Порівняння Scansonic USB100 vs Dual DTJ 301.1

Рівень сигналу на виході звукознімача, що поставляється в комплекті з плеєром, по суті — потужність сигналу, що надходить з звукознімача на фонокоректор. Цей параметр необхідний насамперед у тих випадках, коли програвач планується підключати до зовнішнього фонокорректору: таке устаткування повинно бути розраховане на відповідну потужність сигналу, що надходить з звукознімача.

Ефективна довжина комплектного тонарма – відстань від точки кріплення (осі обертання) до голки.

Даний показник важливий в першу чергу для поворотних тонармів: чим більша довжина — тим нижча кутова похибка, тим менша розбіжність між напрямком руху доріжки та поздовжною віссю звукознімача (докладніше див. «Тип») і тим нижчий рівень відповідних спотворень. Крім того, велика довжина знижує резонансну частоту та зменшує ймовірність появи спотворень. З іншого боку, довший тонарм виходить важчим, що потребує певних технічних хитрощів і може негативно вплинути на чистоту звуку. Тому велика довжина далеко не завжди є гарантією високої якості – варто звертати увагу ще й на вагу (див. нижче).

Спосіб передачі обертання від електродвигуна на диск програвача.

— Ремінний. Також відомий як «пассіковий». Згідно з назвою, такий привод використовує ремінну передачу. Його головними перевагами є рівномірність обертання в поєднанні з невимогливістю до якості електродвигунів, що дозволяє досягати непоганої чистоти звуку навіть з відносно простими і недорогими моторами. Правда, пассікові програвачі повільніше набирають швидкість і непридатні для спеціальних прийомів на зразок скретчингу; однак ці моменти критичні хіба що для діджеїв, а при звичайному прослуховуванні музики не мають особливого значення. А ось з однозначних недоліків можна відзначити хіба що необхідність періодичної (зазвичай раз на кілька років) заміни пассіка.

— Прямий. В програвачах з даним типом приводу диск встановлюється прямо на валу електродвигуна. Це дозволяє дуже швидко розганяти і гальмувати його, а також використовувати різні спеціальні прийоми, завдяки чому для діджейської «вертушки» прямий привод є практично обов'язковим. Однак подібна конструкція висуває особливі вимоги до якості електромоторів, оскільки будь-які нерівномірності і вібрації помітно впливають на якість звуку. Тому в «аудіофільських» моделях прямий привод використовується рідко — за відсутності явних переваг перед ремінною передачею конструкція виходить помітно дорожче.

Фонокоректором називають передпідсилювач особливої конструкції, що використовується при роботі зі звукознімачами для вінілових пластинок. Першопочатково звук на таких пластинках записаний із спотворенням амплітудно-частотної характеристики, а саме з наростанням гучності від низьких частот до високих; це пов'язано з технічними особливостями процесу запису. Відповідно, фонокоректор не тільки посилює сигнал до рівня, достатнього для подачі на підсилювач потужності, але також коригує амплітудно-частотну характеристику, «витягуючи» баси і знижуючи гучність ВЧ. А вбудований фонокоректор дає змогу підключати програвач до підсилювача потужності напряму, без використання проміжного обладнання. Щоправда, за характеристиками вбудовані підсилювачі-коректори поступаються зовнішнім. Тому в деяких моделях з цією функцією може передбачатися режим «байпас», що дає змогу пускати сигнал в обхід вбудованого фонокорректора на зовнішній, більш прогресивний. А також зустрічаються і взагалі програвачі вінілу без фонокорректора.

Частота дискретизації аналого-цифрового перетворювача, встановленого в програвачі. Для прослуховування вінілу за звичайною схемою (картридж – фонокоректор – підсилювач потужності – акустика) перетворення аналогового сигналу, що поступає із звукознімачів, в цифровий формат не потрібно. Ця функція (і, відповідно, характеристики АЦП) актуальні лише при запису на комп'ютер або змінний носій, а також при застосуванні цифрового аудіовиходу (див. «Можливості»).

