Порівняння Marshall Origin 20C vs Blackstar HT-5C

Номінальна потужність пристрою.

Нагадаємо, номінальною в акустиці називають найбільшу середню (середньоквадратичну) потужність звуку або сигналу, яку пристрій може видати протягом необмежено довгого часу. Окремі скачки гучності можуть в рази перевищувати даний показник, проте ключовою характеристикою є саме середнє значення. А ось конкретний сенс даного параметра залежить від типу апаратури (див. вище). Наприклад, для комбопідсилювачів в даному пункті зазвичай наводиться потужність вбудованих динаміків; можливості власного підсилювача за визначенням відповідають цій цифрі, так що для подібної апаратури номінальна потужність визначає виключно загальну гучність звучання. Також потужність акустики вказується і для кабінетів, проте тут вже стає актуальним інший момент — сумісність із зовнішнім підсилювачем (перш за все «головою»). Вихідна потужність цього підсилювача повинна бути не вище номінальної потужності кабінету, щоб уникнути перевантажень; а в ідеалі ці характеристики повинні збігатися — це дасть змогу використовувати динамік на повну потужність без спотворень звуку.

Для голови, відповідно, в даному пункті наводиться номінальна потужність на виході, яка визначає можливість роботи підсилювача з конкретним кабінетом або інший АС. Однак варто відзначити, що в якості номінальної для голів вказується максимально можливе значення потужності, яке досягається далеко не завжди. Наприклад, у багатьох моделях передбачається кілька звукових виходів – під пасивну...акустику з різним імпедансом (нагадаємо, стандартні значення імпедансу складають 2, 4, 8 і 16 Ом); а чим вище імпеданс підключеного динаміка — тим нижче буде фактична потужність. В інших головах є можливість обмеження максимальної потужності – наприклад, щоб на максимальному рівні пристрій видавав не 100 Вт, а 50 Вт або навіть 25 Вт. Іноді ці особливості поєднуються в одному пристрої.

У будь-якому разі при виборі за даним показником варто враховувати особливості планованого застосування апаратури. Наприклад, навряд чи має сенс купувати навіть 40-ватний «комбік» для практики в домашніх умовах – для цих цілей буде цілком достатньо 15 Вт, а то і менше. А якщо мова йде про ламповий пристрій, то в нашому прикладі максимальна рекомендована потужність і взагалі становитиме всього 5 Вт — специфіка лампових схем така, що при тій же номінальній потужності вони виходять ефективніше транзисторних в плані чутності. Для репетицій в групі без ударної установки (наприклад, дві гітари плюс бас) бажана потужність побільше, близько 40 «транзисторних» ват, а при наявності ударних — не менше 60 Вт. Транзисторні пристрої потужністю до 150 Вт і лампові до 40 – 50 Вт підійдуть для спеціалізованих репбаз і концертів в порівняно невеликих приміщеннях, а більш високі показники зустрічаються переважно в обладнанні для масштабних заходів. Докладні рекомендації щодо оптимальної потужності для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах..

Окремо варто згадати басові підсилювачі: вважається, що для нормального узгодження між собою потужність басового «комбіка» повинна бути в два рази вище потужності гітарного.

Діаметр низькочастотного або низько-середньочастотного динаміка, встановленого в пристрої. Традиційно вказується в дюймах.

Конкретний сенс даного параметра може бути різним, залежно від кількості смуг (див. вище). У трьохсмугових системах мова йде про НЧ-динамік, в двосмугових – про динамік, що відповідає за низькі і середні частоти; а якщо підсилювач не має поділу на смуги, в даному пункті вказується діаметр основного випромінювача.

В цілому більш потужні динаміки зазвичай робляться більшими – інакше складно було б досягти необхідних показників гучності. Однак жорсткої залежності тут немає, і одна і та ж потужність цілком може поєднуватися з різним діаметром. У таких варіантах варто виходити з того, що більший випромінювач є кращим з акустичної точки зору — збільшення розміру сприяє більш повному і насиченому звучанню середніх і особливо низьких частот. З іншого боку, збільшення розмірів неминуче позначається на габаритах і вазі всього пристрою. Ну і не варто забувати, що загальна якість звуку залежить не тільки від діаметра динаміка, але і від великої кількості інших параметрів.

