Порівняння Yamaha FS100C vs Yamaha F310P

Загальна форма корпуса гітари.

Ця характеристика впливає як на зовнішній вигляд і габарити інструменту, так і на особливості його звучання. Відзначимо, що для класичних гітар (див. «Тип») форма часто не вказується, оскільки у таких інструментів вона стандартна. А ось інші різновиди можуть бути дуже різноманітні за обрисами. Наприклад, серед «акустики» і «електроакустики» зустрічаються такі варіанти форми, як дредноут (вестерн), джамбо, міні-джамбо, парлор, оркестрова, гранд аудиторіум, гранд концерт, дорожня, резонаторна. Укулеле, зі свого боку, випускаються в варіантах «сопрано», концертна, «тенор», «баритон» та «бас», а також у вигляді особливого різновиду - гіталеле. Ось більш детальний опис усіх цих видів корпусу:

— Дредноут (вестерн). Один з найпопулярніших різновидів акустичних гітар. Корпус має велику форму і досить «важкі», незграбні обриси. Терміни «дредноут» і «вестерн» часто вживають як синоніми, але іноді «вестернами» називають тільки гітари з вирізом-cutaway (див. нижче). Дана форма корпуса забезпечує виражене звучання басів і «гуркітливе» забарвлення звуку, завдяки чому дредноути непогано підходять для гри акордами, а от виконувати соло на таких гіт...арах не дуже зручно.

— Оркестрова модель. Оркестрові моделі (Orchestra Model) за формою дещо нагадують описані вище дредноути, проте мають більш округлі і витончені обриси, зокрема, сильніше виражену «талію» в районі розетки (резонаторного отвору). Це дає змогу досягти рівномірного розподілу гучності між верхніми і нижніми частотами. За застосуванням же «оркестровки» є прямою протилежністю вестернів: вони відмінно підходять для гри перебором і по нотах, але ось на акордах звучать помітно слабкіше — як через нестачу басів (особливо при агресивному стилі гри), так і через порівняно невисоку гучність. З іншого боку, завдяки рівномірній частотній характеристиці оркестрову гітару навіть на професійному концерті можна підзвучити звичайним мікрофоном.

— Джамбо. Слово Jumbo означає «великий», і подібні корпуси дійсно мають досить великі розміри. Ще одна відмітна особливість — форма нижньої частини деки: вона може бути майже круглою, і в будь-якому разі обриси корпусу у джамбо зазвичай більш плавні, ніж у оркестрових моделей і тим більше дредноутів (хоча зустрічаються і винятки). При цьому даний тип корпусу поєднує особливості згаданих різновидів: збалансоване і рівне звучання, характерне для «оркестровки», поєднується з гучністю «вестерну». Завдяки цьому гітари-джамбо загалом вважаються оптимальним варіантом для музикантів, що грають у змішаному стилі. Втім, багато що залежить і від конкретної моделі: деякі по застосуванню ближче до дредноутів, а іноді відмінність між джамбо і вестерном полягає лише в тому, як свій інструмент позиціонує виробник.

— Мініджамбо. Дещо зменшена в розмірах версія джамбо (див. вище), з, відповідно, меншою гучністю і насиченістю звучання.

— Гранд аудиторіум. Ще один універсальний різновид гітар. За обрисами схожий з джамбо (див. вище) — аж до того, що терміни «гранд аудиторіум» і «джамбо» (або «міні-джамбо», залежно від розміру) часто вживають як синоніми.

— Гранд концерт. Аналог описаного вище гранд аудиторіум, дещо менших розмірів.

— Парлор. Корпуси даного типу відрізняються досить компактними розмірами, деякі з них за розмірами наближаються до укулеле — і, найчастіше, досить невеликою шириною, однак при збереженні стандартної розетки. Такі інструменти першопочатково були популярні в кінці XIX і першій половині XX століття; сьогодні вони цінуються професіоналами як за традиційне звучання з «історичними нотками», так і за зручність в транспортуванні.

— Дорожня. Згідно з назвою, такі корпуси створюються в тому числі з розрахунку на зручність транспортування. Вони можуть мати як традиційну форму, близьку до дредноуту або джамбо (тільки меншого розміру), так і вельми специфічні обриси (наприклад, трикутні, або овальні, на зразок середньовічної лютні).

— Резонаторна.Шестиструнні гітари, відомі також як «дОбро» (від назви Dobro, яка була дана творцями і пізніше стала торговою маркою). Відповідно до назви, для посилення звуку в таких інструментах використовується не просто порожній корпус, а особлива деталь - резонатор. Цей елемент встановлений під верхньою декою і прикритий характерною металевою кришкою круглої форми, з прорізами; нижній поріжок при цьому розміщується прямо на кришці. «Добро» відрізняються досить гучним і різким звуком; крім того, деякі моделі мають спеціальну конструкцію грифа, що полегшує гру за допомогою слайда. В цілому подібні гітари мають досить вузьку нішу застосування, вони популярні насамперед серед виконавців блюзу та кантрі/блюграса.

