Порівняння MikroTik CCR2004-16G-2S+PC vs MikroTik CCR2004-1G-12S+2XS

Спосіб з'єднання маршрутизатора з Інтернетом або іншою зовнішньою мережею.

Практично всі сучасні маршрутизатори мають з цією метою мережні роз'єми Ethernet, проте, крім них, можуть передбачатися й інші варіанти підключення — як дротові ( DSL, оптика SFP/SFP+), і бездротові (мобільний доступ через 3G/4G модем чи SIM-карту). Ось особливості кожного варіанта:

- Ethernet. Стандартний роз'єм під мережевий кабель LAN ("вита пара") - найпопулярніший сучасний формат проводового підключення в комп'ютерних мережах. Широко використовується як у «локалках», наприклад і для надання доступу до Інтернету. Цей стандарт дещо поступається SFP/SFP+ (див. нижче) за швидкістю і схибленістю, зате обходиться значно дешевше. Швидкість роботи в сучасних версіях Ethernet може досягати 10 Гбіт/с (див. «Швидкість підключення WAN-портів»), теоретично можливе і подальше збільшення пропускної спроможності.

- SFP/SFP+ (оптика). Роз'єм для передачі мережевого трафіку оптоволоконним кабелем. Головна перевага такого кабелю - повна нечутливість до електромагнітних перешкод. А швидкості передачі можуть досягати 2,7 Гбіт/с в оригінальному SFP і 16 Гбіт/с в SFP+. У той же час підтримка цього стандарту коштує недешево, а згадані переваги на практиці потрібні не наприклад часто. Тому SFP/SFP+ зустрі...чається переважно в маршрутизаторах середнього та топового рівня.

- DSL. Підключення, що забезпечує вихід в Інтернет через дротову телефонну мережу за рахунок технологій ADSL, VDSL тощо. При цьому Інтернет та телефонний зв'язок працюють незалежно і не заважають один одному. Однак таке підключення поступається проводовому Ethernet за швидкістю та функціоналом. Тому в наш час DSL поступово «сходить зі сцени», та обладнання під цю технологію на ринку небагато.

- 3G/4G-модем (USB). З'єднання з Інтернетом через мобільну мережу за допомогою окремого модему 3G або 4G зв'язку, що підключається до USB-порту. Така можливість може стати в нагоді там, де немає повноцінного проводового підключення (наприклад, у сільській місцевості), а також як запасний варіант у разі відмови основного каналу зв'язку. А тип мережі, що підтримується, залежить переважно від використовуваного модему (сумісність роутера з різними моделями не завадить уточнити окремо, проте найчастіше з цим проблем немає). Що стосується конкретних видів мереж, то більшість 3G-модемів працюють у мережах UMTS (ті ж, що масово використовуються мобільними телефонами); швидкість передачі даних у таких мережах може досягати 75 Мбіт/с (втім, зазвичай вона значно нижча). Рідше зустрічаються 3G-модеми для мереж EV-DO на основі CDMA — цей стандарт має менші швидкості (до 14,7 Мбіт/с) і не таке широке покриття, як UMTS, однак і обладнання, і зв'язок можуть виявитися дешевше. А під позначенням "4G" мається на увазі лише один тип мереж - LTE; він забезпечує швидкість до 173 Мбіт/с, проте поширений негаразд широко, як 3G.

- SIM-картка. Ще один варіант підключення до Інтернету через мобільні мережі – власний слот під SIM-карту, передбачений у конструкції маршрутизатора. Цей варіант зручний тим, що для мобільного Інтернету не потрібно купувати додатковий пристрій (модем) – достатньо придбати SIM-картку оператора. З іншого боку, через вбудовані модулі мобільного зв'язку такі роутери самі по собі обходяться дорожче за аналоги під USB-модеми. До того ж можливості підключення в них обмежуються характеристиками модуля: наприклад, роутер для мереж 3G не зможе повноцінно використовувати мережі 4G (тоді як USB-модем зазвичай можна поміняти на більше просунутий). Як наслідок, цей варіант у сучасному устаткуванні зустрічається порівняно рідко.

Кількість стандартних мережних роз'ємів RJ-45 формату Gigabit Ethernet, передбачена у конструкції пристрою.

