Порівняння Sony KD-55XE8599 55 " vs Sony KD-55XE8577 55 "

— Sony X1. Процесор Sony X1 використовується в телевізорах фірми Sony з декількох серій: XH і XG. Такі телевізори займають відразу кілька ніш: бюджетна категорія і середній клас. Найдорожчі моделі показують картинку в роздільній здатності 4К без підтримки динамічного діапазону, у більш прогресивних моделях використовується 4К HDR. В основному це прості моделі, які призначені лише для перегляду відео. Для розваг в динамічні ігри телевізори з таким процесором підходять менше.

— Sony X1 Extreme. Процесор Sony X1 Extreme на 40% потужніше за свого попередника в особі Sony X1, призначений для роботи з зображенням 4K HDR. Робота з динамічним діапазоном HDR дає можливість виводити на екран реалістичну картинку підвищеної якості. Телевізори з процесором Sony X1 Extreme — це моделі середнього і високого класу. Якість зображення в них покращено за рахунок підтримки динамічного підсвічування матриці. Важливою особливістю Sony X1 Extreme є використання двох незалежних баз даних кольору (Dual database processing). Технологія Object-based HDR remaster аналізує виведену на екран картинку, зіставляє кольори з базою даних і підганяє їх під перегляд на конкретно взятому телевізорі. Завдяки технології Super Bit Mapping 4K HDR колірні переходи стають більш плавними і природними, що робить зображення ще більш реалістичним.

— Sony X1 Ultimate. Процесори Sony X1...Ultimate можуть працювати з зображенням як 4K (3840 × 2160), так і 8K HDR (7680x4320), залежно від діагоналі екрану. Телевізори з таким процесором забезпечують картинку з найглибшою деталізацією і максимально якісним промальовуванням текстур. Телевізори з процесором Sony X1 Ultimate — це в основному прогресивні моделі з середнього та дорогого сегмента. Такі телевізори забезпечують ефект повного занурення в атмосферу перегляду відео. Sony X1 Ultimate підтримує технологію X-Reality PRO з ексклюзивною базою зразків колірної передачі. Навіть при виведенні на екран телевізора картинки з невисокою роздільною здатністю якість зображення автоматично доводиться до рівня 8K (4К) з розширеним динамічним діапазоном HDR. Є підтримка технології X-tended Dynamic Range PRO, яка розподіляє підсвічування матриці у відповідності зі сценами, що відображаються. Динамічне підсвічування покращує контрастність і робить картинку максимально яскравою, а чорний колір при цьому стає як ніколи насиченим.

– Sony Cognitive XR. Телевізори з процесором Sony XR здатні виводити на екран картинку в роздільній здатності 4К при 120 Гц і 8К при 60 Гц. Це високотехнологічні моделі, що працюють під управлінням прогресивного штучного інтелекту. Sony XR є одним з перших в світі «когнітивних» процесорів. Він займається обробленням відео- та аудіоскладової трансляцій для підвищення якості зображення і звуку, завдяки чому складається реалістична картина того, що відбувається на екрані. Програмні алгоритми процесора обробляють інформацію про аудіо та відео єдиним потоком. Виробник запевняє, що процесор працює схоже на людський мозок і виходить за рамки можливостей рядових алгоритмів штучного інтелекту.

- LG. В ієрархії телевізійних процесорів обробки зображень від LG існує три великі сімейства: α5, α7 і α9.

Процесори першого порядку (Alpha 5) використовуються в недорогих ТВ-панелях бренду. Вони покривають базовий спектр завдань на кшталт покращення кольору, масштабування відео до 4К та створення об'ємного віртуального звуку.

Процесори лінійки Alpha 7 зустрічаються на борту телевізорів LG середнього класу з матрицями NanoCell та OLED. Їх розширена функціональність передбачає автоматичне налаштування параметрів зображення та звуку відповідно до жанру трансляції, а також авторегулювання яскравості та тонів підвладно навколишньому простору.

У флагманські телевізори LG ставляться процесори рангу α9 - у справі вони покладаються на алгоритми глибокого машинного навчання для аналізу жанру відеоконтенту, що транслюється, і адаптації під нього параметрів зображення і звуку. Процесори Alpha 9 працюють з усіма застосовуваними специфікаціями технології розширеного динамічного діапазону зображення в телевізорах LG і мають професійну систему ідентифікації звуків.

Зазначимо, що з кожною наступною редакцією процесори обробки зображень LG збільшують функціональність. Позначаються їх покоління приставкою Gen із порядковим номером генерації.

