Порівняння Razer BlackWidow X Tournament Chroma vs Razer BlackWidow Chroma

Традиційні клавіатури поділяються на три головні різновиди: стандартні, компактні й ультракомпактні. Головна відмінність між ними полягає в тому, що стандартні моделі є повнорозмірними і мають Num-блок — додатковий блок з цифровими клавішами й знаками арифметичних дій. Компактні моделі, відповідно, num-блоку не мають, а в ультракомпактних ще й блок стрілок або взагалі відсутній, або знаходиться під клавішею Enter у вигляді дуже невеликих клавіш.

І повнорозмірні, і компактні, і ультракомпактні клавіатури можуть мати різні типи розкладки. При цьому розташування букв і цифр над літерами у всіх типах розкладок однакове, відмінності полягають у формі й положенні додаткових клавіш (спецсимволи на зразок бекслеша, системне управління, модифікатори на зразок Shift і Alt тощо). Ось найпопулярніші варіанти:

— ANSI. «Американський» формат розкладки, характерними особливостями якого є, зокрема, однакова ширина обох клавіш Shift, однакове маркування і призначення клавіш Alt, однорядна клавіша Enter і розташований над нею бекслеш (який часто робиться трохи довше стандартної клавіші).

— ISO. «Європейський» формат розкладки. Клавіша Enter займає два ряди, при цьому зверху вона трохи довше, ніж знизу; лівий Shift коротше правого, поруч з ним розташований бекслеш; поряд з нижньою ч...астиною Enter може бути другий бекслеш або інша клавіша спеціального символу; правий Alt позначений як Alt Gr і призначений для введення додаткових символів європейських мов.

— KS. «Корейська» розкладка клавіатури передбачає дворядний Enter, як і в описаній вище ISO, проте у цьому варіанті довшою робиться нижня частина Enter, а не верхня. Бекслеш знаходиться над Enter, поруч з Backspace, а сама Backspace має ту ж довжину, що й стандартні клавіші (тобто помітно коротший, ніж в інших розкладках).

— JIS. Клавіатури з «японською» розкладкою мають дворядний Enter зі збільшеною довжиною верхньої половини — як у описаних вище ISO. Проте у цьому варіанті бекслеш розташовується не в лівій частині клавіатури, а в правій, поряд з Enter (там, де в ISO може розташовуватися додаткова клавіша символів). Можуть передбачатися додаткові клавіші символів — поряд з Backspace (як у KS) і/або зліва від правого Shift. Крім того, правий Alt може мати формат Alt Gr.

Крім компактних і повнорозмірних, існують також нетрадиційні формати клавіатур:

— Num-блок. Окремо виготовлений блок цифрових клавіш. За допомогою такого пристосування можна, зокрема, перетворити компактну клавіатуру в повнорозмірну. Крім того, таке поєднання може стати в нагоді для подорожей: запакувати Num-блок окремо від клавіатури простіше, ніж знайти місце для повнорозмірної «дошки». Ще один варіант застосування Num-блока — підключення до касового апарата, термінала тощо, для роботи в ролі клавіатури калькулятора або в аналогічній ролі.

— Кейпад. Спеціалізоване пристосування у вигляді невеликої (приблизно на 15 – 20 клавіш) клавіатури для однієї руки; зазвичай, доповнюється підставкою під руку, а часто — ще й бічними кнопками для великого пальця. Такі пристосування особливо зручні для ігор і застосовуються здебільшого саме для них — на кнопки кейпада можна прив'язати певні ігрові дії (зокрема ті, які зазвичай реалізуються через меню або сполучення клавіш на стандартній клавіатурі). Кейпад може як доповнювати основну клавіатуру, так і бути повністю окремим ігровим маніпулятором.

— Нестандартна. Клавіатури нестандартного формату, які не належать до жодного з описаних вище різновидів. Конкретна конструкція і застосування таких приладів може бути різним. Так, це можуть бути ігрові моделі у вигляді лівої половини стандартної клавіатури (саме ця частина переважно використовується в іграх); ультракомпактні моделі для планшетів (див. «Призначення»); клавіатури для телевізорів, доповнені спеціальними кнопками й розраховані на утримання в двох руках на манер геймпада тощо.

Кількість додаткових клавіш, передбачених у конструкції клавіатури.

Такі клавіші не належать до стандартної розкладки і призначені для швидкого доступу до специфічних функцій або окремих додатків — наприклад, для керування медіаплеєром або відкриття пошти одним натисненням кнопки. Ця функція зручна тим, що команди з додаткових клавіш зазвичай розпізнаються системою незалежно від того, що знаходиться на екрані — завдяки цьому, приміром вам не доведеться закривати текстовий редактор для перемикання треку в плеєрі.

