Порівняння DJI Matrice 350 RTK vs DJI Inspire 2

Максимальний час польоту квадрокоптера на повному заряді акумулятора. Цей показник є досить приблизним, оскільки найчастіше вказується для ідеальних умов — у реальному використанні час польоту може виявитися меншим за заявлений. Тим не менш, за цим показником цілком можна оцінити загальні можливості коптера і порівняти його з іншими моделями - більший час польоту на практиці зазвичай означає більше високу автономність.

Зазначимо, що для сучасних коптерів хорошим показником вважається час польоту від 20 хв і більше, а в «моделях, що довго «грають», воно може перевищувати 40 хв.

Найбільша швидкість, яку квадрокоптер здатний розвивати у горизонтальному польоті. Варто враховувати, що в більшості випадків цей параметр вказується для оптимальних умов експлуатації: повного заряду акумулятора, невисокої температури повітря, мінімальної ваги тощо. Втім, на нього можна орієнтуватися як при виборі, наприклад і при порівнянні різних моделей коптерів між собою.

Зазначимо, що квадрокоптери спочатку розроблені як стабільні та маневрені повітряні платформи, а не як швидкісні апарати. Тому спеціально шукати швидкий квадрокоптер варто лише в тих випадках, якщо критично важлива можливість швидко переміщатися з місця на місце (наприклад, коли апарат передбачається використовувати для відеозйомки об'єктів, що швидко рухаються на великих територіях).

Здатність квадрокоптера зберігати та підтримувати стабільні параметри польоту у вітряну погоду. У цій графі прийнято вказувати силу вітру в метрах за секунду, за якої забезпечуються безаварійний зліт і посадка дрону у межах допустимої швидкості вітру. Безпосередньо в польоті коптери можуть долати опір і швидше вітру. А ось злети та посадки при силі вітру вище зазначеної планки загрожують непередбачуваними рухами дрону, втратою управління та підвищеним ризиком виникнення аварійних ситуацій.

Тип встановлення камери, якою укомплектований квадрокоптер.

— Вбудована. Камера, що постійно встановлена на апараті і не передбачає можливості демонтажу без розбирання фюзеляжу. Це найпростіший варіант для тих, хто хоче використовувати квадрокоптер для фото- і відеозйомки або для польотів з видом «від першої особи» (див. «Трансляція в реальному часі»); крім того, ця конструкція камери вважається більш міцною і надійною, ніж знімна. З іншого боку, вона не дає можливість зняти камеру для полегшення машини або замінити її на іншу, більш підходящу за характеристиками.

— Знімна. Як випливає з назви, такі камери встановлюються на роз'ємних кріпленнях. Завдяки цьому користувач може знімати або встановлювати камеру, залежно від того, що для нього важливіше в даний момент — невелика вага машини або наявність електронного «ока» на борту. Відзначимо, що в деяких моделях можна встановити не тільки штатний, але і сторонній пристрій.

— Відсутня. Дрони, взагалі не оснащені камерами, діляться на дві основні категорії. Перша взагалі не передбачає застосування будь-яких камер; як правило, до неї належать недорогі апарати переважно розважального призначення, для яких «вічко» є лише дорогою і непотрібною надмірністю, що збільшує до того ж вагу всієї конструкції. Другий різновид – моделі з можливістю встановлення камери. Він включає досить прогресивні коптери – аж до потужних професійних м...ашин, здатних нести цифрову «дзеркалку». Цей варіант буде корисний тим, хто хотів би самостійно підібрати камеру під свої потреби. При цьому відзначимо, що другий різновид може мати допоміжне «вічко» для прямих трансляцій FPV (див. нижче); однак якщо таке «вічко» не передбачає зйомки фото/відео — воно не вважається повноцінною камерою, і його наявність вказується лише в додаткових примітках. – Тепловізійна. Камера, що працює за принципом тепловізора – вона вловлює інфрачервоне випромінювання від нагрітих об'єктів і формує характерну теплову картинку, видиму оператору дрону. Кожен колір на такому зображенні відповідає певній температурі. Тепловізор в оснащенні безпілотника відкриває можливості, недоступні традиційним оптичним камерам. Так, з його допомогою можна розрізнити людину або тварину на тлі, що маскує, або в густій рослинності. Також тепловізійні камери чудово «бачать» у повній темряві.

Квадрокоптери з камерою-тепловізором – задоволення аж ніяк не з дешевих. Їх використовують рятувальники, військові, правоохоронці, ремонтники, мисливці та рибалки. Зокрема, дрони з тепловізійною камерою допомагають знайти живих людей при розборах завалів, широко застосовуються для пошуку можливих вогнищ пожежі, витоків газу з трубопроводів тощо. У деяких ситуаціях ефективність роботи тепловізора може бути низькою — наприклад, він не здатний чітко виділити об'єкт, якщо його температура збігається з температурою фону (що ускладнює застосування в спеку). До того ж, роздільна здатність і деталізація картинки навіть у прогресивних моделях виходить досить скромною. Тепловізійні камери в дронах бувають вбудованими або знімними.

