Порівняння ART Z4000 vs ART Z3000

Технологія, за якою побудована матриця проєктора.

— DLP. В основі даної технології лежить чип з тисячами поворотних мікродзеркал. Кожне таке дзеркало відповідає одному пікселю і має два фіксованих положення — «світиться» і «затемнене». У більшості DLP-проєкторів матриця одна, а виведення кольорового зображення забезпечується за рахунок т. зв. колірного колеса, завдяки якому проєктор по черзі відображає червоне, зелене і синє зображення; вони змінюються так швидко, що глядач сприймає не окремі кадри, а цілісну кольорову картинку. У порівнянні з LCD-моделями (див. відповідний пункт) такі одноматричні проєктори більш компактні, вони дають більш контрастне зображення з глибоким рівнем чорного (що позитивно впливає на якість чорно-білого зображення). Однак яскравість кольорового зображення у DLP-пристроїв порівняно невисока, крім того, вони схильні до «ефекту веселки»: в динамічних сценах можуть бути помітні кольорові артефакти, що виникають через неспівпадання червоних, зелених і синіх компонентів зображення. Цих недоліків позбавлені триматричні DLP-проєктори; однак обходиться подібна конструкція дуже недешево, тому вона зустрічається нечасто, переважно серед пристроїв преміумкласу.

— LCD. Технологія, заснована на використанні просвічуваних РК-матриць. Таких матриць три, кожна з них просвічується своїм базовим кольором (червоним, зеленим або синім),...а підсумкова кольорова «картинка» формується з трьох зображень, одночасно накладених одне на одне. Завдяки такому формату роботи можна отримати більш яскраві, насичені кольори, ніж у одноматричних DLP-проєкторах (див. відповідний пункт); крім того, дана технологія повністю позбавлена «ефекту веселки». З її недоліків можна назвати порівняно невисоку контрастність (зокрема, через скромну глибину чорного кольору) і більш великі розміри проєкторів.

— LCD (Liquid Crystal Display) - технологія передачі кольору, заснована на модуляції світла рідкими кристалами. Не варто плутати між собою матриці LCD і 3LCD. Технологія 3LCD формує зображення з трьох окремих світлових потоків, а в матриці LCD зображення випливає відразу з єдиного світового пучка. Матриці цього типу забезпечують стабільне, контрастне і насичене кольорами зображення. Серед недоліків технології можна відзначити «проглядання» світлової решітки, якщо на картинку дивитися з близької відстані. Додатково підкладка LCD-матриць схильна до вигоряння, через що синій колір з часом може почати віддавати жовтизною (відзначимо, що статися це може через тривалий час активної експлуатації). Матриці LCD вимагають періодичного техобслуговування, сервіс зводиться до чищення повітряного фільтра. Проєктор з LCD-матрицею зазвичай мають компактні розміри і невелику вагу, такі моделі схильні до нагрівання, а шумовий поріг знаходиться на позначці вище середнього.

— LCoS. Технологія, що об'єднує в собі властивості DLP та LCD. Як і LCD, передбачає три окремі матриці для трьох базових кольорів (червоний, зелений, синій), а підсумкове кольорове зображення формується за рахунок одночасного накладення цих трьох компонентів. Відмінність же полягає в тому, що в LCoS-проєкторах матриці не просвітні, а відображаючі. Завдяки цьому можна добитися відмінної контрастності (як у DLP) в поєднанні з яскравими, якісними кольорами без «ефекту веселки» (як в LCD). Головний недолік цієї технології — значна вартість, через що вона застосовується переважно в проєкторах преміумкласу.

Кількість роз'ємів USB 2.0, передбачене в проєкторі.

Не варто плутати ці роз'єми USB slave (див. «Порти управління») — в даному випадку мова йде про порти USB для різної периферії. Найчастіше ці порти використовуються для прямого відтворення контенту з флешок та інших накопичувачів (наприклад, зовнішніх HDD). При цьому зазначимо, що в деяких проєкторах перегляд відео недоступний (лише фото), в інших може підтримуватися дуже обмежений набір форматів. Тим не менш, пряме підключення нерідко виявляється більш зручним, ніж перегляд через комп'ютер або інше додаткове пристрій. Також порти USB можуть застосовуватися в інших цілях, наприклад, для оновлення прошивки, обміну файлами між флешкою і вбудованим накопичувачем проєктора або навіть для клавіатур/мишей (в пристроях Android, див. вище).

