Порівняння Lenovo K6 Power Dual 16 ГБ / 2 ГБ vs Lenovo K6 Dual 16 ГБ / 2 ГБ

Тип SIM-карти, яка використовується в мобільному телефоні. Під терміном SIM в даному разі маються на увазі всі види карт для ідентифікації в мобільних мережах, зокрема для мереж 3G, CDMA тощо (хоча формально такі карти можуть мати інші назви). А тип такої карти описує насамперед її форм-фактор. Ось найбільш поширені варіанти:

— micro-SIM. Найбільший тип «сімок» з широко застосовуваних у сучасних апаратах: передбачає розмір 15х12 мм Був представлений ще в 2010 році, в наш час витісняється більш компактними і досконалими nano-SIM і eSIM. Відзначимо, що в крайньому разі картку під слот microSIM можна виготовити, просто обрізавши більш велику mini-SIM до потрібних габаритів. Однак така операція пов'язана з певним ризиком і потребує акуратності, так що краще все-таки звернутися до мобільного оператора для заміни SIM-карти на підходящу.

— nano-SIM. Найбільш мініатюрний форм-фактор класичних (змінних) SIM-карт — 12х9 мм. В таких картах рамки обрізані практично «під самий чип», так що далі зменшувати традиційні «сімки», по суті, нікуди. З'явився цей стандарт ще у 2012 році, проте до цих пір він є надзвичайно поширеним. Як і microSIM, карту під слот цього формату можна виготовити шляхом обрізання більш великої «сімки», але робити це рекомендується лише в крайніх випадках.

— e-SIM. SIM-карта цього типу являє собою електронний модуль, що вбудований прямо в апарат і не передбачає зам...іни. Для авторизації в мережі мобільного оператора потрібно внести в eSIM відповідні налаштування; при цьому подібні модулі здатні зберігати відразу кілька наборів налаштувань, що дає змогу з легкістю перемикатися між різними операторами — не потрібно морочитися з фізичною заміною SIM-карти, досить змінити профіль в налаштуваннях. Ще одна перевага подібних модулів — компактність. Однак перед покупкою телефону з eSIM не завадить дізнатися, чи підтримується ця технологія вашим мобільним оператором — навіть у наш час далеко не кожна мережа сумісна з такими модулями.

— nano+eSIM. Варіант, що зустрічається в смартфонах на дві SIM-карти. Вбудований модуль eSIM в такому апараті доповнюється слотом, в який можна встановити змінну карту формату nanoSIM. Особливості кожного з цих типів карт докладно описані вище; тут же відзначимо, що на eSIM зручно тримати основний номер (номери телефонів, а змінні карти використовувати для тимчасових номерів. Подібний формат використання може виявитися зручний, зокрема, при частих поїздках за кордон — в традиційний слот nanoSIM можна встановлювати карти місцевих операторів.

Додаткові функції і можливості апарата.

У сучасних мобільних телефонах (особливо смартфонах) може передбачатися дуже велика додаткова функціональність. Це можуть бути як уже звичні можливості, багато з яких безпосередньо пов'язані з оригінальним призначенням апарата, так і досить нові та/або незвичайні функції. До першої категорії можна віднести кнопку екстреного виклику (часто зустрічається на телефонах для літніх людей), шумозаглушення, FM-приймач, індикатор повідомлень і датчик освітлення. Друга категорія включає сканер обличчя та відбитка пальця (останній може розташовуватися на задній кришці, збоку, спереду і навіть прямо в екрані), гіроскоп, прогресивний повноцінний ліхтарик, стереозвук, об'ємний 3D-звук, Hi-Res Audio і навіть таку екзотику, як барометр. Ось більше докладний опис кожного з цих варіантів:
<...br> — 3D сканер обличчя. Особлива технологія розпізнавання обличчя користувача — не просто за рахунок фотографування, а за рахунок побудови тривимірної моделі обличчя на основі даних зі спеціального модуля на передній панелі. Ця технологія постійно вдосконалюється, в наш час вона здатна враховувати зміну зачіски і рослинності на обличчі, наявність окулярів, макіяжу тощо. Водночас слабкими місцями поки залишається розпізнавання близнюків і дитячих обличч (на них менше індивідуальних особливостей, ніж у дорослих). Основне застосування сканера обличчя — аутентифікація при розблокуванні смартфона, вході в додатки, проведенні платежів тощо. Водночас можливі й інші, більше оригінальні варіанти використання. Наприклад, в деяких додатках сканер обличчя зчитує міміку користувача, а потім цю міміку повторює пичка на екрані телефону.