Що стосується конкретних розмірів, то стандартним варіантом для акустики під електричні та акустичні гітари вважається 10" і 12"; однак зустрічаються динаміки і меншого розміру (10", 8" і навіть менше). А ось великі в...ипромінювачі на 15" застосовуються переважно в рішеннях для бас-гітар (хоча серед таких пристроїв також зустрічається різноманітність діаметрів). Зрозуміло ці цифри є відносними, при їх оцінці варто також враховувати потужність акустики. Наприклад, для гітарної моделі на 10 — 15 Вт згадані 12" – це максимально доступний розмір динаміка, а вже для пристроїв на 50-100 Вт його можна назвати середнім. Також відзначимо, що непоганою заміною одному великому випромінювачу можуть стати кілька дрібніших, що забезпечують ту ж сумарну потужність; так що, наприклад, 8" динаміки можна зустріти навіть в рішеннях на 200 Вт і більше — тільки таких динаміків зазвичай встановлюється кілька.

Кількість каналів, передбачена в комбопідсилювачі або окремій «голові» (див. «Тип»).

Даний параметр вказується тільки в тому разі, якщо пристрій має більше одного каналу. Канал в даному разі можна описати як свого роду «шлях» для аудіосигнала, що має свій специфічний набір налаштувань. Якщо таких «шляхів» кілька — то кожен з них можна налаштувати на свій розсуд і перемикатися між варіантами звучання буквально одним натисканням кнопки (в крайньому разі — перемиканням інструменту на інший вхід). Найбільш характерний приклад застосування даної функції виглядає так: один канал застосовується для чистого звуку, а другий — для «перевантаження» з використанням вбудованого дісторшена або овердрайву (див. «Ефекти»). Без поділу на канали звук доводилося б змінювати або переналаштуванням підсилювача (всякий раз виставляючи параметри заново, що просто незручно), або використанням зовнішніх «примочок» (а це не завжди є оптимальним варіантом з низки інших причин).

Що стосується числа каналів, то в багатоканальних моделях їх найчастіше яксамераз два — це дає згадані додаткові можливості і водночас не особливо впливає на вартість пристрою. Цей варіант є оптимальним для музикантів-початківців, проте зустрічається і в професійній апаратурі. Збільшення числа каналів дає змогу передбачити більш прогресивні варіанти передвстановлених налаштувань (наприклад, «чистий дзвінкий», «чистий теплий», «Crunch» і «Overdrive»), проте помітно усклад...нює і здорожує конструкцію. Тому чим більша дана кількість – тим менше моделей з такими характеристиками представлено на ринку. Максимальний показник, що зустрічається в сучасних гітарних підсилювачах – 6; подібну кількість можна зустріти в окремих професійних моделях, переважно з цифровою елементною базою (див. «Тип»).

Вбудовані ефекти, передбачені в комбопідсилювачі. Досягати різних ефектів можна і з допомогою зовнішніх «примочок», однак такі примочки потрібно шукати і підключати окремо, тоді як вбудовані ефекти доступні відразу і без зайвих налаштувань.

— Overdrive. Спотворення у вигляді характерного електро «дзижчання» на низьких частотах і «завивання» на високих, трохи більш м'яке, ніж distortion. Популярно, зокрема, в хард-році.

— Distortion. Достатньо жорстке і різке спотворення, схоже за звучанням з overdrive, але більш інтенсивне і яскраве. Широко використовується в різних стилях металу, зустрічається і в році.

— Reverb. Ефект, заснований на імітації багаторазової затухаючої луни від кожного звуку. Залежно від тривалості і інтенсивності повторень може надавати різне забарвлення звучанню. Використовується як художній прийом; крім того, може створювати ефект того, що гітара звучить у певному приміщенні (концертна зала, кімната з кам'яними стінами, відкрита площадка в горах тощо). Відзначимо, що налаштування реверберації може здійснюватися як за окремими параметрами (інтенсивність, тривалість луни та ін), так і шляхом вибору встановленого набору параметрів (наприклад, «різкий звук в кімнаті» або «м'який звук в залі»).

