Порівняння Sigma Sport BC 14.16 vs Garmin Edge Explore 820

Функції відображення каденсу, передбачені в даному велокомпьютере. Зазначимо, що для використання цих функцій потрібна установка окремого датчика, він не завжди входить в комплект поставки.

Каденсом називають частоту педалювання (обертання педалей). Ця інформація може стати в нагоді, зокрема, для вибору оптимальної передачі і для оцінки загальної ефективності тренування. Частота обертання педалей не повинна бути ні занадто низькою (це збільшує навантаження і сильно зношують колінні суглоби), ні занадто високою (це призводить до швидкого стомлення). Оптимальні ж її значення можуть бути різними, залежно від конкретних умов; дані про це можна знайти в спеціальних джерелах.

Крім відображення поточної частоти педалювання, в велокомпьютерах може зустрічатися функція виведення середнього каденсу (зазвичай за поїздку) і максимального каденсу (за той або інший період, залежно від моделі). Ці дані можуть використовуватися для різних цілей, в основному вони важливі для професійних спортсменів і захоплених ентузіастів.

— Монохромний. Монохромні дисплеї можуть робитися на основі різних кольорів, проте в велокомпьютерах вони практично всі традиційні чорно-білі. Такі екрани недорогі і споживають небагато енергії, водночас на них можна вивести більшість актуальних для велосипедиста даних.

— Кольоровий. Кольоровий екран є безпомилковим ознакою дорогого велокомп'ютера з великою кількістю можливостей. Це пов'язано з тим, що такі екрани реально потрібні лише для деяких прогресивних функцій на зразок GPS-навігації по картках або розширених програм для обліку тренувань.

Кількість рядків на екрані велокомп'ютера.

В даному випадку маються на увазі лише ті рядки, які призначені для відображення основних даних значень швидкості, часу тощо; рядки для службових символів не враховуються. Таким чином, кількість рядків — це число параметрів, які одночасно можуть відображатися на дисплеї велокомп'ютера: наприклад, на двустрочном екрані можна бачити поточну швидкість і час поїздки. А в деяких моделях на один рядок може припадати і два параметри. Самих же рядків у більшості велокомпьютеровдве, рідше — три або чотири, використовувати більшу кількість не має сенсу.

Сенсорний екран – на зразок тих, що застосовуються в сучасних смартфонах. Дає змогу управляти велокомп'ютером за рахунок дотиків до зображення на дисплеї.

Таке управління саме по собі нерідко виявляється більш зручним і наочним, ніж традиційні кнопки: на екран можна виводити різні елементи управління (списки, перемикачі, повзунки тощо), а також пояснення до них, що дає змогу зробити роботу з пристроєм максимально простою і інтуїтивно зрозумілою. Крім того, сенсорні дисплеї надзвичайно зручні для роботи з картами і навігацією.

В цілому сенсорні екрани немає сенсу встановлювати в прості пристрої з базовими можливостями, зате вони бувають вельми до речі для прогресивних моделей з широким функціоналом. Проте, навіть серед таких моделей сенсорні дисплеї зустрічаються рідко, що обумовлено цілим рядом причин. По-перше, для комфортної роботи екран повинен бути досить великим — проте навіть в найбільш прогресивних велокомп'ютерах його діагональ зазвичай не перевищує 3,5", А в деяких не досягає і 2,5". Це дуже небагато для сенсорного дисплея. По-друге, з сенсором практично неможливо працювати навпомацки – на відміну від кнопок; та і ймовірність випадково натиснути «не туди», особливо на ходу, в даному разі помітно вище. По-третє, з подібними пристроями складно працювати в рукавичках закритого типу (без обрізаних пальців): такі рукавички повинні мати спеціальні вставки на пальцях, а точність натискань помітно падає — що може виявитися критичним, враховуючи...вже згадані невеликі розміри екранів.

— GPS-модуль. Вбудований модуль супутникової навігації GPS відповідає за визначення поточних географічних координат пристрою. Способи використання цих даних можуть бути різними. З одних моделях з допомогою GPS підвищується точність вимірювань швидкості та/або відстані, інші здатні записувати треки пройдених маршрутів, які можна переглядати на зовнішньому пристрої або навіть на самому велокомп'ютері. Дані GPS може також використовувати альтиметр. А в найільш прогресивних моделях підтримується навіть повноцінна навігація з вбудованими картами.

