Порівняння Asus M52AD M52AD-RU001S vs Apple Mac mini 2014 MGEM2

Загальний тип комп'ютера. Крім класичних настільних моделей (у тому числі ігрового призначення), в наш час зустрічаються і більш незвичайні рішення: моноблоки, неттопи, мікрокомп'ютери. Ось особливості кожного типу:

— Настільний. Традиційні настільні ПК, іншими словами — моделі, які не належать ні до однієї з більш специфічних категорій. В більшості своїй є навіть не настільними, а швидше «підстільними» — виконуються у вертикальних корпусах, що розміщуються найчастіше під стільницею, горизонтальні системні блоки серед таких пристроїв зустрічаються вкрай рідко.

— Ігровий. Різновид настільних комп'ютерів, розрахований на професійних гравців і геймерів-ентузіастів. Подібні моделі обов'язково комплектуються потужною «начинкою», яка дає змогу з комфортом грати навіть в сучасні вимогливі ігри. Крім того, в них нерідко передбачаються різні додаткові функції, корисні з урахуванням спеціалізації: вбудовані інструменти для розгону, висококласні настроювані системи охолодження тощо. Ще одна особливість ігрових ПК — характерний дизайн, нерідко досить оригінальний: в «агресивному стилі», з підсвічуванням, незвичайною формою корпусу, прозорими вставками тощо.

— Моноблок. Моноблоки являють собою пристрої, які об'єднують в одному корпусі екран, електроніку системного блока, набі...р роз'ємів і акустику; простіше кажучи — це монітори з вбудованою комп'ютерної «начинкою». Така конструкція має дві основні переваги. По-перше, в системі від початку є дисплей, причому досить великий і такий, що оптимально підходить під її конфігурацію — так що користувачеві не потрібно шукати окремий екран. По-друге, такий комп'ютер займає дуже мало місця — лише трохи більше, ніж монітор з тією ж діагоналлю екрана; до того ж і відсутність окремого системного блока можна записати в переваги. З іншого боку, якщо в звичайному ПК «системник» і монітор можна вибрати окремо, на свій розсуд, то в моноблоках такої можливості немає — доводиться обходитися тими комбінаціями, які першопочатково пропонує виробник. Крім того, можливості з модифікації та апгрейду у таких моделей помітно скромніше, ніж у традиційних, а про заміну екрана мови взагалі не йде.

— Неттоп. Пристрої, також відомі як «міні-ПК». Мають невеликі розміри і скромне оснащення — зокрема, досить обмежений набір портів. Крім того, багато неттопів не відрізняються продуктивністю і розраховані переважно на роботу з документами, серфінг по Інтернету і інші нескладні завдання. Втім, зустрічаються і досить потужні продуктивні рішення. У будь-якому разі основна перевага неттопа — компактність.

— Мікрокомп'ютер. Згідно з назвою, комп'ютери цього типу мають надзвичайно мініатюрні розміри — за габаритами вони порівняні з «флешками» і виглядають швидше як портативні адаптери для зовнішніх екранів, ніж як самостійні пристрої. На корпусі такого «адаптера» зазвичай є власний HDMI-конектор, за допомогою якого здійснюється підключення до монітора або телевізора; цей же порт забезпечує живлення. А в корпусі найчастіше передбачається «мобільний» енергозберігальний процесор з вбудованою графікою, компактний SSD або eMMC накопичувач і бездротові модулі. Периферія на зразок клавіатур і мишей підключається переважно через Bluetooth, однак у багатьох моделях є дротові роз'єми на зразок USB, причому іноді — в цілком пристойній кількості (2, а то й 3). Загалом подібний пристрій може стати непоганою альтернативою планшета або ноутбука для тих, хто часто переміщується між різними робочими місцями — головне, щоб на цих місцях були відповідні екрани для підключення. Потужність мікрокомп'ютерів, закономірно, невисока, проте вони і не призначені для «важких» задач.