— LG α 7 Gen 4. Інтелектуальний процесор четвертого покоління, який використовується в телевізорах LG міцного середнього рівня з матрицями NanoCell і OLED. Обробляє відеотрансляції високої роздільної здатності 4К, проводить масштабування зображень до цього ж формату з більш низької роздільної здатності кадру, має в рази збільшену обчислювальну потужність. В роботі процесор LG α 7 Gen 4 покладається на спеціальні алгоритми, які аналізують тип відеоконтенту в режимі реального часу з метою налаштування параметрів зображення і звуку відповідно до жанру трансляції. Тона і яскравість картинки на екрані також автоматично коригуються підвладно освітленню навколишнього простору. Попутно процесор покращує якість звучання телевізора – залежно від контенту, що проглядається, і розташування глядачів у кімнаті (визначається за допомогою пульта Magic Remote).

— LG α 9 Gen 4. Продуктивний нейронний процесор для топових панелей LG з матрицями OLED, Mini LED і NanoCell модельного ряду 2021 року і свіжіше. Використовує алгоритми глибокого машинного навчання для аналізу жанру трансльованого відеоконтенту і адаптації під нього параметрів зображення і звуку. Процесору «по зубах» масштабування відео з роздільних здатностей 2К і 4К в ультра-формат 8К з набагато більш високими показниками деталізації і чіткості зображення. Ще одна його фіча – функція AI Picture Pro, яка розпізнає об'єкти в кадрі (обличчя, тіла, предмети) і обробляє кожен з них окремо, завдяки чому зображення виглядають більш природними в цілому. Контент в HDR-форматі оптимізується за допомогою коригування яскравості – процесор працює з усіма застосовуваними специфікаціями технології розширеного динамічного діапазону зображення в телевізорах LG. Вишенька на торті – професійна система ідентифікації звуків, що припускає авторегулювання гучності в різних типах контенту і мікшування двоканального звучання в об'ємне (формату 5.1.2).

— Samsung Crystal 4K. Процесор Samsung Crystal 4K використовується в основному в телевізорах серії Crystal UHD від Samsung. Дана категорія телевізорів характеризується доступною ціною. Це прості моделі, екран яких видає картинку в роздільній здатності Ultra 4K. Продуктивності процесора Samsung Crystal 4K вистачає, щоб доводити якість передачі кольору до рівня HDR. З використовуваних технологій можна відзначити Contrast Enhancer і Dynamic Crystal Color, завдяки яким здійснюється тонке налаштування контрасту і яскравості зображення.

— Samsung Quantum 4K. Процесор Samsung Quantum 4K використовується в телевізорах Samsung з підсвічуванням матриці QLED. Висока продуктивність дає змогу масштабувати зображення Full HD до рівня 4K, причому в розширеному динамічному діапазоні HDR. В процесорі Samsung Quantum 4K реалізована унікальна технологія Quantum HDR, завдяки якій зображення стає більш детальним, насиченим і виразним. Процесор підтримує технологію динамічного підсвічування Dual LED, з якою картинка набуває граничного контрасту і в той же час високої яскравості. Також в телевізорах передбачений спеціальний ігровий режим Real Game Enhancer+ з підтримкою технології AMD FreeSync.

— Samsung Quantum 8K. Процесор Samsung Quantum 8K використовується в телевізорах Samsung QLED починаючи з 2020 року. Моделі цієї серії здатні відтворювати зображення 8K HDR, причому картинка настільки високої якості може виходити навіть з джерела з роздільною здатністю від 4К до Full HD. Як правило, це моделі ТОПового рівня. Телевізори цього класу можна використовувати в складі професійного домашнього кінотеатру. Глибока деталізація картинки гарантує повне занурення у відеоконтент. За оброблення зображення відповідає штучний інтелект QLED TV.

— Philips P5 Perfect Picture. Процесор Philips P5 Perfect Picture використовується в телевізорах Philips з матрицею OLED. Обчислювальної потужності процесора вистачить для відтворення зображення 4К. В старших моделях зустрічається розширений динамічний діапазон кольорів HDR. Телевізори з процесором Philips P5 Perfect Picture охоплюють одразу кілька вартісних категорій, бюджетний сегмент і середній ціновий діапазон. На екран таких моделей виводиться картинка високої якості, але до еталонного Ultra 4K HDR вона, як правило, не дотягує, оскільки для цього потрібна більш професійна матриця. Процесор P5 Perfect Picture — це перший CPU фірми Philips, в якому використаний штучний інтелект. Philips P5 Perfect Picture підтримує такі технології, як Dolby Vision, HDR10+, Perfect Natural Motion і Micro Dimming Pro.