— Сканер відбитка пальця. Пристосування для зчитування відбитку пальця. Використовується переважно для авторизації користувача — наприклад, при розблокуванні апарата, при вході в певні додатки або акаунти, при підтвердженні платежів тощо. Що стосується різних варіантів розташування, то найбільшою популярністю в наш час користуються сканери в задній кришці апарата, — до такого датчика можна доторкнутися вказівним пальцем, не випускаючи смартфон з рук і практично не змінюючи хвату. Аналогічним чином працює і сканер на боковому торці, проте найчастіше для спрацьовування потрібно провести по ньому пальцем, а не просто доторкнутися. Такій формат роботи передбачається як для уникнення помилкових спрацьовувань при звичайному утриманні (зазвичай сканер знаходиться якраз під великим пальцем правої руки), так і через невелику площу датчика, що не дає змогу зчитати досить великий фрагмент відбитка без руху пальця. Зі свого боку, датчики на передній панелі деякий час тому були досить популярні, зокрема, завдяки Apple, яка першою щільно впровадила розпізнавання відбитків у свої гаджети; «яблучні» смартфони дотепер традиційно використовують саме переднє розташування сканера. Однак подібне розташування неминуче збільшує розміри нижньої рамки, тому все більшу популярність у наш час набуває інший варіант — сканери, що встановлені прямо в екрані (точніше, під матрицю екрану) і не займають зайвого місця на передній панелі.

— Стереозвук. Можливість відтворювати повноцінний стереозвук через власні динаміки телефону, без зовнішніх аудіопристроїв. Для цієї задачі динаміків повинно бути як мінімум два. Це ускладнює конструкцію і підвищує її вартість, зате позитивно позначається на якості звучання: звук виходить більш виразним і деталізованим, ніж при використанні одного динаміка, він має ефект об'ємності, а також більш високу гучність.

– Об'ємний 3D-звук. Механіка просторового об'ємного звучання з локалізацією джерел звуку в тривимірному просторі дозволяє глибоко поринути в атмосферу фільмів, насолодитися прослуховуванням аудіотреків або повністю зануритися в мобільний геймплей. Алгоритми реалізації 3D-звуку в смартфонах відрізняються щодо програмної та апаратної підтримки, проте всі вони націлені на досягнення ефекту реалістичності звукової сцени. Зазначимо, що під підтримкою об'ємного 3D-звучання можуть матися на увазі як загальнопоширені технології на кшталт Dolby Atmos або DTS:X Ultra, так і фірмові рішення від окремих аудіобрендів, що доклали руку до звукової підсистеми мобільного пристрою (AKG, JBL, Harman, Huawei/Honor Histen тощо).

– Hi-Res Audio. Підтримка мобільним пристроєм звуку високої роздільної здатності Hi-Res Audio – цифрового сигналу з параметрами від 96 кГц/24 біт. Аудіотреки у такому форматі звучать максимально близько до оригінальних задумів авторів композицій. Як результат забезпечується звучання, максимально наближене до записуваного в студії.

— FM-приймач. Вбудований модуль для прийому радіостанцій, що ведуть мовлення в FM-діапазоні. У деяких апаратах підтримуються і інші діапазони, проте найбільшою популярністю в наш час користуються саме FM (завдяки можливості передавати стереозвук), саме в ньому зазвичай ведуть мовлення музичні радіостанції. Зазначимо, що деяким апаратам для впевненого прийому може знадобитися підключення дротових навушників — їх кабель відіграє роль зовнішньої антени.

