Порівняння Atmor Basic 5kW Dush vs Thermex System 600

Електрична потужність, що споживається нагрівачем під час роботи.

Цей параметр має ключове значення для електричних моделей (див. «Джерело енергії»): у них споживана потужність фактично відповідає потужності нагрівального елемента і, відповідно, корисної теплової потужності всього пристрою. А від корисної потужності безпосередньо залежить загальна ефективність та продуктивність водонагрівача. Відповідно високопродуктивні моделі неминуче мають високе споживання. При цьому відзначимо, що потужність нагріву підбирається конструкторами з таким розрахунком, щоб забезпечити необхідну продуктивність і температуру води. Отже, вибираючи пристрій за робочими характеристиками, потрібно дивитися перш за все саме на продуктивність і температуру. Потужність потрібно враховувати при підключенні: наприклад, якщо модель на 220 В (див. «Живлення») споживає більше 3,5 кВт, її, як правило, не можна включати в звичайну розетку — потрібне підключення за особливими правилами. А найбільш продуктивні та «ненажерливі» моделі — на 10 кВт і більше — підключаються лише до трифазних мереж.

Аналогічне значення споживана потужність має і для комбінованих котлів - з поправкою на те, що в них електронагрівач є додатковим джерелом тепла. А для газових і непрямих моделей цей параметр визначає енергоспоживання схем керування та інших допоміжних елементів конструкції; це енергоспоживання зазвичай дуже невелике — близько кількох десятків ват, рідше до 1,5 кВт.

Продуктивність водонагрівача при нагріванні води приблизно на 25 °С понад вихідну температуру.

Продуктивність – це найбільша кількість гарячої води, яке агрегат може видати за хвилину. Вона залежить не тільки від потужності нагрівача як такого, але і від того, як сильно потрібно гріти воду: чим вище різниця температур (Δt — «дельта те») між холодною і нагрітою водою — тим більше енергії потрібно для нагрівання і тим менше об'єми води, з якими в такому режим може впоратися агрегат. Тому продуктивність водонагрівачів обов'язково вказується для конкретних варіантів Δt – а саме 25 °С, 40 °С і/або 50 °С. А вибирати за даним показником варто з урахуванням реальних потреб в гарячій воді: скільки саме і якої температури необхідно для тієї чи іншої ситуації. Методики подібних розрахунків можна знайти в спеціальних джерелах.

Нагадаємо, що вода починає відчуватися людиною як тепла десь з 40 °С, як гаряча – десь з 50 °С, а температура гарячої води в системах центрального водопостачання (за офіційними нормами) становить не нижче 60 °С.Таким чином, при Δt~25°С для нагрівання хоча б до тих же 40 °С вихідна температура води повинна становити не нижче 15 °С (15+25=40 °С). Це досить високе значення – наприклад, в централізованому водопроводі холодна вода досягає 15 °С хіба що влітку, коли труби водопостачання помітно прогріваються; те ж стосується води, що подається зі свердловин. Так що на практиці в режимі «Δt~25°С» сучасні водонагрівачі працюють досить рідко —...або якщо вихідна температура води досить висока, або ж якщо її не потрібно сильно гріти. Найчастіше ступінь нагрівання значно вище, а продуктивність — нижче. Проте, дані для даного ступеня нагрівання все одно часто наводять в характеристиках – в тому числі в рекламних цілях, оскільки при невисокій Δt цифри продуктивності виходять досить вражаючими. Крім того, ця інформація може стати в нагоді і на практиці — для згаданих вище ситуацій, коли нагрівання на 25 °С цілком достатньо.

Серед функцій водонагрівача зустрічаються терморегулятор, авторегулятор витрати води, Smart (автоматичний режим), програматор, дисплей і управління через Інтернет. Детальніше про кожну з них

— Терморегулятор. Пристосування, що дає змогу регулювати температуру води на виході з нагрівача. У накопичувальних моделях (див. «Тип») терморегулятором фактично виставляється максимальна температура нагрівання води в баку; в проточних пристроях ця функція здійснюється за рахунок зміни інтенсивності нагрівання.

– Авторегулятор витрати води. Застосовується в проточних водонагрівачах. Оскільки вода в таких приладах нагрівається «на ходу», в процесі її руху через нагрівач, то чим вище швидкість руху води (чим більше напор) — тим нижче температура нагрівання, і при занадто великому напорі потужності приладу може просто не вистачати для ефективного нагрівання. Застосування авторегулятора витрати води дає змогу уникнути цього – ця система регулює швидкість руху води через нагрівач, при необхідності обмежуючи його.