Сам стандарт USB 2.0 вважається застарілим, однак для проєкторів його цілком достатньо, а понад нова периферія повністю сумісна з такими роз'ємами. При цьому до проєктора рідко доводиться підключати більше одного зовнішнього пристрою за раз, тому і моделей більш ніж з одним USB 2.0 випускається трохи.

Кількість HDMI входів, передбачене в проєкторі.

HDMI — це комплексний цифровий інтерфейс, першопочатково створений для роботи з відео високої роздільної здатності і багатоканальним звуком. На сьогоднішній день фактично є загальноприйнятим стандартом, виходи цього типу є в переважній більшості відеопристроїв з підтримкою HD — медіацентрів, Blu-ray плеєрів, комп'ютерних відеокарт і т. ін. Наявність декількох входів HDMI дозволяє одночасно підключити до проєктора кілька джерел сигналу і перемикатися між ними в налаштуваннях проєктора, без необхідності зайвий раз під'єднувати і від'єднувати кабелі.

Версія інтерфейсу HDMI, підтримувана проєктором.

Про інтерфейсі докладніше див. вище, а різні його версії різняться по максимальній роздільній здатності і іншим особливостям:

— v 1.4. Версія, випущена ще в 2009 році. Незважаючи на це, має цілком гідні характеристики, завдяки чому продовжує використовуватися у сучасної відеотехніки. Конкретні можливості HDMI v1.4 включають підтримку 3D, можливість роботи з 4K-відео (4096х2160) з частотою кадрів 24 к/с і з Full HD — на частоті 120 к/с. Крім оригінальної версії, зустрічаються також поліпшені модифікації — v.1.4 a і v.1.4 b; вони відрізняються лише деякими вдосконаленнями, пов'язаними з 3D.

— v 2.0. Стандарт, представлений в 2014 році. Завдяки підвищеній, у порівнянні з v 1.4, пропускної здатності дозволяє передавати 4K відео на швидкості до 60 к/с, а також до 32 каналів і до 4 потоків аудіо одночасно. Крім того, саме в цій версії вперше з'явилася підтримка ультраширокого формату 21:9, а оновлення v2.0a представило сумісність з HDR, з подальшими поліпшеннями цієї функції у версії 2.0 b.

— v 2.1. Версія, випущена в 2017 році і відома також як HDMI Ultra High Speed. Швидкість передачі даних справді була значно збільшена, що дало змогу передбачити підтримку відео аж до 10K на 120 кадрах в секунду. Крім того, були внесені деякі поліпшення, що стосуються HDR. Зазначимо, що підключення по HDMI v2.1 вимагає використання спеціальних кабелів, хоча базові можливості залишаються доступними і п...ід час роботи з звичайними «шнурами».

— RCA (аудіо). Аналоговий аудіоінтерфейс, що використовує гнізда RCA («тюльпани»). Залежно від моделі проєктора може служити як входом (наприклад, на додаток до компонентного відеовходу), так і виходом для підключення зовнішніх аудіопристроїв. Зазначимо тільки, що через один роз'єм RCA в даному разі передається тільки один канал звуку, а входом або виходом вважається пара «тюльпанів» (під лівий і правий канал).

— Вхід 3.5 мм (mini-Jack). Такий роз'єм більш компактний, ніж RCA, крім того, він дає змогу працювати з двома каналами стерео через одне гніздо. З іншого боку, з'єднання 3.5 мм менш надійне і більш схильне до перешкод. Тому подібний вхід розрахований переважно на нескладні задачі — на зразок передачі звуку з аудіовиходу ПК або лептопа.

— Вихід 3.5 мм (mini-Jack). Це в будь-якому разі аналоговий вихід, проте конкретне його призначення може бути різним. Так, в деяких проєкторах він грає роль лінійного інтерфейсу і застосовується для виведення аудіосигналу на активну акустику або зовнішній підсилювач. В інших пристроях mini-Jack працює як вихід на навушники. Існують моделі, де ці функції об'єднані в одному роз'ємі.

— Оптичний вихід. Вихід для передачі цифрового аудіосигналу по оптоволоконному кабелю; допускає передачу багатоканального звуку. Примітний повною нечутливістю до електромагнітних перешко...д. З іншого боку, оптоволоконний кабель досить крихкий, його потрібно берегти від перегинів і сильних натискувань.

— Вхід для мікрофона. Вхід для підключення до проєктора зовнішнього мікрофона. Скориставшись ним, можна транслювати звук з мікрофону за допомогою власного підсилювача проєктора — наприклад, коментувати презентацію через ті ж динаміки, через які йде основний звуковий супровід.