— Tremolo. Першопочатково тремоло — це ефект тремтіння звуку, що виникає...за рахунок невеликих і швидких коливань гучності кожної ноти. Іноді під цим терміном розуміють вібрато (див. нижче) — аж до того, що самі виробники гітарних підсилювачів під ефектом тремоло мають на увазі ефект вібрато, і навпаки. Так що конкретну специфіку даного ефекту в кожному разі варто уточнювати окремо. У будь-якому разі тремоло може бути «фіксованим» або налаштовуватися по глибині (діапазону зміни гучності) і швидкості (частоті тремтіння).

— Vibrato. Ще один ефект «тремтіння» звуку, який часто плутають з тремоло (див. вище) — аж до того, що обидва терміни використовуються як тотожні. Однак це невірно; різниця полягає в тому, що вібрато здійснюється за рахунок швидких коливань ноти не по гучності, а по частоті. Аналогічного ефекту можна досягти на гітарі за рахунок «пульсуючої» підтяжки струни, проте використовувати вбудований інструмент підсилювача здебільшого значно зручніше.

— Chorus. Ефект, покликаний імітувати хорове звучання інструменту. Для цього підсилювач копіює звук гітари і відтворює декілька копій одночасно з оригінальним сигналом, дещо зрушуючи їх за часом (десь на 20 – 30 мс з постійною зміною) і частоті. Правда, повноцінного хорового звучання таким способом добитися неможливо, однак ефект є досить оригінальним сам по собі.

— Delay. Специфічний різновид реверберації (див. «Reverb»), що отримав поширення як окремий ефект. Delay імітує чітку одноразову луну від відтвореного звуку; для цього вихідний сигнал копіюється і відтворюється з певною затримкою у часі (не менше 50 мс).

Крім описаних вище, в сучасних гітарних комбопідсилювачаї можуть зустрічатися і інші ефекти, зокрема:

— Flanger. Ефект, що нагадує посвист реактивного двигуна; нерідко його порівнюють з літаком, що злітає. Створюється аналогічно описаному вище Chorus'у, відрізняється від нього меншим часом затримки і наявністю зворотного зв'язку.

— Echo. Ще один різновид реверберації, аналогічний ділею (див. «Delay»). Відрізняється тим, що в даному разі ехо відтворюється багаторазово.

— Octaver. Ефект, при якому до сигналу додається його копія, зрушена на октаву або дві.

— Wah-Wah. Ефект, що забезпечує характерне «квакаюче» звучання.

У будь-якому разі даний список не є вичерпним: у сучасних гітарних підсилювачах можна зустріти і інші, більш специфічні варіанти оброблення звуку. Уточнити конкретну специфіку таких ефектів можна за документацією виробника.

Кількість роз'ємів для підключення педалей (footswitch), передбачене в конструкції підсилювача.

Педаль є самим зручним способом для швидкого перемикання параметри підсилювача: її можна використовувати, не відриваючись від гри на гітарі. Конкретні функції, «підв'язані» на роз'єми для педалі, можуть бути різними: зокрема, таким способом можуть включатися і відключатися різні ефекти (див. вище). Також у різних моделях може змінюватися кількість роз'ємів під педалі: у більшості «комбіків» передбачається лише один такий роз'єм, однак зустрічаються пристрої, що допускають підключення відразу декількох «футсвичей».

Тип розриву (send/return), передбаченого в комбоусилителе.

Під розривом у цьому разі мають на увазі набір роз'ємів для підключення блока ефектів між підсилювачем і підсилювачем потужності «комбіка». Один з таких роз'ємів (вихід передпідсилювача) зазвичай підписаний «Send», другий (вхід підсилювача потужності) — «Return». За наявності такого інтерфейсу до комбоусилителю можна підключати різні «примочки», доповнюючи його ефектами, першопочатково не передбаченими у конструкції (див. «Ефекти»). А тип розриву визначає формат підключення «примочки». Варіанти можуть бути такими:

— Послідовний. Найпростіший варіант підключення: «примочка» включається безпосередньо між підсилювачем і підсилювачем потужності, і аудіосигнал цілком проходить через неї.

