Порівняння Speed-Link XEOX Pro Analog Gamepad Wireless vs Sony DualShock 4

Ігрові платформи, з якими сумісний маніпулятор.

Ігрову платформу можна описати як перелік пристроїв, із якими можна використовувати дану модель. В наш час можна зустріти контролери під такі види платформ:

— комп'ютери: ПК (PC), переважно під Windows, а також Mac від Apple;
— настільні ігрові приставки: Playstation (PS3, PS4, PS5), Xbox, Nintendo (Wii, Switch);
— портативні пристрої: насамперед смартфони і планшети під Android і iOS;
— інші специфічні види пристроїв (зокрема, телеприставки Apple TV).

Відзначимо, що багато моделей робляться сумісними одночасно з декількома платформами. А ось більш докладний опис кожного зі згаданих вище варіантів:

— ПК. В даному разі під ПК маються на увазі PC — настільні комп'ютери і ноутбуки під управлінням Windows, а іноді також інших операційних систем, насамперед Linux. Не входять сюди тільки пристрої під macOS від Apple, вони винесені в окрему категорію. В будь-якому разі, дротові маніпулятори для ПК (див. «Підключення») зазвичай використовують інтерфейс USB, бездротові – Bluetooth, рідше...радіо.

— Android. Портативні гаджети під управлінням ОС Android. Відзначимо, що подібна сумісність зустрічається не тільки в спеціалізованих накладних геймпадах і зброї віртуальної реальності (див. «Тип пристрою»), але і в більш традиційних маніпуляторах — насамперед геймпадах класичних. При цьому особливості підключення і сумісність з певними ігровими пристроями може бути різною, вона залежить як від типу контролера, так і від більш специфічних особливостей. Так, традиційні геймпади зазвичай підключаються через Bluetooth і можуть використовуватися з будь-яким Android-гаджетом, на який встановлена гра з програмною підтримкою таких маніпуляторів. Аналогічно, для VR-зброї і накладних геймпадів потрібні сумісні ігри, але такі аксесуари призначаються виключно для смартфонів (не планшетів) і оснащуються відповідними кріпленнями.

— Mac. Під цим терміном обєднують комп'ютерну техніку фірми Apple, яка використовує фірмову настільну ОС macOS. Насамперед це десктопи і ноутбуки з різних лінійок Mac і MacBook відповідно. Така техніка має програмні і апаратні особливості, що помітно відрізняють її від інших видів ПК і лептопів; тому подібна сумісність для ігрових аксесуарів уточнюється окремо.

— iOS. Портативні гаджети від Apple, що працюють під фірмовою мобільною «операційкою» iOS — смартфони iPhone, планшети iPad та плеєри iPod touch. Особливості ігрових контролерів під таку електроніку повністю аналогічні описаним вище моделям під Android; власне, багато аксесуарів для мобільних ігор першопочатково робляться сумісними з обома платформами. А накладні геймпади (див. «Тип пристрою») механічної конструкції є універсальними за визначенням.

— AppleTV. Сімейство «розумних» телевізійних приставок, що випускається Apple. Починаючи з 4 покоління (2015 рік), такі приставки дають змогу встановлювати програми з відповідного розділу App Store, а розробники можуть не тільки створювати свої додатки під цю платформу, але і без особливих труднощів портувати на неї готові програми для iOS (див. вище). Як наслідок, у наш час для AppleTV доступні і ігри — відповідно, випускаються ігрові контролери для таких приставок. Підключаються такі аксесуари тільки бездротовим способом; багато з них можуть застосовуватися не тільки для ігор, але ще й як заміна штатного пульта ДУ.

— Switch. Ігрова консоль від Nintendo, яка має гібридний формат роботи. Складається з планшета, який можна використовувати окремо, і настільного адаптера для підключення планшета до телевізора, завдяки чому може використовуватися як настільна, і як портативна. Як наслідок, і контролери для цієї платформи досить різноманітні. Приміром, «рідний» маніпулятор Joy-Con складається з двох контролерів рухів, які можуть використовуватися окремо двома гравцями, утримуватися одним гравцем в двох руках, об'єднуватись в один геймпад для ігри в настільному форматі або кріпитися з боків планшета для використання «на ходу». «Половинки» Joy-Con зустрічаються у продажу окремо. Інші аксесуари для Switch можуть бути схожими зп конструкцією або менш універсальними: зокрема, серед них зустрічаються традиційні геймпади, накладні геймпади для планшетної частини консолі, а також контролери для аркад (див. «Тип пристрою»).

