Порівняння Atlantic Generation M777 MP 10.5 kW vs Vaillant VED 18

Тип живлення, необхідного для роботи водонагрівача.

— 230 В (1 фаза). Живлення від однофазної побутової мережі 230 В. При цьому відносно малопотужні моделі (до 3,5 кВт) можна вмикати в звичайну розетку, при більш високій потужності знадобиться особливий формат підключення. Однак у будь-якому разі такі пристрої порівняно прості в підведенні живлення. З іншого боку, в нагрівачах більш ніж на 10 кВт даний варіант практично не зустрічається.
Відзначимо також, що саме цей тип живлення використовують всі газові і опосередковані моделі, в яких електрика потрібна лише для роботи управляючих схем. Енергоспоживання у таких схем невелике, і звичайної розетки для них вистачає, що називається, «з головою».

— 400 В (3 фази). Живлення від трифазних мереж на 400 В. Такий формат живлення можна назвати «промисловим», підключення до 400 В є в спеціалізованих котельнях, цехах, майстернях та інших аналогічних місцях, а от у звичайному житловому приміщенні з ним можуть виникнути труднощі — велика ймовірність, що доведеться тягнути дріт до вуличної лінії електропередач або розподільного щита. З іншого боку, подібне живлення підходить для нагрівачів будь-якої потужності, навіть найбільш «великовагових». А якщо у вас є можливість підключити нагрівач і до 230 В, і до 400 В, краще вибрати другий варіант — він забезпечить більш достовірний облік витраченої енергії.

— Енергонезалежний. Водонагрівачі, які працюють взагалі без живлення і не по...требують підключення електрики. Незалежними можуть бути тільки газові і опосередковані моделі (див. «Джерело енергії»), однак не кожен газовий або опосередкований нагрівач належить до даної категорії.

Електрична потужність, споживана нагрівачем під час роботи.

Даний параметр має ключове значення для електричних моделей (див. «Джерело енергії»): в них споживана потужність фактично відповідає потужності нагрівального елемента і, відповідно, корисної теплової потужності всього пристрою. А від корисної потужності безпосередньо залежить загальна ефективність і продуктивність водонагрівача. Відповідно, високопродуктивні моделі неминуче мають високе споживання. При цьому відзначимо, що потужність нагріву підбирається конструкторами з таким розрахунком, щоб гарантовано забезпечити необхідну продуктивність і температуру води. Так що вибираючи пристрій по робочим характеристикам, потрібно дивитися насамперед саме на продуктивність і температуру. Потужність ж потрібно враховувати при підключенні: наприклад, якщо модель на 230 В (див. «Живлення») споживає понад 3,5 кВт, її, зазвичай, не можна включати в звичайну розетку — потрібне підключення за особливими правилами. А найбільш продуктивні і «ненажерливі» моделі — на 10 кВт і більше — підключаються тільки до трифазних мереж.

Аналогічне значення споживана потужність має і для комбінованих котлів — з поправкою на те, що в них електронагрівач є додатковим джерелом тепла. А для газових і непрямих моделей даний параметр описує енергоспоживання керуючих схем та інших допоміжних елементів конструкції; це енергоспоживання зазвичай дуже невелика — порядку декількох десятків ватів, рідше до 1,5 кВт.

Найбільша температура води, що забезпечується пристроєм. Стандартною температурою гарячої води у водопроводі вважається 60 °С, і це значення фактично є мінімумом для сучасних водонагрівачів: моделі зі скромнішими показниками (зазвичай від 40 °С) зустрічаються вкрай рідко. А ось більш високі значення можна зустріти набагато частіше: наприклад, великою популярністю користуються водонагрівачі на 75 °С і 80 °С, а в найбільш потужних в цьому плані моделях температура може досягати 95 °С і навіть вище.

З одного боку, для сильного нагрівання потрібні відповідні потужності (що особливо помітно в разі проточних електричних нагрівачів). З іншого, чим вище температура гарячої води – тим менше її потрібно для комфортної температури на виході, після змішування з холодною; це зменшує витрату нагрітої води, що особливо важливо для накопичувальних бойлерів. Крім того, чимало моделей має і власний терморегулятор (див. «Функції»).

Відзначимо також, що нагрівання до робочих значень може передбачати різну Δt (ступінь зміни температури) — залежно від вихідної температури холодної води. А від Δt безпосередньо залежить фактична продуктивність нагрівача; докладніше цей момент описаний нижче, в пунктах, присвячених продуктивності при різних Δt.

Продуктивність водонагрівача при нагріванні води приблизно на 25 °С понад вихідну температуру.

