Порівняння Atlantic Vertigo Steatite 50 vs Electrolux EWH 50 Centurio IQ

Об'єм бака, встановленого в накопичувальному водонагрівачі (див. «Тип»). Це один з ключових параметрів для подібних пристроїв. З одного боку, великий бак дає можливість тримати великий запас води та знижує ризик того, що вона закінчиться в найбільш невідповідний момент; це особливо важливо при високому споживанні води, наприклад, у великій родині. З іншого боку, об'ємний резервуар відповідним чином збільшує розміри, вагу і вартість усього пристрою, потребує надійних кріплень (при настінному встановленні), а на нагрівання і підтримання температури води в ньому витрачається більше енергії. Відповідно, при виборі не варто гнатися за максимальним об'ємом, а виходити з реального споживання води і з цієї точки зору, визначати оптимальну ємність резервуара.

Існують спеціальні таблиці і формули, які дають змогу обчислити оптимальний об'єм бака залежно від формату застосування (умивальник, душ, плита, мийка...), температури використовуваної води і інших параметрів. Ці дані можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що найбільш мініатюрні накопичувальні водонагрівачі вміщають всього 5 л; такі прилади призначені для вмивання, миття посуду на 1 – 2 особи і інші задаяі, які не потребують великої кількості води. Середнім показником вважається об'єм 80 – 100 л, такого бака цілком вистачить на квартиру, в якій проживають 3 – 4 особи. А в найбільш «великокаліберних» моделях об'єм обчислюється вже кубометрами; такі нагрівачі розраховані, наприк...лад, на готельні корпуси, душові в спортивних комплексах і басейнах, та інші подібні місця, де потрібно багато гарячої води.

Наявність 2 окремих баків для води в накопичувальному водонагрівачі; як правило, загальний об'єм ділиться між цими баками порівну.

Така конструкція помітно складніше і дорожче, ніж традиційне компонування з 1 баком, проте вона дає відразу кілька переваг. По-перше, ємності можна нагрівати по черзі, що помітно прискорює процес: адже для того, щоб гарячою водою можна було користуватися, досить прогріти тільки половину загального об'єму до робочої температури. По-друге, при такому форматі роботи знижується споживана потужність і навантаження на електромережу; а якщо в певний момент користувачеві не потрібно багато води — то і витрата енергії виходить невеликою (знову ж таки через те, що не потрібно гріти весь об'єм). По-третє, в порівнянні з традиційними моделями того ж об'єму подібні бойлери виходять більш тонкими, що може спростити встановлення (платою за цю перевагу є збільшення ширини, проте цей момент не так часто виявляється критичним). По-четверте, подібне компонування покращує теплоізоляцію і знижує теплові втрати.

Цей параметр характеризує економічність споживання електроенергії водонагрівачем. Класи позначаються латинськими літерами від A до G ( A, B, З, D), де А - найбільш енергоефективний пристрій.

Електрична потужність, споживана нагрівачем під час роботи.

Даний параметр має ключове значення для електричних моделей (див. «Джерело енергії»): в них споживана потужність фактично відповідає потужності нагрівального елемента і, відповідно, корисної теплової потужності всього пристрою. А від корисної потужності безпосередньо залежить загальна ефективність і продуктивність водонагрівача. Відповідно, високопродуктивні моделі неминуче мають високе споживання. При цьому відзначимо, що потужність нагріву підбирається конструкторами з таким розрахунком, щоб гарантовано забезпечити необхідну продуктивність і температуру води. Так що вибираючи пристрій по робочим характеристикам, потрібно дивитися насамперед саме на продуктивність і температуру. Потужність ж потрібно враховувати при підключенні: наприклад, якщо модель на 230 В (див. «Живлення») споживає понад 3,5 кВт, її, зазвичай, не можна включати в звичайну розетку — потрібне підключення за особливими правилами. А найбільш продуктивні і «ненажерливі» моделі — на 10 кВт і більше — підключаються тільки до трифазних мереж.

Аналогічне значення споживана потужність має і для комбінованих котлів — з поправкою на те, що в них електронагрівач є додатковим джерелом тепла. А для газових і непрямих моделей даний параметр описує енергоспоживання керуючих схем та інших допоміжних елементів конструкції; це енергоспоживання зазвичай дуже невелика — порядку декількох десятків ватів, рідше до 1,5 кВт.

