Польща
Каталог   /   Дім і ремонт   /     /   Стабілізатори напруги

Порівняння SinPro Oberig SN-5000 5000 Вт vs SinPro Oberig SN-4000 4000 Вт

Додати до порівняння
SinPro Oberig SN-5000 5000 Вт
SinPro Oberig SN-4000 4000 Вт
SinPro Oberig SN-5000 5000 ВтSinPro Oberig SN-4000 4000 Вт
від 656 zł
Товар застарів
від 893 zł
Товар застарів
ТОП продавці
Тип стабілізаторасимісторнийсимісторний
Вхідна напруга230 B (1 фаза)230 B (1 фаза)
Потужність5000 Вт4000 Вт
Характеристики
Діапазон вхідної напруги130-265 В145-280 В
Точність вихідної напруги (±)5 %7 %
Швидкість спрацьовування20 мс
ККД95 %95 %
Вольтметрцифровийцифровий
Розетки
Розеток із заземленням1 шт1 шт
Клемне з'єднання
Рівні захисту
Захист
від перегріву
від високочастотних перешкод
від короткого замикання
від перевантаження
від підвищеної / зниженої напруги
від перегріву
від високочастотних перешкод
від короткого замикання
від перевантаження
від підвищеної / зниженої напруги
Інше
Розміщення
настінний
підлоговий
настінний
підлоговий
Охолодженняактивнепасивне
Габарити250x430x140 мм220x280x160 мм
Вага20 кг8.5 кг
Дата додавання на E-Katalogвересень 2015вересень 2015

Потужність

Максимальна активна потужність навантаження, допустима для даної моделі.

Активної називають потужність, яка в приладах змінного струму витрачається на корисну роботу або на виділення тепла. Крім неї, такі прилади споживають також реактивну потужність — вона йде на роботу специфічних компонентів, насамперед конденсаторів і котушок індуктивності. Повна потужність, що позначається в вольт-амперах (кіловольт-амперах), є сумою активної і реактивної, про неї див. нижче. Тут же відзначимо, що в нескладних побутових ситуаціях для розрахунків вистачає даних про активної потужності, яка вказується у ватах. Зокрема, саме цей параметр вважається ключовим при виборі стабілізаторів для пральних машин і для посудомийних машин: у першому випадку оптимальною вважається потужність від 2 до 5 кВт, у другому — від 1,8 до 2,5 кВт.

В будь-якому випадку, загальна активна потужність підключеного навантаження не повинна перевищувати цифр, зазначених у характеристиках стабілізатора. Для повної гарантії не завадить взяти певний запас, однак цей запас не повинен бути занадто великим — збільшення допустимої потужності помітно впливає на габарити, вагу та ціну пристрою. Також зазначимо, що існують формули, які дозволяють перевести активну споживану потужність в повну з урахуванням типу підключеного електроприладу; ці формули можна знайти в спеціальних джерелах.

Діапазон вхідної напруги

Діапазон напруги на вході стабілізатора, при якому він здатний працювати в штатному режимі і видавати на навантаження незмінне напруга в 230 або 400 В (залежно від кількості фаз, див. вище). Чим ширше цей діапазон, тим універсальніше пристрій, тим більш серйозні перепади напруги воно здатне погасити без виходу за штатні параметри роботи. Однак потрібно враховувати, що цей параметр є не єдиним і навіть не далеко не основним показником якості роботи: багато що залежить також від точності вихідної напруги і швидкості спрацьовування (обидва пункти див. нижче).

Також відзначимо, що деякі моделі можуть мати кілька режимів роботи (наприклад, з подачею на вихід 230 В, 230 або 240 В). У цьому випадку в характеристиках вказується загальний діапазон вхідної напруги, від найменшого мінімального до найбільшого максимального; фактичні ж діапазони для кожного конкретного режиму будуть відрізнятися.

Крім того, зустрічаються стабілізатори, здатні працювати і поза штатного діапазону вхідної напруги: при невеликому відхиленні за його межі пристрій забезпечує відносно безпечні показники на виході (також з деякими відхиленнями від номінальних 230 або 400 В), якщо ж падіння або зростання стають критичними — спрацьовує відповідний захист (см нижче).