Максимальна роздільна здатність і частота кадрів, підтримувані камерою коптера при зйомки в стандарті Full HD (1080p).

Традиційне вирішення такого відео — 1920х1080; саме воно найчастіше використовується в дронах, хоча зрідка зустрічаються і більш специфічні варіанти — наприклад, 1280х1080. Загалом це далеко не самий прогресивний, але більш ніж пристойний стандарт відео високої роздільної здатності, таке зображення дає достатню для більшості випадків деталізацію і непогано виглядає навіть на великому екрані телевізора до 32" й більше. При цьому досягти високої частоти кадрів у форматі Full HD порівняно нескладно, а місця таке відео займає менше, ніж матеріали в більш високих роздільних здатностях. Тому зйомка Full HD може передбачатися навіть у коптерах, що підтримують більш сучасні формати відео на зразок 4K.

Що стосується власне частоти кадрів, то чим вона вища — тим більше плавним виходить відео, тим менше змащується рух в кадрі. З іншого боку, швидкість зйомки безпосередньо впливає на вимоги до потужності «начинки» і на обсяги готових файлів. Загалом значення до 24 к/с можна назвати мінімальними, від 24 до 30 к/с — середніми, від 30 до 60 к/з високими, а швидкості більше 60 к/с застосовуються в основному для сповільненої зйомки Full HD.

Кут огляду, що забезпечується штатною камерою квадрокоптера; для оптики з регульованим зумом, як правило, враховується максимальне значення.

Кут огляду – це кут між лініями, що з'єднують центр об'єктива з двома протилежними крайніми точками видимого зображення. Зазвичай вимірюється по діагоналі кадру, але можуть бути і винятки. Що стосується конкретних значень цього параметра, то в сучасних коптерах вони можуть становити від 55 – 60° до 180° і навіть більше. При цьому більш широкий кут (при інших рівних умовах) дає змогу одночасно вмістити в кадр більший простір; а більш вузький охоплює менший простір, проте предмети, які потрапили в кадр, виглядають більшими, на них простіше розглянути окремі невеликі деталі. Так що при виборі за цим параметром варто враховувати, що для вас важливіше: широке охоплення або додатковий ефект наближення.

Підвіс для камери, оснащений системою механічної стабілізації.

Механічний стабілізатор підвіс може застосовуватися в коптерах з будь-яким типом камери (див. вище). Принцип роботи такого пристосування полягає в наступному: система датчиків і гіроскопів відстежує коливання, вібрації та інші сторонні рухи камери і, при необхідності, злегка зміщує або повертає її на підвісі — щоб зображення в кадрі залишалося рівним, без ривків і різких зсувів. Аналогічну функцію виконує стабілізація, вбудована в саму камеру (див. вище), проте стабілізований підвіс має перед нею ряд переваг. По-перше, він дає змогу використовувати всю площу матриці, що додатково сприяє якості зображення. По-друге, «картинка» виходить цілком стійкою навіть в тому разі, якщо встановлена камера не має стабілізатора. А в деяких сучасних дронах передбачаються відразу обидва способи стабілізації – і підвіс, і вбудована в камеру; це дещо збільшує вартість, зате і ефективність виходить максимальною.

— Функція повернення додому. При наявності даної функції квадрокоптер може автоматично повертатися в точку старту. Конкретні нюанси цієї функції можуть бути різними. Наприклад, одні моделі повертаються «додому» за командою користувача, інші здатні робити це самостійно — наприклад, при втраті сигналу з пульта або при критичному зниженні заряду батарей; у багатьох апаратах передбачаються відразу обидва варіанти. Також відзначимо, що дана функція зустрічається навіть в моделях, які не мають GPS-модуля — див. «Датчики») – коптер може орієнтуватися в просторі і іншим способом (за інерційним датчикам, за сигналом від пульта ДУ тощо).

— Режим «Follow me». Режим, що дає змогу квадрокоптеру постійно слідувати за користувачем на невеликій відстані — на зразок «особистого дрона». Спосіб реалізації такого режиму і необхідне для нього обладнання можуть бути різними: одні моделі відстежують напрямок на передавач і силу сигналу з нього, інші постійно отримують дані з GPS-модуля смартфона або іншого гаджета і слідують за цими координатами тощо. В будь-якому разі, подібний режим може стати в нагоді не тільки в розважальних, але і в цілком практичних цілях — наприклад, для застосування квадрокоптера в ролі «повітряної камери», яка постійно знаходиться поруч з оператором і водночас не займає рук.

— Dronie (віддалення). Першопочатково терміном «dronie» називають се...лфі (фото або відео), зняте з безпілотника. Для таких задач в основному і призначений даний режим. А суть його полягає в тому, що коптер плавно віддаляється від певного об'єкта по заданій траєкторії, утримуючи цей об'єкт в центрі кадру. Класичний варіант польоту в режим Dronie – віддалення спочатку по горизонталі, потім по горизонталі і вгору; втім, в окремих моделях траєкторію руху коптера можна додатково налаштовувати. Управління кадром теж може здійснюватися по-різному – починаючи від простого наведення на певну точку і закінчуючи вибором об'єкта на екрані з подальшим «розумним» стеженням за цим об'єктом. В будь-якому разі, при всій своїй простоті подібна техніка зйомки дає змогу створювати досить цікаві відеоролики: наприклад, таким способом можна в одному відео відобразити спочатку групу людей крупним планом, потім — красу пейзажу навколо них.

