Порівняння Xiaomi Mi In-Ear Headphones Pro HD vs Sony MDR-XB50AP

Конструкція штекера, передбаченого в навушниках. Даний параметр є актуальним насамперед для моделей з інтерфейсом mini-Jack (див. «Підключення») — інші штекери здебільшого робляться прямими, виключення зустрічаються вкрай рідко.

— Прямий. Традиційний, найбільш простий і невигадливий варіант — штекери, не мають ніяких вигинів. Зазвичай, без обмежень сумісні зі стаціонарною аудіотехнікою, ПК, ноутбуками і т. ін. А ось для смартфонів і інших портативних гаджетів даний варіант не завжди є оптимальним — все залежить від того, яким чином гаджет розташовується в кишені або чохлі. У деяких випадках — наприклад, при носінні смартфона в звичайному кишені штанів — такий дріт може перехилятися в районі штекера, через що швидко приходить в непридатність; у таких випадках варто звернути увагу на Г-образні або зігнуті штекери (див. нижче).

— Г-подібний. Штекери, загнуті під 90° у формі букви Р. Розраховані переважно на застосування зі смартфонами і іншими кишеньковими пристроями: такі пристрої при носінні можуть розташовуватися таким чином, що загнутий штекер буде більш зручний, ніж прямий. Втім, Г-подібна конструкція може виявитися оптимальним вибором для стаціонарної техніки, де дріт навушників підходить до роз'єму під прямим кутом, наприклад, така ситуація нерідко зустрічається у комп'ютерах і ноутбуках.

— Під кутом 45°. Різновид описаного вище Р-по...дібного штекера, загнута не під прямим, а під меншим кутом (не обов'язково рівно 45°). Також розрахована переважно на кишенькову техніку, причому при подібному застосування такі штекери вважаються навіть більш зручними і надійними, ніж традиційні Г-образні. А ось для стаціонарних пристроїв навряд чи має сенс спеціально шукати модель з подібним роз'ємом (хоча технічно цілком можливо і таке застосування).

Довжина кабелю, яким укомплектовані навушники з відповідною можливістю підключення.

Оптимальна довжина кабелю залежить від планованого формату застосування «вух». Так, для портативних гаджетів нерідко бракує 1 метра і менше, для комп'ютера бажано мати дріт на 1 – 2 м, а краще на 2 – 3 м. А моделі з більшою довжиною кабелю — 3 – 5 м і навіть більше — призначені переважно для специфічних завдань, таких як підключення до телевізора або використання в студіях звукозапису.

Нагадаємо, що у деяких моделях кабель робиться знімним (див. нижче) і може бути при необхідності замінений на довший або коротший. Також зазначимо, що існують подовжувальні кабелі, що дозволяють збільшити довжину основного дроту; такий кабель може навіть входити в комплект поставки, цей момент (і довжина додаткового кабелю) зазвичай уточнюється в примітках.

Тип кабелю, який передбачений у конструкції чи в комплекті постачання навушників. Відзначимо, що цей параметр актуальний як для дротових або комбінованих моделей (див. «Тип підключення»), так і для деяких бездротових моделей — зокрема, вкладишів і внутрішньоканальних навушників без кріплення, де дріт з'єднує один навушник з іншим.

— Круглий. Класичний дріт круглого перерізу — прямий (не кручений), без обплетення та інших додаткових пристосувань. Коштує недорого й здебільшого цілком практичний, завдяки чому зустрічається в більшості сучасних навушників. Недоліком є те, що при невеликій товщині круглий дріт часто заплутується; тому цей варіант вважається не дуже зручним для компактних навушників, на зразок вкладишів або внутрішньоканальних (див. «Конструкція»), які часто доводиться носити в кишені чи сумці.

— Плоский. Головною перевагою плоского кабелю є те, що він не так плутається, як круглий, і в разі потреби його набагато легше розплутати. Це особливо важливо для вкладишів і внутрішньоканальних навушників, які часто змотують для зберігання або перенесення. Втім, плоским дротом можуть оснащуватися і більші накладні моделі.

— Круглий, в обплетенні. Дріт круглого перерізу, який доповнений зовнішнім обплетенням — зазвичай тканинним. Детальніше про круглий дріт див. вище. А наявність обплетення дає...такому кабелю низку переваг над класичним, у «голій» ізоляції. Так, дріт виходить більш міцним, надійним і стійким до згинів і натисків, менше плутається, має солідний зовнішній вигляд, а в деяких моделях обплетення забезпечує ще й екранування від зовнішніх перешкод. Зворотна сторона цих переваг — вища ціна.

— Круглий, кручений. Круглий кабель, який згорнутий у вигляді пружини. Головні переваги такого дроту полягають у тому, що він, по-перше, практично не плутається, по-друге, може помітно розтягуватись відносно першопочаткової довжини. Це дуже зручно, якщо під час використання «вух» доводиться змінювати відстань до джерела сигналу. Недоліки крученого кабелю — він громіздкий і має відносно високу вартість. Тому застосовується цей тип здебільшого в навушниках середнього й топового рівнів, і зокрема у професійних моделях.