Точність вихідної напруги (±)

Найбільше відхилення від номінальної напруги на виході (230 В або 400 В, залежно від кількості фаз), яке стабілізатор допускає під час роботи у штатному діапазоні вхідних напруг (див. вище). Чим менше це відхилення — тим більш якісно працює пристрій, тим точніше вона підлаштовується під «зміни обстановки» і тим меншим коливанням напруги піддається підключена навантаження.

При виборі за цим параметром варто враховувати насамперед те, наскільки підключаються прилади вимогливі до стабільності напруги. З одного боку, висока стабільність хороша для будь-якого пристрою, з іншого — вона зазвичай означає і високу ціну. Відповідно, купувати прогресивний " стабілізатор для невибагливої навантаження на зразок лампочок і обігрівачів зазвичай не має сенсу, однак для чутливих пристроїв на зразок аудіосистем або комп'ютерів він може виявитися вельми до речі.

Швидкість спрацьовування

Швидкість, з якою стабілізатор реагує на зміну вхідної напруги. Її визначають по часу, який проходить з моменту стрибка напруги до того моменту, коли пристрій повністю підлаштується під нові параметри і струм на виході буде відповідати стандартним 230 або 400 В (залежно від кількості фаз, див. вище). Відповідно, чим менше час спрацьовування — тим якісніше працює стабілізатор, тим нижче ймовірність, що стрибок напруги відчутно позначиться на підключеній техніці. З іншого боку, далеко не всі типи електроприладів чутливі до швидкості — для деяких важливіше плавність регулювання або точність напруги (див. вище); а сама по собі висока швидкість може відчутно позначитися на ціні пристрою. Тому при виборі по цьому параметру має сенс враховувати, які саме прилади планується підключати через стабілізатор.

Клемне з'єднання

Наявність в конструкції стабілізатора як мінімум двох пар клем — на вході і на виході. На відміну від розеток, які розраховані на часті підключення-відключення, клемні з'єднання призначене для постійного закріплення дротів — грубо кажучи, «прикріпив – затис – забув». Воно не передбачає прямого підключення електроприладів, зазвичай живлення з клем надходить далі в електромережу і вже через неї розподіляється за окремими розеток в приміщенні. Відповідно, даний варіант характерний для потужних моделей (в середньому від 3 кВА і вище, див. «Потужність»), які розраховані на установку в одному місці в якості постійно діючого елементу електромережі. Часто такі стабілізатори взагалі не мають власних розеток — тільки клеми.

Охолодження

Спосіб відведення тепла від нагрітих елементів стабілізатора.

— Пасивне. Пасивним називають будь-який тип охолодження, який не передбачає примусового відводу тепла і здійснюється лише за рахунок природної теплопередачі і конвекції. У малопотужних стабілізатори цього типу система охолодження як така може взагалі бути відсутнім — кількість тепла, що виробляється відносно невелика, і для його розсіювання в навколишнє середовище буває цілком достатньо природної теплопровідності корпусу і самих деталей. У більш прогресивних моделях можуть встановлюватися радіатори. Головною перевагою будь-якого пасивного охолодження є повна відсутність шуму. Крім того, такі системи коштують недорого, не споживають енергії, що займають відносно небагато місця і дуже надійні — ламатися там, здебільшого, просто нема чому. З іншого боку, вони значно програють активного охолодження в ефективності, а тому слабо підходять для потужних пристроїв, особливо тиристорних і симісторних (див. «Тип»).

— Активне. Активне охолодження передбачає примусовий відвід тепла від компонентів устройтва. Зазвичай воно здійснюється за рахунок поєднання радіаторів з вентиляторами, які «здувають» надлишки тепла за межі корпусу. Такі системи характеризуються надзвичайно високою ефективністю, їх можна застосовувати в стабілізаторах будь-якої потужності, а для напівпровідникових моделей (див. «Тип») активне охолодження просто незамінне. Однак ціною цієї ефективності є високий рівень шуму, а також значні габари...ти і вагу, які відповідним чином позначаються на всьому пристрої. Вентилятори схильні затягувати пил всередину корпусу, тому за ними потрібно стежити і періодично чистити «начинку» стабілізатора; а при поломці вентилятора все охолодження, по суті, виходить з ладу. Крім того, і вартість подібних систем відчутно вище, ніж у пасивних.
Динаміка цін