— Wii. Сімейство настільних ігрових приставок від Nintendo, попередник Switch. Оригінальна Wii, випущена ще в 2006 році, стала першою масовою консоллю з управлінням за рахунок контролерів руху (див. «Тип пристрою») і фактично визначила стандарти подібного управління для всього ринку. Наступна модель, Wii U, з'явилася в 2012 році. Вона представила власний оригінальний маніпулятор — геймпад з вбудованим дисплеєм, на який (в окремих іграх) можна транслювати зображення з консолі і грати без телевізора; при цьому повністю зберіглася сумісність з контролерами руху від попередньої консолі. В цілому приставки сімейства Wii вважаються застарілими в світлі виходу в 2017 році описаної вище Switch; нові контролери для них майже не випускаються.

— Xbox. Ціла лінійка настільних ігрових консолей Microsoft; одна з найбільш популярних платформ на цьому ринку, безпосередньо конкурує з PlayStation. Станом на 2020 рік включає 4 покоління: оригінальну Xbox (2001 рік), Xbox 360 (2005), Xbox One (2013) і Xbox Series X/S (2020). Актуальними з них (на той же 2020 рік) фактично є останні два, причому вони використовують один протокол для зв'язку з бездротовими контролерами. Тому сучасні аксесуари під Xbox, як правило, сумісні з обома поколіннями. А «рідний» бездротовий геймпад від моделей зразка 2020 року підтримує Bluetooth і допускає роботу з мобільними пристроями, але ось для сторонніх аксесуарів така можливість не гарантується. У цілому ж список маніпуляторів для Xbox включає переважно геймпади (дротові і бездротові) і керма. Також в свій час популярністю користувався контролер руху Kinect, здатний відстежувати переміщення всього тіла, проте його випуск (в ігровій версії) був припинений в 2017 році.

— PlayStation. Серія ігрових приставок Sony; ще один з головних гравців ринку настільних консолей, поряд з описаною вище Xbox. Під брендом PlayStation (PS) випускалися і портативні гаджети, проте в 2019 році Sony повністю відмовилася від їх виробництва. Настільні версії включають кілька поколінь, які не повністю взаємно сумісні; так що вибирати для такої консолі варто такі аксесуари, у яких прямо заявлена можливість роботи з відповідним поколінням. З іншого боку, багато контролерів першопочатково робляться відразу під кілька версій PS, так що з пошуком сумісної моделі особливих проблем не виникає. Класичні види таких маніпуляторів — дротові та бездротові геймпади, а також контролер руху PS Move (див. «Тип пристрою»); однак випускаються і інші види аксесуарів — насамперед керма, хоча ними справа не обмежується. Що стосується конкретних поколінь, то ось найбільш актуальні варіанти:

• PlayStation 4. Покоління, випущене в 2013 році з оновленням модельного ряду в 2016 році. Станом на кінець 2020 року є найпопулярнішою версією PS і другою найуспішнішою у продажу настільною консоллю всіх часів (після PS2); продовжує випускатися. Відповідно, і контролерів під цю платформу на ринку представлено безліч.
• PlayStation 5. Новітнє покоління PS, представлене в 2020 році. Штатний геймпад для цієї версії отримав назву DualSense, його конструкція заснована на попереднику DualShock з низкою модифікацій: курки з силовою віддачею, вбудований набір мікрофонів і покращений динамік, що дають змогу спілкуватися з іншими гравцями прямо через контролер, а також сенсорна панель (звідси і назва; докладніше про це див. нижче). Інших аксесуарів конкретно під дану платформу поки ще вкрай небагато, але, враховуючи рівень попиту на саму консоль, варто очікувати швидкої зміни ситуації. Зазначимо, що виробником заявлена обмежена сумісність з контролерами попереднього покоління, але у власних іграх для PS5 можна використовувати тільки маніпулятори під цю версію приставки.

Спосіб підключення маніпулятора до ігрового пристрою.