— Philips P5 Pro Perfect Picture. Процесор Philips P5 Pro Perfect Picture застосовується в телевізорах Philips з поліпшеною матрицею OLED. Моделі з цим процесором здатні виводить на екран зображення в роздільній здатності Ultra 4K HDR. Як правило, зустрічається в телевізорах прогресивного класу. Телевізори з процесором Philips P5 Pro Perfect Picture використовують нейромережевий інтерфейс машинного інтелекту. Підтримуються голосові помічники Google Assistant і Amazon Alexa. Процесор використовує такі технології для роботи з зображенням та звуком: Dolby Vision, Dolby Atmos, HDR10+, Micro Dimming Perfect і Wide Color Gamut.

Тип покриття, використовується в екрані телевізора.

— Матове. Історично перший тип покриття LCD-екранів, нерідко зустрічається і в наші дні. Екрани з таким покриттям загалом мають середні характеристики яскравості, насиченості і якості передачі кольору, за цим показником вони поступаються глянцевим аналогам. Однак матове покриття має одну важливу перевагу: на ньому практично відсутні відблиски від зовнішнього освітлення. У деяких ситуаціях це буває важливою перевагою — наприклад, якщо телевізор встановлений навпроти вікна. А деяким користувачам чисто суб'єктивно приємніше дивитися на екран без відблисків, нехай і відносно тьмяний.

— Глянцеве. Покриття, створене в розрахунку на те, щоб поліпшити яскравість і якість перенесення кольорів видимого зображення в порівнянні з матовими екранами. Творцям вдалося досягти цієї мети: «глянцеві» екрани дійсно забезпечують насичені, соковиті кольори і більш яскраве зображення. Ключовим недоліком подібних екранів є поява на них відблисків від зовнішнього освітлення — це може зіпсувати все враження від перегляду. У світлі цього класичне глянсове покриття на сьогодні практично не використовується, його місце зайняли антивідблискові рішення (див. нижче).

— Глянсове (антивідблискове). Модифікація глянсового покриття, створена, як випливає з назви, в розрахунку на усун...ення головного недоліку класичного глянцю — відблисків від зовнішнього освітлення. Не можна сказати, що такі екрани зовсім не блікують, однак відблисків на них значно менше, ніж на звичайних глянцевих. Що стосується якості зображення, то воно як мінімум не гірше, а часто — навіть краще (тим більше що подібні покриття постійно поліпшуються і вдосконалюються). Завдяки всьому цьому більшість сучасних телевізорів всіх цінових категорій оснащуються саме антивідблисків екранами.

Найбільша частота зміни кадрів, що підтримується телевізором.

Зазначимо, що в даному разі мова йде саме про власну частоту кадрів екрану, без додаткового оброблення зображення (див. «Індекс динамічних сцен»). Ця частота має бути не нижче, ніж швидкість зміни кадрів у відтворюваному відео — інакше можливі ривки, перешкоди та інші неприємні явища, що погіршують якість картинки. Крім того, чим вище частота кадрів — тим більш плавним і згладженим буде виглядати рух в кадрі, тим краще буде деталізація рухомих предметів. Проте тут варто відзначити, що швидкість відтворення нерідко обмежується властивостями контенту, а не характеристиками екрану. Приміром, фільми нерідко записуються з частотою 30 к/с, а то і 24 – 25 к/с, тоді як більшість сучасних телевізорів підтримує частоти 50 або 60 Гц. Цього достатньо навіть для перегляду висококласного контенту в роздільній здатності HD (швидкості вище 60 к/с у такому відео зустрічаються вкрай рідко), проте на ринку зустрічаються і більш «швидкі» екрани: на 100 Гц, 120 Гц і 144 Гц. Подібні швидкості, зазвичай, свідчать про досить високий клас екрана, також вони нерідко передбачають застосування різних технологій, покликаних поліпшити якість динамічних сцен.

Види цифрових тюнерів (приймачів), передбачених у конструкції телевізора.

Подібні тюнери необхідні для прийому цифрового телемовлення; при цьому для нормальної роботи стандарт мовлення повинен відповідати типу тюнера (за окремими винятками, див. нижче). Зазначимо, що приймачі випускаються і у вигляді окремих пристроїв; однак простіше (а нерідко і дешевше) відразу придбати телевізор з вбудованим тюнером потрібного формату. В сучасних ТБ можна зустріти ефірні тюнери DVB-T2, кабельні DVB-C і супутникові DVB-S і DVB-S2, ось їхні основні особливості:

— DVB-T2 (ефірне). Основний сучасний стандарт цифрового ефірного мовлення. Таке мовлення має цілу низку переваг перед традиційним аналоговим: воно дозволяє передавати більш високий роздільна здатність і багатоканальне аудіо, з кращою якістю звуку і картинки, причому ця якість повністю зберігається до тих пір, поки сигнал не ослабне до критичного рівня. Проте в деяких країнах цифрове ефірне мовлення лише вводиться в експлуатацію, так що наявність DVB-T2 покриття у вашому регіоні не завадить уточнити окремо.