— Bluetooth. Технологія бездротового зв'язку, що використовується для прямого з'єднання між різними пристроями. Найпопулярніший варіант застосування такого зв'язку — підключення датчика (див. «Тип»); в цьому разі одна з переваг Bluetooth полягає у відмінній перешкодозахищеності і практично нульовій ймовірності накладання різних сигналів один на інший навіть при великій кількості бездротових пристроїв поблизу. Крім цього, Bluetooth може використовуватися для підключення до смартфону/ПК (див. «Функції»), а також для більш специфічних цілей, наприклад, підключення бездротової гарнітури та отримання голосових підказок з GPS-навігатора.

— Wi-Fi. Бездротовий зв'язок Wi-Fi в велокомп'ютерах найчастіше використовується для з'єднання з Інтернетом через бездротові точки доступу. Технічно можливе також пряме підключе...ння до смартфону/планшету або навіть ПК, але на практиці для такого підключення традиційно використовується Bluetooth. Конкретні ж функції, доступні при роботі зі Всесвітньою мережею, можуть бути різними, їх варто уточнювати окремо. Серед найбільш популярних варіантів – вивантаження зібраних даних на спеціальні онлайн-сервіси типу Strava; завантаження карт і маршрутів/треків для навігації; оновлення програмної прошивки, а в деяких моделях – навіть встановлення додаткових додатків. У будь-якому разі наявність Wi-Fi є ознакою досить прогресивного велокомпьютера з великим додатковим функціоналом.

— Термометр. Датчик для визначення температури навколишнього повітря. Може стати в нагоді як для оцінки поточної ситуації (наприклад, якщо велосипедист сідає в сідло розпаленим після розминки і не впевнений у своєму сприйнятті температури), так і, в деяких ситуаціях, для прогнозування погоди.

— Альтиметр. Датчик для визначення поточної висоти над рівнем моря. Висота може визначатися двома основними методами: за барометром і за GPS (див. відповідні пункти). У першому варіанті визначається різниця тисків між еталонною і поточної висотою; в другому — використовується база даних про висоту місцевості з тими чи іншими координатами. Також може визначатися і формат позначення висоти: у одних моделях вона вказується відносно рівня моря, в інших — стосовно умовної нульової точки, заданої користувачем. В будь-якому разі, інформація з альтиметра може стане в нагоді для оцінки перепадів висот під час поїздки.

— Пульсометр. Можливість визначення поточної частоти пульсу. Пульс є одним з найважливіших параметрів для більш-менш серйозних тренувань; для різних цілей (скидання ваги, підтримання форми, набір м'язової маси потрібно підтримувати під час занять різну частоту серцебиття (конкретне її значення можна визначити за спеціальними методиками). Датчик пульсометру зазвичай робиться виносним і закріплюється на тілі — це обумовлено особливостями даного виду вимірювань. Варто враховувати, що згадка про пульсометре не обов'язково означає наявність такого датчика в комплекті — можливо, його потрібно купувати окремо. Також відзначимо, що сам велокомп'ютер може підтримувати розширені функції пульсометру: максимальний пульс, середній пульс, сигнали про роботу в оптимальному діапазоні тощо.

— Барометр. Датчик для визначення поточного атмосферного тиску. Ця інформація може використовуватися з різними цілями. Так, в деяких моделях робота альтиметра (див. відповідний пункт) заснована на даних з барометра. А зміни атмосферного тиску можуть служити ознакою певних змін в погоді — наприклад, різке падіння барометра зазвичай свідчить про наближення дощу.

— Підтримка ANT+. Підтримка велокомп'ютером технології передачі даних ANT+. Ця технологія була спеціально розроблена для використання зі спортивними пристроями, в тому числі компактними. Характеризується непоганою надійністю з'єднання і економічним енергоспоживанням. У велокомпьютерах ANT+ може застосовуватися як для підключення датчиків, так і для з'єднання самого комп'ютера зі смартфоном або іншим гаджетом, що підтримують дану технологію. При цьому ANT+ пристрої сумісні між собою за базовими можливостям незалежно від виробника, що дає можливість, наприклад, доповнювати велокомп'ютер «нерідними» бездротовими датчиками, якщо штатні вийшли з ладу.

