Порівняння xDuoo XA-10 vs S.M.S.L M500

Модель цифро-аналогового перетворювача, встановленого в пристрої.

Під ЦАП в даному випадку мається на увазі «серце» пристрою, основна схема, яка безпосередньо забезпечує конвертацію цифрового звуку в аналоговий. Назва моделі ЦАП призводять переважно в рекламних цілях — як ілюстрацію того, що у пристрої застосовані висококласні комплектуючі. Крім того, знаючи модель, можна знайти докладну інформацію про конкретному ЦАП; хоча на практиці така необхідність з'являється нечасто, вона все ж може виникнути в деяких специфічних випадках.

Діапазон частот звуку, підтримуваний пристроєм. Найчастіше мова йде про діапазон частот, який пристрій може видати в аналоговому аудіосигналі на виході.

Загалом чим ширший частотний діапазон — тим більш повним виходить звучання, тим нижче ймовірність, що перетворювач «відріже» верхні або нижні частоти. Однак потрібно враховувати, що людське вухо здатне чути звуки на частотах від 16 до 22 000 Гц, причому з віком верхня межа знижується. Так що з практичної точки зору передбачати більш широкий діапазон в аудіотехніці не має сенсу. А вражаючі цифри, що зустрічаються у висококласних пристроях (наприклад, 1 – 50 000 Гц) є швидше «побічним ефектом» прогресивних електронних схем і наводяться в характеристиках переважно з метою реклами. Також нагадаємо, що на загальну якість звучання впливає безліч інших факторів, крім частотного діапазону.

Динамічний діапазон перетворювача визначається як співвідношення між максимальним рівнем сигналу, який він здатний видавати, і рівнем власного шуму при подачі сигналу з малою амплітудою. Зовсім спрощено цей параметр можна описати як різницю між самим тихим і самим гучним звуком, який може видавати пристрій.

Чим ширший динамічний діапазон, тим більш прогресивним вважається ЦАП, тим більш якісний звук він може видати, за інших рівних умов. Мінімальним значенням для сучасних пристроїв є близько 90 дБ, в топових моделях цей показник може досягати 140 дБ.

Також відзначимо, що даний параметр за своїм сенс схожий з співвідношенням сигнал/шум, однак заміряються ці характеристики по різному; докладніше про це див. нижче.

Коефіцієнт гармонійних спотворень, які видаються перетворювачем під час роботи.

Чим нижче цей показник, тим чистішою виходить звук, видаваний пристроєм, тим менше спотворень вноситься в аудіосигнал. Повністю уникнути таких спотворень неможливо, але можна знизити їх до рівня, не сприймається людиною. Вважається, що людське вухо не чує гармоніки, рівень яких становить 0,5% і нижче. Тим не менш, в висококласної аудіотехніці коефіцієнти спотворень можуть бути набагато більш низькими — 0,005 %, 0,001 % і навіть менше. В цьому є цілком практичний сенс: спотворення від окремих компонентів системи підсумовуються, і чим нижче коефіцієнт гармонік у кожного компонента — тим менше спотворень в результаті буде в чутному звуці.

Підтримка бездротовою технологією Bluetooth. Основне застосування цієї технології в ЦАП – бездротова передача звуку із зовнішнього Bluetooth-пристрою (смартфону, ноутбука тощо) на перетворювач. Спочатку така передача була пов'язана зі втратою якості звучання, проте порівняно недавно з'явився формат aptX, що дозволяє передавати через Bluetooth аудіо без втрат. Так що при виборі перетворювача з Bluetooth не завадить уточнити, чи він підтримує aptX (і, зрозуміло, цей стандарт повинен підтримуватися також джерелом сигналу).
Крім трансляції звуку, можливі й інші варіанти застосування Bluetooth – наприклад, використання зовнішнього гаджета як пульта дистанційного керування. Однак вони зустрічаються помітно рідше.

Спочатку передача звуку через Bluetooth передбачає досить сильне стиснення сигналу, що може сильно зіпсувати враження під час прослуховування музики. Для усунення цього недоліку і використовуються різні технології (найпопулярніший з яких кодек aptX, для пристроїв Apple це AAC). Зрозуміло, для використання якоїсь із технологій її має підтримувати не лише підсилювач, а й Bluetooth-пристрій, з яким він використовується.

- aptX. Bluetooth-кодек, створений для значного підвищення якості звуку, що передається через Bluetooth. Згідно заяв творців, дозволяє досягти якості, порівнянного з Audio CD (16-bit/44.1kHz). Переваги aptX найбільш помітні при прослуховуванні високоякісного контенту, проте навіть на звичайному MP3 він може дати помітне покращення звучання.

