Порівняння Casio Edifice EFR-S108D-1A vs Casio MTP-VD01D-1E

Калібр можна охарактеризувати як тип годинникового механізму, який використовується в годинниках. Конструювати унікальний механізм під кожну модель годинників дорого і непрактично, тому у більшості виробників один і той самий механізм часто застосовується в різних моделях годинників, які іноді відчутно розрізняються за дизайном. Термін «калібр» пов'язаний з тим, що першопочатково тип механізму позначали числом (у дюймових лініях), що відповідає його найбільшому розміру; однак на сьогоднішній день широко використовуються унікальні назви або цифрово-буквені індекси, не пов'язані безпосередньо з розмірами.

Знаючи назву калібру, на якому побудований годинник, що Вас цікавить, можна при бажанні знайти більш детальну інформацію про механізм і визначити, наскільки його характеристики відповідають Вашим вимогам.

Форма корпуса годинника; найчастіше таку ж форму має і циферблат, проте зустрічаються і винятки (наприклад, прямокутний дисплей у круглому корпусі).

Цей параметр практично не впливає на функціонал, так що вибір в даному випадку пов'язаний виключно з тим, наскільки для Вас зручний і приємний на вигляд той чи інший варіант. Також дані про форму можуть стати в нагоді, якщо годинник вибираються як модний аксесуар, який грає чітко визначену роль у створюваному образі. Що стосується конкретних варіантів, то найбільше поширення в наш час набули круглі корпуси — вони прості у виробництві, акуратно виглядають і підходять для годинника практично будь-якого стилю. Також досить популярні годинники прямокутної форми, вони теж можуть відноситись до різних стилів; проте такі корпуси більш громіздкі, ніж круглі, а тому використовуються рідше. Квадратна форма фактично є різновидом прямокутної. Овальна вважається підходящою насамперед для жіночих годинників, хоча випускаються і поодинокі чоловічі моделі з такими корпусами. Зустрічаються й інші види корпусів — багатокутні, бочкоподібні, а також вироби у нестандартному дизайнерському виконанні.

Матеріал прозорого покриття, що закриває циферблат.

— Пластик. Прозорий пластик (він же «плексиглас», він же «органічне скло») вважається найпростішим варіантом і зустрічається переважно в моделях початкового й середнього цінового діапазону, переважно спортивно-туристичної спеціалізації. Цей матеріал має невелику вагу, коштує недорого, до того ж добре переносить удари й падіння: при сильному ударі він швидше трісне, ніж розколеться, та й пластикові уламки значно безпечніші за скляні. Ці властивості незамінні для годинників із захистом від ударів. З іншого боку, пластик дуже чутливий до подряпин, і через їх появу схильний швидко мутніти; та й загалом забруднюється він легше, ніж скло.

— Мінеральне. Під мінеральним у цьому разі мається на увазі звичайне, широко розповсюджене скло — на зразок того, яке використовується у вікнах. Воно вигідно відрізняється від пластику високою твердістю: щоб подряпати такий матеріал, потрібно докласти значних зусиль. Завдяки цьому мінеральні різновиди скла не мутніють і зберігають прозорість протягом практично всього терміну експлуатації годинника. З недоліків можна відзначити крихкість: при ударі скляна поверхня може розлетітися на дрізки. З іншого боку, навіть для звичайного скла такий удар повинен бути досить сильним; крім того, виробники часто застосовують різні конструктивні рі...шення («втоплений» у корпус циферблат, загартовані сорти скла тощо), щоб звести ризик таких випадків до абсолютного мінімуму. Завдяки всьому цьому мінеральне скло отримало на сьогоднішній день широке розповсюдження у всіх видах і цінових категоріях годинників.

— Сапфірове. Скло зі штучно вирощеного сапфіра (прозорого корунду — оксиду алюмінію). Головною перевагою цього матеріалу є висока стійкість до подряпин: подряпати таку поверхню можна тільки алмазом або схожим з ним за твердістю матеріалом. З іншого боку, сапфірове скло обходиться недешево, при цьому воно погано переносить удари й порівняно слабо підходить для «захищених» годинників. Як наслідок, цей матеріал зустрічається зазвичай у досить дорогих моделях, розрахованих на повсякденне використання (хоча зустрічаються і винятки).

