Порівняння Manfrotto 190CXPRO3 vs Manfrotto 190XPROB/804RC2

Загальне призначення штатива. Зазначимо, що чимало моделей поєднують в собі кілька варіантів застосування; докладніше про це див. нижче.

— Для фотоапаратів. Штативи, призначені для фотокамер. При виборі такого пристрою варто враховувати, що далеко не всякий фотоштатив здатний витримати масивну «зеркалку» з сучасною оптикою, так що допустиме навантаження на конструкцію варто уточнити окремо. Що стосується особливостей пристрою, моделі, призначені тільки для фотоапаратів (і ні для чого іншого), розраховані радше на стабільне утримання камери в одному положенні, ніж на швидке зміна цього положення. З іншого боку, в конструкції можуть передбачатися різні пристосування для підвищення точності установки — рівні, азимутальна шкала, окрема регулювання по 3 осях і т. ін. Якщо ж штатив допускає також інші способи застосування (з відеокамерами, з телескопами і т. ін.), особливості його конструкції часто визначаються цими варіантами спеціалізації, сумісність з фотоапаратами може передбачатися як доповнення.

— Для відеокамер. Відмінною особливістю більшості штативів, розрахованих на відеокамери, є характерна довга ручка, прикріплена до майданчику. За допомогою такої ручки оператор може одночасно керувати нахилом і поворотом камери і швидко змінювати її положення — це буває критично під час відеозйомки, коли потрібно швидко захоплювати в кадр різні області знімається сцени. Втім, настільні моделі (д...ив. «Установка») можуть і не мати ручки. Штативи «тільки для відеокамер», крім цього, мають видовжену майданчик, проте така сувора спеціалізація зустрічається порівняно рідко, більшість моделей даного призначення можуть застосовуватися ще й з фотоапаратами (тим більше що зазвичай сучасні фотокамери підтримують ще й відеозйомку).

— Для телескопів і біноклів. Штативи, що допускають застосування з телескопами або біноклями. Сучасні телескопи найчастіше комплектуються власними штативами, а для бінокля подібна опора потрібно не так часто. Тому і моделей з цим варіантом застосування випускається трохи, а спеціалізованих тільки під телескопи — ще менше; найчастіше дане призначення поєднується з можливістю установки фотоапарата. Однак характеристики таких штативів вельми різноманітні — від моделей з найпростішими кульовими головками (див. «Тип голівки») до прогресивних конструкцій з 3D-кріпленням і спеціалізованими «астрономічними» функціями. Також варто врахувати, що виробники телескопів можуть використовувати власні оригінальні кріплення, так що перед покупкою потрібно обов'язково уточнювати сумісність.

— Для телефонів і екшн-камер. Штативи, призначені для використання зі смартфонами, екшн-камерами і іншими пристроями схожих розмірів. Специфіка таких пристроїв залежить від того, чи допускають вони застосування з іншими видами техніки. Так, штативи тільки для смартфонів/екшн-камер практично всі мають вигляд компактних настільних конструкцій (див. «Установка») — крім того, портативність в даному випадку важливіше, ніж універсальність установки. А ось моделі, також сумісні з фотоапаратами і/або відеокамерами, можуть мати і підлогове виконання. Зазначимо, що в будь-якому разі перед покупкою не завадить уточнити сумісність штатива з конкретним гаджетом: смартфони зазвичай встановлюються в універсальний зажим, а ось для екшн-камери може знадобитися фірмове кріплення.

Мінімальна висота відносно підстави, на якій можна встановити майданчик штатива.

Чим менше мінімальна висота — тим краще штатив підходить для макрозйомки і предметної зйомки; крім того, від цього показника залежить доступний користувачеві діапазон регулювання висоти. Зазначимо, що для моделей з можливістю перевороту штанги (див. нижче) мінімальна висота наводиться для традиційного положення штанги, майданчиком вгору. А якщо заявлений мінімум значно менше, ніж довжина штатива в складеному вигляді (наприклад, 15 см при довжині 50 см) — це означає, що ніжки можуть «разьезжаться» до горизонтального або близького до нього положення, занижуючи таким чином всю конструкцію.