- aptX HD. Цей кодек є подальшим розвитком і поліпшенням оригінальної технології aptX, що дозволяє передавати звук у ще вищій якості — Hi-Res (24-bit/48kHz). За заявою авторів, цей стандарт дозволяє досягти якості сигналу, що перевершує AudioCD, і чистоти звуку, порівнянної з дротовим зв'язком. Останнє нерідко піддається сумніву, проте можна стверджувати, що загалом aptX HD забезпечує дуже високу якість звуку. З іншого боку, всі переваги цієї технології стають помітними лише на Hi-Res аудіо - з якістю 24-bit/48kHz або вище; в іншому випадку якість обмежується не так особливостями з'єднання, як властивостями вихідних файлів.

- aptX Low Latency. Специфічний різновид описаного вище aptX, розр...облений для розрахунку не стільки на поліпшення якості звуку, скільки на зниження затримок у передачі сигналу. Такі затримки неминуче виникають під час роботи через Bluetooth; вони не критичні для прослуховування музики, однак при перегляді відео або в іграх може виникнути помітна розсинхронізація між зображенням та звуком. Кодек aptX LL усуває це явище, зменшуючи затримку до 32 мс - така різниця непомітна для сприйняття людиною (хоча для серйозних завдань на кшталт студійної роботи зі звуком вона все одно занадто велика).

- AAC. Кодек, що використовується переважно в портативній техніці Apple, для покращення звуку, що передається через Bluetooth. У цьому сенсі він аналогічний aptX (див. відповідні пункти), проте помітно поступається йому за можливостями: якщо звучання aptX порівнюють з Audio CD, то AAC знаходиться на рівні MP3-файлу середньої якості. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більш просунутих форматах.

- LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек Sony. За пропускною здатністю та потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; існує навіть думка, що ця максимальна якість, яка має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха.

Регулювання, передбачені безпосередньо в пристрої.

— Регулювання НЧ. Окрема регулювання рівня низьких частот; зазвичай, поєднується з регулюванням ВЧ (див. нижче). Дана функція дозволяє змінювати звукову картину, налаштовуючи гучність звучання басів щодо решти частотного діапазону.

— Регулювання ВЧ. Окрема регулювання рівня високих частот. Як і описана вище регулювання НЧ, дозволяє налаштовувати звукову картину — в даному випадку за рахунок зміни гучності високих частот відносно іншого діапазону.

— Регулювання балансу. Регулювання балансу звуку між двома каналами стерео, здійснювана за рахунок збільшення гучності для одного каналу та зменшення — для іншого. За рахунок цього в сприйнятті слухача звук «зміщується» у бік більшої гучності. Дана функція використовується переважно у цілях корекції — наприклад, якщо колонки знаходяться на різній відстані від слухача, зміщення балансу у бік далекої колонки дозволяє компенсувати різницю в чутної гучності.

— Регулювання рівня. Регулювання загального рівня сигналу на виході, простіше кажучи — налаштування гучності. Налаштувати гучність за допомогою власного регулятора в ЦАП іноді буває зручніше, ніж звертатися до налаштувань інших компонентів аудіосистеми.

— Регулювання рівня навушників. Регулювання г...учності звучання навушників. Даний регулятор передбачається переважно для комфорту користувача, він дозволяє виставити рівень звуку в «вухах» під власні уподобання. Така можливість буває особливо актуальною у світлі того, що навушники досить рідко оснащуються власними регуляторами гучності (причому зазвичай це недорогі моделі з відносно невисокою якістю звучання).

— Регулювання чутливості. Регулювання вхідної чутливості перетворювача. Дана функція зустрічається переважно в моделях з аналоговими входами: вона дозволяє при необхідності посилити вхідний сигнал ще до його обробки перетворювачем, якщо початковий рівень сигналу занадто низький.

- Підтримка ASIO. Підтримка звукового стандарту ASIO. Ця особливість є актуальною при підключенні до комп'ютера, коли пристрій фактично відіграє роль зовнішньої звуковий карти. Технологія ASIO відповідає за взаємодію між спеціалізованим ПЗ та звуковим обладнанням; при цьому вона забезпечує передачу даних з мінімальною затримкою, що дає змогу музикантам та звукорежисерам обробляти звук у режимі реального часу. Використовується цей стандарт виключно в операційних системах сімейства Windows, взаємодія з іншими ОС будується іншими способами (див., зокрема , «Підтримка MAC»).

