Порівняння Canon EOS 1300D kit 18-55 vs Canon EOS 650D kit 18-55

Результат, показаний фотоапаратом в рейтингу DxOMark.

DxOMark — один з найбільш популярних і авторитетних ресурсів, присвячених експертного тестування камер. За результатами тестів камера отримує певну кількість балів; чим більше балів — тим вище підсумкова оцінка.

Фізичний розмір світлочутливого елемента камери. Вимірюється по діагоналі, часто позначається в частках дюйма — наприклад, 1/2.3" або 1/1.8" (відповідно, друга матриця буде мати більший розмір, ніж перша). Зазначимо, що в таких позначеннях використовується не «звичайний» дюйм (2,54 см), а т. зв. «відиконовський», який менше на третину і становить близько 17 мм. Частково це данина традиції, що походить від телевізійних трубок-«відиконів» (попередників сучасних матриць), частково— маркетинговий хід, який створює у покупців враження, що матриці мають більший розмір, ніж насправді.

Як би там не було, при рівній роздільній здатності (див. Кількість мегапікселів) більший розмір матриці означає більший розмір кожного окремого пікселя; відповідно, на великих матрицях на кожен піксель потрапляє більше світла, а значить, у таких матриць вище світлочутливість (див. Світлочутливість) і нижчий рівень шумів, особливо під час зйомки в умовах недостатньої освітленості.

Найчастіше в сучасних камерах зустрічаються такі варіанти:

— 1/2.3" та 1/1.7". Невеликі матриці, характерні для моделей без змінної оптики — компактів і цифрових ультразумів (див. «Тип фотокамери»).

— 4/3. Свого роду «перехідний варіант» між невеликими сенсорами компактних апа...ратів і великими, але водночас дорогими «дзеркальними» APS-C. Розмір такої матриці становить 18 х 13,5 мм, що дає діагональ в 22,5 мм (приблизно 4/3 від описаного вище «відиконовського» дюйма, звідси і назва). Застосовується в дзеркальних і «бездзеркальних» камерах (див. «Тип фотокамери»), переважно початкового рівня, з байонетами Four Thirds і Micro Four Thirds відповідно.

— APS-C. Розмір матриць цього типу може варіюватися від 20,7х13,8 мм до 25,1х16,7 мм, залежно від виробника. Вони широко застосовуються в дзеркальних камерах початкового і середнього рівня, а також «бездзеркальних» моделях.

— APS-H. Трохи крупніше вищеописаної APS-C (розмір становить 28,1х18,7 мм), в іншому практично повністю аналогічна.

— Full frame (або APS). Розмір такої матриці дорівнює розміру кадру класичної фотоплівки — 36х24 мм. Нею зазвичай оснащуються дзеркальні камери професійного класу.

— Big frame. У дану категорію віднесені всі види матриць, розмір яких перевищує 36х24 мм (full frame). Камери з подібними сенсорами належать до т. зв. середньоформатного класу і є зазвичай професійними моделями преміумрівня. Великі матриці дають змогу застосовувати роздільну здатність в десятки мегапікселів, зберігаючи високу чіткість і якість перенесення кольорів, однак і коштують такі пристрої відповідно.

Загальна кількість окремих світлочутливих точок (пікселів) передбачена в матриці камери. Позначається у мегапікселях – мільйонах пікселів.

Повне кількість МП, зазвичай, більше кількості мегапікселів, у тому числі безпосередньо будується кадр (докладніше див. «Ефективне кількість МП»). Це з присутністю на матриці службових областей. В цілому ж цей параметр є довідковим, ніж практично значущим: більша повна кількість МП при тому ж розмірі та ефективному дозволі означає трохи менший розмір кожного пікселя, і, відповідно, підвищену ймовірність виникнення шумів (особливо на високих значеннях ISO).

Діапазон світлочутливості матриці цифрової камери. У цифровій фотографії світлочутливість виражається в тих же одиницях ISO, що і в плівковою; однак, на відміну від плівки, світлочутливість матриці цифрової камери можна змінювати, що дає розширені можливості налаштування параметрів зйомки. Висока максимальна світлочутливість важлива в тому випадку, якщо разом з камерою доводиться використовувати об'єктив зі слабкою світлосилою (див. Світлосила), а також під час зйомки слабоосвещенних сцен і бистродвіжущихся об'єктив; в останньому випадку висока ISO дозволяє використовувати невеликі значення витримки, що зводить розмиття зображення до мінімуму. Варто, однак, враховувати, що з підвищенням значення застосовуваного ISO зростає і рівень шумів на отриманих зображеннях.

Кількість сюжетних програм, передбачених у конструкції камери.