— Тонкий клієнт. Тонкими клієнтами називають комп'ютери, розраховані на використання в режимі терміналів для зовнішніх серверів. При цьому всі ресурсомісткі обчислення здійснює сервер, а функції тонкого клієнта обмежуються введенням вихідних даних і прийомом результатів. Більшість таких комп'ютерів взагалі не передбачають самостійної роботи, однак це не недолік, а особливість спеціалізації. Взагалі ж подібний формат роботи не застосовується в побуті і звичайній діловій сфері, проте ідеально підходить для деяких вузькопрофесійних завдань. А оскільки тонкому клієнту не потрібна висока продуктивність, можна зробити його максимально компактним, легким і недорогим.

Модель чипсета, використовуваного в штатній комплектації ПК.

Чипсет можна описати як набір мікросхем, що забезпечує спільне функціонування центрального процесора, оперативної пам'яті, пристроїв введення-виведення і т. ін. Саме такий набір мікросхем лежить в основі будь-якої материнської плати. Знаючи модель чипсета, можна знайти і оцінити його детальні характеристики; більшості користувачів така інформація нема чого, проте для фахівців вона буває вельми корисною.

Загальний тип (спеціалізація) процесора, встановленого в ПК.

— Десктопний. Процесори, першопочатково створені для повнорозмірних настільних комп'ютерів. Конкретні характеристики таких CPU можуть варіюватися в досить широких межах; однак загалом вони мають більш високу обчислювальну потужність, ніж мобільні чипи, а також більш широкий набір додаткових функцій і спеціальних рішень для підвищення ефективності. А при однаковій фактичної продуктивності десктопні рішення обходяться набагато дешевше мобільних. Зворотною стороною цих переваг є порівняно високі показники енергоспоживання і тепловиділення. Однак для повнорозмірних ПК ці недоліки не є критичними, тому майже всі традиційні настільні комп'ютери, а також більшість моноблоків (див. «Тип») комплектуються саме даним типом процесорів; а для потужних ігрових моделей десктопний ПРОЦЕСОР є обов'язковою за визначенням. З іншого боку, ця категорія включає також досить економічні і «холодні» чипи невисокої потужності, які підходять для компактних комп'ютерів, що не вимагають високої продуктивності — таких, як неттопи і тонкі клієнти.

— Мобільний. Під цим терміном маються на увазі процесори, призначені для ноутбуків. Більшість таких CPU використовують використовують ту ж базову архітектуру, що і настільні моделі — x86. Їх основними відмінностями є: з одного боку, зменшене споживання енергії, знижені тактові частоти і невисоке тепловиділення..., з іншого — менша обчислювальна потужність загалом. Правда, фактичні характеристики подібних процесорів можуть відрізнятися від моделі до моделі, деякі ноутбучні рішення не поступаються досить прогресивним настільним; однак при схожих можливості процесор для лептопа буде коштувати помітно дорожче. У світлі цього дану різновид CPU використовують переважно в неттопах та окремих моделях моноблоків (див. «Тип»), де важко буває застосовувати потужні системи охолодження.
Більш рідкісна різновид мобільних процесорів, які застосовуються в сучасних ПК — чипи на базовій архітектурі ARM. Такі процесори мають ще менше тепловиділення і потужність, а також нерідко виконуються у форматі System-On-Chip, коли в одному чипі об'єднується власне CPU, оперативна пам'ять, контролери дротяних і бездротових підключень і інші компоненти. ARM-рішення можна зустріти в моноблоках з сенсорними екранами на Android (які фактично являють собою «настільні планшети»), а також в окремих тонких клієнтів.

Конкретна модель процесора, встановленого в ПК, вірніше — його індекс в межах своєї серії (див. «Процесор»). Повна назва моделі складається з найменування серії і цього індексу — наприклад, Intel Core i3 3220; знаючи це назва, можна знайти докладну інформацію про процесор (характеристики, відгуки тощо) і визначити, наскільки він підходить для Ваших цілей.

Кількість ядер в комплектному процесор ПК.