— Паралельний. При даному типі підключення сигнал на виході передпідсилювача розділяється: одна частина йде через «примочку», друга — в обхід її. Обидва потоку надходять на міні-мікшер, де знову поєднується в один сигнал. Така схема підключення складніше і дорожче послідовної, однак дає більше можливостей: мікшер дозволяє змінювати співвідношення між оригінальним і обробленим сигналом, налаштовуючи таким чином підсумкове звучання. При цьому в багатьох моделях передбачається можливість взагалі відключити оригінальний сигнал і подавати на підсилювач потужності тільки оброблений потік, як при описаному вище послідовному посилення.

Тип виходу на навушники, передбаченого в конструкції підсилювача.

Навушники будуть корисні перш за все в ситуації, коли не можна шуміти — наприклад, при вправах на гітарі в пізній час. А варіанти їх підключення можуть бути такими:

— Mini-Jack (3.5 мм). Вихід під стандартний штекер 3.5 мм mini-Jack. Таким штекером оснащується більшість сучасних навушників, особливо початкового і середнього рівня. Однак за якістю і надійності з'єднання він помітно поступається більш великому Jack 6.35 мм (див. нижче), тому в комбоусилителях зустрічається порівняно рідко.

— Jack (6.35 мм). Роз'єм досить великого розміру, розрахований переважно на стаціонарну аудіотехніку. Як основний спосіб підключення рідко зустрічається серед навушників, переважно це професійні моделі. Водночас підключити в таке кубло навушники з роз'ємом 3.5 мм mini-Jack можна за допомогою найпростішого перехідника (у багатьох «вухах» такі перехідники навіть включаються в стандартний комплект поставки); а саме з'єднання виходить щільним, надійним і з мінімумом перешкод від точки контакту. Завдяки цьому більшість «комбіків» використовує саме цей тип роз'єму.

Тип виходу (виходів) на кабінет, передбаченого в конструкції пристрою.

Нагадаємо, кабінетами називають спеціалізовану пасивну акустику для гітарних підсилювачів; докладніше див. «Тип». Відповідно, виходи на таку акустику за визначенням є практично у всіх «головах» (див. там же); виняток становлять лише одиничні моделі, які призначені для використання з навушниками і не мають повноцінних підсилювачів потужності. Крім цього, даний тип виходів зустрічається і в багатьох повноцінних «комбіках», а також деяких активних кабінетах. При цьому формат його використання може бути різним: в одних моделях зовнішній кабінет може працювати паралельно з вбудованим динаміком, в інших доводиться вибирати щось одне. В будь-якому разі, дана особливість розширює можливості комбопідсилювача, даючи змогу застосовувати з ним не тільки вбудовану акустику, але і інші підходящі за характеристиками кабінети.

У будь-якому разі тип даного виходу повинен збігатися з типом входу на самому кабінеті – інакше підключення в кращому випадку буде потребувати використання перехідника, а в гіршому виявиться і зовсім неможливим. А ось основні варіанти подібних роз'ємів, актуальні в наш час:

– Jack (6.35 мм). Один з найпопулярніших роз'ємів в сучасній аудіотехніці і найпоширеніший тип виходу на кабінет в гітарних підсилювачах. Це обумовлено, зокрема, тим, що даний роз'єм має порівняно невеликі розміри, а кабелі під нього обходяться порівняно недор...ого і доступні повсюдно. Правда, за рядом характеристик даний інтерфейс поступається іншим стандартам, описаним нижче. Наприклад, він не передбачає замка для додаткової фіксації штекера в гнізді і не підходить для високих потужностей і струмів (на відміну від Speakon). А балансне підключення (таке, як в XLR) хоча і є для Jack технічно можливим, проте на практиці застосовується вкрай рідко — гітарні підсилювачі і кабінети зазвичай використовують двоконтактні роз'єми з класичним (не-балансним) підключенням. Проте, необхідність в більш прогресивних варіантах підключення виникає переважно в ситуаціях, що передбачають підвищені вимоги до якості, потужності та/або перешкодостійкості — в студіях звукозапису, на великих концертних майданчиках тощо. Для інших же ситуацій можливостей даного інтерфейсу зазвичай більше ніж достатньо.