— DVB-C (кабельне). Основний сучасний стандарт цифрового мовлення в кабельних мережах. Незважаючи на появу більш прогресивного DVB-C2, все ще продовжує широко застосовуватися, і, швидше за все, ця ситуація ще довго не зміниться.

— DVB-S (супутникове). Пе...рше покоління цифрового стандарту DVB для супутникового мовлення. В наш час зустрічається порівняно рідко в зв'язку з появою більш досконалого DVB-S2, який до того ж зворотно сумісний з оригінальним DVB-S.

— DVB-S2 (супутникове). Найбільш прогресивний і популярний з сучасних стандартів цифрового супутникового мовлення. Будучи спадкоємцем DVB-S, зберіг сумісність з них; тому виробники нерідко обмежуються встановленням в свої телевізори лише тюнера DVB-S2 — він дозволяє приймати обидва основних формату супутникового мовлення.

Серед функцій телевізора насамперед варто відзначити його комунікаційні особливості, до яких належать AirPlay 2, Wi-Fi (зокрема Wi-Fi 5 і Wi-Fi 6), Miracast, Chromecast, MHL, DLNA, Bluetooth, в рідкісних випадках NFC. В якості управління крім класичного пульта дистанційного управління можуть зустрічатися мультимедійний аеропульт, управління голосом, голосовий асистент. А також особливі функції у вигляді підсвічування Ambilight від Philips. Детальніше про них: — AirPlay. Підтримка телевізором технології AirPlay, зазвичай — у версії AirPlay 2. Першопочатково ця технологія була створена для трансляції мультимедійного контенту з «яблучних» гаджетів (iPhone, iPad тощо) на зовнішні пристрої, в тому числі телевізори. При цьому вона дає змогу не просто відтворювати подібний контент, але також дає безліч додаткових можливостей — трансляцію додаткової інформації (назва звукового треку, обкладинка альбому), управління відтворенням з пульта телевізора тощо. В AirPlay 2, зі свого боку..., був доданий формат «мультирум» — можливість одночасної трансляції декількох сигналів на сумісні пристрої, встановлені в різних місцях дому (наприклад, фільму на телевізор і програми онлайн-радіо на акустику на кухні). Крім того, у цій версії з'явилася підтримка голосового управління через Siri і був поліпшений ряд технічних моментів (зокрема, буферизація контенту, що передається в потоковому режимі).

— Wi-Fi. Наявність у телевізора вбудованого модуля Wi-Fi; також у цьому пункті може уточнюватися підтримувана версія цієї технології. В наш час Wi-Fi може використовуватися як для бездротового доступу до Інтернету та локальних мереж, так і для прямого з'єднання з іншими пристроями (наприклад, трансляції відео зі смартфона/планшета). Конкретне застосування бездротового з'єднання може бути різним, залежно від функціоналу телевізора; крім доступу в Інтернет, у якості прикладів можна навести DLNA (див. нижче), прийом або передачу відео по Wi-Di або Miracast, а також використання мобільного гаджета в ролі пульта ДУ. Однак практично всі моделі з даною функцією належать до Smart TV (див. вище).
Що стосується версій Wi-Fi, то найбільш актуальними в наш час є Wi-Fi 5, Wi-Fi 6 і Wi-Fi 6E. Також зазначимо, що, крім цих стандартів Wi-Fi, звичайно підтримуються і більш ранні — так що проблем з сумісністю не виникає.

— Запис телепередач. Можливість запису телепередач для перегляду на телевізорі. Здебільшого передбачається запис на флешку або інший зовнішній USB-носій, однак зустрічаються й інші варіанти: за наявності картрідера (див. «Входи») може передбачатися запис на карту пам'яті, а деякі прогресивні телевізори оснащуються досить ємними власними накопичувачами. В будь-якому разі, ця функція може виявитися незамінною в тих випадках, якщо потрібно зберегти трансляцію — наприклад, щоб хтось зміг подивитися її пізніше, або щоб зберегти в домашню колекцію телепрограму за участю члена сім'ї. Крім того, у багатьох телевізорах з даною можливістю передбачається також режим Time Shift: якщо потрібно відійти від екрана, можна «поставити трансляцію на паузу», і телевізор почне її записувати, а по поверненні можна продовжити перегляд з того моменту, на якому він перервався. Зазначимо, що в деяких телевізорах для запису телепередач може знадобитися встановлення додаткового ПЗ; для таких моделей ця функція не завжди вказується, хоча технічно вона доступна.