Можливість повороту центральної штанги традиційного штатива (див. «Тип») в горизонтальне положення. Таке положення дозволяє направити камеру вертикально або майже вертикально, що буває незамінне при макрозйомці або предметної фотографії. Зокрема, «горизонтальні» штативи дуже зручні для професійної зйомки їжі. Водночас варто враховувати, що ця функція помітно позначається на вартості і ускладнює конструкцію, а тому застосовується переважно в професійних штативах.

Можливість кріплення до штатива різного додаткового устаткування — спалахи з відбивачем чи іншого джерела освітлення, експонометра, гаджета зразок смартфона і т. ін. Ця особливість буде корисна при професійному застосуванні, де однією лише камери недостатньо зокрема, при студійної зйомки. У деяких випадках саме штатив є оптимальним місцем розміщення обладнання. При цьому самі кріплення для допоміжних пристроїв можуть не входити в комплект поставки, цей момент варто уточнювати окремо.

Тип голівки, передбаченої в штативі, по суті — тип механізму, який відповідає за поворот платформи з камерою відносно основи.

— 2D. Такі голівки мають 2 ступеня свободи і дають змогу повертати камеру з боку в бік і нахиляти вперед-назад. При цьому для кожної з двох вісей передбачений окремий механізм повороту. Це дозволяє з легкістю знімати вертикальні і горизонтальні панорами: камера на такому штативі може повертатися тільки по одній з вісей без зайвих рухів, які псують картинку (наприклад, тільки у бік без рухів вгору і вниз). Подібні голівки вважаються придатними насамперед для відеозйомки; для фотографії вони менш зручні, проте все одно зустрічаються в фотоштативах (у тому числі вузькоспеціалізованих).

— 3D. Голівки, що мають три ступені свободи: поворот з боку в бік, нахил вгору-вниз і «крен» вправо-вліво; за кожну з трьох відповідає окремий шарнір. Застосовуються переважно в моделях з можливістю установки фотоапаратів: подібна свобода рухів важлива насамперед для фотозйомки. Втім, випускаються і спеціалізовані штативи для відеокамер з 3D-голівками. У порівнянні з кульовими гіловками (див. нижче), які теж забезпечують високий ступінь свободи, 3D-механізми більш точні, вони незамінні в тих випадках, коли потрібно чітко проконтролювати поворот по одній вісі (при панорамній зйомці або зйомці з ефектом обертання). З іншого боку, 3D-голівки більш складні і дорогі, а так...ож гірше підходять для швидкого наведення камери в довільному напрямку.

— Кульова. В голівках цього типу платформа за допомогою стрижня прикріплена до кулі, яка затискається в спеціальному кріпленні. Послабивши кріплення, можна повертати камеру по горизонталі, а також довільно нахиляти взад-вперед і вправо-вліво. Ключова перевага таких механізмів — можливість швидко змінювати положення камери; в 3D-голівках (див. вище) на це йде більше часу. Також з переваг кульових голівок можна відзначити простоту, компактність і невисоку вартість. З іншого боку, камеру на такий голівці складно повернути тільки по одній вісі, не рухаючи по іншим двом, що ускладнює деякі прийоми зйомки. У прогресивних штативах може передбачатися додаткове оснащення, частково усуває цей недолік — наприклад, окремий шарнір для горизонтальних панорам; однак по точності кульові голівки все одно поступаються 3D-механізмів.

Наявність у штативі вбудованого рівня — приладу, що дозволяє контролювати горизонтальне положення камери.