Відповідно до назви, такі роз'єми забезпечують швидкість передачі даних до 1 Гбіт/с. Спочатку Gigabit Ethernet вважався професійним стандартом, та й зараз реальні потреби таких швидкостях виникають переважно при виконанні спеціальних завдань. Тим не менш, гігабітними мережевими адаптерами в наш час оснащуються навіть відносно недорогі комп'ютери, не кажучи вже про більш сучасну техніку.

Що стосується кількості роз'ємів, воно відповідає числу мережевих пристроїв, яке можна підключити до «свіча» безпосередньо, без використання додаткового обладнання. У той самий час слід зазначити, що у деяких «свічах» окремі роз'єми цього поєднуються з оптичними SFP чи SFP+. Такі роз'єми мають маркування combo і враховуються як при підрахунку RJ-45, так і при підрахунку SFP/SFP+.

Кількість оптичних портів SFP+, передбачена у конструкції пристрою.

Загальними перевагами оптоволокна перед звичайним кабелем Ethernet є велика дальність зв'язку і нечутливість до електромагнітних перешкод. А саме SFP+ є розвиток оригінального стандарту SFP; такі роз'єми стандартно працюють на швидкості 10 Гбіт/с. Що стосується кількості таких портів, то при всіх своїх перевагах оптоволокно в мережевому обладнанні все ж таки використовується досить рідко і найчастіше зустрічається лише 1 порт(рідше 2 порти і більше). Також варто враховувати, що можуть зустрічатися наприклад звані combo-роз'єми, що поєднують у собі SFP+ та RJ-45; наявність таких портів уточнюється у примітках, вони враховуються як із підрахунку RJ-45, і за підрахунку SFP+.

Кількість тактів за секунду, яке видає процесор в штатному робочому режимі. Тактом називається окремий електричний імпульс, який використовується для обробки даних і синхронізації процесора з іншими компонентами комп'ютерної системи. Різні операції можуть вимагати як долей такту, так і кількох тактів, однак у будь-якому разі тактова частота є одним з основних параметрів, що характеризують продуктивність і швидкість роботи процесора — за інших рівних умов характеристиках процесор з більш високою тактовою частотою буде працювати швидше і краще справлятися зі значними навантаженнями.

— Вбудований. Вбудований блок живлення не займає місця зовні, однак може помітно збільшити габарити і вага всього маршрутизатора. Через це даний варіант зустрічається досить рідко — переважно серед моделей з монтажем в стійку (див. «Форм-фактор»), де зовнішній блок може створити значні незручності, а також серед найбільш потужних настільних маршрутизаторів, для яких обмеження по габаритах і вазі некритичні.

— Зовнішній. Теоретично зовнішнє розміщення блока живлення вимагає додаткового місця, а тому не настільки зручно, як внутрішнє. На практиці ж більшість блоків цього типу має досить компактні розміри і оснащується «вилками» для розеток прямо на корпусі — іншими словами, блок встановлюється на розетці, і вже звідти дріт тягнеться до маршрутизатора. А відсутність схем живлення і трансформаторів всередині маршрутизаторів позитивно позначається на їх компактності. Завдяки всьому цьому цей варіант вельми популярний серед настільних моделей (див. «Форм-фактор»), насамперед початкового і середнього рівня.

Потужність, споживана мережевим обладнанням при роботі. Знаючи показник енергоспоживання, можна, наприклад, розрахувати час автономної роботи обладнання від джерела безперебійного живлення або підібрати підходящий ДБЖ.

Діапазон температур навколишнього повітря, при яких маршрутизатор гарантовано зберігає нормальну працездатність.

Все подібне устаткування нормально переносить температури, характерні для житлових або офісних приміщень. Тому звертати увагу на даний показник має сенс переважно в тих випадках, коли маршрутизатор встановлюється в неопалюваних приміщеннях або зовні. Основне значення при цьому має нижня межа діапазону: далеко не кожен пристрій здатне нормально переносити температури нижче нуля. З іншого боку, більшість холодостійких маршрутизаторів витримують морози до -20 ° включно, а деякі моделі допускають застосування при -40 °С і навіть нижче.

Що стосується верхньої межі, то він зазвичай складає близько +50 °С — навіть в жарких країнах вкрай рідко можна зустріти таку температуру повітря. Водночас під дією сонячних променів корпус пристрою може нагрітися і до більш високих температур, тому варто уникати встановлення обладнання під прямим сонячним світлом.