Порівняння самокатів

— Самокат. Самокати традиційної конструкції — платформа з кермом, встановлена на колеса порівняно невеликого діаметра. Іншими словами, у цю категорію входять всі моделі, які не належать до більш специфічних різновидів.

— Кікборд. Різновид самокатів, що має два колеса спереду, а кермо для повороту потрібно не повернути, а нахилити у відповідну сторону. Завдяки трьом точкам опори кікборди більш стійкі, ніж класичні самокати, і добре підходять для початкового навчання їзді; власне, більшість подібних виробів і розраховані на молодший вік.

— Трюковий самокат. Різновид класичних самокатів, призначений для спортивної трюкової їзди. Головна відмінна риса подібних моделей — підвищена міцність: рама виконана з металу, цілісна ручка без регулювання і складання. Також подібні самокати можуть оснащуватися пегами та іншими елементами для трюкової програми. Правда, і коштують такі моделі відповідно.

— Велосамокат. Самокати, що мають колеса велосипедного типу: великі, зі спицями і надувними шинами. Це значно підвищує прохідність і дозволяє кататися навіть по ґрунтових доріжках та іншій нерівній місцевості. Відзначимо, що не варто плутати подібні вироби із безпедальними велосипедами (біговелами): у цьому разі мова йде саме про різновиди самокатів.

— Трайк. Також цей тип називають «тридер» («трайдер») або «самокат-жаба». Головною відмінною рисою «жаб» є наявність двох окремих платформ, під кожну ногу. Коліс, відповідно, три — одне спереду і по одному на задній частині кожної платформи. Їзда на такому самокаті відрізняється від класичної тим, що ноги можуть постійно стояти на платформах. Рух уперед у різних моделях здійснюється по-різному. Один з варіантів — самокати, де потрібно розгойдуватися з боку в бік; відповідно, і їхати строго по прямій на них не вийде — траєкторія руху буде хвилеподібною, вихляючою. Інший різновид — так звані «ножиці»: платформи здатні рухатися і розсуватися, подібно лезам ножиць, що і забезпечує рух вперед.

— Снігокат. Самокати, першопочатково призначені для пересування по снігу. За будовою вони аналогічні звичайним самокатам, однак замість кожного з коліс встановлюється невелика лижа; крім того, в конструкції використовуються морозостійкі матеріали. При цьому багато снігокатів допускають заміну лиж на колеса (див. «Додатково») і можуть застосовуватися і в теплу пору року.

— Для дрифту. Самокати, спеціально створені для їзди з активним використанням дріфтів — керованих заносів. Зовні схожі не стільки на самокати, скільки на триколісні велосипеди з електричним приводом, мають сидіння і три колеса — переднє (рульове) і два задніх. Ноги їздця при русі знаходяться на підніжках і не торкаються землі, тягу забезпечує електродвигун на передньому колесі, а задні колеса зазвичай робляться поворотними (як у візках із супермаркетів) і можуть розгортатися по ходу заносу. Така конструкція дозволяє легко і безпечно виконувати трюки з використанням дрифту. А найпрогресивніші і швидкісні моделі, розраховані на професіоналів, мають більш традиційні задні колеса, без можливості повороту.

Максимальна вага їздця, який конструкція самоката здатна витримати без поломок і аварій. Цей момент частково визначається віковою групою, а в основному — матеріалами, використовуваними в рамі (обидва пункти див. нижче). Зазначимо, що виробники можуть вказувати максимальну навантаження для ідеальних умов — коли самокат їде по ідеально рівній поверхні або взагалі стоїть нерухомо. Тому вибирати модель за цим параметром варто з певним запасом; особливо це важливо для різновидів, розраховані на підвищені навантаження, зокрема велосамокатов і спортивних моделей (див. «Тип»). І вже тим більше не варто перевищувати вказаний в характеристиках вага — навіть якщо самокат не зламається відразу, це може трапитися в будь-який час, що загрожує аваріями і травмами.

Мінімальний вік, з якого дитині можна довірити самокат. Ці рекомендації є досить приблизними, проте відступати від них украй не рекомендується: занадто «дорослий» самокат може виявитися незручним, а то й небезпечним для малюка. А у разі електросамокатів (див. «Тип») варто врахувати, що в деяких країнах для керування такими апаратами потрібні права, які отримуються з певного віку; наприклад що при покупці такої моделі не завадить уточнити вимоги правил дорожнього руху.

