність вхідного сигналу, при якому сабвуфер здатний безперервно пропрацювати без негативних наслідків (пошкоджень, виходу з ладу) упродовж як мінімум години. Номінальна потужність сабвуфера повинна бути більше потужності підключеного до нього підсилювача — щоб уникнути перевантажень.

Максимальна потужність сигналу, яку сабвуфер здатний протягом короткого часу (до декількох секунд) витримати без будь-яких негативних наслідків. При підборі пари підсилювач-сабвуфер рекомендується брати сабвуфер з максимальною потужністю як мінімум вдвічі більше максимальної потужності підсилювача. Загалом чим вище максимальна потужність — тим більше сабвуфер стійок до перевантажень.

Діапазон звукових частот, відтворюваних сабвуфером. Вважається, що людське вухо здатне сприймати діапазон частот близько 16 – 20 000 Гц, проте в даному випадку слід враховувати, що сабвуфер розрахований на відтворення нижньої смуги частот (до 200 Гц). Відповідно, у випадку з нижньою межею діапазону все просто: «чим нижче — тим краще»; верхня ж повинна бути не нижче, ніж нижня межа основної автоакустики — інакше виникнуть «прогалини» в частотах, що позначиться на якості звуку.

Власна частота коливань дифузора в динаміці сабвуфера, а саме частота, з якої буде коливатися дифузор, якщо підвісити динамік вільно в повітрі і передати дифузору одиночний імпульс (наприклад, клацнути по ньому пальцем). У сабвуферах цей параметр визначає, зокрема, нижню межу частотного діапазону (див. вище): на частотах нижче резонансної потужність звуку різко падає. Відповідно, для глибокого насиченого баса резонансна частота повинна бути як можна нижче. Також цей параметр використовується для розрахунків розміру корпусу під сабвуфер.

Можливість зміни фази звуку, що йде від сабвуфера, простіше кажучи — можливість налаштування звуку від сабвуфера на випередження або запізнювання відносно основних колонок. Така необхідність може бути зумовлена тим, що звук від основних колонок і від сабвуфера може доходити до слухача з різною затримкою — за рахунок розташування динаміків і особливостей електроніки, що негативно позначається на якості звучання. Регулювання фаз дозволяє узгодити цей звук. Зустрічається ця функція зазвичай в активних сабвуферах.

Наявність золотого покриття на роз'ємах сабвуфера. Таке покриття грає не тільки естетичну роль — насамперед воно стійке до окислення, має низький електричний опір і забезпечує надійний контакт, зводячи таким чином на мінімум перешкоди від точки з'єднання.

Матеріал, з якого виготовлений дифузор динаміка у сабвуфері. Визначає якість звучання і, в деякій мірі, вартість пристрою.

— Целюлоза/папір. Історично перший матеріал для дифузорів. Його перевагами є легкість (що забезпечує високу чутливість динаміка), а також гладка АЧХ (амплітудно-частотна характеристика), що позитивно впливає на якість звучання. З недоліків — невисока міцність, що обмежує потужність таких сабвуферів, а також м'якість, яка дещо «змазує» звучання в складних моментах. Крім того, паперові дифузори чутливі до вологи.

— Поліпропілен. Синтетичний полімер, в деяких моментах аналогічний паперу, однак відрізняється від нього більш високою міцністю і стійкістю до вологи. Також має гладку АЧХ. Дещо більш жорсткий, проте все одно належить до м'яких.

— Поліуретан. Ще один полімерний матеріал. При невисокій вартості дещо жорсткіше поліпропілену, а також досить стійкий до механічних навантажень, що дозволяє створювати потужні динаміки.

— Кевлар. Кевларовое волокно відрізняється високою міцністю (вище, ніж у сталі); також воно має хорошу жорсткість, що позитивно позначається на точності відтворення в складних моментах. Однак і коштують такі дифузори недешево.

— Вуглецеве волокно. Належить до матеріалів преміумкласу: має високу міцність при дуже малій вазі, а у випадку з сабвуферами варто також згадати і хорошу жорсткість, що забезпечує чітке звучання. З недоліків — трохи нерівна АЧХ та зна...чна вартість.

— Карбон. Ще одна назва, що використовується для вуглеволокна — переважно в рекламних цілях, для стислості і «солідності» звучання. Детальніше про вуглеволокно див. вище.

— Скловолокно. Такий матеріал складається із звичайного скла, витягнутого в нитки; на відміну від класичної форми скла, такі нитки не б'ються і не ламаються. Він легкий (відповідно чутливий), відносно дешевий, стійкий до вологи і перепадів температури, при цьому забезпечує гарну (хоча і не видатну) якість звучання.

— Композитні матеріали. Композитним називають матеріал, що складається з двох і більше матеріалів з чітким поділом між ними. В дифузорах сабвуферів найчастіше застосовують вуглепластикові композити (на основі вуглецевого волокна, див. вище). Такі дифузори мають всі переваги вуглеволоконних і здатні забезпечити хорошу якість звучання — проте через особливості АЧХ матеріалу для досягнення цієї якості доводиться застосовувати досить складні електронні схеми, що позначається, зокрема, на ціні сабвуферів.

— Алюміній. Алюмінієві дифузори мають найбільшу жорсткість з усіх, що забезпечує високу точність передачі звуку навіть в складних моментах. «Зворотною стороною медалі» при цьому є власні сторонні «дзвони», що виникають в дифузорі. Для їх усунення доводиться використовувати різні хитрощі, які значно ускладнюють конструкцію і підвищують ціну сабвуфера.

Зазначимо, що кожен матеріал має свої особливості і відтінки звучання, на що варто звернути увагу при виборі — більш дорогий і якісний матеріал не обов'язково дасть звук, який найбільше сподобається особисто Вам.

— MDF. Абревіатура від medium density fiberboard, тобто деревоволокнистих плит середньої щільності. Цей матеріал недорогий, легко піддається обробці і має однорідну структуру, що важливо для корпусів акустичних систем. Як наслідок — більшість сучасних корпусних сабвуферів робиться саме з MDF.

— Смола. Використовується в тих випадках, коли необхідна складна форма, яку важко відтворити при використанні MDF, а також у compact-моделях (див. «Форма корпуса»). Крім цього, значних переваг перед MDF не має, а тому використовується дуже рідко.

— Алюміній. Алюміній легкий, однорідний, а також добре проводить тепло, що дозволяє встановлювати такі корпуси потужні динаміки, не боячись перегріву. Крім того, він відрізняється елегантним зовнішнім виглядом. З іншого боку, і коштують такі корпуси відповідно.

— Пластик. Порівняно недорогий і простий в обробці матеріал, який, водночас, випускається в різних сортах і може мати різні властивості. Завдяки цьому пластикові корпусу зустрічаються як порівняно недорогих, так і в досить прогресивних сабвуферах; якість звучання такого «саба» залежить переважно від його загальної цінової категорії.