– Smart (автоматичний режим). Спеціальний «розумний» режим, в якому управління бойлером (перш за все інтенсивністю нагрівання) здійснюється автоматично. Конкретні особливості даного режиму можуть бути різними, залежно від моделі. Втім, н...айчастіше зустрічається наступний формат роботи: протягом першого тижня використання пристрій запам'ятовує, в який час доби використовувалося найбільше гарячої води, а потім режим роботи нагрівача підлаштовується під ці дані. Таким чином, бойлер в потрібний час забезпечує користувача гарячою водою і водночас не витрачає енергію на нагрівання в години, коли нагрівання не потрібне.

— Програматор. Наявність програмованого термостата – пристрою, що дає змогу не просто підтримувати температуру, але ще і програмувати роботу пристрою на певний період часу. Найпростіші програматори працюють як таймер, вмикаючись в потрібний час (режим відпустка або канікули, коли пристрій кілька днів не активний, а до повернення сім'ї в будинок, він увімкеться і підігріє воду). Більше прогресивні дають змогу задавати режим роботи по окремих днях. Так чи інакше, дана функція забезпечує додаткову зручність і усуває необхідність постійно регулювати роботу пристрою вручну. З іншого боку, наявність програматора позначається на вартості.

— Дисплей. Зазвичай в якості дисплея використовується найпростіший РК-екран на кілька символів. Однак навіть таке оснащення помітно підвищує зручність і інформативність управління. На дисплей можуть виводитися різні службові дані – починаючи від температури води в баку і закінчуючи повідомленнями про неполадки і збої. Дана функція дещо підвищує вартість пристрою, проте в порівнянні із загальною вартістю нагрівача цей момент зазвичай незначний.

– Управління через Інтернет. Конкретні нюанси такого управління можуть відрізнятися: наприклад, одні моделі використовують спеціальний додаток, що встановлюється на смартфон або планшет, інші можуть працювати через звичайний браузер з будь-якого комп'ютера. Однак в будь-якому разі дана функція дає змогу управляти нагрівачем практично з будь-якої точки земної кулі – за умови, що там є доступ до Інтернету. Крім того, при такому управлінні користувач може також стежити за станом пристрою і отримувати різні повідомлення (про вмикання і вимикання, про температуру води в баку, про різні неполадки тощо).

Безпека водонагрівачів може здійснюватися такими функціями як захист від перегрівання, захист від замерзання, захист від вмикання без води, захист від перепаду напруги, електрозахист (ПЗВ), антилегіонела, газ-контроль і датчик тяги. Детальніше про них:

Захист від перегрівання. Система безпеки водонагрівача, яка автоматично відключає електроживлення або подачу газу (залежно від типу) при досягненні нагрівальним елементом критичної температури. Це дає змогу уникнути перегрівання і пов'язаних з ним неприємностей, починаючи від поломки нагрівача і закінчуючи пожежею.

– Захист від замерзання. Функція, що запобігає замерзанню води в контурах, баку і/або теплообміннику водонагрівача. Буде корисна в тому разі, коли пристрій встановлений в приміщенні з низькою температурою і працює з тривалими перервами. Замерзла вода розширюється, що може призвести до пошкодження пристрою; щоб уникнути цього захист від замерзання відстежує температуру води в пристрої і вмикає нагрівання, коли ця температура знижується до критичного рівня.

– Захист від вмикання без води. Система безпеки, що запобігає вмиканню нагрівача «всуху», тобто без наявності в ньому води. Оскільки нагрівальний е...лемент при такому вмиканні не передає тепло воді, він дуже швидко розігрівається сам і за короткий час досягає високої температури, здатної привести до поломки нагрівача і навіть до пожежі. Наявність захисту від вмикання без води дає змогу уникнути подібних неприємних наслідків.

– Захист від перепаду напруги. Система захисту нагрівача від стрибків напруги в електромережі. Таким захистом зазвичай оснащуються моделі з електронним управлінням (див. управління), оскільки саме управляюча електроніка найбільш чутлива до проблем з електроживленням. Варто враховувати, що можливості таких систем помітно скромніше, ніж у спеціалізованих стабілізаторів або захисних систем: «начинка» водонагрівача здатна згладити відносно слабкі скачки напруги, але при серйозних збоях вона, скоріш за все, просто вимкне пристрій, щоб уникнути пошкоджень. Втім, дана особливість в будь-якому разі буде не зайвою; хіба що в дуже нестабільних електромережах, схильних до частих флюктуацій, такому нагрівачу може знадобитися зовнішній стабілізатор.