– Індикатор повідомлень. Фізично окремий світловий маячок, що пульсує або безперервно горить у відповідь на вхідні сповіщення про пропущені виклики та отримані повідомлення (зокрема з месенджерів та клієнтів соцмереж). Також лампочка-індикатор зазвичай сигналізує про низький залишок рівня заряду акумуляторної батареї смартфона і світиться під час процедури дозаправки акумулятора. Реалізація індикатора сповіщень може бути різною: в одних телефонів він однобарвний, в інших – має кольорові кодування сигналів, що гнучко регулюються під ті чи інші події через меню налаштувань. Світловий маячок дає можливість візуально оцінити наявність вхідних повідомлень без необхідності вмикати екран смартфона.

— Кнопка екстреного виклику. Окрема кнопка, призначена для використання в критичних ситуаціях. Конкретний функціонал кнопки може бути різним, залежно від моделі: відправлення «тривожних» SMS на обрані номери, автоматичний прийом дзвінків з цих номерів чи виклик на них по черзі, ввімкнення сирени тощо. В будь-якому випадку «екстрена» кнопка зазвичай робиться добре помітною, а її наявність особливо корисна, якщо телефон використовується літньою людиною (власне, в спеціалізованих апаратах, призначених для людей у віці, дана функція є практично обов'язковою).

— Шумозаглушення. Електронний фільтр, що очищує голос користувача від сторонніх шумів (звуків вулиці, гудіння вітру в решітці мікрофона тощо). Таким чином, співрозмовник на іншому кінці лінії чує тільки голос, практично без зайвих звуків. Зрозуміло, жодна система шумозаглушення не є ідеальною; однак здебільшого ця функція помітно покращує якість речі, переданої телефоном співрозмовнику.

— Гіроскоп. Пристрій, що відстежує повороти мобільного телефону в просторі. Сучасні гіроскопи, як правило, працюють по всім трьом осям і здатні розпізнавати і кут, і швидкість повороту; крім того, ця функція практично обов'язково означає наявність акселерометра, який дає змогу (крім іншого) визначати струси і різкі зміщення корпуса.

— Повноцінний ліхтарик. Наявність в телефоні прогресивного ліхтарика — більше потужного і функціонального, ніж звичайний. Конкретна конструкція і можливості такого світильника можуть бути різними. Так, в одних апаратах передбачається окремий світлодіод (або набір світлодіодів) на верхньому торці, і це джерело світла використовується тільки в якості ліхтарика. В інших (переважно смартфонах) мова йде про особливу конструкцію спалаху: він складається з декількох світлодіодів, причому для підсвічування під час зйомки зазвичай використовується лише частина з них, а для роботи в режимі світильника — все відразу. А додатковий функціонал такого джерела освітлення може включати лазерну указку, фокусування променя, регулювання яскравості тощо. В будь-якому разі більшість моделей з цією особливістю належать до захищених пристроїв з підвищеною стійкістю до пилу, вологи і ударів (однак є і винятки).

— Датчик освітлення. Сенсор, який відстежує рівень зовнішнього освітлення. Використовується переважно для автоматичного регулювання яскравості екрану: при яскравому зовнішньому освітленні вона підвищується, щоб зображення залишалося видимим, а в сутінках і темряві — знижується, що дає змогу економити заряд батареї і знижує стомлюваність очей.

— Барометр. Датчик для виміру атмосферного тиску. Сам по собі барометр тільки визначає цей тиск в поточний момент часу, а от способи використання таких даних можуть бути різними, залежно від встановленого на телефоні ПО. Приміром, деякі навігаційні додатки можуть визначати перепад висот між окремими точками на місцевості за різницею атмосферного тиску в цих точках; а в метеорологічних програмах дані з барометра можуть поліпшити точність прогнозу погоди. Також дана функція буде корисна метеочутливим людям: вона сигналізує про зміну погоди, даючи змогу визначити причину нездужань і вжити заходів для їх усунення.

