Порівняння Roland FP-30X vs Roland FP-10

Кількість голосів, підтримуване цифрових піаніно — якщо точніше, максимальну кількість голосів, яка інструмент здатний відтворити одночасно.

Цей параметр не варто плутати з кількістю нот, яке одночасно можна взяти на клавіатурі. Річ у тім, що в багатьох тембрах для кожної ноти використовується відразу кілька голосів (тон-генераторів) — тільки так можна досягти більш-менш достовірного звучання. Таким чином, необхідна кількість голосів може бути в рази вище числа нот — наприклад, на найпростіший акорд з 3 нот може знадобитися 9, а то і 12 голосів. Крім того, тон-генератори задіюються для відтворення партій автоакомпанементу і вбудованих композицій (див. нижче), і тут вже число голосів може вимірюватися десятками.

У світлі всього цього поліфонія на менш ніж 90 голосів характерна переважно для порівняно простих і недорогих інструментів, не розрахованих на складні завдання. Найменший показник, що зустрічається в сучасних цифрових піаніно — це 32 голоси. Більш-менш солідному інструменту бажано мати не менше 96 голосів, а в топових моделях цей показник може досягати 256.

Кількість вбудованих тембрів звучання, передбачених у цифровому піаніно.

Незважаючи на назву, цифрові піаніно вкрай рідко конструюються в розрахунку на імітацію звуку фортепіано — електронна «начинка» дозволяє передбачити в них і інші тембри звучання. Крім того, навіть фортепіано має свої різновиди — приміром, серед роялів виділяють 6 основних класів, від великого концертного до мініатюрного. Так що вбудовані тембри можуть охоплювати як різні види фортепіано, так і інші інструменти та звукові ефекти.

Велика кількість і різноманітність тембрів в цифрових піаніно загалом не настільки великі, як у синтезаторах, однак і в даній категорії зустрічаються досить «заряджені» моделі, на сотню тембрів і більше (в самих багатофункціональних ця кількість може перевищувати 900). Втім, спеціально шукати «мультиинструментальную» модель стоїть в тому випадку, якщо Ви не мають наміру обмежуватися звуком фортепіано і хотіли б мати більшу свободу вибору. При цьому варто пам'ятати, що конкретний набір тембрів може бути різним.

Якщо ж інструмент купується виключно як піаніно — то тут, навпаки, варто звернути увагу насамперед на рішення з невеликим числом тембрів. Такі моделі не тільки обходяться дешевше «універсалів» — вони можуть ще й звучати краще (за рахунок того, що тембрів мало і виробник може уважніше підійти до якості звучання кожного вбудованого «інструмента»).

Діапазон, у якому може змінюватися темп звуку, відтвореного інструментом. Мова може йти як про вбудованої мелодії або записаної на секвенсорі партії, так і про автоаккомпанементе, навчальній програмі або метрономе. Детальніше про всі ці функції див. відповідні пункти глосарію. Тут же відзначимо, що зміна темпу нерідко потрібне на практиці — наприклад, щоб прискорити першопочатково «мляве» супровід або сповільнити навчальну програму, складну для освоєння на оригінальному темпі.

Темп традиційно позначається в ударах в хвилину. Класичний, «академічний» діапазон охоплює варіанти від 40 уд\хв («grave», «дуже повільно») до 208 уд/хв («prestissimo», «дуже швидко»), однак у сучасних цифрових піаніно робочий діапазон темпів нерідко буває значно ширше.

Можливість накладення один на одного окремих тембрів, передбачених у інструменті (або завантажених в пам'ять користувачем). Простіше кажучи, накладення тембрів дозволяє відтворювати партію відразу на двох тембрах — наприклад, доповнити звук рояля звуком скрипки. Це дозволяє досягати більш багатого і оригінального звучання.

Конкретні комбінації тембрів можуть бути записані в пам'яті, однак у багатьох моделях користувач сам може вибрати поєднання на свій розсуд. Втім, ці деталі не завадить уточнити окремо.

Можливість поділу клавіатури на дві частини таким чином, щоб партії лівої і правої руки виконувалися в різних тембрах. Це дозволяє одночасно виконувати на інструменті дві різноголосі партії — наприклад, супроводжувати мелодію акордами фортепіано струнного оркестру або звуками органу. Конкретні поєднання тембрів переважно заздалегідь записані в пам'яті, однак є моделі, в яких музикант сам може вибрати тембри під кожну частину клавіатури.

Можливість додавання ефекту реверберації до звучання інструменту.

Реверберація — це багатократне віддзеркалення і загасання звуку. Найбільше цей ефект помітний у великих просторах з вираженим луною — наприклад, великих печерах; проте в будь-якій обстановці характерна для такої обстановки забарвлення звуку зумовлена переважно саме реверберацією. Таким чином, дана функція дозволяє імітувати музику, що звучить у різних приміщеннях — наприклад, створити враження того, що інструмент знаходиться в залі готичного собору або, навпаки, у невеликій кімнаті з м'якими стінами. Втім, можливе застосування реверберації і в якості класичного звукового ефекту, не спрямованого на імітацію обстановки і лише додає звучанню специфічну забарвлення.

Можливість змінювати яскравість звучання певних тембрів або доріжок.

Яскравість визначає загальну забарвлення звуку — від м'якої, згладженої до дзвінкої, різкою. Дана функція дозволяє музикантові регулювати цю фарбування під свої уподобання, і, таким чином, додатково розширює можливості по налаштуванню звучання інструменту.

Можливість транспонування звуку на цифровому піаніно.

Транспонування являє собою переклад в іншу тональність, коли кожна нота підвищується або знижується на певну кількість півтонів. Підтримка цієї функції дозволяє як мінімум «переучувати» клавіатуру, що буває незамінне при необхідності швидко перебудуватися з тональності в тональність — наприклад, якщо вокаліст не «витягує» свою партію і мелодію потрібно знизити хоча б на 1 – 2 півтони. У подібних випадках достатньо включити транспонування з потрібними параметрами — і можна грати знайому партію на тих самих клавішах, не розучуючи її в іншій розкладці. Також транспонування може застосовуватися до вбудованих композицій (для підстроювання під тональність основний партії), до треків, з якими працює секвенсор (для відомості двох партій у різних тональностях), і т. ін.

Можливість тонкого налаштування цифрового піаніно за конкретним значенням частот.

Суть даної функції загалом аналогічна транспонированию — невелике зміщення кожної ноти по частоті вгору або вниз. Однак при тонкій настройці зсув відбувається не поступово (на ціле кількість півтонів), а дуже повільно та плавно — на певну кількість герц або навіть десятих герца відносно базового ладу. Базовий лад часто називають «440 Гц» — це стандартна частота ноти «ля» першої октави, за якої налаштовується весь звукоряд. Для музиканта тонке налаштування зазвичай виглядає як можливість виставити інше ключове значення частоти — наприклад, 438 Гц або 441,2 Гц.

Дана можливість може стати в нагоді для налаштування цифрового піаніно під інший інструмент, частоти в якому змінюються плавно — наприклад, гітару. У багатьох ситуаціях простіше поміняти параметри частоти в цифровому пристрої, ніж перетягати струни або іншим способом морочитися зі складної конфігурації.