В цілому подібні способи ділять на дротові (у звичайному або послідовному форматі), бездротова (радіо, Bluetooth, а то і обидва відразу) або комбіновані (поєднання дротового і бездротового формату роботи в одній моделі). Ось більше докладний опис різних варіантів:

— Дротове. Класичне дротове підключення — дуже популярний варіант, насамперед серед контролерів для ПК/Mac і настільних консолей (див. «Сумісність з платформами»). А ось для портативних гаджетів воно практично не використовується (а для AppleTV — не застосовується в принципі). Дротове з'єднання здійснюється зазвичай через роз'єм USB, проте можливі й інші варіанти (знову ж таки залежно від підтримуваних платформ). Головним недоліком контролерів цього формату вважається обмежена свобода переміщень; це буває особливо актуально при грі на великому екрані, коли для комфортного перегляду потрібна значна відстань до такого екрану. З іншого боку, дротові аксесуари помітно легше і дешевше бездротових, а енергію переважна більшість таких моделей отримують від USB-порту або мережі (див. «Живлення»), так що час роботи виходить необмеженим (хоча зустрічаються і окремі винятки). Та й довжина кабелю не так часто є критичною: наприклад, керму або джойстику, встановленому на столі прямо перед комп'ютером, довгий дріт зазвичай не потрібен, а в аксесуарах...для настільних консолей кабель зазвичай робиться досить довгим.

— Дротове послідовне. Різновид описаного вище дротового з'єднання, при якому контролери підключаються «ланцюжком» через один порт: один маніпулятор підключається до ігрового пристрою, а другий — до першого маніпулятора. В цілому це досить рідкісний варіант, який застосовується лише у деяких парних комплектах геймпадів (див. «Тип пристрою»). Проте в деяких випадках таке підключення виявляється більше зручним, ніж традиційне: воно дає змогу зменшити кількість дротів, що тягнуться до приставки.

— Бездротове. Головна перевага всіх видів бездротового підключення очевидна: відсутність кабелю, який обмежує рухливість і може створювати незручності. А для контролерів руху (див. «Тип пристрою») даний варіант і зовсім є, по суті, єдино можливим (інакше використовувати такий маніпулятор було б як мінімум проблематично). Крім того, саме бездротовий зв'язок (з низки причин) найбільш зручний для роботи з портативними гаджетами — смартфонами і планшетами. При цьому радіус дії такого підключення зазвичай достатній для роботи як мінімум в межах великої житлової кімнати, а частіше — і на більших відстанях. З іншого боку, бездротові контролери помітно дорожче дротових аналогів. До того ж більшість з них використовує автономне живлення (батарейки або акумулятор), що обмежує час безперервної роботи. І хоча цей час може бути досить значним, а батарейки (і деякі акумулятори) можна оперативно змінювати — без перерв у роботі все одно не обійтися, а заряд може закінчитися в найменш підходящий момент. Виняток становлять окремі моделі з живленням від мережі, однак у них дріт, зі свого боку, «прив'язує» пристрій до розетки. Що стосується конкретних способів бездротового зв'язку, то в наш час зустрічаються такі варіанти:

• Bluetooth. Підключення по Bluetooth зручно перш за все тим, що багато сучасних ігрових пристроїв мають вбудовані модулі такого зв'язку. У перелік таких пристроїв, входять, зокрема, практично всі настільні консолі, смартфони, планшети та ноутбуки, а також багато прогресивних ПК (в тому числі всі комп'ютери Mac). Таким чином, контролер можна зробити сумісним з великою кількістю різних пристроїв, а для самого з'єднання найчастіше не потрібно ніяких додаткових адаптерів. Втім, при необхідності — наприклад, для настільного комп'ютера без Bluetooth — такий адаптер цілком можна докупити окремо. При всьому цьому підключення здійснюється в радіодіапазоні і не потребує прямої видимості, а його дальність на відкритому просторі стандартно становить не менше 10 м (а часто значно більше).
• Радіо. Підключення по радіоканалу, що не відноситься до Bluetooth (див. вище). Конкретні особливості такого підключення багато в чому залежать від сумісності з ігровими платформами (див. вище). Так, власні стандарти радіозв'язку використовуються багатьма настільними консолями, і з'єднання з такими пристроями нерідко здійснюється напряму, без додаткового обладнання. Зі свого боку, контролери з можливістю роботи на ПК (Mac) комплектуються спеціальними адаптерами, що зазвичай підключається через USB (при цьому такі моделі можуть підтримувати також пряме з'єднання з ігровою консоллю). А ось для мобільних гаджетів даний спосіб зв'язку не застосовується — в цьому випадку більше виправданий описаний вище Bluetooth.
• Bluetooth / радіо. Можливість роботи в будь-якому з описаних вище варіантів. Всі такі контролери робляться відразу під декілька платформ — консолі (тієї чи іншої серії), мобільні пристрої та комп'ютери; конкретне поєднання цих варіантів може бути будь-яким, але їх завжди більше одного. Правда, подібна універсальність помітно позначається на вартості, так що в цілому моделей з таким підключенням дуже небагато. Однак якщо брати не різноманітність, а загальну кількість, то цей спосіб зустрічається не так рідко, як можна подумати — приміром, він передбачений в «рідному» геймпаді для консолей Xbox Series S/X зразка 2020 року.