Сюжетні програми - це заздалегідь встановлені настройки для деяких найбільш поширених варіантів сцен, що знімаються - наприклад, "Портрет", "Пейзаж", "Спортивні змагання", "Захід сонця" і т.п. Крім таких налаштувань, до цього списку можуть включатися спеціальні ефекти та творчі інструменти (наприклад, «заміна кольору» або «риб'яче око»), а також режими експозиції (див. нижче). Наявність сюжетних програм особливо корисна для початківців та непрофесійних фотографів, оскільки позбавляє необхідності возитися з кожним налаштуванням окремо — достатньо вибрати найбільш підходящу програму, і всі необхідні налаштування будуть виставлені автоматично. Чим більше сюжетних програм передбачає конструкція фотоапарата — тим ширші його можливості автоматичного налаштування.

Найбільша кількість кадрів, яку фотокамера здатна відзняти «за один захід» під час серійної зйомки у форматі JPEG.

Технічні особливості сучасних цифрових фотоапаратів такі, що з серійної зйомці фотографії доводиться записувати в спеціальний буфер, і потім, після закінчення серії, їх можна переписати на карту пам'яті. Цей буфер має обмежений обсяг, тому кількість кадрів в одній серії також обмежена. У той же час відзначимо, що цей показник зазвичай вказується для зйомки на максимально можливу роздільну здатність (див. «Максимальний розмір знімка»); при менших дозволах обсяг кожного знімка знижується, і кількість кадрів у серії може виявитися більше заявленого в характеристиках.

JPEG, найпопулярніший формат сучасних цифрових фотографій, займає менший обсяг і потребує менших потужностей для обробки, ніж RAW (див. «Запис у форматі RAW»). Тому в серії JPEG зазвичай фотографу доступно більше кадрів. Втім, у деяких моделях, що мають два окремі буфери (для RAW і JPEG), може бути і навпаки.

Найбільша кількість кадрів, яке фотокамера здатна відзняти «за один захід» при серійної зйомки у форматі RAW (див. «Запис у RAW-форматі).

Технічні особливості сучасних цифрових фотоапаратів такі, що при серійної зйомки фотографії доводиться записувати в спеціальний буфер, і лише потім, після закінчення серії, їх можна записати на карту пам'яті. Цей буфер має обмежений об'єм, тому кількість кадрів в одній серії також обмежена. Водночас відзначимо, що даний показник зазвичай вказується для зйомки на максимально можливому роздільній здатності (див. «Максимальний розмір знімка»); при менших роздільних здатностях об'єм кожного знімка знижується, і кількість кадрів в серії може виявитися більше заявленого в характеристиках.

Знімки у форматі RAW займають більше об'єму і вимагають більшої потужності для обробки, ніж «готові» JPEG. Тому кількість кадрів в серії даного формату зазвичай нижче, ніж у JPEG. Втім, бувають і винятки — зазвичай це камери, які мають два окремих буфера (для RAW і JPEG).

Найбільша кількість кадрів, яку фотокамера здатна відзняти «за один захід» при серійній зйомці в режимі, коли той самий кадр одночасно зберігається і у форматі JPEG, і в RAW (див. «Запис у RAW-форматі»).

Технічні особливості сучасних цифрових фотоапаратів такі, що з серійної зйомці фотографії доводиться записувати в спеціальний буфер, і потім, після закінчення серії, їх можна переписати на карту пам'яті. Цей буфер має обмежений обсяг, тому кількість кадрів в одній серії також обмежена. У той же час відзначимо, що цей показник зазвичай вказується для зйомки на максимально можливу роздільну здатність (див. «Максимальний розмір знімка»); при менших дозволах обсяг кожного знімка знижується, і кількість кадрів у серії може виявитися більше заявленого в характеристиках.

Одночасна зйомка JPEG і RAW вимагає великої кількості ресурсів, а самі матеріали займають багато місця. Тому сама по собі можливість такої зйомки доступна переважно в камерах преміумкласу, а кількість кадрів у серії JPEG RAW зазвичай менша (у кращому випадку така сама), ніж у якомусь із цих форматів окремо.

Формати файлів, в яких камера може записувати відео. З урахуванням того, що відзнятий відеоматеріал розрахований на перегляд на зовнішньому екрані, варто переконатися, що програє пристрій (DVD-плеєр, медіацентр і т. ін.) здатне працювати з відповідними форматами. Водночас багато моделей камер самі можуть грати роль плеєра, підключаючись до телевізора аудіо/відеовиходу або HDMI (див. відповідні пункти глосарію). А якщо відеоматеріали належить переглядати на комп'ютері, на цей пункт взагалі не варто звертати особливої уваги: проблеми з несумісністю форматів в таких випадках виникають рідко, а вирішуються, зазвичай, встановленням відповідного кодека.