Продуктивність – це найбільша кількість гарячої води, яке агрегат може видати за хвилину. Вона залежить не тільки від потужності нагрівача як такого, але і від того, як сильно потрібно гріти воду: чим вище різниця температур (Δt — «дельта те») між холодною і нагрітою водою — тим більше енергії потрібно для нагрівання і тим менше об'єми води, з якими в такому режим може впоратися агрегат. Тому продуктивність водонагрівачів обов'язково вказується для конкретних варіантів Δt – а саме 25 °С, 40 °С і/або 50 °С. А вибирати за даним показником варто з урахуванням реальних потреб в гарячій воді: скільки саме і якої температури необхідно для тієї чи іншої ситуації. Методики подібних розрахунків можна знайти в спеціальних джерелах.

Нагадаємо, що вода починає відчуватися людиною як тепла десь з 40 °С, як гаряча – десь з 50 °С, а температура гарячої води в системах центрального водопостачання (за офіційними нормами) становить не нижче 60 °С.Таким чином, при Δt~25°С для нагрівання хоча б до тих же 40 °С вихідна температура води повинна становити не нижче 15 °С (15+25=40 °С). Це досить високе значення – наприклад, в централізованому водопроводі холодна вода досягає 15 °С хіба що влітку, коли труби водопостачання помітно прогріваються; те ж стосується води, що подається зі свердловин. Так що на практиці в режимі «Δt~25°С» сучасні водонагрівачі працюють досить рідко —...або якщо вихідна температура води досить висока, або ж якщо її не потрібно сильно гріти. Найчастіше ступінь нагрівання значно вище, а продуктивність — нижче. Проте, дані для даного ступеня нагрівання все одно часто наводять в характеристиках – в тому числі в рекламних цілях, оскільки при невисокій Δt цифри продуктивності виходять досить вражаючими. Крім того, ця інформація може стати в нагоді і на практиці — для згаданих вище ситуацій, коли нагрівання на 25 °С цілком достатньо.

Кількість окремих нагрівальних елементів, передбачене в конструкції водонагрівача. При цьому враховується саме загальна кількість елементів, незалежно від того, належать вони до одного типу або до різним: наприклад, 2 теплообмінника і 1 ТЕН вважаються як 3 елемента.

Всі газові моделі (див. «Джерело енергії») мають тільки один нагрівальний елемент — цього цілком достатньо для ефективної роботи. У комбінованих пристроях (див. там само), навпаки, нагрівальних елементів за визначенням декілька (не менше двох — теплообмінник і електричний). В електричних і непрямих водонагрівачах варіанти можуть бути різними.

Зміст декількох однотипних нагрівачів полягає насамперед у підвищенні ефективності нагріву. Наприклад, в проточному (див. «Тип») електричному пристрої таким чином можна збільшити робочу довжину — відстань, що проходить вода всередині приладу від входу до виходу; за рахунок збільшення робочої довжини вода довше знаходиться під нагріванням. В накопичувальних електричних моделях кілька нагрівачів забезпечують більш рівномірний прогрів води, а до непрямих — дають змогу відбирати більша кількість тепла. Крім того, у непрямих приладах теплообмінники можуть розрізнятися за джерела нагрівання: наприклад, один може працювати від опалювального котла, другий — від сонячного колектора.

Також відзначимо, що дублювання нагрівальних елементів може використовуватися ще й як захист від збоїв: при виході одного з них з ладу ефек...тивність нагріву знижується, але пристрій залишається працездатним. Втім, така можливість є далеко не у всіх моделях з кількома нагрівачами, її наявність варто уточнювати окремо.

— Спіраль. Спіраль робиться з електричного дроту великого опору, укладеного в тонку ізолюючу оболонку. Головними перевагами такого елемента є швидкість нагріву, високий ККД і точне регулювання температури; крім того, на спіралі майже не утворюється накип. А з недоліків — низький термін служби.

— «Мокрий» ТЕН. ТЕН (трубчастий електронагрівач), являє собою металеву трубку з прокладеної по центру нагрівальної ниткою; простір між трубкою і ниткою заповнений ізолюючим матеріалом з хорошою теплопровідністю. ТЕНи нагріваються повільніше, ніж спіралі, мають більш низький ККД і схильні до утворення на них накипу; з іншого боку, термін їх служби значно вище, а в проточних ТЕНи не так чутливі до повітряних пробок.

— «Сухий» ТЕН. Різновид ТЕНа з удосконаленою конструкцією: трубка нагрівача укладена в додаткову оболонку (найчастіше з металу з емалевим покриттям зовні) і не контактує з водою, звідси і назва. Завдяки цьому, зокрема, знижується ймовірність виникнення накипу, що особливо важливо під час роботи з «жорсткою» водою. Також заміна таких елементів відчутно простіше, ніж звичайних. З їх недоліків можна назвати досить високу вартість.