— Круглий, плетений. Кабель у вигляді двох дротів, закручених у спіраль. Не варто плутати цей варіант із крученим проводом — у цьому разі не йдеться про пружину. Такий кабель примітний насамперед незвичним зовнішнім виглядом; для більшої оригінальності дроти можуть робити різнокольоровими. Також він дещо стійкіший до заплутування, ніж класичний круглий, хоча тут багато залежить від товщини. Водночас окремі проводи можуть бути значно тоншими, ніж суцільний дріт круглого перерізу, що дещо знижує надійність.

Імпедансом називають номінальний опір навушників змінному струму — такого, як аудіосигнал.

За інших рівних умов більш високий імпеданс знижує рівень спотворень, проте потребує більш потужного підсилювача — інакше навушники просто не зможуть видати достатню гучність. У світлі цього вибір по опору залежить насамперед від того, до якого джерела сигналу планується підключати «вуха». Так, для портативного гаджета (смартфона, кишенькового плеєра) оптимальним вважається показник у 16 Ом і менше, непоганим — 17 – 32 Ом. Більш високі значення — 33 – 64 Му і 65 – 96 Ом — зажадають вже досить потужних підсилювачів, на зразок тих, що застосовуються в комп'ютерах і телевізорах. А моделі з опором 96 – 250 Ом і вище розраховані переважно на аудіотехніку Hi-End класу і професійне застосування; для таких випадків детальні рекомендації по вибору можна знайти в спеціальних джерелах.

Діапазон звукових частот, здатний відтворити навушники.

Чим ширший цей діапазон - тим повніше навушники відтворюють спектр звукових частот, тим нижче ймовірність, що занадто низькі або занадто високі частоти виявляться недоступними. Однак тут варто зважати на деякі нюанси. Насамперед нагадаємо, що діапазон сприйняття людського вуха становить середньому від 16 Гц до 22 кГц, й у повної картини достатньо, щоб навушники перекривали цей діапазон. Однак сучасні моделі можуть помітно виходити за ці межі: у багатьох пристроях нижній поріг не перевищує 15 Гц, а то і 10 Гц, а верхня межа може досягати 25 кГц, 30 кГц і навіть більше. Такі великі діапазони сам собою не дають практичних переваг, проте зазвичай свідчать про високому класі навушників, інколи ж наводяться лише з рекламних цілях.

Другий важливий момент полягає в тому, що великий частотний діапазон сам по собі не є гарантією гарного звучання: якість звуку залежить ще від низки параметрів, перш за все амплітудно-частотної характеристики навушників.

Номінальна чутливість навушників. Технічно це гучність, на якій вони звучать при підведенні до них певного стандартного сигналу з підсилювача. Таким чином, чутливість є одним з параметрів, які визначають загальну гучність звучання навушників: чим вона вища — тим голосніше буде звук при тому ж рівні вхідного сигналу та інших рівних умов. Втім, не потрібно забувати, що рівень гучності залежить також від опору (імпедансу, див. вище); мало того, підбирати «вуха» під конкретний пристрій варто спершу за імпедансом, а вже потім — за чутливістю. При цьому один параметр можна компенсувати іншим: наприклад, модель з високим опором і високою чутливістю зможе працювати навіть на порівняно слабкому підсилювачі.

Що стосується конкретних цифр, то навушники з показниками в 100 дБ і менше розраховані переважно для використання в тихій обстановці (в деяких подібних моделях чутливість не перевищує 90 дБ). Для застосування на вулиці, у транспорті та інших аналогічних умовах бажано мати більш чутливі навушники — близько 101 – 105 дБ, а то і 110 дБ. А в деяких моделях цей показник може досягати 116 – 120 дБ і навіть більше.

Також зазначимо, що цей параметр актуальний виключно при дротовому підключенні за аналоговим стандартом — наприклад, через mini-jack 3.5 mm. При використанні цифрових інтерфе...йсів на зразок USB і бездротових каналів на зразок Bluetooth звук проходить оброблення у вбудованому перетворювачі навушників, і якщо планується переважно подібне застосування — на чутливість можна не звертати особливої уваги.

Діаметр динаміка, встановленого в навушниках; в моделях з кількома випромінювачами (див. «Кількість випромінювачів»), зазвичай, враховується розмір найбільш великого динаміка, інші розміри можуть уточнюватися в примітках.

Загалом цей параметр актуальне насамперед для накладних навушників (див. «Конструкція»).У них випромінювачі можуть мати різний розмір; чим він більший — тим більш насиченим виходить звук і тим краще динамік відтворює баси, однак великі випромінювачі відповідним чином позначаються на габаритах, вазі і ціною навушників. А ось внутрішньоканальні «вуха» і вкладиші за визначенням мають дуже невеликі динаміки, а насичений бас в них досягається за рахунок інших конструктивних особливостей.

