Порівняння Philips 22PFS40 22 " vs Samsung UE-22H5000 22 "

Тип матриці, що використовується в телевізорі. Серед них найбільшої уваги заслуговують OLED, QLED, QD-OLED та NanoCell, які зустрічаються у телевізорах відповідної цінової категорії. Тепер детальніше про кожну з них і про інші класичні варіанти:

— OLED. Телевізори з екранами, що використовують органічні світлодіоди. Такі світлодіоди можуть застосовуватися як для підсвічування традиційної LCD-матриці, так і як елементи, з яких будується екран. У першому варіанті перевагами OLED перед традиційним LED-підсвічуванням є компактність, надзвичайно невисоке енергоспоживання, рівномірність підсвічування, а також відмінні показники яскравості та контрастності. А в матрицях, що повністю складаються з OLED, ці переваги виражені ще яскравіше. Головні недоліки OLED-телевізорів – висока ціна (яка, втім, постійно знижується в міру розвитку та вдосконалення технології), а також схильність органічних пікселів до вигоряння при тривалій трансляції статичних зображень або картинки зі статичними елементами (логотип телеканалу, інформаційна панель тощо).

— QLED. Телевізори з екранами, що використовують технологію «квантових точок» — QLED. Від звичайних LED-матриць такі екрани відрізняються конструкцією підсвічування: багатошарові світлофільтри у такому підсвічуванні замінені на тонкоплівкове світлопропускаюче покриття на основі нан...очастинок, а традиційні білі світлодіоди — на сині. Це дає змогу досягти значного збільшення яскравості і насиченості кольорів одночасно з підвищенням якості кольоропередачі, до того ж зменшує товщину і знижує енергоспоживання екрану. Недолік QLED-матриць традиційний – висока ціна.

— QD-OLED. Своєрідний гібридний варіант матриць, що поєднують в одному флаконі «квантові точки» (Quantum Dot) та органічні світлодіоди (OLED). Модифікація QD-OLED була представлена компанією Samsung під завісу 2021 у відповідь на прогресивні OLED-панелі від LG. Технологія взяла краще у QLED і OLED: в її основу лягли сині світлодіоди, пікселі, що самосвітяться (замість зовнішнього підсвічування) і «квантові точки», які відіграють роль кольорових світлофільтрів, але в той же час практично не послаблюють світло (на відмінність від традиційних світлофільтрів) . Завдяки використанню низки прогресивних рішень творцям вдалося досягти дуже вражаючих характеристик, що помітно перевершують багато інших OLED-матриці. Серед них — висока пікова яскравість від 1000 ніт (кд/м²), відмінні показники контрастності та глибини чорного, а також охоплення кольорів понад 90 % за стандартом BT.2020 та понад 120 % за DCI-P3. Зустрічаються такі матриці переважно у флагманських ТВ-панелях.

— IPS. Тип матриці, першопочатково розроблений у розрахунку на високу якість кольоропередачі. І дійсно, IPS-екрани видають яскраві та насичені кольори, мають гарне колірне охоплення, демонструють великі кути огляду. Від початку недоліком даної технології був невисокий час відгуку, однак у сучасних модифікаціях IPS цей момент практично усунений. Матриці цього типу користуються значною популярністю в прогресивному бюджетному і середньому ціновому сегменті ТВ-панелей.

— *VA. В даному випадку мається на увазі один із різновидів матриць типу VA (Vertical Alignment) – MVA, PVA, Super PVA тощо. Конкретні різновиди можуть дещо відрізнятися за властивостями, проте вони мають спільні риси. По суті, матриці *VA є доступнішою альтернативою IPS-панелям: вони коштують відносно недорого, забезпечують досить непогану кольоропередачу і кути огляду до 178°. Головний недолік подібних екранів – великий час відгуку, однак у сучасних моделях він практично усунений завдяки постійному вдосконаленню технології. Матриці *VA застосовуються в телевізорах, що позиціонуються як функціональні та водночас доступні моделі.

— PLS. Фактично – один з різновидів описаних вище IPS-матриць, розроблений компанією Samsung. За заявою виробника, в таких матрицях вдалося досягти більш високої яскравості та контрастності, ніж у традиційних IPS, а також трохи знизити вартість.

— NanoCell. Матриця заснована на квантових точках. Цей різновид матриць використовується в телевізорах компанії LG і вперше був представлений в 2017 році. Матриці NanoCell використовують структуру класичних РК-дисплеїв. Але на відміну від останніх, вони використовують так звані квантові точки замість класичного загального фонового підсвічування, які забезпечують монохроматичне світло. Технологія NanoCell дає змогу знизити енергоспоживання, разом з тим підвищуються охоплення кольорів і кут огляду. Варто окремо відзначити, що матриці NanoCell не єдині, що використовують технологію квантових точок. Аналогічні рішення пропонують: Samsung (матриця QLED), Sony (матриця Triluminos), Hisense (ULED).