Найчастіше використовуються бульбашкові рівні — у вигляді герметичній колби з рідиною і бульбашкою повітря: якщо бульбашка знаходиться між позначками на колбі, значить, камера стоїть по горизонту. Найпростіший варіант передбачає одну колбу, для контролю нахилу вправо-вліво, щоб уникнути «заваленого горизонту»; проте в конструкції може передбачатися ще один рівень, що відслідковує нахил вперед-назад, або одна загальна двухосевая колба. А в моделі з горизонтальним поворотом штанги (див. вище) нерідко встановлюється додатковий рівень — для горизонтального режиму. У будь-якому разі ця функція значно полегшує виставлення камери «по горизонту».

Наявність штативной голівки в комплекті поставки. Найчастіше головка поставляється в комплекті, однак деякі моделі (переважно професійного рівня) голівкою не комплектуються — вона купується окремо і вибирається під конкретні потреби користувача (докладніше див. «Знімна головка» і «Тип голівки»). Тому в характеристиках штатива цей параметр вказується окремо.

Основний матеріал, що використовується в конструкції корпусу або ніжок (залежно від типу) штатива.

— Пластик. Головною перевагою пластику є невисока вартість, обумовлена, крім того, легкістю в обробці і придатністю для створення деталей складної форми. Крім того, цей матеріал може бути гнучким, мати будь-який колір і навіть робитися прозорим. З іншого боку, його міцність значно нижче, ніж у інших матеріалів, застосовуваних для штативів; для роботи з невеликою вагою більш ніж достатньо, проте для підтримки масивної техніки і створення довгих опор, що піддаються значним навантаженням на вигин за рахунок великої довжини, пластик не підходить. Тому основною сферою застосування даного матеріалу на сьогодні є струбцини і невеликі настільні штативи, у т. ч. гнучкої конструкції (див. «Тип»).

— Алюміній. Сплави на основі алюмінію характеризуються поєднанням високої міцності з невеликою вагою, завдяки чому вони добре підходять для створення штативів будь-якого формату — в т. ч. і повнорозмірних класичних. Вартість даного матеріалу, щоправда, трохи вище, ніж у пластику й сталі, але ненабагато, і згадані переваги з лишком перекривають даний недолік. Завдяки цьому даний матеріал є найпопулярнішим в сучасних штативах, він широко використовується практично у всіх типах і цінових категоріях.

— Сталь. Сталь відрізняєтьс...я високою міцністю — навіть вищою, ніж в описаних вище алюмінієвих сплавів, при дещо меншій вартості. Водночас даний матеріал має досить велику вагу. Це, з одного боку, сприяє стійкості, з іншого — ускладнює перенесення з місця на місце. І хоча останнім актуально переважно для підлогових штатівів (див. «Установка»), проте навіть в компактних настільних моделях сталь все одно використовується досить рідко.

— Вуглепластик. Найбільш прогресивний з матеріалів, що застосовуються для сучасних штативів. Вуглепластик, або карбон, являє собою композитний складу з вуглецевих волокон, залитих наповнювачем — зазвичай спеціальною смолою. За характеристиками міцності таке поєднання можна порівняти зі сталлю, при цьому важить цей матеріал дуже небагато, що особливо корисно для повнорозмірних штативів. Головним його недоліком є висока вартість, через що прерогативою вуглепластику залишаються професійні моделі преміумкласу. Крім того, карбон потребує досить обережного поводження через чутливості до точкових ударів — від них легко з'являються тріщини.

— Метал. Даний варіант вказується в тих випадках, коли виробник з тих чи інших причин не уточнив склад металу в характеристиках. Найчастіше мова йде про алюміній або сталь, властивості і особливості застосування того й іншого описані вище; однак можуть зустрічатися і інші види металу. У будь-якому разі при оцінці надійності і довговічності такого штатива краще всього орієнтуватися на його цінову категорію.

— Карбон. Ще одна назва для описаного вище вуглепластику; застосовується деякими виробниками заради стислості і «солідності звучання».