— Інфрачервоний ТЕН. Трубчастий електронагрівач особливої конструкції: у вигляді прозорої скляної трубки, в яку поміщена спіраль розжарювання. Принцип роботи такого елемента дещо в...ідрізняється від звичайного ТЕНа: значну частину нагріву забезпечує інфрачервоне випромінювання, яке гріє не стільки воду, скільки стінки бака — і вже від них тепло передається воді. Таким чином, вода гріється не тільки в місці контакту з Теном, але і в місці контакту зі стінами — а отже, нагрівання виходить більш швидким і рівномірним. Також відзначимо, що сам ІЧ-ТЕН зазвичай є «сухим»; про переваги такої конструкції див. вище. Головні недоліки подібних нагрівачів — висока вартість і порівняно невеликий термін служби.

— Теплообмінник. Застосовується в газових і непрямих нагрівачах (див. Джерело енергії). Являє собою металеву конструкцію, нагреваемую за рахунок спалювання газу (газові радіатори) або проходження нагрітого всередині теплоносія (у непрямих). Зазвичай має ребристу форму; це зроблено для того, щоб при відносно невеликих розмірах забезпечити максимальну площу контакту з гарячою водою — чим більше ця площа, тим більше тепла передається воді за одиницю часу і тим ефективніше працює нагрівач.

Серед функцій водонагрівача зустрічаються терморегулятор, авторегулятор витрати води, Smart (автоматичний режим), програматор, дисплей і управління через Інтернет. Детальніше про кожну з них

— Терморегулятор. Пристосування, що дає змогу регулювати температуру води на виході з нагрівача. У накопичувальних моделях (див. «Тип») терморегулятором фактично виставляється максимальна температура нагрівання води в баку; в проточних пристроях ця функція здійснюється за рахунок зміни інтенсивності нагрівання.

– Авторегулятор витрати води. Застосовується в проточних водонагрівачах. Оскільки вода в таких приладах нагрівається «на ходу», в процесі її руху через нагрівач, то чим вище швидкість руху води (чим більше напор) — тим нижче температура нагрівання, і при занадто великому напорі потужності приладу може просто не вистачати для ефективного нагрівання. Застосування авторегулятора витрати води дає змогу уникнути цього – ця система регулює швидкість руху води через нагрівач, при необхідності обмежуючи його.

– Smart (автоматичний режим). Спеціальний «розумний» режим, в якому управління бойлером (перш за все інтенсивністю нагрівання) здійснюється автоматично. Конкретні особливості даного режиму можуть бути різними, залежно від моделі. Втім, н...айчастіше зустрічається наступний формат роботи: протягом першого тижня використання пристрій запам'ятовує, в який час доби використовувалося найбільше гарячої води, а потім режим роботи нагрівача підлаштовується під ці дані. Таким чином, бойлер в потрібний час забезпечує користувача гарячою водою і водночас не витрачає енергію на нагрівання в години, коли нагрівання не потрібне.

— Програматор. Наявність програмованого термостата – пристрою, що дає змогу не просто підтримувати температуру, але ще і програмувати роботу пристрою на певний період часу. Найпростіші програматори працюють як таймер, вмикаючись в потрібний час (режим відпустка або канікули, коли пристрій кілька днів не активний, а до повернення сім'ї в будинок, він увімкеться і підігріє воду). Більше прогресивні дають змогу задавати режим роботи по окремих днях. Так чи інакше, дана функція забезпечує додаткову зручність і усуває необхідність постійно регулювати роботу пристрою вручну. З іншого боку, наявність програматора позначається на вартості.

— Дисплей. Зазвичай в якості дисплея використовується найпростіший РК-екран на кілька символів. Однак навіть таке оснащення помітно підвищує зручність і інформативність управління. На дисплей можуть виводитися різні службові дані – починаючи від температури води в баку і закінчуючи повідомленнями про неполадки і збої. Дана функція дещо підвищує вартість пристрою, проте в порівнянні із загальною вартістю нагрівача цей момент зазвичай незначний.

– Управління через Інтернет. Конкретні нюанси такого управління можуть відрізнятися: наприклад, одні моделі використовують спеціальний додаток, що встановлюється на смартфон або планшет, інші можуть працювати через звичайний браузер з будь-якого комп'ютера. Однак в будь-якому разі дана функція дає змогу управляти нагрівачем практично з будь-якої точки земної кулі – за умови, що там є доступ до Інтернету. Крім того, при такому управлінні користувач може також стежити за станом пристрою і отримувати різні повідомлення (про вмикання і вимикання, про температуру води в баку, про різні неполадки тощо).

Вага самого пристрою, без урахування набраної (проходить) в нього води.