Тип покриття, використовується в екрані телевізора.

— Матове. Історично перший тип покриття LCD-екранів, нерідко зустрічається і в наші дні. Екрани з таким покриттям загалом мають середні характеристики яскравості, насиченості і якості передачі кольору, за цим показником вони поступаються глянцевим аналогам. Однак матове покриття має одну важливу перевагу: на ньому практично відсутні відблиски від зовнішнього освітлення. У деяких ситуаціях це буває важливою перевагою — наприклад, якщо телевізор встановлений навпроти вікна. А деяким користувачам чисто суб'єктивно приємніше дивитися на екран без відблисків, нехай і відносно тьмяний.

— Глянцеве. Покриття, створене в розрахунку на те, щоб поліпшити яскравість і якість перенесення кольорів видимого зображення в порівнянні з матовими екранами. Творцям вдалося досягти цієї мети: «глянцеві» екрани дійсно забезпечують насичені, соковиті кольори і більш яскраве зображення. Ключовим недоліком подібних екранів є поява на них відблисків від зовнішнього освітлення — це може зіпсувати все враження від перегляду. У світлі цього класичне глянсове покриття на сьогодні практично не використовується, його місце зайняли антивідблискові рішення (див. нижче).

— Глянсове (антивідблискове). Модифікація глянсового покриття, створена, як випливає з назви, в розрахунку на усун...ення головного недоліку класичного глянцю — відблисків від зовнішнього освітлення. Не можна сказати, що такі екрани зовсім не блікують, однак відблисків на них значно менше, ніж на звичайних глянцевих. Що стосується якості зображення, то воно як мінімум не гірше, а часто — навіть краще (тим більше що подібні покриття постійно поліпшуються і вдосконалюються). Завдяки всьому цьому більшість сучасних телевізорів всіх цінових категорій оснащуються саме антивідблисків екранами.

Максимальна яскравість зображення, забезпечувана екраном телевізора.

Зображення на екрані повинно бути досить яскравим для того, щоб для його розгляду не доводилося надмірно напружувати очі. Однак і занадто висока яскравість небажана — вона теж буде призводити до стомлення. При цьому оптимальний рівень яскравості залежить від навколишніх умов: чим інтенсивніше навколишнє світло — тим яскравіше повинен бути і екран телевізора. Так, у сонячний день екран, можливо, доведеться «викрутити» на максимум, а ввечері, при приглушеному світлі, більш комфортним буде порівняно тьмяне зображення. Крім того, зазначимо, що для великих екранів вимагається більш висока яскравість, оскільки вони розраховані на більшу відстань до глядача.

Таким чином, чим вище число в даному пункті — тим більший запас по яскравості має дана модель, тим краще вона покаже себе при інтенсивному зовнішньому освітленні. Найменшим показником, достатнім для більш-менш комфортного перегляду в будь-яких умовах, вважається 300 кд/м² для моделей з діагоналлю до 32", 400 кд/м² для моделей в діапазоні 32 – 55" і 600 кд/м² для великих екранів на 60" і більше. При цьому запас по яскравості в будь-якому разі зайвим не буде. А ось при менших показниках, можливо, для комфортного перегляду доведеться кілька затемнювати кімнату.

Найбільша частота зміни кадрів, що підтримується телевізором.

Зазначимо, що в даному разі мова йде саме про власну частоту кадрів екрану, без додаткового оброблення зображення (див. «Індекс динамічних сцен»). Ця частота має бути не нижче, ніж швидкість зміни кадрів у відтворюваному відео — інакше можливі ривки, перешкоди та інші неприємні явища, що погіршують якість картинки. Крім того, чим вище частота кадрів — тим більш плавним і згладженим буде виглядати рух в кадрі, тим краще буде деталізація рухомих предметів. Проте тут варто відзначити, що швидкість відтворення нерідко обмежується властивостями контенту, а не характеристиками екрану. Приміром, фільми нерідко записуються з частотою 30 к/с, а то і 24 – 25 к/с, тоді як більшість сучасних телевізорів підтримує частоти 50 або 60 Гц. Цього достатньо навіть для перегляду висококласного контенту в роздільній здатності HD (швидкості вище 60 к/с у такому відео зустрічаються вкрай рідко), проте на ринку зустрічаються і більш «швидкі» екрани: на 100 Гц, 120 Гц і 144 Гц. Подібні швидкості, зазвичай, свідчать про досить високий клас екрана, також вони нерідко передбачають застосування різних технологій, покликаних поліпшити якість динамічних сцен.