— Комбіноване. Поєднання дротового підключення з підтримкою бездротових стандартів — Bluetooth, радіо, іноді того й іншого відразу. Особливості кожного з цих варіантів докладно описано вище. А комбінований формат роботи у теорії забезпечує максимальну універсальність, даючи змогу вибирати оптимальний спосіб підключення під різні ситуації. Однак на практиці специфіка роботи подібних аксесуарів може бути різною — залежно від сумісних платформ і навіть особливостей окремих моделей. Так, одні об'єднані контролери використовують різні способи підключення для різних пристроїв — наприклад, дротове для ПК і радіоканал для настільної консолі. Інші працюють переважно бездротовому форматі, а кабель використовується для підзарядки батареї без відриву від ігри (або в тому випадку, коли потрібно зберегти заряд на потім). Треті можуть поєднувати ці формати тощо. В будь-якому разі подібні нюанси варто уточнювати окремо. Те ж стосується загальних особливостей підключення: наприклад, варіант «дротове / радіо» в пристрої для ПК і консолей може означати і наявність бездротового USB-адаптера, і неможливість бездротового підключення до комп'ютерів.

Загальна кількість кнопок, передбачене в конструкції маніпулятора.

Чим більше кнопок — тим більше додаткових можливостей можна «підв'язати» на маніпулятор, тим нижче ймовірність, що в процесі гри доведеться звертатися до інших органів управління (наприклад, клавіатурі ПК). При цьому багато ігрові приставки (див. «Сумісність з платформами») передбачають певну мінімальну кількість кнопок для сумісного геймпада — менша кількість просто не дало змогу б повноцінно використовувати всі функції приставки. Наприклад, у штатному контролер для PlayStation 4 11 кнопок.

Зазначимо, що маніпулятор D-Pad (див. нижче) при даному підрахунку не враховується: він вважається специфічним органом управління, хоча і заснований на кнопках.

Наявність маніпулятора D-Pad в конструкції контролера; також тут може уточнюватися тип такого маніпулятора.

D-Pad використовується для руху персонажа, курсору тощо в строго заданих стандартних напрямках. У деяких випадках це буває зручніше, ніж використовувати аналогові важелі, що відхиляються в будь-яку сторону (див. нижче). Що стосується різновидів, то в наш час зустрічаються такі варіанти:

— 4-позиційний. Класичний D-Pad, що з'явився ще на зорі ігрових консолей і не втрачає популярності в наш час. Може виконуватися у вигляді набору з 4 кнопок в характерному хрестоподібному компонуванні, або ж у вигляді однієї суцільної «багатосторонньої» кнопки. У будь-якому випадку таке пристосування передбачає 4 фіксованих напрямки: угору, вниз, праворуч, ліворуч. А ось для переміщення по діагоналі потрібно вибрати відразу 2 відповідних напрями; це не завжди зручно, так що в цьому плані 4-позиційні D-Pad'и вважаються дещо менш практичними, ніж описані нижче 8-позиційні. З іншого боку, вони також цілком функціональні, при цьому простіші за конструкцією, надійні і недорогі; а строго діагональні переміщення потрібні не так часто, як горизонтальні і вертикальні. Так що даний тип D-Pad'ів можна зустріти навіть в аксесуарах під новітні покоління ігрових консолей.