Найбільша температура води, що забезпечується пристроєм. Стандартною температурою гарячої води у водопроводі вважається 60 °С, і це значення фактично є мінімумом для сучасних водонагрівачів: моделі зі скромнішими показниками (зазвичай від 40 °С) зустрічаються вкрай рідко. А ось більш високі значення можна зустріти набагато частіше: наприклад, великою популярністю користуються водонагрівачі на 75 °С і 80 °С, а в найбільш потужних в цьому плані моделях температура може досягати 95 °С і навіть вище.

З одного боку, для сильного нагрівання потрібні відповідні потужності (що особливо помітно в разі проточних електричних нагрівачів). З іншого, чим вище температура гарячої води – тим менше її потрібно для комфортної температури на виході, після змішування з холодною; це зменшує витрату нагрітої води, що особливо важливо для накопичувальних бойлерів. Крім того, чимало моделей має і власний терморегулятор (див. «Функції»).

Відзначимо також, що нагрівання до робочих значень може передбачати різну Δt (ступінь зміни температури) — залежно від вихідної температури холодної води. А від Δt безпосередньо залежить фактична продуктивність нагрівача; докладніше цей момент описаний нижче, в пунктах, присвячених продуктивності при різних Δt.

— Емаль. Як і пластик, емаль хімічно нейтральна і не впливає на смак і запах води, при цьому вважається більш міцною і довговічною. Теоретично даний матеріал схильний до появи мікротріщин, в т. ч. через перепаду температур (що в кінцевому підсумку призводить до контакту води з металом і корозії). Однак на практиці в бойлерах найчастіше застосовуються висококласні термостійкі емалі, мають той самий коефіцієнт теплового розширення, що і матеріал бака, і ушкоджуються тільки при порушенні умов експлуатації (або при сильних ударах).. Так що згаданий недолік характерний в основному для самих недорогих моделей з відповідною якістю матеріалів.

— Нержавіюча сталь. Завдяки високій міцності «нержавійка» вважається найбільш надійним і довговічним на сьогоднішній день матеріалом. На відміну від емальованих, такі баки абсолютно не бояться перепадів температур, а також нормально переносять удари і струси, в т. ч. досить сильні. З іншого боку, варто сталь помітно дорожче емалі. При цьому для подібних ємностей не виключена ймовірність корозії — особливо якщо мова йде про дешеві приладах, де використані застарілі технології зварювання, і матеріал швів може відрізнятися від матеріалу бака. Для усунення цього явища необхідна катодний захист, яка ще більше позначається на вартості.

— Склокераміка. Матеріал, багато в чому схожий з описаною вище емаллю. З одного боку, ск...локераміка не входить у реакцію з водою, не впливає на її смак і властивості, а також вважається досить надійним. З іншого боку, цей матеріал більш крихкий і схильний до появи мікротріщин і втрати своїх властивостей — як у міру зносу, так і через сильного нагріву. Через це подібні водонагрівачі зазвичай мають обмеження рекомендованої температури до 60 °С

— Пластик. Пластик хімічно стійкий, не схильний до корозії і практично не впливає на склад води, до того ж коштує недорого. Головним недоліком пластикового покриття вважається недовговічність.

— Мідь. Мідне покриття використовується виключно в проточних водонагрівачах (див. «Тип»); точніше кажучи, в таких пристроях весь резервуар зазвичай робиться мідним. Для накопичувального бака даний матеріал не підходить: мідь занадто важка, до того ж має корозійний вплив на деякі матеріали (алюміній, чавун) внаслідок своїх електрохімічних властивостей, навіть якщо ці матеріали використовуються поза нагрівача, в інших деталях системи водопостачання. Проте в невеликій ємності в проточному водонагрівачі ці моменти непомітні, при цьому мідь відмінно переносить стиснення і розтягування при перепадах температур.

— Титан-кобальтовий сплав. Спеціальний сплав, який характеризується високою міцністю і стійкістю до корозії, проте й коштує досить недешево. Зустрічається вкрай рідко, виключно в нагрівачах топового рівня.

Час нагріву накопичувального водонагрівача (див. «Тип»), повністю заповненого холодною водою, до робочої температури.

Варто пам'ятати, що дана характеристика не є стовідсотково точною. Виробники зазвичай вказують час нагріву для певних умов: повністю заповнений бак, максимальна інтенсивність нагріву, підвищення температури (∆t) на певну кількість градусів. На практиці же час нагрівання може відрізнятися, причому як одну, так і в іншу сторону. Наприклад, якщо для пристрою заявлено час нагріву 20 хвилин при ∆t = 50 °С, при нагріванні води до 15 °С до 60 °С час буде менше (∆t = 45 °С). Тим не менш, цей показник дозволяє оцінити загальну продуктивність котла, і при рівних ∆t і об'ємах різні моделі можна порівнювати з часу нагрівання.