Від вікової групи залежить допустиме навантаження; за цим критерієм сучасні самокати можна поділити на дитячі(допустиме навантаження до 50 кг), підліткові(від 50 до 80 кг), та дорослі(80 кг і більше).

—2-колісний. Класична конструкція, що має по одному колесу спереду і ззаду. Зустрічається у всіх типах самокатів, крім кикбордов, трайків і моделей для дрифту (див. «Тип»). Двоколісні самокати не можуть стояти вертикально без додаткових пристосувань (див. «Додатково — Підставка»), а їзда на них вимагає певних навичок утримання рівноваги, однак вони вважаються найбільш швидкими і повороткими. Зазначимо, що велосамокати робляться тільки двоколісними.

— 3-колісний. Триколісними за визначенням робляться все трайки і більшість кикбордов, а також моделі для дрифту (див. «Тип»). Однак цей варіант може зустрічатися і в класичних самокатах — у форматі «одне колесо спереду і два ззаду». При цьому відстань між задніми колесами може бути різним. В одних моделях вони широко рознесені, завдяки чому самокат може стійко стояти навіть у нерухомому стані, проте його маневреність виходить невисокою; вузьке розташування задніх коліс знижує стійкість, зате поліпшує повороткість.

— 4-колісний. Конструкція, що передбачає по парі коліс спереду і ззаду. Зустрічається в класичних самокатах, а також деяких кикбордах і трайках. Чотири колеса забезпечують максимальну стійкість, проте помітно знижують маневреність і погано підходять для динамічної їзди з різкими поворотами. Тому більшість чотириколісних моделей розраховані на найменших дітей, які ще тільки вчаться тримати рівновагу.

— Класичне (T-подібне). Традиційне «самокатне» кермо у вигляді горизонтальної перекладини на вертикальній штанзі. Зустрічається практично у всіх різновидах самокатів (див. «Тип»); зазначимо, що в кікбордах таке кермо, зазвичай, потрібно не повертати, а нахиляти.

— Вигнуте (велосипедне). Кермо характерної вигнутої форми, в якому рукоятки загнуті назад або винесені нагору по відношенню до середини. Вважається більш зручним, ніж класичний, однак складніше за конструкцією і коштує дорожче, а різниця в зручності не так часто виявляється помітною. Тому і даний варіант зустрічається значно рідше, в основному в досить прогресивних моделях — зокрема, саме такими кермами оснащено більшість велосамокатів.

— Кругла ручка. Кермо у вигляді кільця або пари кілець (своєрідних «вух»), встановлених на вертикальній штанзі; зустрічаються і варіанти взагалі без верхнього кільця, в яких штанга закінчується круглим набалдашником. У будь-якому разі дана конструкція застосовується в моделях, де кермо не повертається, а нахиляється з боку в бік — це можуть бути як кікборди, так і деякі специфічні трайки (див. «Тип»).

– Y-подібне. Кермо з вигином верхньої труби у формі літери Y. Нерідко в таких кермах застосовуються бічні підпірки для посилення конструкції, завдяки чому Y-подібні керма вважаються міцнішими в порівнянні з класичними рішеннями T-подібного плану....

– Bat-Wing. За формою Bat-Wing нагадує Y-подібні керма, але у верхньому сегменті даного варіанту виконання присутня спеціальна горизонтальна перекладина для посилення конструкції. Рулі Bat-Wing витримують великі навантаження та встановлюються переважно на трюкових самокатах.

Від матеріалу деки залежать вага самоката, його міцність і стійкість до навантажень. У сучасних моделях можуть використовуватися такі варіанти:

— Пластик. У самокатах даний матеріал належить до початкового рівня. Міцність пластику невелика, на велику вагу і серйозні навантаження він не розрахований а тому зустрічається в основному в моделях молодшої вікової групи і класичного типу (див. вище). З іншого боку, в цій категорії пластик проявляє себе на висоті: він може мати практично будь-який колір і малюнок, важить небагато, та й коштує недорого.