— 8-позиційний. Різновид D-Pad, в якому 4 стандартних напрямки (2 горизонтальних, 2 вертикальних) доповнені 4 проміжними — діагон...альними. При цьому зазвичай йдеться саме про повноцінні фіксовані положеннях маніпулятора; іншими словами, для переміщення по діагоналі потрібно натискати не на два стандартних напрямки, а на один проміжний. Класична конструкція D-Pad цього типу — багатостороння кнопка, це найбільш підходящий в даному випадку варіант. Однак до даного різновиду також відносять деякі рішення на 4 окремих кнопки — за умови, що ці кнопки розміщені дуже близько, і натиснути відразу дві одним пальцем не становить труднощів. У будь-якому разі 8-позиційні маніпулятори дещо дорожче, проте зручніше 4-позиційних.

Кількість і розташування стіків (аналогових важелів), передбачених у конструкції маніпулятора.

Аналоговий важіль можна описати як «джойстик в мініатюрі» — це виступаючий важіль, який можна відхиляти в будь-якому напрямку. Його призначення в цілому аналогічно D-Pad'у (див. вище), проте стік не має фіксованих положень; це забезпечує більш «тонке» управління, що дуже актуально в сучасних іграх. Крім того, відхиляти його часто буває зручніше, ніж тиснути на D-Pad.

Окремо варто згадати стіки на датчиках Холла . Така конструкція більш надійна через відсутність тертьових і контактуючих деталей, а положення стіку визначається за допомогою змін коливання магнітного поля, які і відстежуються відповідними датчиками. Стіки на сенсорах Холла немають «мертвих зон», позбавлені ефекту дрейфу (порушення центрування), значно повільніше зношуються. Однак і стоять такі рішення недешево.

Найбільшого поширення ця функція отримала в геймпадах (див. «Тип пристрою») — хоча б один важіль є в більшості подібних контролерів, моделі без стіків вже вважаються раритетом. Крім того, таке оснащення за визначенням встановлюється у всі контролери для аркад; та й в зброї віртуальної реальності і контролерах руху також зустрічаються аналогові важелі — через них дуже зручно управляти рухом персонажа.

Що стосується розташування, то воно вказується переважно для гей...мпадів традиційної конструкції з повноформатним набором органів управління, включаючи 2 стіка. Найчастіше тут зустрічаються варіанти — лівий важіль зверху, правий знизу (як у Xbox) або обидва важеля знизу (як у PlayStation). Значно рідше зустрічаються пристрої, де обидва аналогових стіка встановлені зверху — це, зокрема, штатний геймпад для Wii U, а також багато моделей для мобільних гаджетів. А в окремих маніпуляторах передбачено кастомізоване (таке, що налаштовується) розташування важелів: як правило, правий стік у таких моделях встановлений нерухомо, а лівий можна встановлювати зверху або знизу, змінюючи формат геймпада під свої уподобання.

Наявність сенсорної панелі в конструкції контролера.

Така панель, згідно з назвою, являє собою невелику поверхню, чутливу до дотиків пальців. Вона зустрічається переважно в геймпадах (див. «Тип пристрою»), хоча може застосовуватися і в інших видах маніпуляторів. Традиційно сенсор розташовується спереду на верхній стороні пристрою, між лівим і правим набором кнопок і перед аналоговими важелями (хоча і тут, знову ж таки, можливі варіанти). А застосовується ця функція переважно для управління ігровим процесом за допомогою різних жестів — починаючи від найпростіших «змахувань» в ту або іншу сторону і закінчуючи малюванням досить складних символів.

Конкретні можливості сенсорної панелі залежать переважно від особливостей тієї чи іншої гри; проте вона в будь-якому разі розширює можливості контролера (хоча і відповідно збільшує його вартість). Також відзначимо, що в багатьох моделях така панель може працювати ще й як кнопка — за рахунок натискання. Таким чином, зокрема, дуже зручно ставити гру на паузу в екстрених ситуаціях: сенсор має великі розміри, і промахнутися повз нього при натисканні досить складно.

Основний матеріал (матеріали), що використовуються в конструкції маніпулятора.

Як правило, з матеріалу, зазначеного в цьому пункті, виготовляється і корпус пристрою, і елементи управління — кнопки, важелі, ручка джойстика тощо. Виняток становлять лише керма (див. «Тип пристрою») — для них у пункті «Матеріал керма» (див. вище) нерідко уточнюється тип покриття.