Тип звукових випромінювачів, встановлених в навушниках. Тип визначає принцип роботи випромінювачів і деякі особливості їх конструкції.

— Динамічні. Найпростіший різновид випромінювачів, що працюють за принципом електромагніту. Завдяки поєднанню невисокій вартості з цілком пристойними робочими характеристиками, є також і самою поширеною, особливо серед навушників початкового і середнього рівня. Такий випромінювач складається з магніту, котушки, поміщеної в його поле, а також мембрани, закріпленої на котушці. При вступі на котушку змінного струму (сигналу) вона починає вібрувати, передаючи коливання на мембрану і створюючи звук. З акустичної точки зору основні переваги динамічних випромінювачів — це широкий частотний діапазон і хороша гучність, недолік — висока ймовірність виникнення спотворень, особливо при зношеної мембрані.

— Арматурні. Своєрідна модифікація динамічних випромінювачів (див. відповідний пункт), що застосовується переважно у висококласних навушниках внутриканальной конструкції. Основою конструкції такого випромінювача є U-подібна металева пластина. Один її кінець закріплений нерухомо, другий, рухливий, розташований між полюсів постійного магніту, і навколо нього ж (ближче до поперечці) намотана котушка, по якій проходить струм сигналу. Вібруючи під дією цього струму, рухома частина пластини передає коливання на жорстку мембрану, з якою вона пов'язана тонкою голкою....Така технологія дає змогу досягти гарної гучності і низького рівня спотворень при дуже невеликому розмірі самого навушника. Недоліками арматурних випромінювачів, крім високої вартості, є нерівномірна АЧХ і відносно вузький частотний діапазон. Втім, у дорогих навушниках цього типу може передбачатися кілька випромінювачів відразу, в т. ч. по гібридному принципом (див. відповідний пункт).

— Гібридні. Гібридними зазвичай називають пристрої, що поєднують в собі динамічні і арматурні випромінювачі. Докладніше про цих різновидах див. вище; а їх поєднання застосовується для того, щоб поєднати переваги і компенсувати недоліки. Зазвичай, в таких навушниках динамічний випромінювач один, він відповідає за низькі частоти, а арматурних може бути кілька, вони ділять між собою СЧ і ВЧ. Це дає змогу досягти більш рівномірного АЧХ, ніж в чисто арматурних моделях, однак помітно позначається на ціні.

— Планарні. Конструкція випромінювачів цього типу включає два потужних постійних магнітів, між якими розташована мембрана з тонкої плівки. Форма самих навушників може бути як круглим (ортодинамические випромінювачі), так і прямокутної (ізодінамичні). За принципом дії такі системи аналогічні динамічним, з поправкою на те, що котушка у конструкції відсутній — її роль грає сама мембрана з нанесеними струмопровідними доріжками, на які і подається звуковий сигнал. Завдяки цьому спотворення, пов'язані з нерівномірністю коливань мембрани, практично відсутні; крім того, звук загалом виходить чистим і достовірним, а АЧХ — рівномірною. Головними недоліками планарно-магнітних навушників є висока вартість, підвищені вимоги до якості сигналу, а також досить великі розміри. Крім того, вони дещо поступаються динамічним по гучності і загальним частотному діапазону.

— Електростатичні. Як і планарно-магнітні (див. відповідний пункт), такі випромінювачі сконструйовані за принципом «бутерброда». Однак мембрана в них розташована між магнітами, а між металевими сітками, і виконана з дуже тонкої металізованої плівки. До такої системи особливим чином підключається аудіосигнал, і мембрана починає коливатися за рахунок тяжіння і відштовхування від сіток, створюючи звук. Електростатичні випромінювачі дають змогу досягти дуже високої якості звуку, з низьким рівнем спотворень і високою вірогідністю, однак вони громіздкі, складні і дороги у використанні. І справа не тільки у високій вартості самих навушників — для їх роботи потрібні додаткові погоджують підсилювачі з розмахом напружень в сотні або навіть тисячі вольт, а такі пристрої і коштують чимало, та розміри мають відповідні.

Кількість випромінювачів, встановлених в кожному окремому навушнику. Вказується тільки для моделей, у яких випромінювачів більше одного.

Сенс даної особливості залежить від типу випромінювачів (див. вище). Так, в гібридних моделях їх за визначенням кілька — між ними розподіляється частотний діапазон, що позитивно позначається на АЧХ. З тією ж метою може використовуватися кілька арматурних випромінювачів. А при традиційному динамічному принципі роботи за рахунок декількох випромінювачів може забезпечуватися ще й ефект об'ємного звуку (див. «Звук»).

У будь-якому разі «вуха» з великою кількістю випромінювачів за інших рівних умов будуть більш прогресивними, але і більш дорогими.