- Підтримка DSD. Підтримка пристроєм стандарту DSD – специфічного стандарту цифрового аудіосигналу, який використовує т.з. густино-імпульсну модуляцію. Розрядність такого сигналу становить всього 1 біт, зате частота дискретизації досягає 2822,4 кГц (64 рази більше, ніж у форматі Audio CD). У порівнянні з більше поширеними стандартами, що використовують імпульсно-кодову модуляцію, цей формат забезпечує більше високу якість звуку, кращу стійкість до перешкод і помилок, а також менший рівень шуму. Загалом DSD вважається професійним стандартом, його підтримка зустрічається переважно у висококласному обладнанні.

- Підтримка MQA. Підтримка пристроєм стандарту MQA (Master Quality Authenticated), призначеного для збереження та передачі оригінал...ьної якості звукозаписів у високій роздільній здатності. Технологію винайшли у американській компанії Meridian Audio. Фактично MQA покращує стандартне цифрове аудіо, мінімізуючи фазові проблеми та модуляційні ефекти передзвону/відлуння. Технологія використовує спеціальні алгоритми стиснення, які дають змогу упаковувати високоякісні аудіофайли більше компактні розміри.

- I2S. Підтримка пристроєм стандарту I2S. Це формат цифрового звуку, спочатку розроблений для внутрішнього застосування - для передачі сигналу між окремими модулями всередині аудіопристроїв. Однак з недавніх пір він застосовується і для зв'язку між окремими компонентами аудіосистем. Зазначимо, що власного роз'єму цей формат не має, для прийому сигналу I2S можуть використовуватися роз'єми різних типів, включаючи LAN (RJ-45), BNC і навіть HDMI. Фактично такій роз'єм відіграє роль ще одного цифрового аудіовходу. Конкретно ж стандарт I2S, з одного боку, відрізняється гарною якістю зв'язку та схибленістю, з іншого — зустрічається відносно нечасто.

- Thunderbolt. Універсальний цифровий роз'єм, що в даному випадку використовується для підключення пристрою до комп'ютера. Найбільшого поширення такі роз'єми набули у техніці Apple; відповідно практично всі пристрої, оснащені ними, сумісні з Mac (див. відповідний пункт).

- FireWire. Також відомий як IEEE 1394 чи i-Link. Універсальний роз'єм, за функціоналом аналогічний USB, а за деякими характеристиками навіть перевершує його, проте зустрічається помітно рідше. Застосовується для підключення до комп'ютерів та деяких різновидів спеціалізованого звукового обладнання.

- Bluetooth. Підтримка бездротовою технологією Bluetooth. Основне застосування цієї технології в ЦАП – бездротова передача звуку із зовнішнього Bluetooth-пристрою (смартфону, ноутбука тощо) на перетворювач. Спочатку така передача була пов'язана зі втратою якості звучання, проте порівняно недавно з'явився формат aptX, що дає змогу передавати через Bluetooth аудіо без втрат. Наприклад що при виборі перетворювача з Bluetooth не завадить уточнити, чи він підтримує aptX (і, зрозуміло, цей стандарт повинен підтримуватися також джерелом сигналу).
Крім трансляції звуку, можливі й інші варіанти застосування Bluetooth – наприклад, використання зовнішнього гаджета як пульта дистанційного керування. Однак вони зустрічаються помітно рідше.

- Wi-Fi. Підтримка пристроєм технології Wi-Fi. Нагадаємо, що ця технологія застосовується переважно як спосіб бездротового підключення до Інтернету та локальних мереж. Відповідно, більшість моделей з цією особливістю фактично являють собою мережеві програвачі, здатні відтворювати контент із локальних мереж та/або Інтернету. Конкретні можливості таких пристроїв можуть бути різними, деякі з них можуть навіть працювати з Інтернет-радіостанціями та потоковими аудіосервісами. Також Wi-Fi може застосовуватися для прямого зв'язку з іншими пристроями на зразок смартфонів або планшетів, але таке застосування серед ЦАП практично не трапляється.

— Підключення iPod/iPhone. Наявність у пристрої спеціальних інструментів для роботи з портативними гаджетами від Apple – насамперед плеєрів iPod та смартфонів iPhone. Як правило, у подібних моделях передбачається можливість провідного підключення через стандартний роз'єм 8-pin Lightning. Крім того, програмна частина може включати спеціальні функції з інтеграції з яблучним гаджетом. А ось способи застосування такого підключення можуть бути різними. Наприклад, у ЦАП (див. «Тип») iPhone або iPod служить джерелом цифрового аудіосигналу, який конвертується перетворювачем і виводиться на колонки. А аудіоінтерфейси з цією функцією фактично є перехідниками для різних музичних інструментів: звук з інструменту обробляється інтерфейсом і в цифровому вигляді передається на гаджет для запису і подальшої обробки за допомогою вбудованого ПЗ.