— Сопрано. Найбільш мініатюрний різновид укулеле (див. «Тип»), він ж — історично перший і найпоширеніший. Стандартна загальна довжина такого інструменту — 21" (53 см) при мензурі 13" (див. нижче). Моделі-сопрано мають найбільший акцент на високих частотах серед усіх видів укулеле, налаштовуються вони зазвичай строєм GCEA (від найтовстішої струни до найтоншої).

— Концертна. Укулеле трохи більшого розміру, ніж описані вище сопрано — 23" у довжину і 15" за мензурою. Забезпечують дещо більшу гучність низьких частот, в іншому повністю аналогічні.

— Тенор. Подальше, після концертного різновиди, збільшення укулеле в розмірах — до 26" загальної довжини (17" за мензурою). Крім того, відрізняються строєм: можуть налаштовуватися як в GCEA, так і в DGBE (аналогічно першим 4 струнах 6-струнної гітари).

– Баритон. До відносно недавнього часу (до появи корпусів типу «бас») такі інструменти були найкрупнішим різновидом укулеле. Стандартна загальна довжина баритона становить 30 ", мензура - 19"; налаштовується такий інструмент зазвичай строєм DGBE (аналогічно струнах 6-струнної гітари з першої по четверту).

– Бас. Один з найновіших різновидів укулеле: запущений в продаж лише в 2007 році. За розмірами майже не відрізняється від баритона - довжина близько 30 ", мензура 20" - проте використовує інший стрій, а саме EADG (також аналог шестиструнної гітари, в даному випадку відповідний струнам з четвертої по шосту).

– Гіталеле. Свого роду «гібрид» між традиційною гітарою і укулеле. Фактично такі інструменти являють собою шестиструнні гітари, виконані в розмірах укулеле і налаштовані на 2,5 тони вище - строєм ADGCEA. При цьому апплікатура, техніка постановки акордів і процедура налаштування в гіталеле не відрізняються від звичайних гітар. Подібні інструменти також називають «шестиструнна укулеле», проте ця назва може застосовуватися ще й для класичних 4-струнних укулеле, де друга і третя струна робляться здвоєними. Так що щоб уникнути плутанини краще все ж користуватися терміном «гіталеле».

Спеціальний виріз на корпусі гітари. Знаходиться біля основи грифа, праворуч від нього, якщо дивитися на вертикально стоїть гітару спереду (в моделях для лівшів — зліва). Ця особливість значно полегшує гру на верхніх ладах (розташованих поблизу від розетки): без вирізу дотягнутися до них заважав би корпус. Тому дана особливість вкрай бажана для гітаристів, що грають по нотах на високих ладах (від 12-го і вище).

Є думка, що виріз негативно впливає на акустику гітари (зменшує корисний об'єм корпусу, знижує гучність і насиченість). Однак здебільшого цей вплив практично непомітно, тим більше що виробники нерідко застосовують різні хитрощі, покликані компенсувати цей ефект.

Матеріал, з якого виконана нижня дека гітари — плоска поверхня з протилежного боку від верхньої деки (саме ця поверхня прилягає до тіла музиканта при штатному утриманні інструменту).

Значення цього параметра докладно описано в п. «Верхня дека» — викладене там справедливо і в даному випадку. Зазначимо тільки, що для нижньої деки використовується більш широкий набір матеріалів: ця деталь менш вимоглива до характеристик матеріалу, що дає виробникам додатковий вибір.

Що стосується конкретних матеріалів, то значною популярністю в наш час користуються, крім іншого, палісандр, сапеле, клен, меранті і нато. Ось короткий опис кожного з них:

— Палісандр. Назва, що об'єднує деревину декількох видів тропічних дерев. Вважається, що цей матеріал забезпечує глибоке звучання і підвищує якість басів, завдяки чому покращує ефективність гітари при виконанні ритмічних партій на акордах.

— Сапеле. Також відома як «африканське червоне дерево», через характерний відтінок. Сприяє рівному звучанням з середньою глибиною і хорошою вираженістю окремих нот, що вважається важливим перш за все в сольних партіях.

— Клен. Деревина клена схильна до досить різкого і дзвінкого звучання без особливої глибини. Втім, це не недолік, а особливість: для деяких стилів музики ідеальн...о підходить саме таке забарвлення звуку.

— Меранті. Деревина дерев роду Шорея, що ростуть в тропічних лісах Південно-Східної Азії. Цей матеріал застосовується переважно в інструментах виробництва Yamaha, переважно класичних гітарах і укулеле — саме для цих різновидів меранті вважається оптимальним варіантом.

— Нато. Порівняно недорогий різновид червоного дерева (махагоні), використовуваний в гітарах відповідного цінового діапазону. Сприяє щільному, проте не дуже яскравому звучанню.

Матеріал, з якого виконана обичайка гітари — «бокова» поверхня корпуса, що об'єднує верхню і нижню деку (див. вище).