— Електрозахист (ПЗВ). Вбудований прямо в нагрівач ПЗВ – пристрій захисного вимикання. Такий пристрій призначений перш за все для захисту людей від ураження електричним струмом – наприклад, при пошкодженні ізоляції і витоку електрики на корпус або в воду. Коли людина контактує з цією електрикою, виникає так званий струм витоку; ПЗВ реагує на нього і практично миттєво відключає живлення бойлера, запобігаючи удару струмом.
Відзначимо, що подібні захисні пристрої стандартно встановлюються прямо в розподільних щитках; однак наявність ПЗВ у водонагрівачі дає додаткову гарантію. Закономірно, що подібне оснащення зустрічається переважно в електричних моделях.

– Захист від надлишкового тиску. Система безпеки, що запобігає критичному підвищенню тиску води в нагрівачі. Як правило, в основі такого захисту лежить запобіжний клапан, який відкривається при досягненні певного рівня тиску і зливає надлишок води, даючи змогу уникнути пошкодження нагрівача.

– Газ-контроль. Система безпеки газових нагрівачів, що автоматично перекриває подачу газу в разі згасання полум'я пальника. Це дає можливість уникнути наповнення приміщення газом і можливих неприємних, а то і трагічних наслідків. Відновлювати подачу газу після спрацьовування захисту необхідно вручну.

— Датчик тяги. Датчик, який контролює наявність тяги в димарі газового водонагрівача. Ця функція особливо важлива для моделей з відкритими камерами згоряння: при відсутності тяги продукти згоряння будуть заповнювати приміщення, де знаходиться нагрівач. А це, зі свого боку, може привести до погіршення самопочуття людей, проблем зі здоров'ям і навіть смертельних випадків. Щоб уникнути подібних наслідків даний датчик при виявленні проблем з тягою відключає подачу газу і видає попередження про проблему. Втім, таке оснащення можна зустріти і в окремих моделях з закритими камерами згоряння – в них датчик тяги виконує переважно діагностичну функцію, даючи змогу визначити, що заважає нормальній роботі пальника.

– Антилегіонела. Функція, що запобігає розмноженню хвороботворних бактерій в бачку і контурах водонагрівача. Деякі види таких бактерій здатні жити і розмножуватися в досить гарячій воді — до 60 °С. щоб уникнути цього, система «Антилегіонела» відстежує температуру води в бачку і періодично підвищує її до рівня близько 65 °С. Конкретні способи роботи таких систем можуть бути різними: так, одні працюють строго за заданим графіком (наприклад, раз в два тижні), інші вмикають додаткове нагрівання, тільки якщо за якийсь період (наприклад, місяць) вода не нагрівалася до досить високих температур. Однак «антилегіонела» в будь-якому разі сприяє гігієнічності.

— Механічне. Управління, що здійснюється вручну за допомогою поворотних ручок і механічних кнопок. Моделі з механічним управлінням коштують недорого, проте можливості самого управління при цьому досить обмежені і включають, зазвичай, лише базові функції.

— Електронне. Таке управління здійснюється за допомогою електронного блока. Нагрівачі з електронним управлінням, зазвичай, мають більш широкий набір функцій, ніж «механічні» аналоги, можуть передбачати можливість програмування і оснащуватися дисплеєм для індикації різних параметрів. З іншого боку, за інших рівних умов характеристиках стоять такі нагрівачі значно дорожче.

Місце розташування органів керування нагрівачем. Вибирати по цьому параметру варто з урахуванням того, де планується встановити пристрій і з якої сторони доступ до нього буде найбільш зручний. Наприклад, при установці в обмежених умовах водонагрівач може бути відкритий тільки збоку або знизу; для таких випадків варто підшукати модель з відповідним розташуванням органів управління.

Насадка, призначена, згідно з назвою, для подачі теплої води у душ. Являє собою повноцінний душовий шланг з лійкою. Від звичайного душа така лійка може відрізнятися меншою шириною отворів — це робиться з метою створення достатнього напору при невеликій потужності (і як наслідок — продуктивності) водонагрівача.

Душовими насадками оснащуються переважно проточні моделі (див. «Тип»), а ось в накопичувальних дана функція зустрічається вкрай рідко: передбачається, що нагрівач з баком зручніше підключити до стандартного змішувача у ванній.