— Підтримка MHL. Підтримка телевізором інтерфейсу MHL. Цей інтерфейс використовується в портативній електроніці (смартфонах, планшетах) для передачі відео високої роздільної здатності і багатоканального звуку на зовнішній екран. Фактично він являє собою поєднання microUSB і HDMI (див. нижче): з портативного пристрою сигнал виводиться через універсальний порт microUSB, а телевізор приймає відео і аудіо через порт HDMI з підтримкою MHL, одночасно заряджаючи підключений гаджет. Пропускна здатність MHL цілком достатня для роботи з відео високої роздільної здатності і багатоканальним звуком.

— Miracast. Підтримка телевізором технології Miracast. Ця технологія дає змогу транслювати відео- і аудіосигнал за технологією Wi-Fi (як на телевізор, так і з нього на портативну електроніку), при цьому обидва пристрої з'єднуються безпосередньо (Wi-Fi Direct) і не потребують наявності додаткового обладнання, а пропускної здатності достатньо для передачі відео Full HD і багатоканального звуку 5.1. Деякий час тому в телевізорах використовувалася схожа технологія WiDi, однак у наш час вона майже витіснена з ринку, і більшість виробників використовують саме Miracast.

— Chromecast. Технологія Chromecast дає змогу легко і швидко виводити на телевізор потокове відео і аудіо зі смартфона, планшета або комп'ютера. По суті, Chromecast є мережевим медіаплеєром, адже попередньо налаштувавши цю функцію, можна по бездротовому інтерфейсу вивести на ТВ записане на смартфон відео буквально в один дотик.

— Bluetooth. Технологія Bluetooth (будь-якої версії) застосовується для прямого бездротового зв'язку між різними пристроями. Способи її застосування в телевізорах можуть бути різними, залежно від функціоналу конкретної моделі (і версії Bluetooth). Так, практично обов'язковою для Bluetooth-телевізорів є можливість трансляції звуку на бездротові навушники або колонки. Крім цього, можуть передбачатися інші варіанти використання: підключення клавіатур, мишей та ігрових контролерів, прямий обмін файлами з ноутбуком, дистанційне управління зі смартфона або іншого гаджета тощо. Ці подробиці варто уточнювати окремо. Що стосується конкретних версій, то в багатьох моделях ці подробиці взагалі не уточнюються — для застосування за наперед визначеним призначенням достатньо і «просто Bluetooth». Втім, бувають і виключення, і тут для сучасних телевізорів актуальні такі варіанти:

• Bluetooth v 4.0. Версія, що об'єднала в собі традиційний Bluetooth 2.1, швидкісний стандарт для передачі великих файлів та «Bluetooth з низьким енергоспоживанням» для невеликих обсягів інформації. На цих трьох компонентах (з різними поліпшеннями) побудовані всі наступні версії, а v 4.0 була першою, де вони з'явилися всі разом.
• Bluetooth v 4.1. Удосконалення версії 4.0, в якому була покращена сумісність з мобільними пристроями стандарту 4G LTE — щоб модулі LTE і Bluetooth не створювали взаємних перешкод при одночасній роботі поблизу.
• Bluetooth v 4.2. Подальший розвиток версії 4.0; оновлення, актуальні для телевізорів, включають в основному покращення надійності і перешкодозахищеності зв'язку.
• Bluetooth v 5.0. Одним із ключових удосконалень у версії 5.0 порівняно з попередніми редакціями протоколу стала наявність двох спеціальних режимів «Bluetooth з низьким енергоспоживанням» — збільшеної дальності (за рахунок зниження швидкості) та підвищеної швидкості (за рахунок зменшення дальності).
• Bluetooth v 5.1. Оновлення описаної вище версії v 5.0. Крім загальних покращень якості та надійності зв'язку, в цьому оновленні була реалізована така цікава можливість, як визначення напрямку, з якого надходить Bluetooth-сигнал. Завдяки цьому з'являється можливість визначати розташування підключених пристроїв з точністю до сантиметра (наприклад, пульта дистанційного управління).
• Bluetooth v 5.2. Наступне після 5.1 оновлення Bluetooth п'ятого покоління. Основними нововведеннями в даній версії стали низка покращень безпеки, додаткова оптимізація енергоспоживання в режимі LE та новий формат аудіосигналу для синхронізації паралельного відтворення на кількох пристроях.
• Bluetooth v 5.3. Протокол бездротового зв'язку Bluetooth v 5.3 був введений у вжиток на зорі 2022 року. З нововведень у ньому прискорили процес узгодження каналу зв'язку між контролером та пристроєм, реалізували функцію швидкого перемикання між станом роботи в малому робочому циклі та високошвидкісному режимі, покращили пропускну здатність та стабільність з'єднання за рахунок зниження сприйнятливості до перешкод. При несподіваному виникненні перешкод у режимі роботи з низьким енергоспоживанням Low Energy прискорено процедуру вибору каналу зв'язку для перемикання. Принципових нововведень у протоколі 5.3 не представлено, проте низка якісних поліпшень в ньому помітна.