Про значення матеріалу корпуса див. п. «Верхня дека» — все викладене в ньому справедливо і для обичайки. Хіба що асортимент матеріалів, застосовуваних для цієї деталі, помітно ширше; також відзначимо, що найчастіше матеріал обичайки збігається з матеріалом нижньої деки. А ось короткий опис деяких найбільш популярних варіантів:

— Палісандр. Назва, що об'єднує деревину декількох видів тропічних дерев. Вважається, що цей матеріал забезпечує глибоке звучання і підвищує якість басів, завдяки чому покращує ефективність гітари при виконанні ритмічних партій на акордах.

— Сапеле. Також відома як «африканське червоне дерево», через характерний відтінок. Сприяє рівному звучанню з середньою глибиною і хорошою вираженістю окремих нот, що вважається важливим перш за все в сольних партіях.

— Клен. Деревина клена схильна до досить різкого і дзвінкого звучання без особливої глибини. Втім, це не недолік, а особливість: для деяких стилів музики ідеально підходить саме таке забарвлення звуку.

— Меранті. Деревина дерев роду Шорея, які ростуть в тропічних лісах Південно-Східної Азії. Цей матеріал застосовується переважно в інструментах виробництва Yamaha, переважно класичних гітарах і укулеле — саме для цих різновидів меранті вважається оптимальним варіантом.

— Нато. Порівняно недорогий різновид червоного дер...ева (махагоні), використовуваний в гітарах відповідного цінового діапазону. Сприяє щільному, проте не дуже яскравому звучанню.

Наявність кейса або чохла в комплекті поставки інструменту (що саме входить в комплект, потрібно уточнювати в кожному випадку окремо).

Кейсом називають футляр з жорстких матеріалів, чохлом — з м'яких, в цьому і полягає основна відмінність між цими видами аксесуарів. В іншому вони схожі: і кейс, і чохол передбачаються насамперед для зручності транспортування інструмента. Для цього в конструкції передбачаються ручки, плечові ремені та інші пристосування, що полегшують перенесення, а також відділення для додаткових аксесуарів (змінних струн, тюнерів тощо). Втім, і зберігати інструмент бажано в чохлі або кейсі — для захисту від пилу та інших несприятливих факторів.

«Рідний» кейс/чохол хороший тим, що оптимально підходить під конкретну модель гітари і відразу продається разом з нею, позбавляючи власника від зайвих пошуків. З іншого боку, виробники нерідко включають в комплект найпростіші різновиди футлярів, з мінімальними додатковими можливостями і вельми скромною ступенем захисту. Особливо це актуально для чохлів, які можуть виконуватися з тонкої матерії і підходити хіба що для недалеких переміщень в теплу погоду без дощу. Тому іноді розумніше купити чохол окремо.

Наявність ременя в комплекті постачання інструменту.

Ремінь дозволяє повісити гітару на плече. Це не тільки дає гітаристу додаткові можливості при грі (наприклад, можна з комфортом грати стоячи), але й може стати в нагоді для транспортування інструменту — його можна повісити за спину, звільнивши руки (хоча в цьому разі не завадить додатково переконатися в надійності ременя). Ремені продаються окремо, однак комплектний аксесуар з визначення оптимально підходить для гітари, до того ж для його придбання не потрібно витрачати додаткові сили і час.

Наявність тюнера в комплекті постачання інструменту. Зазначимо, що в даному випадку мова йде про окремому пристрої; електроакустичні гітари (див. «Тип») зазвичай оснащуються модулем, вбудований прямо в темброблок, тому для них така комплектація не актуальна.

Тюнер призначений для налаштування гітари — точніше, для полегшення налаштування: він визначає, наскільки звучання кожної струни відповідає еталонній ноті, і повідомляє про це гітаристу. Зазначимо, що функціонал тюнерів може бути різним, і характеристики комплектного приладу в кожному разі варто уточнювати окремо. Так, найпростіші моделі першопочатково «заточені» під стандартний шестиструнної лад і можуть відображати лише те, у яку сторону (вище або нижче) звучання струни відрізняється від стандартного. Такі тюнери недорогі, проте підходять лише для невимогливих музикантів. Більш прогресивні моделі можуть визначати звучить ноту і конкретну частоту звуку, вказувати ступінь відхилення від еталону; є прилади з можливістю зміни тональності ладу або навіть типу ладу. Ці функції можуть стати професійним гітаристам.

Наявність медіаторів в комплекті поставки гітари.

Медіатор являє собою невелику пластину, якій гітарист витягує звук з струн. Таким способом можна отримати більш яскраве, чисте і дзвінке звучання, ніж при грі пальцями (причому як на нотах, так і на акордах); тому багато музиканти воліють використовувати медіатори.

Медіатори можуть розрізнятися за жорсткістю; оптимальний варіант залежить насамперед від уподобань гітариста. У світлі цього гітари якщо і комплектуються медіаторами, то, зазвичай, декількома відразу — це дозволяє музикантові вибрати найбільш відповідний варіант.