Ось основні матеріали, актуальні на сьогодні:

— Пластик. Застосовується в переважній більшості сучасних ігрових контролерів — від бюджетних до висококласних; при цьому навіть в недорогих пристроях можуть використовуватися досить якісні сорти пластику. В цілому даний матеріал поєднує в собі невисоку вартість, практичність і зручність в оформленні: пластиковим елементам можна з легкістю надавати складні форми, а також будь-які відтінки і візерунки. З недоліків цього варіанта можна відзначити хіба що деяку схильність до подряпин; однак це суто естетичний момент, що майже не має практичної значущості.

— Гумове покриття. Додаткове покриття, що використовується зазвичай на пластикових пристроях. Гума відрізняється м'якістю і еластичністю, до того ж вона менш схильна ковзати, ніж гладка пластикова поверхня. Це забезпечує більш комфортне і надійне утримання в руках. Крім того, на такому матеріалі менш помітні подряпини. Зворотною стороною цих переваг є деяке збільшення вартості і габаритів контролера (останнє, втім, можна компенсувати зменшенням розміру пластикової основи).
...r> — Софт-тач. Особливий різновид пластику, свого роду перехідний варіант між традиційним гладким пластиком і гумою. Поверхня такого матеріалу має особливу фактуру, завдяки чому на дотик він відчувається як м'який (звідси і назва), до того ж практично не ковзає в руках. Правда, з низки причин такий матеріал не здобув особливої популярності в ігрових маніпуляторах.

— Прогумований пластик, прогумоване покриття. Під цими термінами в різних моделях можуть матися на увазі різні матеріали: в одних випадках це пластик з повноцінним гумовим покриттям, в інших — софт-тач поверхня. Докладніше про те й інше див. вище; а про що конкретно йде мова — варто уточнювати окремо.

— Гума. Словом «гума» в даному випадку прийнято позначати окремі елементи, виконані з цього матеріалу — насамперед кнопки і додаткові вставки. Такі елементи зазвичай поєднуються з основою корпуса, виконаною з пластику (див. вище). А застосовується гума для додаткової зручності: з таких кнопок пальці не так зісковзують, як з пластикових, вставки ж запобігають ковзанню самого контролера в руці.

— Метал. У разі ігрових контролерів метал належить до матеріалів преміумкласу: він міцний, солідно виглядає, однак і коштує недешево. А в деяких видах маніпуляторів — наприклад, геймпадах (див. «Тип пристрою») — застосування цього матеріалу не виправдано з практичної точки зору. Як наслідок, з металу виконуються переважно окремі висококласні керма, джойстики/штурвали і авіаприлади, створені в розрахунку як на функціональність, так і на реалізм зовнішнього вигляду та відчуттів. При цьому навіть якщо в характеристиках зазначений тільки метал — конструкція, як правило, все одно включає окремі елементи з інших матеріалів: наприклад, накладка на важіль джойстика може виконуватися з гуми або пластику, для додаткового комфорту і надійності.

— Алюміній. Один з видів описаного вище металу — зі всіма характерними особливостями. Алюміній нерідко сприймається як прогресивний і дорогий матеріал (зокрема, він широко застосовується в авіації); тому іноді в характеристиках ця назва уточнюють в рекламних цілях.

Час безперервної роботи контролера з автономним живленням (див. вище) без підзарядки або заміни елементів живлення. При виборі за цим показником варто враховувати, що він є досить приблизними, оскільки на практиці час роботи залежить від інтенсивності гри, частоти спрацьовувань зворотного зв'язку тощо, а в моделях з живленням від змінних батарей — ще й від якості цих батарейок. Тому фактична автономність може бути менше, а іноді — і більше заявленої. Тим не менш, різні моделі контролерів цілком можна порівнювати з наведеним у характеристиках часу роботи на заряді.

Наявність стандартного роз'єму для заряджання.

- MicroUSB. Одна з мініатюрних версій роз'єму USB, досі популярна в гаджетах, незважаючи на появу більше просунутого USB З. Має порівняно скромні можливості (зокрема поступається USB З за максимально можливою потужністю зарядки), проте цей момент рідко виявляється критичним. При цьому кабелів та зарядників під microUSB існує безліч.

- USB З. Відносно новий тип USB роз'єму, що активно набирає обертів. Як і microUSB, має мініатюрні розміри, проте відрізняється зручнішою двосторонньою конструкцією та розширеними можливостями, зокрема здатністю передавати вищу потужність, що сприятливо позначається на часі зарядки.