— NFC-чип. Сумісність телевізора з технологією NFC; сам NFC-чип, зазвичай, вбудовується в пульт або виконується у вигляді окремої мітки, встановлювати його в корпусі телевізора не дуже зручно. Дана технологія забезпечує бездротовий зв'язок на малих відстанях, зазвичай до 10 см. Теоретично способи її застосування можуть бути різними, однак конкретно в телевізорах вона використовується в основному для спрощення зв'язку по Wi-Fi або Bluetooth: досить піднести NFC-сумісний гаджет (наприклад, смартфон) до чипу телевізора — і пристрої розпізнають один одного автоматично і з'єднаються відразу, або від користувача буде потрібно підтвердити з'єднання. У будь-якому разі це простіше, ніж налаштовувати підключення вручну.

— Підтримка DLNA. Підтримка телевізором стандарту DLNA — Digital Living Network Alliance. Даний стандарт створений для того, щоб різні види домашньої і портативної електроніки — смартфони, планшети, медіацентри, комп'ютери тощо — можна було об'єднувати в єдину мережу і з легкістю обмінюватися контентом всередині цієї мережі, незалежно від моделі і виробника окремих пристроїв. У разі телевізора це означає, що через мережу на нього можна безпосередньо транслювати відео з інших пристроїв — наприклад, зі смартфона. Сама мережа будується на базі звичайної «локалки», для підключення до неї може використовуватися як дротовий інтерфейс LAN, так і бездротової Wi-Fi.

— Ambilight. Технологія фонового підсвічування екрану. В даному разі корпус телевізора підсвічує розташовану ззаду стінку/перегородку, завдяки чому по контуру екрана з'являється розмитий ореол в колір сцен, що змінюються. Даний ефект візуально розширює область екрану, що робить перегляд телевізора більш захоплюючим. Всього існує три різновиди фонового підсвічування: класичне Ambilight (підсвічування тільки з боків), Ambilight Surround (підсвічування з боків і зверху), Ambilight Full Surround (підсвічування з усіх боків). Але виробники продовжують працювати над удосконаленням фонового підсвічування. Так, відносно недавно з'явилося підсвічування Ambilight Spectra, в якому істотно покращено алгоритм підбору кольорів і оптимізовані найбільш світлодіоди.

— Управління голосом. Підтримка телевізором голосового управління дає змогу надиктовувати певні команди через пульт ДУ. Однак охоплює голосове управління не всі функції і точність розпізнавання може потребувати повторного введення команди. Якщо вам потрібен більш широкий асортимент функцій, тоді зверніть увагу на голосовий асистент.

— Мультимедійний (аеропульт). Аеропультом називають пристрої, що мають гіроскоп, який дає змогу не просто перемикати пункти меню кнопками «↑», «↓», а використовувати пульт в ролі мишки. При направленні його на екран телевізора з'явиться курсор, який переміщується у напрямку пульта. Тим самим управління стає простіше і швидше.

— Голосовий асистент. Вже давно управління пристроями переходить на голосові команди. Для цього використовуються певні інтерфейси і системи. Найпопулярніші це Amazon Alexa і Google Assistant, а також асистент власної розробки Sasmung — Bixby. Для «яблучних» пристроїв це Apple Siri, але така техніка не представлена в телевізорах. При цьому на відміну від функції управління голосом голосовий помічник не просто вмикає ту чи іншу функцію, режим, робить голосніше, тихіше, а дає змогу виконувати певні операції в додатках, як-от запустити в Youtube потрібний кліп або відобразити погоду у браузері.

Формати файлів, що телевізор може відтворювати з зовнішнього носія (наприклад, з флешки) через USB-порт. Сучасні телевізори, зазвичай, можуть працювати з досить великим набором форматів, що включає відео, аудіо, картинки і навіть текстові документи. Водночас відзначимо, що в межах одного формату можуть використовуватися різні способи кодування, і деякі файли можуть виявитися нечитабельними навіть при формальному збігу за форматом. Особливо це актуально для недорогих і застарілих телевізорів.