Ємність акумулятора, яким укомплектований мобільний телефон.

В теорії висока ємність акумулятора дозволяє апарату працювати довше на заряді. Однак варто враховувати, що фактичний час автономної роботи буде залежати ще й від енергоспоживання гаджета — а воно визначається апаратними характеристиками, операційною системою, спеціальними рішеннями, передбаченими в конструкції, і т. ін. Так що на практиці телефони з великими по ємкості батареями загалом є «довгограючими», однак реальна автономність може помітно відрізнятися навіть в двох моделей зі схожими характеристиками. Тому для точної оцінки краще орієнтуватися не на ємність акумулятора, а на прямо заявлений виробником час роботи в різних режимах (див. нижче).

Матеріали, з яких виготовлені рамка (бокова окантовка) і задня кришка апарата.

У нашому каталозі ці дані зазначаються двома словами — матеріал рамки і матеріал кришки. Наприклад, апарат зі скляною задньою панеллю і металевою окантовкою буде позначений як «метал/скло» (спочатку рамка, потім кришка). Два слова вказуються навіть у тому випадку, якщо для обох елементів використовується один матеріал — наприклад, «метал/метал» для суцільнометалевого корпуса.

Основні матеріали рамок в наш час включають пластик, метал, скло, гуму і кераміку. Задні кришки також робляться переважно пластиковими, металевими, керамічними або гумовими, а серед скляних зустрічається особливий різновид — деталі з скла Gorilla Glass. Зрідка використовуються і більш специфічні матеріали — наприклад, шкіра. Ось більше докладний опис кожного з цих варіантів:

— Пластик. Досить простий, недорогий і в той же час універсальний і практичний матеріал. Власне, на ринку в наш час представлено безліч сортів пластику, які помітно розрізняються за ціною і практичним властивостям; так що загал...ьна властивість цього матеріалу залежить насамперед від цінової категорії апарата. Зазначимо, що пластиковій кришці найпростіше надати незвичайного дизайну, хоча таке оформлення зустрічається і в інших матеріалах. Взагалі ж усі види пластику в сучасних телефонах можна умовно розділити на глянцеві, матові, рифлені і софт-тач. Глянець найбільш яскраво виглядає, однак на ньому дуже помітні забруднення (насамперед відбитки пальців), до того ж такі корпуси схильні ковзати в руках. Матові поверхні не такі яскраві, зате вони менш чутливі до забруднень. Софт-тач являє собою особливий різновид матового пластику, завдяки специфічній фактурі поверхні цей матеріал сприймається як м'який на дотик, схожий на гуму. Також він відмінно утримується в руках і майже не ковзає. Найбільш надійним в цьому плані вважається рифлений пластик — з характерними насічками на поверхні; однак не всім подобається зовнішній вигляд таких поверхонь і відчуття від них при утриманні.
Що стосується комбінацій з іншими матеріалами, то пластикові рамки можуть передбачатися в металевих і скляних корпусах — для надійності утримання; а пластикові кришки можуть доповнюватися рамками з металу або гуми для підвищення надійності.

— Метал. У разі мобільників під металом найчастіше мається на увазі алюмінієвий сплав. Цей матеріал поєднує в собі високу міцність, невелику вага і гарну теплопровідність (останнє особливо важливо для відводу тепла від «начинки» потужних смартфонів). Металеві корпуси порівняно рідко виконуються в яскравих відтінках, але можливе й таке оформлення; крім того, навіть без додаткового забарвлення цей матеріал непогано виглядає. Коштує він дорожче пластику, однак у наш час з металу можуть робитися навіть бюджетні моделі телефонів. При цьому металева рамка може поєднуватися практично з будь-яким матеріалом кришки, однак особливо такі рамки популярні в моделях із задньою панеллю зі скла — метал додає корпусу додаткової міцності. Зі свого боку, кришки з металу зустрічаються переважно серед суцільнометалевих корпусів, рідше — в поєднанні з рамкою з пластику (вона дає змогу зменшити вартість і покращити проникність корпуса для сигналів зв'язку).

