Кількість каналів
Найбільш прогресивний формат багатоканального звуку, який звукова карта здатна видавати на вихід.
—
2. Стандартний стереозвук на два канали — лівий і правий. Такий формат дозволяє забезпечити відчуття об'ємності звучання (особливо при використанні навушників), чого цілком достатньо для більшості нескладних завдань. Однак він відчутно програє багатоканального звуку по «ефекту занурення», що може виявитися критичним для вимогливих геймерів і аудіофілов.
—
5.1. Класичний і найбільш популярний на сьогодні формат багатоканального об'ємного звуку: центральний канал, два фронтальних і два тилових дають змогу добитися повноцінного «ефект оточення», а окремий канал під сабвуфер забезпечує насичене звучання низьких частот.
—
7.1. Формат 7.1 відрізняється від 5.1 наявністю двох додаткових каналів. Варіантів по локалізації цих каналів існує декілька — наприклад, пара бічних колонок, пара додаткових динаміків над фронтальними і т. ін. В будь-якому разі формат 7.1 забезпечує більш достовірну передачу об'ємного звуку, ніж 5.1, однак коштують такі карти дорожче, а спеціалізованого контенту під 7.1 існує менше.
При виборі звукової карти за кількістю каналів варто врахувати такі моменти. По-перше, багатоканальні варіанти здатні видавати звук і більш простих форматів (так, карта 7.1 може використовуватися для акустики 5.1), а висновок стереозвуку
...підтримується взагалі всіма моделями. По-друге, сучасне мультимедійне ПО (зокрема, кодеки) дозволяє виводити багатоканальний звук через карту з меншою кількістю каналів — наприклад, програвати звук 5.1 через двоканальну карту зі стереодинаміками без втрати якості. По-третє, для повноцінної роботи багатоканального звуку Вам знадобиться не тільки карта, але і відповідна акустика; а тому не має сенсу спеціально шукати багатоканальну модель, якщо Ви плануєте користуватися виключно стереоколонками.Аудіочип
Марка аудіочипа, встановленого в звуковій карті.
Аудіочип є однією з найважливіших деталей звукової карти, свого роду «серцем» всієї схеми, і саме від його характеристик багато в чому залежить якість звучання і інші можливості тієї або іншої моделі. Знаючи марку чипа, можна з легкістю знайти різну інформацію по ньому — офіційні характеристики, результати тестів, відгуки тощо — і на підставі цього зробити висновок, наскільки ця звукова карта здатна задовольнити Ваші вимоги. Зрозуміло, для звичайних аудіокарт (див. «Вид») заглиблюватися в такі подробиці найчастіше нема сенсу, а от при виборі геймерської або аудіофільської моделі вони можуть виявитися дуже корисними.
Підтримка стандартів
Різні стандарти і спеціальні технології цифрового звуку, з якими офіційно сумісна звукова карта. Наприклад, стандарти Dolby і DTS в різних варіаціях використовуються переважно для багатоканальних музики у фільмах, а DirectSound і EAX забезпечують високоякісний «об'ємний звук в іграх. На практиці можливості роботи з тим чи іншим стандартом багато в чому визначаються програмною частиною системи, а не характеристики звукової карти; однак офіційна сумісність означає як мінімум повну відповідність карти вимогам стандарту і мінімальний ризик виникнення конфліктів на апаратному рівні.
Додаткове живлення
Необхідність підключення до звукової карти додаткового живлення.
Більшість як внутрішніх, так і зовнішніх (див. «Тип») звукових карт отримують живлення безпосередньо через роз'єм підключення (див. «Інтерфейс підключення»). Водночас для нормальної роботи прогресивних моделей (наприклад, аудіофильських і геймерських, а також деяких ЦАП; див. «Вид») цієї потужності може бути недостатньо, що вимагає додаткового джерела живлення. У внутрішніх аудіокартах воно здійснюється від блока живлення комп'ютера, у зовнішніх — безпосередньо від мережі 230 В.
Динамічний діапазон
Динамічний діапазон ЦАП називають співвідношення між самим гучним звуком, який здатний видати перетворювач, і самим тихим. Чим ширший динамічний діапазон — тим багатшим буде звучання, тим нижча ймовірність того, що неголосні звуки, доповнюють загальну картину, виявляться заглушені при перетворенні. Водночас варто відзначити, що практично всі сучасні звукові карти забезпечують динамічний діапазон, цілком достатній для комфортного повсякденного використання, і в багатьох моделях цей параметр може взагалі не вказуватися. Звертати на нього увагу варто при виборі прогресивної спеціалізованої аудіокарти — наприклад, геймерської (див. «Вид»). Мінімумом для професійних моделей вважається 90 дБ, на практиці ж серед подібних рішень цей показник зазвичай становить 120 дБ і більше.
Співвідношення сигнал/шум
Цей параметр визначає співвідношення чистого звуку, що видається на виході ЦАП, до всіх сторонніх шумів. Таким чином, він є досить яскравим показником чистоти звуку. За співвідношенням сигнал/шум ЦАП в сучасних звукових картах можна поділити наступним чином:
до 90 дБ — початковий рівень;
90-100 дБ — середній рівень, прогресивні «домашні» моделі;
понад 100 дБ — професійний рівень.
Макс. частота дискретизації
Найбільша частота дискретизації, яку може забезпечити аналого-цифровий перетворювач (АЦП) звукової карти при оцифрування звуку. Не вдаючись у подробиці, можна сказати, що роль цього параметра практично повністю аналогічна розрядності, описаної пунктом вище. А його стандартні значення, що зустрічаються в сучасних аудіокартах, відповідають таким показникам якості звуку:
44,1 кГц —Audio CD;
48 кГц — DVD
96 кГц — DVD-Audio 5.1
192 кГц — DVD-Audio 2.0 (з низки причин двоканальний звук має більш високу частоту дискретизації, ніж багатоканальний), найбільш високий показник в сучасних звукових картах споживчого рівня.
Співвідношення сигнал/шум
Співвідношення сигнал/шум, забезпечуване аналого-цифровим перетворювачем (АЦП) звукової карти в обробленому сигналі. Детальніше про це співвідношенні див. однойменний пункт вище. Тут же відзначимо, що в побутовому використанні воно не грає вирішальної ролі, а от якщо Ви плануєте записувати звук у гарному якості, варто вибрати карту з високим значенням цього показника.
mini-Jack (3.5 мм)
Кількість в конструкції звукової карти входів, використовують роз'єми стандарту 3.5 мм mini-Jack. Цей роз'єм, який застосовується зазвичай для передачі аналогового сигналу, є одним з найбільш популярних у сучасній аудіотехніці. Говорячи про входах, варто відзначити, що більшість комп'ютерних мікрофонів призначені для підключення до роз'єму 3.5 мм; це також стосується окремих мікрофонних штекерів у гарнітур. Водночас конкретне призначення гнізд mini-jack у різних звукових картах може бути різним; мало того, в деяких моделях одне і те ж гніздо може перенастроюватися і навіть змінювати призначення (з входу на вихід і навпаки). Ці моменти, зазвичай, уточнюються в характеристиках.
До роз'єму 3.5 мм можна, за допомогою найпростішого перехідника, підключити штекер 6.35 мм (Jack).