Ядром називають частину процесора, розраховану на оброблення одного потоку команд (а іноді і більше, про подібні випадки див. «Кількість потоків»). Відповідно, наявність декількох ядер дає змогу процесору працювати одночасно з декількома такими потоками, що позитивно позначається на продуктивності. Правда, варто враховувати, що більша кількість ядер не завжди означає більш високу обчислювальну потужність — багато залежить від того, як організовано взаємодію між потоками команд, які спеціальні технології реалізовані в процесорі тощо. Так що порівнювати за кількістю ядер можна тільки чипи однакового призначення (десктопні, мобільні) і схожих серій (див. «Процесор»).

Загалом одноядерні процесори сучасних ПК практично не зустрічаються. Двоядерними робляться переважно десктопні чипи початкового і середнього рівня. Чотири ядра зустрічаються як в настільних CPU середнього та прогресивного класу, так і в мобільних рішеннях. А шестиядерні і восьмиядерні процесори характерні для високопродуктивних настільних процесорів, що застосовуються в робочих станціях і геймерських системах.

Кількість потоків, підтримуване комплектним процесором ПК.

Потік в даному випадку являє собою послідовність команд, виконувану ядром. Першопочатково кожне окреме ядро здатне працювати тільки з однією такою послідовністю. Проте серед сучасних CPU все частіше зустрічаються моделі, у яких число потоків вдвічі перевищує кількість ядер. Це означає, що в процесорі використано технологію багатопотоковості, і кожне ядро працює з двома послідовностями команд: коли в одному потоці виникають паузи, ядро перемикається на інший, і навпаки. Це дозволяє помітно підвищити продуктивність без зростання тактової частоти і тепловиділення, однак і коштують такі CPU дорожче однопоточних аналогів.

Тактова частота процесора, встановленого у ПК.

Теоретично вища тактова частота позитивно впливає на продуктивність, оскільки дає змогу процесору здійснювати більше операцій за одиницю часу. Однак цей показник досить слабко пов'язаний із реальною продуктивністю. Справа в тому, що фактичні можливості CPU сильно залежать від низки інших факторів – загальної архітектури, об'єму кешу, кількості ядер, підтримки спеціальних інструкцій тощо. За підсумком порівнювати за цим показником можна лише чипи з однієї або з подібних серій (див. «Процесор»), а в ідеалі –ще й одного покоління. І це досить приблизно.

Тактова частота процесора під час роботи в режимі TurboBoost або TurboCore.

Технологія Turbo Boost використовується в процесорах Intel Turbo Core — AMD. Суть даної технології і там, і там однакова: якщо частина ядер працює під високим навантаженням, а частина простоює, то частина завдань передається з більш завантажених ядер на менш завантажені, що покращує продуктивність. При цьому звичайно збільшується тактова частота процесора; це значення та зазначається у цьому пункті. Детальніше про тактовій частоті загалом див. вище.

Кількість слотів під модулі оперативної пам'яті, передбачене на материнській платі ПК. В даному випадку мова йде про слотах під знімних планки; для ПК з вбудованою пам'яттю даний параметр неактуальне.

Наявні на материнській платі слоти можуть бути зайняті всі, частково або не зайняті взагалі (в моделях без без ОЗП). У будь-якому разі звертати увагу на їх кількість стоїть в тому випадку, якщо першопочатково встановлену кількість RAM вас не влаштовує (або з часом перестане влаштовувати), і ви плануєте апгрейд системи. Найменша кількість, що зустрічається в ПК з додатковою пам'яттю — 1 слот; якщо він зайнятий, при апгрейді планку доведеться тільки міняти. Більша кількість роз'ємів під ОЗП — обов'язково парне, це пов'язано з рядом технічних нюансів; найчастіше це кількість — 2 або 4, однак воно може бути і більшим — аж до 16 потужних робочих станціях.

Зазначимо, що при плануванні апгрейда потрібно враховувати не тільки кількість слотів та тип пам'яті (див. вище), але і характеристики материнської плати. Всі сучасні «материнки» мають обмеження щодо максимального об'єму RAM; в результаті, наприклад, наявність наявність двох слотів DDR4 ще не означає, що систему можна встановити відразу дві планки максимального об'єму, 128 ГБ кожна.