Можливості підключення телевізора ґрунтуються не тільки на технологіях бездротового зв'язку (описані вище), а й на дротовому підключенні. Зокрема передача відео може здійснюватися через роз'єми VGA, Компонентний, Композитний, SCART. Деякі з них передбачають і передачу звуку, на додаток до яких може бути mini-Jack (3.5 мм) . І інші порти для взаємозв'язку з зовнішніми пристроями. Детальніше про них:

— USB. Роз'єм для підключення зовнішніх периферійних пристроїв. Наявність USB означає як мінімум те, що телевізор здатний відтворювати контент з флешок та інших зовнішніх USB-носіїв. Крім цього, можуть передбачатися й інші способи застосування цього входу: запис телепрограм на зовнішній носій, підключення WEB-камери (див. там само), клавіатури і миші для використання вбудованого браузера і іншого ПЗ тощо. Конкретний набір варіантів залежить від функціоналу телевізора, його в кожному випадку варто уточнювати окремо.

— Кардридер. Пристосування для роботи з картами пам'яті, найчастіше формату SD. Основне застосування картрідера — відтворення контенту з таких карт на телевізорі; така можливість буває особливо зручною для перегляду матеріалів з фото - і відеокамер — саме в таких прис...троях широко використовуються карти пам'яті. Можуть передбачатися й інші способи використання даної функції — наприклад, запис з ефіру або навіть обмін файлами між картою і накопичувачем телевізора. Варто мати на увазі, що карти SD мають кілька підвидів — оригінальні SD, SD HC і SD XC, і не всі з них можуть підтримуватися кардридером.

— LAN. Стандартний роз'єм для дротового підключення до комп'ютерних мереж (як «локалок», так і Інтернету). Зустрічається в основному у моделях з підтримкою Smart TV (включаючи пристрої на Android TV; див. відповідні пункти). Дротове підключення менш зручне, ніж Wi-Fi, не таке естетичне, тому виробники роблять більший наголос саме на бездротовому підключенні, в результаті чого швидкісні показники роз'єму LAN не зазначаються, а в деяких випадках можуть бути неприйнятні для 4K трансляцій.

— VGA. Аналоговий відеовхід, також відомий як D-sub 15 pin. Першопочатково інтерфейс VGA був розроблений для комп'ютерів, однак у зв'язку з появою більш прогресивних стандартів на зразок HDMI (див. нижче) і технічними обмеженнями (максимальна роздільна здатність всього 1280х1024, неможливість передачі звуку) він вважається застарілим і застосовується все рідше. Так що спеціально шукати телевізор з таким роз'ємом має сенс в основному в тих випадках, якщо його планується використовувати в якості монітора для застарілого комп'ютера або ноутбука.

— Компонентний. Відеоінтерфейс з 3 роз'ємами, кожен з яких відповідає за свою частину відеосигналу. Таке розділення забезпечує високу пропускну здатність і зниження рівня перешкод, завдяки чому компонентний вхід є найбільш прогресивним з сучасних аналогових відеоінтерфейсів. Так, він здатний працювати з HD, а по якості зображення значно перевершує S-Video і композитний роз'єм, впритул наближаючись до HDMI (див. нижче).

— Композитний. Комбінований аналоговий аудіо/відеоінтерфейс, саме цей роз'єм зазвичай називають A/V входом. Власне, роз'ємів в композитному інтерфейсі зазвичай три — окремо під відео і лівий/правий канал стереозвуку (в телевізорах з одним динаміком, які не підтримують стерео, один з аудіороз'ємів відсутній). Якість зображення під час роботи через такий вхід є невисокою, а HD-формати взагалі не підтримуються; з іншого боку, композитний інтерфейс надзвичайно широко поширений не тільки в сучасній, але й у відверто застарілій техніці на зразок відеомагнітофонів VHS.

— SCART. Універсальний мультимедійний роз'єм великого розміру — найбільший роз'єм із застосовуваних у сучасній відеотехніці споживчого класу. Працює переважно з аналоговим сигналом, через що вважається застарілим; тим не менш, все ще не виходить з ужитку. Однією з причин такого «довголіття» є універсальність: SCART не має «власного» формату сигналу, цей стандарт описує тільки роз'єм. На практиці ж, маючи відповідні кабелі, можна підключати до такого входу різні види вхідних сигналів — композитний, S-Video тощо. Крім того, технічно можлива робота такого роз'єму і в ролі виходу (за тими ж типами сигналу). Правда, характеристики SCART-роз'ємів в різних телевізорах можуть бути різними, так що конкретний список сумісних інтерфейсів не завадить уточнити окремо.