— Speakon. Спеціалізований професійний роз'єм для підключення пасивної акустики, широко застосовуваний в концертній апаратурі. Забезпечує дуже якісний і щільний контакт, має фіксатор для запобігання випадковим відключенням, розрахований на більш високі струми (і, відповідно, потужності), ніж XLR і тим більше Jack. Крім того, гнізда і штекери Speakon характеризуються також якісною ізоляцією, що надійно захищає струмоведучі частини від вологи і дотику людини.
Відзначимо, що таке підключення може використовувати різну кількість контактів — 2, 4 або 8 (відповідно, для одного, двох або чотирьох каналів звуку); втім, останній варіант в гітарних підсилювачах практично не зустрічається. Сам роз'єм має круглу форму, з контактами, розташованими по колу; при цьому 2-контактний штекер може працювати з 4-контактним гніздом, але не навпаки. Конкретну ж конфігурацію даного виходу не завадить уточнити окремо. Однак в будь-якому разі наявність Speakon зазвичай є ознакою потужного і прогресивного підсилювача, розрахованого переважно на концертне застосування.

— XLR. Характерний круглий роз'єм з 3 контактами і металевою оболонкою навколо них на штекері; така оболонка нерідко доповнюється замком, що додатково фіксує штекер в гнізді. Втім, головна перевага даного інтерфейсу полягає в тому, що кабелі і роз'єми XLR зазвичай працюють в так званому балансному форматі. Такий формат підключення передбачає не два, а три дроти – умовно кажучи, два сигнальних і один загальний «ноуь»; а сигнал на вході обробляється таким чином, що перешкоди, наведені на кожен дріт із зовнішніх джерел, виявляються «у протифазі» і взаємно гасяться. Завдяки цьому балансне з'єднання дає змогу якісно і чисто передавати аналоговий аудіосигнал навіть при великій довжині кабелю. З іншого боку, сам роз'єм має досить великі розміри, його наявність неминуче позначається на вартості, а реальна потреба в балансному виході на кабінет виникає не так вже й часто. Тому даний роз'єм особливою популярністю не користується.

— Jack / XLR. Поєднання двох описаних вище типів виходів в одному підсилювачі. Детальніше про кожен тип див. вище; тут же відзначимо, що найчастіше це окремі роз'єми, хоча технічно можливий і інший варіант — комбіноване гніздо, що допускає підключення і Jack, і XLR. Ці нюанси варто уточнювати окремо. У будь-якому разі дане поєднання робить підсилювач більш універсальним і означає наявність в ньому балансного виходу (див. «XLR» вище); однак подібна універсальність, як і балансне підключення, на практиці потрібні порівняно рідко, тому і дане поєднання не набуло поширення.

— Speakon / Jack. Ще один комбінований варіант, що передбачає наявність двох описаних вище типів виходів. Він дещо популярніший, ніж поєднання Jack і XLR; також відзначимо ще два специфічних моменти. По-перше, в даному варіанті різні види роз'ємів виконуються виключно у вигляді окремих гнізд. По-друге, за кількістю виходів Jack можна визначити тип «Спік-она»: в даному разі кожен роз'єм 6.35 мм відповідає за один канал звуку — відповідно, якщо таких виходів два, то єдиний Speakon також буде двоканальним (тобто чотирьохконтактним).

Наявність педалі (footswitch) в комплекті з підсилювачем.

Такий аксесуар може постачатися як з комбопідсилювачами, так і з окремими «головами» (див. «Тип»). В цілому педаль є найзручнішим способом для швидкого перемикання налаштувань: для такого перемикання не потрібні руки, а значить, воно доступне прямо в процесі ігри на гітарі. При цьому конкретні функції footswitch можуть бути різними, залежно від функціоналу самого «підсилювача»: педаль може вмикати і вимикати певні ефекти, перемикати використовуваний канал тощо. Ці моменти варто уточнювати за документацією до конкретного пристрою.

У будь-якому разі даний варіант комплектації позбавляє від необхідності купувати footswitch окремо, при цьому «рідна» педаль за визначенням буде оптимально сумісна з підсилювачем.