— Скло. У корпусах телефонів зазвичай використовується спеціальне загартоване скло підвищеної міцності (особливий різновид таких стекол — Gorilla Glass — зазначається окремо, про нього див. нижче). Теоретично скло більше чутливе до ударів, ніж більшість інших матеріалів, однак на практиці розбити таку поверхню все одно досить складно. При цьому виглядають подібні корпуси досить стильно і незвично. До їх однозначних недоліків можна віднести досить високу вартість, а також характерні риси глянцевих поверхонь — схильність вислизати з рук і «збирати» забруднення, насамперед відбитки пальців. Що стосується конкретних деталей корпуса, то найчастіше скло використовується для задніх кришок; вони нерідко доповнюються рамками з більш міцного матеріалу (зазвичай металевими). А ось рамки зі скла зазвичай є частиною скляних корпусів — інші варіанти конструкції з ряду причин не мають сенсу.

— Скло Gorilla Glass. Особливий різновид надміцного скла, з якого можуть виконуватися задні кришки. Про скло в цілому див. вище; а особливості Gorilla Glass докладно описані в п. «Основний дисплей». Зазначимо тільки, що, як і в дисплеях, в задніх панелях корпуса можуть застосовуватися різні версії такого скла, що розрізняються за стійкістю до ударів і подряпин.

— Гума. Як правило, в даному випадку мова йде про корпус або рамку з твердого матеріалу (пластику або металу) з додатковим покриттям з гуми. Використання такого покриття є безпомилковою ознакою телефону з високим ступенем захисту — водонепроникного, а нерідко ще й ударостійкого. Гума є оптимальним матеріалом для подібних апаратів: вона відмінно протистоїть як волозі, так і ударам, добре ізолює «начинку» від холоду і спеки, при цьому така поверхня приємна на дотик і не ковзає в руці. Головний недолік цього матеріалу — громіздкість: гумове покриття повинне бути досить товстим, так що воно помітно позначається на габаритах апарата. У світлі цього звертати увагу на цей параметр має сенс у тих випадках, коли захищеність для вас важливіше компактності. При цьому зазначимо, що гумовий корпус може поєднуватися з рамкою з металу, а гумова рамка — встановлюватися на пластиковий апарат; ці варіанти теж виходять досить надійними.

— Кераміка. Керамікою називають матеріали, що виготовляються шляхом спікання вихідних компонентів при високих температурах. У мобільних телефонах використовуються особливі високоміцні види таких матеріалів. До переваг кераміки можна віднести стильний зовнішній вигляд і непогану надійність в більшості ситуацій. З іншого боку, такі склади все ж досить чутливі до ударів (особливо до точкових), вони схильні ковзати в руках, та й коштують недешево. Тому в сучасних мобільниках кераміка застосовується рідко — переважно як іміджевий матеріал в досить прогресивних моделях. Більшість таких моделей поєднують керамічну кришку з металевою рамкою; помітно рідше зустрічаються суцільнокерамічні корпуси.

— Шкіра. Досить рідкісний і специфічний матеріал, що використовується переважно як дизайнерське рішення. Шкіряне покриття в таких випадках передбачається для задньої кришки, рамка ж робиться металевою або пластиковою. Цей матеріал додає апарата солідного зовнішнього вигляду, підкреслюючи статус власника; крім того, він приємний на дотик і не дає пристрою вислизати з рук. Проте шкіра обходиться недешево і не відрізняється надійністю: вона легко дряпається і рветься навіть при легких контактах з гострими предметами, а також схильна до стирання. Тому подібні корпуси не користуються популярністю навіть серед висококласних телефонів.