Зазначимо, що в даному випадку мова йде саме про окремих клавішах, мають строго визначене призначення і відповідне маркування. Програмовані кнопки, клавіша Fn (див. нижче) і функції основних клавіш, які реалізуються через Fn, в даному пункті не враховуються.

Кількість програмованих клавіш, передбачена в конструкції клавіатури. Як і описані вище додаткові, такі клавіші розташовуються поза стандартною розкладкою. Водночас вони не мають жорстко визначеного призначення — кожну окрему функцію може задати сам користувач, звідси і назва. Деякі виробники, щоправда, можуть першопочатково програмувати ці клавіші, але цю програму все одно можна при бажанні змінити.

Перевага подібного оснащення очевидна: додаткові можливості клавіатури можна з легкістю налаштувати під себе. Особливо цю можливість цінують геймери, тому програмовані клавіші часто зустрічаються в ігрових моделях. З іншого боку, самі клавіші зазвичай мають нейтральне маркування (наприклад, P1, P2 ...), і користувачеві доводиться запам'ятовувати, яка функція куди «прив'язана»; це може викликати плутанину.

Кількість USB-портів в конструкції клавіатури.

Наявність цих портів фактично дозволяє застосовувати клавіатуру як USB-хаба — для підключення до комп'ютера різної периферії. Таке підключення зручно тим, що роз'єми знаходяться в буквальному сенсі, під рукою, не потрібно тягнутися до системнику. Кількість портів відповідає числу USB-пристроїв, яке можна одночасно підключити до клавіатури без використання пристроїв та іншого додаткового обладнання.

Тип аудиороз'єму, передбаченого в конструкції клавіатури (якщо така функція в ній взагалі є).

Аудіороз'єм на клавіатурі нерідко виявляється більш зручний, ніж гніздо на корпусі ПК: він знаходиться прямо під рукою користувача, для підключення аудіопристроїв (навушники, мікрофони тощо) не потрібно тягнутися до системного блоку. Конкретні ж види роз'ємів можуть бути такими:

— Mini-Jack (2x3.5 мм). Набір з двох гнізд стандарту 3.5 мм mini-Jack. Саме під такі роз'єми робляться штекери в більшості сучасних навушників, а також спеціалізованих комп'ютерних колонок і мікрофонів. Зазначимо, що кожне з гнізд має свою спеціалізацію: одне (зазвичай зеленого кольору) є виходом для навушників/колонок, друге (червоне) — входом для мікрофона або мікрофонного штекера гарнітури). Такий же принцип підключення аудіопристроїв використовується і в більшості сучасних звукових карт, так що і в клавіатурах даний варіант найбільш популярний.

— Mini-Jack (4-pin 3.5 мм). Специфічний різновид роз'єму типу 3.5 мм mini-Jack, має 4 контакту (замість стандартних 3). Призначається в основному для підключення мобільних гарнітур: подібні гарнітури, на відміну від комп'ютерних, мають один штекер, через який працюють і навушники і мікрофон. Втім, до 4-контактного роз'єму можна підключити і звичайні «вуха» — така можливість допускається конструкцією. Роз'єми цього типу зустрічаються в основному в клавіатурах для планшетів, а також в деяких геймерських моделях.

Клавіатури, виконані в корпусі типу Skeleton.

Головна відмінність таких корпусів від класичних полягає в тому, що механізм кожної клавіші не прихований в підставі клавіатури, а навпаки, кілька підноситься над ним. За рахунок цього клавіші можна з легкістю знімати і ставити на місце, що дозволяє набагато простіше очищати від пилу і бруду. А в ігрових клавіатурах цього типу в комплект нерідко включаються змінні кнопки, що відрізняються за кольором і фактурою від основних. Власне, практично всі моделі з цією особливістю належать саме до ігрових (див. «За напрямом»).

Клавіатури, корпус чи певні елементи яких виготовляються із металу. Це може бути як корпус цілком, так і його частини – наприклад, металева пластина як основа клавіш. Зазначимо, що коли йдеться про металеву конструкцію клавіатури, останній варіант зустрічається частіше.

У порівнянні з пластиком — найбільш поширеним матеріалом для корпусів клавіатур — метал є набагато більш міцним, надійним і довговічним. Він має значну вагу, проте в даному разі це можна також записати в переваги — масивність сприяє стійкості і знижує ймовірність того, що клавіатура буде «соватися» під пальцями. Крім того, металеві корпуси виглядають стильно і солідно. З іншого боку, обходяться вони помітно дорожче пластикових, а згадані переваги мають не стільки практичне, скільки психологічне значення. Тому дана особливість зустрічається в основному у прогресивних моделях ігрового призначення (див. «Призначення»), для яких солідний зовнішній вигляд не менш важливий, ніж функціональність.