— COM-порт (RS-232). Роз'єм, першопочатково розроблений для комп'ютерної техніки. В телевізорах використовується в якості управляючого: підключивши пристрій до комп'ютера, можна керувати параметрами ТВ і різними налаштуваннями, іноді — досить специфічними і недоступними при використанні звичайного пульта ДУ.

— Mini-Jack (3.5 мм). Роз'єм, найчастіше використовуваний в якості аналогового аудіовходу (лінійного). Один з варіантів застосування такого роз'єму — підключення звукового супроводу для відеосигналу, що передається по VGA, S-Video (див. вище) або іншого інтерфейсу, який не підтримує бездротову передачу звуку. Втім, маючи відповідний кабель, до порту mini-Jack 3.5 мм можна підключити будь-яке джерело звуку — в тому числі мобільний пристрій на зразок смартфона або кишенькового плеєра. При цьому звук може відтворюватися як через динаміки телевізора, так і на підключеній до нього зовнішній акустиці. Ще один варіант використання даного входу — підключення мікрофона для спілкування в Skype.

Кількість входів HDMI, передбачене в конструкції телевізора.

HDMI — це комплексний цифровий інтерфейс, що дозволяє передавати по одному кабелю відео високої роздільної здатності і багатоканальний звук. Він широко поширений в сучасній апаратурі з підтримкою HD — фактично, наявність такого виходу є обов'язковим для сучасних медіацентрів, DVD-плеєрів і т. ін. Тому і LCD-телевізори в абсолютній більшості випадків оснащуються хоча б одним портом HDMI. А наявність кількох таких портів дозволяє одночасно підключати кілька джерел сигналу і перемикатися між ними; в деяких моделях кількість HDMI може досягати 4 і навіть більше. При цьому деякі виробники застосовують технології, що дозволяють керувати підключеними до телевізора через HDMI пристроями з одного пульта.

— Коаксіальний S/P-DIF). Інтерфейс для передачі звуку в цифровому форматі, що дозволяє передавати багатоканальний звук по одному кабелю з роз'ємом RCA («тюльпан»). По стійкості до перешкод даний стандарт дещо програє оптичному (див. нижче) — це зумовлено принциповими відмінностями між цими інтерфейсами. З іншого боку, електричний кабель більш надійний, ніж оптоволокно, і не такий чутливий до тиску і перегинів.

— Оптичний. Вихід для передачі цифрового аудіосигналу по оптоволоконному кабелю; допускає передачу багатоканального звуку. Примітний повною нечутливістю до електромагнітних перешкод. З іншого боку, оптоволоконний кабель досить крихкий, його потрібно берегти від перегинів і сильних натискань.

— Mini-Jack (3.5 мм) на навушники. Стандартний роз'єм 3.5 мм для підключення навушників. Навушники можуть стати у нагоді, якщо потрібно дотримуватися тиші і використовувати динаміки телевізора не можна — наприклад, в пізній час доби; або навпаки, якщо навколо шумно і звук телевізора погано чути. Велика частина сучасних «вух» використовує штекер mini-Jack, тому саме цей роз'єм є стандартним виходом на навушники в телевізорах. А в деяких моделях такий вихід може застосовуватися також в ролі лінійного — наприклад, для підключення окремих колонок, звукозаписуючого пристрою тощо.

— На сабвуфер. Окремий вихід для підключення до телевізора сабвуф...ера — динаміка для відтворення низьких і наднизьких частот. Аудіосистеми без сабвуферів зазвичай відтворюють ці частоти досить слабо. Застосування «саба» дозволяє досягти максимально глибокого і насиченого звучання, що особливо актуально при перегляді фільмів з великою кількістю спецефектів або високоякісних записів з концертів. Водночас варто відзначити, що подібні виходи в телевізорах зустрічаються досить рідко: передбачається, що вимогливому слухачеві скоріше підійде повноформатна зовнішня аудіосистема, ніж окремий сабвуфер.

— Лінійний. Стандартний аналоговий інтерфейс для передачі звуку; зазвичай, передбачає передачу двоканального стерео. Використовується насамперед для підключення до телевізорів активних колонок та іншої аудіотехніки (наприклад, аудіоресиверів або підсилювачів потужності). Може використовувати різні типи роз'ємів, однак найчастіше передбачається або mini-Jack 3.5 мм, або пара гнізд RCA під кабелі «тюльпан». Зазначимо, що тут мається на увазі саме окремий лінійний вихід; в деяких моделях цю функцію може виконувати роз'єм 3.5 мм для навушників (див. вище), однак для них наявність лінійного виходу не вказується.