- Підтримка Mac. Сумісність пристрою з комп'ютерами та ноутбуками від Apple, які працюють під керуванням фірмової ОС Mac OS X. Такі комп'ютери мають свої специфічні особливості та вимоги до периферії, тому для гарантованої сумісності варто вибирати обладнання, в якому спочатку заявлено підтримку Mac.

- Фантомне живлення. Наявність у пристрої фантомного живлення. Таке живлення, номінальною напругою 48 В, необхідне роботи деяких видів мікрофонів — зокрема, конденсаторних. Відповідно, наявність цієї функції означає сумісності з подібними типами мікрофонів - важлива особливість з урахуванням того, що багато висококласних мікрофонів студійного рівня робляться саме конденсаторними. Фантомне живлення трапляється лише серед аудіоінтерфейсів (див. «Тип»).

Загальна кількість виходів на навушники, передбачена у конструкції ЦАП.

Більшість моделей розраховані на індивідуальне використання, проте бувають і винятки - у продажу можна зустріти моделі на 2 виходи та більше. Загальна суть такої конструкції очевидна: вона дозволяє підключати одразу кілька навушників та використовувати ЦАП одразу для кількох слухачів.

Втім, не всі роз'єми можуть бути одного типу. Серед таких зустрічаються класичні mini-Jack (3.5 мм) та Jack (6.35 мм), а також менш популярні XLR та 4.4 мм Pentaconn.

- Mini-Jack (3.5 мм). Найпопулярніший формат штекера серед сучасних дротових навушників. Він зустрічається у моделях всіх цінових категорій; і навіть висококласні рішення, що допускають застосування з просунутішим Jack 6.35 мм, найчастіше мають не вбудований роз'єм формату Jack, а штекер 3.5 мм і комплектний перехідник на 6.35 мм. З іншого боку, за акустичною властивістю mini-Jack дещо поступається «старшому братові».

- 6.35 мм (Jack). Формат штекера, розрахований переважно на досить просунуту техніку, переважно стаціонарну. Великий розмір роз'єму дещо ускладнює його застосування в компактних пристроях; з іншого боку, за рахунок цієї особливості якість з'єднання, надійність і стійкість до перешкод виходять значно вище, ніж у більш мініатюрного 3.5 мм mini-Jack. А підключит...и навушники зі штекером mini-Jack до гнізда типу Jack можна за допомогою найпростішого перехідника; нерідко такий перехідник навіть поставляється у комплекті з «вухами».

- XLR. Це роз'єм переважно професійного призначення, що має характерну круглу форму, контакти у вигляді штирьків (пінів), а часто ще й фіксатор на обідку для додаткової надійності в підключенні. Такий роз'єм застосовується для так званого балансного підключення навушників, що позитивно впливає на чистоту звуку і дозволяє застосовувати навіть довгі дроти без додаткового ризику спотворень. З іншого боку, у разі навушників потреба у подібному підключенні виникає порівняно рідко, а самих «вух» зі штекером XLR випускається небагато — переважно це висококласні професійні моделі. Тож і в підсилювачах виходи цього типу застосовуються переважно у стаціонарних пристроях преміум-рівня. Найчастіше в ролі такого виходу використовується чотириконтактний роз'єм, нерідко без фіксатора і/або зменшених розмірів. У цілому в аудіотехніці такий роз'єм менш поширений, ніж триконтактний, але саме в навушниках саме він є стандартним варіантом - тим більше що 4 піна дозволяють вивести обидва канали стерео через одне гніздо (тоді як трипінові гнізда працюють у форматі "один канал на роз'єм") . Втім, зустрічаються моделі, де роль балансного виходу на навушники відіграє пара трьохконтактних XLR. При цьому такі роз'єми можуть фізично поєднуватися з виходами 6.35 мм Jack - простіше кажучи, гніздо 6.35 мм вбудовується прямо в центр роз'єму XLR. Це робить конструкцію компактнішою, але не дозволяє застосовувати обидва види роз'ємів одночасно.

- Pentaconn 4.4. З'єднання, реалізоване 5-контактним роз'ємом діаметром 4,4 мм. Це порівняно новий стандарт балансового підключення, розроблений Sony. Найчастіше використовується як лінійний вихід для цифро-аналогових перетворювачів і підсилювачів. Додатково цей роз'єм можна зустріти в мультимедійних програвачах і навіть консольних приставках. Головною перевагою стандарту Pentaconn 4.4 є можливість виведення аудіосигналу на потужні високоомні навушники. Цей стандарт є альтернативою для не зовсім практичних з'єднань Jack та XLR.