Підтримка телевізором тієї чи іншої технології покращення яскравості / контрастності.

Зазвичай, в даному випадку мається на увазі програмне оброблення зображення, з таким розрахунком, щоб покращити яскравість і/або контрастність (при необхідності). Конкретні способи оброблення можуть бути різними — зокрема, в деяких випадках фактично йдеться про перетворення звичайного коетенту в HDR (див. вище), а деякі виробники взагалі не уточнюють технічних подробиць. Ефективність різних технологій також може бути різною, до того ж вона сильно залежить від конкретного контенту: в одних випадках покращення буде очевидним, в інших воно може виявитися практично непомітним. Також відзначимо, що дана функція не завжди виявляється до речі, тому в більшості моделей вона робиться іакою, що вимикається.

Декодер загалом можна описати як стандарт, у якому записаний цифровий звук (нерідко — багатоканальний). Для нормального відтворення такого звуку необхідно, щоб відповідний декодер підтримувався пристроєм. Першими ластівками багатоканального декодування були Dolby Digital і DTS, поступово поліпшуючись і додаючи нові фішки. Завершальною стадією у 2020 році стали декодери Dolby Atmos і DTS X.

— Dolby Atmos. Декодер, який використовує не жорсткий розподіл звуку по каналах, а обробку аудіооб'єктів, завдяки чому може використовуватися практично з будь-якою кількістю каналів на відтворювальній системі — звук буде розподілений між каналами з таким розрахунком, щоб кожен аудіооб'єкт було чути максимально близько до визначеного для нього місця. При використанні Dolby Atmos вкрай бажаною вважається наявність стельових колонок (або динаміків, спрямованих у стелю). Утім, у крайньому разі можна обійтися і без них.

— DTS X. Аналог описаного вище Dolby Atmos, коли звук розподіляється не за окремими каналами, а через аудіооб'єкти. У цифровому сигналі міститься інформація про те, де (за задумом режисера) повинен знаходитися об'єкт, який добре чує користувач, і як він повинен переміщуватися, а процесор відтворювального пристрою обробляє цю інформацію та визначає, як саме потрібно розподілити звук по наявних каналах, щоб досягти необхідної локалізації. Завдяки цьому DTS X не прив'язаний до конкретної кількості звукових каналів — їх мож...е бути скільки завгодно, система автоматично розподілить звук по них, досягаючи потрібного звучання. Також відзначимо, що даний декодер дає змогу окремо регулювати гучність діалогів.

Види цифрових тюнерів (приймачів), передбачених у конструкції телевізора.

Подібні тюнери необхідні для прийому цифрового телемовлення; при цьому для нормальної роботи стандарт мовлення повинен відповідати типу тюнера (за окремими винятками, див. нижче). Зазначимо, що приймачі випускаються і у вигляді окремих пристроїв; однак простіше (а нерідко і дешевше) відразу придбати телевізор з вбудованим тюнером потрібного формату. В сучасних TV можна зустріти ефірні тюнери DVB-T2, кабельні DVB-C і супутникові DVB-S і DVB-S2, ось їхні основні особливості:

— DVB-T2 (ефірне). Основний сучасний стандарт цифрового ефірного мовлення. Таке мовлення має цілу низку переваг перед традиційним аналоговим: воно дозволяє передавати більш високий роздільна здатність і багатоканальне аудіо, з кращою якістю звуку і картинки, причому ця якість повністю зберігається до тих пір, поки сигнал не ослабне до критичного рівня. Проте в деяких країнах цифрове ефірне мовлення лише вводиться в експлуатацію, так що наявність DVB-T2 покриття у вашому регіоні не завадить уточнити окремо.

— DVB-C (кабельне). Основний сучасний стандарт цифрового мовлення в кабельних мережах. Незважаючи на появу більш прогресивного DVB-C2, все ще продовжує широко застосовуватися, і, швидше за все, ця ситуація ще довго не зміниться.

— DVB-S (супутникове). Пе...рше покоління цифрового стандарту DVB для супутникового мовлення. В наш час зустрічається порівняно рідко в зв'язку з появою більш досконалого DVB-S2, який до того ж зворотно сумісний з оригінальним DVB-S.

— DVB-S2 (супутникове). Найбільш прогресивний і популярний з сучасних стандартів цифрового супутникового мовлення. Будучи спадкоємцем DVB-S, зберіг сумісність з них; тому виробники нерідко обмежуються встановленням в свої телевізори лише тюнера DVB-S2 — він дозволяє приймати обидва основних формату супутникового мовлення.