— Слот для карт пам'яті. Слот для змінних карт пам'яті, найчастіше в типорозмірі microSD (конкретні підтримувані різновиди можуть бути різними, їх варто уточнювати окремо). Такі карти не тільки розширюють вбудовану пам'ять велокомп'ютера, але також можуть застосовуватися для обміну даними з іншими пристроями, наприклад, за допомогою такого носія можна вивантажити на ноутбук GPS-треки поїздок або завантажити з того ж лептопа навігаційні карти. Дана функція зустрічається переважно у прогресивних моделях.

— Ударозахист. Наявність у пристрої посиленого захисту від ударів і струсів; в деяких моделях заявлена також підвищена стійкість до вібрацій. Тут варто зазначити, що будь велокомп'ютер робиться з розрахунком на тряску і поштовхи, що неминуче виникають при їзді на велосипеді. Тому ударозахист зазвичай означає саме підвищену стійкість, що дозволяє переносити не лише стандартну дорожню тряску, але й екстремальне застосування на зразок даунхілу або велокросу. При цьому конкретну ступінь такого захисту не завадить уточнити окремо.

— Вологозахист. Наявність у пристрої посиленого захисту від вологи. Конкретний рівень вологостійкості в різних моделях може змінюватися, його варто уточнювати перед покупкою. Однак дана особливість зазвичай означає як мінімум можливість без наслідків переносити перебування під дощем, а часто — і більш прогресивні можливості, аж...до короткочасного занурення в воду. Так що для тих, хто має намір їздити незалежно від погоди, вкрай бажано вибирати саме вологозахищені велокомп'ютери.

— Підключення до смартфону. Можливість підключення велокомп'ютера до смартфону — зазвичай, за допомогою Bluetooth (див. «Датчики»). Теоретично можливо з'єднання і з іншими гаджетами, однак смартфон, на відміну від них, можна використовувати на ходу (в кріпленні на кермі або просто тримаючи при собі). З'єднання зі смартфоном може передбачати безліч різних функцій, їх набір варто уточнювати окремо. Один з найбільш популярних варіантів — «пряма трансляція даних з велокомп'ютера у фітнес-додаток на смартфоні, а то в спеціальні соціальні Інтернет-сервіси для тренувань.

— Підключення до ПК. Можливість підключення велокомп'ютера до ПК або ноутбука. Класичний спосіб застосування цієї функції — завантаження зібраних велокомп'ютером даних на ПК для їх подальшої обробки. Зазначимо, що саме підключення може здійснюватися різними способами: в одних моделях використовується найпростіший USB-кабель (зазвичай включається в комплект), в інших — бездротовий адаптер, який потрібно купувати окремо.

— Кріплення на руку. Можливість кріплення велокомп'ютера на руку користувача. Дана можливість зустрічається виключно в бездротових моделях (див. «Тип»); зазвичай, для цього використовується спеціальний ремінець, що купується окремо. Для деяких користувачів таке кріплення більш зручно, а при екстремальній їзді воно може виявитися ще й більш надійним, ніж стандартна установка на кермо.

— Розрахунок калорій. Функція розрахунку витрачених користувачем калорій. Зазначимо, що пристрої з даною можливістю не вимірюють фактичні енерговитрати — вони обчислюють кількість спалених калорій за даними про швидкості, відстані, перепаді висот, частоті пульсу і т. ін. Результат при цьому виходить приблизними, проте ідеальна точність в даному випадку і не потрібно.

— Побудова маршруту. Функція, що зустрічається виключно у моделях з GPS-модулем (див. «Датчики»). Зазвичай, передбачає підключення до ПК і побудова маршруту по карті в спеціальному додатку, після чого ці дані завантажуються в велокомп'ютер — і користувач може їхати по маршруту, отримуючи підказки про напрямках з екрану пристрою. А після поїздки можна вивантажити фактичний маршрут з результатами заїзду. Деякі моделі з даною функцією навіть мають інтеграцію з «соціальними» спортивними сервісами, які дають змогу ділитися маршрутами і змагатися з іншими користувачами.

