Порівняння Nikon D7100 body vs Nikon D7000 body

Результат, показаний фотоапаратом в рейтингу DxOMark.

DxOMark — один з найбільш популярних і авторитетних ресурсів, присвячених експертного тестування камер. За результатами тестів камера отримує певну кількість балів; чим більше балів — тим вище підсумкова оцінка.

Загальна кількість окремих світлочутливих точок (пікселів) передбачена в матриці камери. Позначається у мегапікселях – мільйонах пікселів.

Повне кількість МП, зазвичай, більше кількості мегапікселів, у тому числі безпосередньо будується кадр (докладніше див. «Ефективне кількість МП»). Це з присутністю на матриці службових областей. В цілому ж цей параметр є довідковим, ніж практично значущим: більша повна кількість МП при тому ж розмірі та ефективному дозволі означає трохи менший розмір кожного пікселя, і, відповідно, підвищену ймовірність виникнення шумів (особливо на високих значеннях ISO).

Кількість пікселів (мегапікселів) матриці, які безпосередньо беруть участь у побудові зображення, по суті — кількість точок, з яких будується зняте зображення. Деякі виробники, крім даного параметра, вказують повну кількість МП, з урахуванням службових областей матриці. Однак основним показником вважається саме ефективна кількість МП — саме вона безпосередньо впливає на максимальну роздільну здатність зображення (див. «Максимальний розмір знімка»).

Велика кількість мегапікселів забезпечує високу роздільну здатність фото, які знімаються, проте не є гарантією якісного зображення - багато залежить від розміру матриці, її світлочутливості (див. відповідні пункти глосарію), а також апаратних і програмних інструментів обробки зображення, застосованих в камері. Варто враховувати, що для матриць невеликого розміру висока роздільна здатність іноді може бути швидше злом, ніж благом - такі сенсори дуже схильні до шумів на зображенні.

Максимальний розмір фотографії, що знімаються камерою в звичайному (не панорамному режимі. По суті, в даному пункті вказується найбільше роздільна здатність фотозйомки — в пікселях по вертикалі і горизонталі, наприклад, 3000х4000. Цей показник безпосередньо залежить від роздільної здатності матриці: кількість точок на знімку не може бути більше ефективного числа мегапікселів (див. вище). Наприклад, для тих же 3000х4000 матриця повинна мати ефективне роздільна здатність не менше 3000*4000 = 12 млн пікселів, тобто 12 МП.

Теоретично чим більше розмір фото — тим детальніше зображення, тим більше подробиць можна передати на ньому. Водночас загальна якість знімка (у тому числі видимість дрібних деталей) залежить не лише від роздільної здатності, але і від ряду інших технічних і програмних факторів; докладніше див. «Ефективне число МП».

Відсутність фільтра AA в конструкції камери.

AA-фільтр відповідає за «антиаліасінг» — усунення ефекту муару. Такий ефект може виникнути під час зйомки об'єктів з великою кількістю тонких горизонтальних або близьких до горизонтальних ліній (наприклад, цегляної стіни на великій відстані, або костюма з певного виду тканини). Він призводить до появи на знімку характерного візерунка, який, зазвичай, недоречний; для усунення цього явища і передбачається АА-фільтр. Водночас вважається, що ця функція знижує загальну різкість зображення; тому в деяких камерах вона може бути відсутнім. Переважно це професійні моделі: відсутність АА-фільтра дає фотографу додаткові можливості, однак висуває підвищені вимоги до навичок зйомки.

Наявність в камері приводу автофокусування типу «викрутка». Дана функція зустрічається тільки в моделях, що використовують змінну оптику — дзеркальних і бездзеркальних (див. «Тип фотокамери»). Її суть полягає в тому, що мотор, що відповідає за роботу автофокусу, встановлюється у самій камері, а не в змінної оптики. Таким чином, об'єктиви з «викрутками» виходять більш легкими, компактними і недорогими, ніж оптика зі вбудованим мотором (класичним або ультразвуковим). Однак вони можуть повноцінно працювати тільки з камерами, що підтримують привод «викрутка».

Найбільша кількість кадрів, яке фотокамера здатна відзняти «за один захід» при серійної зйомки у форматі RAW (див. «Запис у RAW-форматі).

Технічні особливості сучасних цифрових фотоапаратів такі, що при серійної зйомки фотографії доводиться записувати в спеціальний буфер, і лише потім, після закінчення серії, їх можна записати на карту пам'яті. Цей буфер має обмежений об'єм, тому кількість кадрів в одній серії також обмежена. Водночас відзначимо, що даний показник зазвичай вказується для зйомки на максимально можливому роздільній здатності (див. «Максимальний розмір знімка»); при менших роздільних здатностях об'єм кожного знімка знижується, і кількість кадрів в серії може виявитися більше заявленого в характеристиках.

Знімки у форматі RAW займають більше об'єму і вимагають більшої потужності для обробки, ніж «готові» JPEG. Тому кількість кадрів в серії даного формату зазвичай нижче, ніж у JPEG. Втім, бувають і винятки — зазвичай це камери, які мають два окремих буфера (для RAW і JPEG).

Підтримка камерою функції HDR.

HDR розшифровується як «розширений динамічний діапазон». Основне застосування даної технології — зйомка сцен зі значними перепадами освітленості, коли в кадрі є і дуже яскраві, і дуже темні ділянки. Особливості сучасної цифрової фотографії такі, що в звичайному режимі зйомки можна коректно обробити лише досить вузький діапазон яскравості; в результаті при великій різниці в освітленості на знімку виявляються або занадто затемнені, або пересвічені фрагменти. HDR дозволяє уникнути цього явища: в цьому режимі камера робить кілька знімків з різними налаштуваннями експозиції, а потім склеює їх в один з таким розрахунком, щоб знизити яскравість на освітлених місцях і підвищити на затемнених. Це дозволяє знімати, наприклад, пейзажі, на тлі яскравого вечірнього неба, інтер'єри слабо освітлених будівель з яскравими вікнами і т. ін. Крім цього, HDR може використовуватися також як художній прийом — для додання знімку незвичайної колірної гами.

Зазначимо, що цього ефекту можна досягти також за допомогою постобробки в графічному редакторі; однак скористатися камерою буває значно зручніше.

Максимальна роздільна здатність і частота кадрів відео, знятого камерою в стандарті Full HD (1080p).

Традиційним роздільною здатністю Full HD відеозйомки в даному випадку є 1920х1080; інші варіанти більш специфічні і в сучасних фотокамерах практично не зустрічаються. Щодо частоти кадрів варто насамперед зазначити, що звичайне (не уповільнене) відео знімається зі швидкістю до 60 кадр/сек, і в цьому випадку чим вище частота кадрів — тим більше плавним буде відео, тим менше будуть помітні ривки при русі в кадрі. Якщо ж частота кадрів становить 100 кадр/сек і вище — це зазвичай означає, що камера має режим сповільненої зйомки відео.