Аналоговий звук при оцифруванні розкладається на окремі «шматки» (семпли), і дані по кожному семплом записуються в цифровому вигляді. Частота дискретизації описує, скільки семплів припадає на кожну секунду конвертованого звуку; чим вона вище (за інших рівних) — тим ближче до оригіналу буде цифровий аудіосигнал. Найскромніші перетворювачі в сучасних «вертушках» здатні працювати на частоті дискретизації 44 (точніше, 44,1) кГц — якість такого запису відповідає Audio CD і вже може бути неможливо відрізнити від висококласного вінілу. А в найбільш прогресивних цей показник досягає 48 кГц (рівень DVD і DAT).

Розрядність аналого-цифрового перетворювача, встановленого в програвачі. Для прослуховування вінілу за звичайною схемою (картридж – фонокоректор – підсилювач потужності – акустика) перетворення аналогового сигналу, що поступає із звукознімачів, в цифровий формат не потрібно. Ця функція (і, відповідно, характеристики АЦП) актуальні лише при запису на комп'ютер або змінний носій, а також при застосуванні цифрового аудіовиходу (див. «Можливості»).

При оцифровування аналогового сигналу він розкладається на семпли (докладніше див. «Частота дискретизації АЦП»), і для кожного семпла вказується своє значення рівня сигналу. Чим вище розрядність АЦП — тим точніше це значення буде відповідати початковому рівню сигналу і тим ближче до оригіналу буде цифровий звук. Для оцифровки аудіо в якості Audio CD (яке вже вважається цілком «аудиофильским») досить розрядність 16 біт, проте в сучасних програвачах цей показник може бути і вище — до 24 біт.

Співвідношення між корисним сигналом і сторонніми шумами на виході програвача. У просторіччі називається «електричний шум» (хоча це не зовсім вірно).

Чим вище цей показник — тим тихіше шуми (повністю усунути їх неможливо), тим чистішим буде сигнал. У разі вінілових програвачів вважається, що відношення сигнал/шум має становити не менше 50 дБ; а в найбільш високоякісних пристроях воно може перевищувати 90 дБ.

Зазначимо, що в даному пункті додатково може зазначатися значення механічного шуму. Незважаючи на схожість у назві, це зовсім інший показник — він описує гучність сторонніх звуків, видаваних мотором, приводом та іншими рухомими частинами «вертушки». Відповідно, для механічного шуму чим менше децибел — тим краще. Оцінити його приблизний рівень можна за спеціальним порівняльними таблицями.

Максимальний коефіцієнт детонації, якому піддається програвач в нормальних умовах.

Детонацією в даному випадку називають спотворення звучання, пов'язані з короткочасними періодичними неравномерностями обертання диска. Чим нижче коефіцієнт детонації — тим нижче рівень подібних спотворень; вважається, що для техніки аудіофільского класу він не повинен перевищувати 0,2%, хоча в більш скромних моделях може бути і вище.

Зазначимо, що для різних швидкостей відтворення коефіцієнти детонації також можуть бути різними. Виробники в таких випадках можуть вказувати мінімальне значення, притому що воно може досягатися не на звичних 33 об/хв, а на 45 або навіть 78 об/хв. Тому при виборі висококласної «вертушки» не завадить уточнити цей момент.

Номінальна потужність, споживана програвачем під час роботи у штатному режимі.

Сучасні вертушки вельми економічні: у більшості моделей, навіть оснащених вбудованою акустикою (див. «Можливості»), споживана потужність не перевищує 15 Вт, і про який-небудь серйозний вплив на перевантаження електромереж (а також рахунки за електрику) говорити не доводиться. Виняток становлять окремі пристрої преміумкласу, в яких вага опорного диска (див. нижче) досягає декількох десятків кілограм, і для обертання подібної маси потрібна відповідна потужність двигуна.