Порівняння Velbon EX-230 vs Hama Star 700 EF Digital

Мінімальна висота відносно підстави, на якій можна встановити майданчик штатива.

Чим менше мінімальна висота — тим краще штатив підходить для макрозйомки і предметної зйомки; крім того, від цього показника залежить доступний користувачеві діапазон регулювання висоти. Зазначимо, що для моделей з можливістю перевороту штанги (див. нижче) мінімальна висота наводиться для традиційного положення штанги, майданчиком вгору. А якщо заявлений мінімум значно менше, ніж довжина штатива в складеному вигляді (наприклад, 15 см при довжині 50 см) — це означає, що ніжки можуть «разьезжаться» до горизонтального або близького до нього положення, занижуючи таким чином всю конструкцію.

Максимальна висота відносно підстави, на якій можна встановити майданчик штатива.

Для настільного застосування (див. «Установка») велика висота не потрібно, тому в більшості таких моделей цей показник не перевищує 20 см — винятками є лише деякі специфічні моноподи. Відповідно, і різниця по висоті між різними настільними конструкціями здебільшого не має особливого значення. А ось в підлогових моделях найбільш низькорослі» мають максимальну висоту близько 40 – 50 см, а найбільш високі здатні розкриватися на 2,5 м і навіть вище. В таких випадках при виборі варто враховувати специфіку використання. Так, спеціально шукати модель на 150 – 160 см має сенс у тому випадку, якщо камеру принципово важливо встановити на рівні очей (рівень очей зазвичай десь на 10 см нижче росту людини). Водночас більшість відеокамер і багато фотоапарати мають поворотні екрани, що дозволяють із зручністю дивитися на пристрій зверху вниз; і навіть за відсутності такого екрана пригнутися до рівня камери буває не так складно. А на штативи заввишки до 170 см і вище має сенс звертати увагу в основному в тих випадках, коли планується зйомка поверх голів — наприклад, репортажі з масових заходів.

Діаметр центральної штанги штатива або основний штанги монопода (див. «Тип»). І в тому, і в іншому варіанті більш товсті штанги збільшують вагу і габарити конструкції, однак позитивно позначаються на міцності. А для класичних триніжків велика вага може бути і перевагою — масивна штанга позитивно позначається на стійкості, особливо в опущеному положенні.

Кількість окремих секцій, з яких складаються ніжки штатива або штанга монопода (див. «Тип»).

У настільних моделях (див. «Установка») ніжки часто взагалі не діляться на секції, для таких випадків даний параметр взагалі не вказується. Зі свого боку, підлогові штативи практично всі мають декілька секцій, причому кількість останніх при однаковій максимальній висоті може бути різним. Тут варто враховувати, що більша кількість секцій означає менший розмір кожної з них і більш компактні габарити штатива в складеному вигляді; а менша кількість — спрощує конструкцію, підвищує її надійність і знижує вартість.

Найбільш популярні в наш час варіанти за кількістю секцій — 2 шт, 3 шт, 4 шт, 5 шт, 6 шт, 8 шт.

Тип голівки, передбаченої в штативі, по суті — тип механізму, який відповідає за поворот платформи з камерою відносно основи.

— 2D. Такі голівки мають 2 ступеня свободи і дають змогу повертати камеру з боку в бік і нахиляти вперед-назад. При цьому для кожної з двох вісей передбачений окремий механізм повороту. Це дозволяє з легкістю знімати вертикальні і горизонтальні панорами: камера на такому штативі може повертатися тільки по одній з вісей без зайвих рухів, які псують картинку (наприклад, тільки у бік без рухів вгору і вниз). Подібні голівки вважаються придатними насамперед для відеозйомки; для фотографії вони менш зручні, проте все одно зустрічаються в фотоштативах (у тому числі вузькоспеціалізованих).

— 3D. Голівки, що мають три ступені свободи: поворот з боку в бік, нахил вгору-вниз і «крен» вправо-вліво; за кожну з трьох відповідає окремий шарнір. Застосовуються в основному в моделях з можливістю установки фотоапаратів: подібна свобода рухів важлива насамперед для фотозйомки. Втім, випускаються і спеціалізовані штативи для відеокамер з 3D-голівками. У порівнянні з кульовими гіловками (див. нижче), які теж забезпечують високий ступінь свободи, 3D-механізми більш точні, вони незамінні в тих випадках, коли потрібно чітко проконтролювати поворот по одній вісі (при панорамній зйомці або зйомці з ефектом обертання). З іншого боку, 3D-голівки більш складні і дорогі, а т...акож гірше підходять для швидкого наведення камери в довільному напрямку.

— Кульова. В голівках цього типу платформа за допомогою стрижня прикріплена до кулі, яка затискається в спеціальному кріпленні. Послабивши кріплення, можна повертати камеру по горизонталі, а також довільно нахиляти взад-вперед і вправо-вліво. Ключова перевага таких механізмів — можливість швидко змінювати положення камери; в 3D-голівках (див. вище) на це йде більше часу. Також з переваг кульових голівок можна відзначити простоту, компактність і невисоку вартість. З іншого боку, камеру на такий голівці складно повернути тільки по одній вісі, не рухаючи по іншим двом, що ускладнює деякі прийоми зйомки. У прогресивних штативах може передбачатися додаткове оснащення, частково усуває цей недолік — наприклад, окремий шарнір для горизонтальних панорам; однак по точності кульові голівки все одно поступаються 3D-механізмів.

Наявність у штативі вбудованого рівня — приладу, що дозволяє контролювати горизонтальне положення камери.

Найчастіше використовуються бульбашкові рівні — у вигляді герметичній колби з рідиною і бульбашкою повітря: якщо бульбашка знаходиться між позначками на колбі, значить, камера стоїть по горизонту. Найпростіший варіант передбачає одну колбу, для контролю нахилу вправо-вліво, щоб уникнути «заваленого горизонту»; проте в конструкції може передбачатися ще один рівень, що відслідковує нахил вперед-назад, або одна загальна двухосевая колба. А в моделі з горизонтальним поворотом штанги (див. вище) нерідко встановлюється додатковий рівень — для горизонтального режиму. У будь-якому разі ця функція значно полегшує виставлення камери «по горизонту».

Максимальна вага камери, допустима для даного штатива.

Якщо штатив купується для використання зі смартфоном або екшн-камерою, на даний параметр можна не звертати особливої уваги: вага подібних гаджетів зазвичай не перевищує 200 мг таке навантаження без проблем переносить будь-який штатив відповідної спеціалізації (див. «За призначенням»). Компактні фотокамери-«мильниці» в основному важать до 300 г, а аматорські відеокамери — до 700 г; але в обох випадках зустрічаються і більш масивні моделі. Це варто врахувати при виборі настільного штатива (див. «Встановлення») під таку техніку — у деяких настільних моделей обмеження за вагою досить скромні; а от з підлоговими труднощів зазвичай не виникає.

А ось якщо штатив купується для професійної техніки — на допустиму вагу варто звернути особливу увагу. Так, професійна відеокамера може «потягнути» на 2,5 кг і навіть більше; середня вага дзеркального фотоапарата — 600 – 800 г, але це тільки «тушка», до якої додається вага оптики — а в деяких потужних телеоб'єктивах вона може перевищувати 2 кг. Так що для таких пристроїв можуть знадобитися досить «витривалі» штативи.