Можливість відображення на екрані телевізора «картинки» відразу з кількох джерел. Зазвичай в режимі «картинка в картинці» на тлі основного зображення, яке показується в повний екран виводиться невелике віконце, в якому можна бачити додаткове зображення (чи кілька таких віконець). Один з найбільш популярних способів застосування такої «багатозадачності» — пропуск рекламних пауз у телетрансляціях: на цей час можна перемкнути основне зображення на більш цікавий канал, а рекламу залишити у допоміжному вікні — щоб не пропустити закінчення рекламної вставки і продовження перегляду. Варто враховувати, щоправда, що зображення для кожного вікна повинні надходити з різних джерел — простіше кажучи, увімкнути одночасно два канали з одного тюнера не вийде. А останнім часом не менш актуальним став висновок як друге зображення картинки зі смартфона — зокрема, месенджер, щоб сидячи за телеком, не пропустити якусь важливу інформацію.

Можливості підключення телевізора ґрунтуються не тільки на технологіях бездротового зв'язку (описані вище), а й на дротовому підключенні. Зокрема, додатково передача відео може здійснюватися через роз'єми VGA, композитний AV. Деякі з них передбачають і передачу звуку, на додаток до яких може бути mini-Jack (3.5 мм) . І інші порти для взаємозв'язку з зовнішніми пристроями. Детальніше про них:

— USB. Роз'єм для підключення зовнішніх периферійних пристроїв. Наявність USB означає як мінімум те, що телевізор здатний відтворювати контент з флешок та інших зовнішніх USB-носіїв. Крім цього, можуть передбачатися й інші способи застосування цього входу: запис телепрограм на зовнішній носій, підключення WEB-камери (див. там само), клавіатури і миші для використання вбудованого браузера і іншого ПЗ тощо. Конкретний набір варіантів залежить від функціоналу телевізора, його в кожному випадку варто уточнювати окремо.

— Кардридер. Пристосування для роботи з картами пам'яті, найчастіше формату SD. Основне застосування картрідера — відтворення контенту з таких карт на телевізорі; така можливість буває особливо зручною для перегляду матеріалів з фото - і відеокамер — саме в таких пристроях широко використовуються карти пам'яті. Можуть передбачатися й інші спос...оби використання даної функції — наприклад, запис з ефіру або навіть обмін файлами між картою і накопичувачем телевізора. Варто мати на увазі, що карти SD мають кілька підвидів — оригінальні SD, SD HC і SD XC, і не всі з них можуть підтримуватися кардридером.

— LAN. Стандартний роз'єм для дротового підключення до комп'ютерних мереж (як «локалок», так і Інтернету). Зустрічається в основному у моделях з підтримкою Smart TV (включаючи пристрої на Android TV; див. відповідні пункти). Дротове підключення менш зручне, ніж Wi-Fi, не таке естетичне, тому виробники роблять більший наголос саме на бездротовому підключенні, в результаті чого швидкісні показники роз'єму LAN не зазначаються, а в деяких випадках можуть бути неприйнятні для 4K трансляцій.

— VGA. Аналоговий відеовхід, також відомий як D-sub 15 pin. Першопочатково інтерфейс VGA був розроблений для комп'ютерів, однак у зв'язку з появою більш прогресивних стандартів на зразок HDMI (див. нижче) і технічними обмеженнями (максимальна роздільна здатність всього 1280х1024, неможливість передачі звуку) він вважається застарілим і застосовується все рідше. Так що спеціально шукати телевізор з таким роз'ємом має сенс в основному в тих випадках, якщо його планується використовувати в якості монітора для застарілого комп'ютера або ноутбука.

— Композитний AV-вхід. Комбінований аналоговий аудіо/відеоінтерфейс, саме цей роз'єм зазвичай називають A/V входом. Власне, роз'ємів в композитному інтерфейсі зазвичай три — окремо під відео і лівий/правий канал стереозвуку (в телевізорах з одним динаміком, які не підтримують стерео, один з аудіороз'ємів відсутній). Якість зображення під час роботи через такий вхід є невисокою, а HD-формати взагалі не підтримуються; з іншого боку, композитний інтерфейс надзвичайно широко поширений не тільки в сучасній, але й у відверто застарілій техніці на зразок відеомагнітофонів VHS.

— COM-порт (RS-232). Роз'єм, першопочатково розроблений для комп'ютерної техніки. У телевізорах використовується як службовий інтерфейс: для діагностики несправностей та усунення несправностей, оновлення прошивки, налаштування параметрів ТВ та різних калібрування, інтеграції телевізора в системи централізованого віддаленого керування тощо. Зазначимо, що COM-порт може відрізнятися за формою та контактною групою у різних моделях телевізорів. Нерідко його позначають як RS-232C.