— Алюміній. Сплави на основі алюмінію поєднують міцність, стійкість до навантажень і невелику вагу, за рахунок чого досить популярні в якості матеріалу серед всіх типів самокатів (див. вище).

— Сталь. Головною перевагою сталі є висока міцність, що перевищує навіть показники алюмінію, не кажучи вже про пластику. З іншого боку, цей матеріал має велику вагу, а тому застосовується рідше інших, переважно в велосамокатах (див. «Тип») старшої вікової групи.

— Магнієвий сплав. Досить прогресивний матеріал, що поєднує дуже малу вагу з високими показниками міцності і пружності. Водночас вартість його також досить висока. Тому магнієві рами можна зустріти в основному в дорогих моделях преміумкласу.

— Карбон. Під цим...терміном зазвичай розуміється вуглепластик — вуглецеве волокно в поєднанні з полімерним наповнювачем. Карбон вважається матеріалом преміумкласу: його міцність порівнянна зі сталлю, а вага значно менше. Правда, такий матеріал чутливий до точкових ударів — від них можуть з'явитися тріщини; однак загалом для такої «неприємності» потрібно досить невдалий збіг обставин. А ось з однозначних недоліків карбону можна назвати високу вартість. Крім того, відзначимо, що даний матеріал використовується в основному в електросамокатах (див. «Тип») — для інших різновидів з низки причин простіше використовувати більш доступні матеріали, навіть якщо мова йде про дорогою і високоякісною моделі.

Діаметр переднього колеса (коліс) самоката.

Даний параметр вибирається виробником залежно від типу, вікової категорії та загального призначення самоката. Якщо ж порівнювати схожі моделі з різним діаметром коліс, то варто врахувати, що чим більші колеса — тим краще вони відпрацьовують нерівності дороги, тим вище виходить прохідність. А невеликі колеса, зі свого боку, відмінно підходять для рівного асфальту і динамічної їзди, вони легко розганяються і дають змогу здійснювати різкі повороти.

Діаметр заднього колеса (коліс) самоката. Про значення цього параметра докладніше див. «Діаметр переднього колеса».

— Поліуретанові. Колеса з суцільною шиною з поліуретану. Цей матеріал забезпечує хорошу амортизацію, якісне зчеплення з дорогою і водночас непогану накатистость; він стійкий до перепадів температур і пошкоджень, довговічний, при цьому коштує недорого. Завдяки цьому поліуретанові колеса в наш час найбільш популярні, вони можуть встановлюватися навіть у досить прогресивні моделі самокатів, зокрема, спортивні (див. «Тип»).

— Гумові. В даному випадку маються на увазі колеса з суцільною шиною з гуми (надувні колеса винесені в окремий пункт підбору). За основними характеристиками гума схожа з описаним вище поліуретаном, а в деяких моментах навіть перевершує його. Так, подібні шини не шумлять, добре згладжують нерівності асфальту, мають відмінне зчеплення і забезпечують високу ефективність гальмування. З іншого боку, даний матеріал менш довговічний і погано переносить перепади температур, а тому і використовується значно рідше.

— Силіконові.Колеса з суцільною шиною з силікону. Такі шини досить м'які; це, з одного боку, погіршує «накатистость» у порівнянні з тим же поліуретаном, з іншого — забезпечує відмінну амортизацію. Водночас силікон недовговічний і швидко зношується, особливо при високих навантаженнях; тому колеса з цього матеріалу зустрічаються досить рідко і вважаються придатними в основному для дитячих самокатів.

— Пластикові. Пластик відрізняється невисокою вартістю, до того ж йому можна надати практично будь-який колір. З іншого боку, тверді пластикові колеса не забезпечують амортизації, сильно шумлять і в принципі не підходять для швидкої їзди. Тому даний матеріал зустрічається виключно в моделях для найменших; при цьому загальна якість і надійність пластику сильно залежать від цінової категорії.

— Надувні. Найбільш прогресивний різновид коліс, що зустрічається в сучасних самокатах. Колеса цього типу мають надувну шину (як у велосипедах), яка забезпечує відмінну амортизацію, щільне зчеплення з дорогою і високу прохідність. Недоліками надувних шин, крім ціни, можна назвати чутливість до проколів і підвищену складність в обслуговуванні: потрібно стежити за тиском і при необхідності підкачувати шину.