— Автоматичний старт-стоп. Функція автоматичного старту і зупинки вимірів. Моделі з такою функцією включаються при початку руху, коли датчик оборотів подає перший сигнал, і відключаються (припиняють фіксувати параметри) через деякий час після зупинки. Це позбавляє користувача від необхідності вмикати/вимикати велокомп'ютер вручну.

— Годинник. Наявність у велокомпьютере власних годин. Тут мається на увазі не просто лічильник часу, що дозволяє фіксувати час поїздки, а саме повноцінні годинник, яка відображає поточний час. Крім загального зручності (можливості в будь-який момент дізнатися, котра година), ця функція має і більш специфічні варіанти застосування: наприклад, по годинах відстежується зміна діб при відліку добової пройденої дистанції (див. «Показання»).

— Таймер і секундомір. Можливість роботи велокомп'ютера в режимі таймера і секундоміра; зазвичай передбачаються обидві ці можливості, тому вони в даному випадку об'єднані. Від відліків часу в дорозі (див. «Показання») ці функції відрізняються тим, що відлік можна починати і припиняти за командою користувача — зазвичай натисненням кнопки. Секундомір може стати в нагоді, зокрема, для виміру загального часу в дорозі, з урахуванням усіх зупинок; таймер — для відліку певного часу тренування.

— Рівень заряду батареї. Індикатор, що відображає поточний рівень заряду батареї. Може мати різний зовнішній вигляд і специфіку використання: так, в одних моделях покажчик заряду виводиться на екран за командою користувача, в інших — відображається постійно, зазвичай у верхній частині. Показання індикатора досить приблизні, однак він все одно помітно полегшує стеження за станом батареї і знижує ризик вичерпання заряду в самий невідповідний момент.

— Енергонезалежна пам'ять. Наявність у велокомпьютере енергонезалежній пам'яті. Різна інформація, передусім дані вимірювань зберігаються в такій пам'яті навіть при перебої з енергопостачанням — наприклад, при витягуванні батареї або розрядці акумулятора «в нуль».

— Статистика економії палива. «Екологічна» функція, розрахована в основному на тих, хто переживає про збереження навколишнього середовища. Дозволяє оцінити, скільки палива заощадив користувач, проїхавши певну дистанцію на велосипеді замість того, щоб скористатися машиною. Втім, екологічною свідомістю справа не обмежується: дані про економію палива можуть виявитися потужною мотивацією і з фінансової точки зору.

Тип джерела живлення, що використовується пристроєм.

— Батарея. Змінна батарея стандартного типорозміру. Найчастіше мова йде саме про одноразову батарейці: теоретично змінні елементи можуть випускатися і у вигляді акумуляторів, але більшість сучасних велокомп'ютерів розраховане на «таблетки» на зразок CR2032, а вони робляться переважно одноразовими. Одне з головних переваг даного варіанта в порівнянні з акумуляторами — можливість швидко, буквально за хвилину-дві, замінити сіла батарею на свіжу. Правда, батарейки доводиться періодично докуповувати, що пов'язано з додатковими витратами. Однак велокомп'ютери з таким живленням мають невисоке споживання енергії, а самі батарейки досить енергоємні, завдяки чому термін роботи на одному елементі може вимірюватися тижнями, а то й місяцями.

— Акумулятор. Варіант, що зустрічається виключно у висококласних велокомпьютерах з великою кількістю функцій і високим енергоспоживанням. Використовувати в таких пристроях батарейки не виправдано — їх доводилося б міняти раз в день-два. Замість цього передбачається акумулятор, зазвичай вбудований, який можна дозаряджати при необхідності. Правда, для зарядки потрібно час і джерело енергії; але, зазвичай, такого акумулятора вистачає як мінімум на день інтенсивної експлуатації, що дозволяє ставити його на зарядку вечорами і знімати вранці. Хіба що при тривалому велопохід «далеко від цивілізації» з цим можуть виникнути труднощі, але їх можна вирішити з допомогою повербанк...а або іншого портативного джерела енергії.