Кількість окремих нагрівальних елементів, передбачене в конструкції водонагрівача. При цьому враховується саме загальна кількість елементів, незалежно від того, належать вони до одного типу або до різним: наприклад, 2 теплообмінника і 1 ТЕН вважаються як 3 елемента.

Всі газові моделі (див. «Джерело енергії») мають тільки один нагрівальний елемент — цього цілком достатньо для ефективної роботи. У комбінованих пристроях (див. там само), навпаки, нагрівальних елементів за визначенням декілька (не менше двох — теплообмінник і електричний). В електричних і непрямих водонагрівачах варіанти можуть бути різними.

Зміст декількох однотипних нагрівачів полягає насамперед у підвищенні ефективності нагріву. Наприклад, в проточному (див. «Тип») електричному пристрої таким чином можна збільшити робочу довжину — відстань, що проходить вода всередині приладу від входу до виходу; за рахунок збільшення робочої довжини вода довше знаходиться під нагріванням. В накопичувальних електричних моделях кілька нагрівачів забезпечують більш рівномірний прогрів води, а до непрямих — дають змогу відбирати більша кількість тепла. Крім того, у непрямих приладах теплообмінники можуть розрізнятися за джерела нагрівання: наприклад, один може працювати від опалювального котла, другий — від сонячного колектора.

Також відзначимо, що дублювання нагрівальних елементів може використовуватися ще й як захист від збоїв: при виході одного з них з ладу ефек...тивність нагріву знижується, але пристрій залишається працездатним. Втім, така можливість є далеко не у всіх моделях з кількома нагрівачами, її наявність варто уточнювати окремо.

— Спіраль. Спіраль робиться з електричного дроту великого опору, укладеного в тонку ізолюючу оболонку. Головними перевагами такого елемента є швидкість нагріву, високий ККД і точне регулювання температури; крім того, на спіралі майже не утворюється накип. А з недоліків — низький термін служби.

— «Мокрий» ТЕН. ТЕН (трубчастий електронагрівач), являє собою металеву трубку з прокладеної по центру нагрівальної ниткою; простір між трубкою і ниткою заповнений ізолюючим матеріалом з хорошою теплопровідністю. ТЕНи нагріваються повільніше, ніж спіралі, мають більш низький ККД і схильні до утворення на них накипу; з іншого боку, термін їх служби значно вище, а в проточних ТЕНи не так чутливі до повітряних пробок.

— «Сухий» ТЕН. Різновид ТЕНа з удосконаленою конструкцією: трубка нагрівача укладена в додаткову оболонку (найчастіше з металу з емалевим покриттям зовні) і не контактує з водою, звідси і назва. Завдяки цьому, зокрема, знижується ймовірність виникнення накипу, що особливо важливо під час роботи з «жорсткою» водою. Також заміна таких елементів відчутно простіше, ніж звичайних. З їх недоліків можна назвати досить високу вартість.

— Інфрачервоний ТЕН. Трубчастий електронагрівач особливої конструкції: у вигляді прозорої скляної трубки, в яку поміщена спіраль розжарювання. Принцип роботи такого елемента дещо в...ідрізняється від звичайного ТЕНа: значну частину нагріву забезпечує інфрачервоне випромінювання, яке гріє не стільки воду, скільки стінки бака — і вже від них тепло передається воді. Таким чином, вода гріється не тільки в місці контакту з Теном, але і в місці контакту зі стінами — а отже, нагрівання виходить більш швидким і рівномірним. Також відзначимо, що сам ІЧ-ТЕН зазвичай є «сухим»; про переваги такої конструкції див. вище. Головні недоліки подібних нагрівачів — висока вартість і порівняно невеликий термін служби.

— Теплообмінник. Застосовується в газових і непрямих нагрівачах (див. Джерело енергії). Являє собою металеву конструкцію, нагреваемую за рахунок спалювання газу (газові радіатори) або проходження нагрітого всередині теплоносія (у непрямих). Зазвичай має ребристу форму; це зроблено для того, щоб при відносно невеликих розмірах забезпечити максимальну площу контакту з гарячою водою — чим більше ця площа, тим більше тепла передається воді за одиницю часу і тим ефективніше працює нагрівач.