— Rocket (віддалення вгору). Режим польоту, в якому коптер плавно піднімається на задану висоту по строго вертикальній траєкторії. Аналогічно описаному вище Dronie, застосовується в основному при зйомці відео: спочатку певна сцена знімається крупним планом, а при підйомі вгору камера охоплює все більше широку область навколо цієї сцени. Як правило, в режимі Rocket можна заздалегідь задати висоту, по досягненню якої апарат зупиниться.

— «Orbit mode» (обліт по колу). Режим, що дає змогу запустити коптер по круговій орбіті навколо зазначеної точки. Також застосовується в основному для зйомки відео: в таких варіантах камера залишається постійно наведеною на заданий об'єкт, а ось ракурс і фон, завдяки руху дрона, постійно змінюються. В налаштуваннях «орбіти», як правило, можна задати її радіус, висоту і напрямок руху, а також кут нахилу камери.

— Helix (обліт по спіралі). Ще один режим, який використовується в якості художнього прийому для зйомки відеороликів. У такому режимі коптер, утримуючи заданий об'єкт в центрі кадру, рухається навколо нього по спіралі, поступово віддаляючись і збільшуючи висоту. Це дає змогу отримати максимальну різноманітність ракурсів і кутів охоплення.

Відзначимо, що режими Dronie, Rocket, Helix і Orbit першопочатково з'явилися як частина фірмового інструментарію QuickShot в дронах серії Mavic від DJI. Однак пізніше аналогічні функції були впроваджені і іншими виробниками, тому зараз ці назви використовують як загальні.

— План польоту (Waypoints). Можливість задати квадрокоптеру певний маршрут польоту, по контрольним точкам. Ця функція дуже схожа на обліт по точкам GPS (див. вище), проте здійснюється вона інакше, без застосування GPS-навігації. Один з найпопулярніших варіантів — побудова маршруту в додатку для смартфона, через який управляється коптер; при запуску програми смартфон видає на апарат послідовність команд, відповідну маршруту. В цілому режим Waypoints не такий точний, як обліт по точкам GPS, і дає менше можливостей. Тому дана функція має в основному розважальне призначення; при наявності в коптері камери вона може виявитися корисною для зйомки селфі або нескладного відеоролика.

— Обліт по точкам GPS. Режим, що дає змогу запускати квадрокоптер за певним маршрутом – заздалегідь задавши машині окремі точки маршруту (за координатами GPS) і порядок їх проходження. Крім того, можуть передбачатися додаткові налаштування — наприклад, швидкість і висота на окремих відрізках маршруту. Дана функція багато в чому схожа з режимом Waypoints (див. нижче), проте вона зустрічається в основному в апаратах середнього і топового класу. При цьому використання GPS забезпечує більш високу точність, що дає змогу застосовувати дрон в професійних цілях. Наприклад, якщо задати таким чином маршрут для зйомки з повітря, оператор зможе повністю зосередитися на роботі з камерою, не відволікаючись на управління коптером.

— Акробатичний режим. Спеціальний режим для виконання фігур вищого пілотажу. Відзначимо, що конкретний сенс цього режиму може бути різним, залежно від рівня і призначення коптера. Наприклад, в найпростіших розважальних моделях зазвичай передбачаються автоматичні програми, що дають змогу виконувати певні фігури пілотажу буквально «одним натисканням кнопки». А в прогресивних апаратах в пілотажному режимі відключається система стабілізації, і дрон дуже чуйно реагує на команди оператора; це потребує високої точності в управлінні, зате дає максимальний контроль над польотом.

Розташування датчиків перешкод, якими оснащений коптер.

Такі датчики дають змогу дрону заздалегідь розпізнавати сторонні предмети, що знаходяться в безпосередній близькості, і уникати зіткнень з ними; при цьому в багатьох моделях передбачається навіть можливість автоматичного ухилення від перешкод. Подібне оснащення однозначно буде незайвим при польотах в замкнутому просторі, проте може стати в нагоді і на відкритій місцевості — вони знижують ризик натрапити на дроти, влетіти в гілки дерев тощо.

Що стосується розташування, то найбільш прогресивний варіант – повне охоплення, при якому датчики встановлені з усіх боків: спереду, ззаду, з боків, зверху і знизу. Втім, не рідкістю є і скромніші варіанти. При цьому відзначимо, що передній датчик може передбачатися навіть в моделях, які оснащені камерою і мають можливість прямої трансляції (див. вище): такий сенсор зазвичай перекриває мертву зону камери, забезпечуючи, знову ж таки, додаткову страховку від зіткнень.