Як випливає з назви, даний параметр визначає ступінь стійкості годинника до вологи. Він традиційно вказується як максимальна глибина під водою, на якій годинник здатен зберігати герметичність; однак потрібно враховувати, що це число є досить умовним. Річ у тім, що при розрахунках максимальної глибини занурення враховується тільки статичний тиск води, тобто тиск при повній нерухомості; водночас будь-який рух створює динамічний тиск, що значно збільшує навантаження на корпус. На практиці це означає, що відмітка, наприклад, в 50 м не означає, що з годинником можна пірнати на глибину 50 м.

Сучасні маркування по захисту від води відповідають таким практичним можливостям:

— 30 м (те ж саме що і «Water Resistant» без жодних цифр). Початковий рівень, допускається потрапляння крапель води, але не сильних бризок. Наприклад, такі годинники можна не знімати під дощем або при вмиванні, однак під час душу або миття авто їх потрібно залишити в безпечному місці. Про зануренні у воду мови, зрозуміло, не йде.

— 50 м. Мінімальний захист від води, допускає занурення годинника у воду. В таких годинниках зазвичай можна плавати, а в деяких випадках — навіть стрибати у воду (але не з вишок), однак для більш серйозних задач на зразок серфінгу, пірнання з трубкою або аквалангом вони не підходять. Зазвичай, не допускають використання кнопок під водою.

— 100 м. Такий ступінь захисту від води дає змогу не тільки плавати, але і пірнати на невеликі глибини, проте для серфінгу, стрибків з вишок і занурень з аквалангом вважається все-таки недостатнім.

— 200 м. Годинники з подібним захистом від води належать до «дайверских» моделей і можуть переносити занурення з аквалангом на глибину аж до 20 м.

— 300 м і більше . Професійні «водолазні» моделі, які підходять для занурень на значну глибину.

Зазначимо, що описані характеристики є приблизними. Конкретні показники стійкості до води і можливості застосування годинника разом з водою варто уточнювати за офіційними даними виробника.

Номінальний розмір корпуса годинника в діаметрі (для круглих корпусів) або в ширину (для інших варіантів — див. «Форма корпуса»). У найбільш мініатюрних сучасних моделях цей розмір становить 21 – 25 мм і навіть менше, серед найбільш великих зустрічаються корпусу на 46 – 50 мм і навіть більші.

Більш великі годинники зручніше в тому плані, що на них краще видно показання циферблата, а в конструкції простіше передбачити різні додаткові функції. З іншого боку, невеликі годинник виглядають акуратніше і створюють менше дискомфорту безпосередньо при носінні. Крім того, жіночі моделі (див. «Стать») традиційно робляться більш мініатюрними, ніж чоловічі. Так що вибір за даним показником залежить переважно від передбачуваної специфіки застосування: наприклад, для активного відпочинку і туризму найкраще підходять великі корпуси, розміром близько 41 – 45 мм, для побутового носіння (незалежно від статі) — близько 31 – 35 мм, а в якості аксесуару до вечірньої сукні швидше будуть доречні невеликі годинник на 30 мм і менше.

Також зазначимо, що з цим показником пов'язаний розмір сумісного ремінця/браслета — докладніше див. «Ширина ремінця».

Товщина корпусу годинника. Достатньо очевидний параметр; зазначимо тільки, що до ультратонких моделей в наш час прийнято відносити годинники, товщина яких становить менше 7 мм. Така конструкція має як естетичний, так і цілком практичний сенс — тонкі годинники стануть в нагоді тим, хто любить носити вузькі рукави з манжетами, що щільно облягають.

Загальна вага годинника. Зазвичай, вказується з урахуванням комплектного ремінця/браслета.

У найлегших сучасних годинниках вага не перевищує 50 г. Найпопулярніші моделі вагою 50 – 100 г, а вага більше 150 г найчастіше означає не тільки великий, але і досить прогресивний пристрій, зазвичай спортивно-туристичного призначення.

І мала, і велика вага мають свої переваги: легкий годинник створює мінімум незручностей при носінні, а масивний підсвідомо сприймається як солідний і надійний пристрій.