Порівняння Einhell TC-SY 400 P vs Einhell 4132900

Тип вказують по джерелу енергії, від якого працює фарбопульт. В наш час можна зустріти пневматичні, електричні (мережеві та акумуляторні), а також механічні і бензинові моделі. Ось їхні основні особливості:

— Пневматичний. Фарбопульти, що використовують живлення стисненим повітрям від зовнішнього компресора. Іншими словами, в комплект поставки такого інструменту входить тільки розпилювач (пістолет, аерограф тощо); для його роботи потрібен окремий компресор. На перший погляд, це створює певні незручності; однак у подібної комплектації є й помітні переваги. По-перше, не потрібно переплачувати за компресор, якщо він вже є «у господарстві» (окремим прикладом такої ситуації можна назвати будівельний майданчик, де використовується потужний стаціонарний компресор на кілька пневмоінструментів). По-друге, насадку та компресор можна підібрати на свій розсуд, не покладаючись на комплектацію, обрану виробником. У світлі цього більшість сучасних фарбопультів робляться саме пневматичними. До однозначних недоліків подібних пристроїв можна віднести непридатність для роботи з безповітряними системами розпилення, однак такі системи використовуються помітно рідше повітряних, так що цей нюанс не є ключовим.

— Електричний. В даному випадку маються на увазі фарбопульти з живленням від розеток...(акумуляторні моделі винесені в окрему категорію, див. нижче). Пристрої цього типу складаються з власне розпилювача, а також компресора (вбудованого або виносного). Однією з переваг даного варіанта є якраз наявність компресора, завдяки чому для роботи такого фарбопульта, по суті, потрібна тільки розетка. Крім того, в таких агрегатах можна застосовувати як повітряні, так і безповітряні системи розпилення. До недоліків електричних моделей можна віднести більш високу вартість, ніж у пневматичних, а також неможливість підібрати робочу насадку і компресор окремо — зазвичай, фарбопульти цього типу продаються готовими комплектами.

— Акумуляторний. Фарбопульти, оснащені електричними компресорами з живленням від власних акумуляторів. Ключова перевага таких інструментів — автономність, здатність працювати навіть за відсутності розеток поблизу. З іншого боку, з акумулятором складно досягти високої потужності і продуктивності; час безперервної роботи таких розпилювачів обмежується зарядом батареї (а для поповнення заряду все одно буде потрібне джерело електрики); а сама конструкція виходить складніше і дорожче, ніж у аналогів з живленням від розетки. Тому акумуляторні фарбопульти в наш час особливого поширення не отримали.

— Механічний. Агрегати, в яких подача фарби здійснюється за рахунок мускульної сили користувача — простіше кажучи, для цього потрібно вручну качати важіль насоса. Така схема роботи максимально проста і надійна, проте вона слабо підходить для традиційних розпилювачів. Тому «механіка» в наш час зустрічається вкрай рідко, переважно серед валиків (див. «Вид»). – Бензиновий. Моделі з таким типом живлення поєднують в собі високу потужність і незалежність від електромереж, однак вони досить громіздкі, більш складні в експлуатації і ремонті, обходяться дорожче (як по власній вартості, так і по ціні палива) і в цілому розраховані на промислове використання поза приміщеннями. Тому поширені слабо і використовуються там, де з тих чи інших причин електричні аналоги не можуть застосовуватися.

Потужність, споживана під час роботи електричним інструментом (див. «Тип»).

Більшість сучасних фарбопультів, навіть продуктивних, має досить невисоку потужність: так, моделі більш ніж на 1 кВт зустрічаються вкрай рідко, а здебільшого енергоспоживання і зовсім не перевищує 500 Вт. Так що при підключенні подібної техніки до розеток зазвичай не виникає проблем; лише поодинокі агрегати високої продуктивності, що вимагають 3,5 кВт і більше, доводиться підключати за особливими правилами (безпосередньо до щитка). В інших випадках дані про споживаної потужності найчастіше не потрібні при звичайному застосуванні і можуть знадобитися лише для специфічних завдань — наприклад, для розрахунку навантаження на автономний генератор.

Номінальний тиск повітря у фарбопульті.

Загальний зміст цього параметра залежить від типу інструменту (див. вище). Так, у пневматичних моделях дані про номінальному тиску необхідні для підключення до зовнішнього компресора. Саме такий тиск цей компресор повинен створювати на вході в розпилювач; занадто низькі значення призведуть до зниження ефективності, занадто високі чреваті поломками і навіть аваріями з травмуванням оточуючих.

Зі свого боку, для електричних моделей номінальний тиск — це тиск повітря, що створюється власним компресором агрегата; на такий же тиск першопочатково розрахований комплектний розпилювач. Так що в даному випадку цей параметр є скоріше довідковим, ніж практично значущим; він може стати в нагоді хіба що для підключення змінних розпилювачів до компресора (або навпаки, для використання наявного розпилювача зі стороннім компресором).

Що стосується конкретних значень тиску, то вони визначаються перш за все системою розпилення (див. нижче). Різноманітність тут досить високо: найскромніші агрегати видають не більше 2 бар, досить популярні компресори на 2 – 5 бар, порівняно рідко зустрічаються моделі на 5 – 10 бар, а в деяких потужних продуктивних рішеннях передбачається тиск в 100 бар і більше.

Витрата фарби або іншого матеріалу (наприклад, розчину для штукатурки) під час роботи фарбопульта в штатному режимі.

Чим вище витрати, тим більше матеріалу інструмент здатний нанести за одиницю часу, тим краще він підходить для обробки великих площ і для нанесення покриттів великої товщини. З іншого боку, далеко не всі види робіт вимагають високої продуктивності, і іноді оптимальним є порівняно невелика витрата. Детальні рекомендації з цього приводу для різних ситуацій можна знайти в спеціальних джерелах.

Максимальна в'язкість фарби або іншого робочого матеріалу , при якій фарбопульт здатний нормально працювати. Вказується в одиницях DIN; певне число DIN в даному випадку — це число секунд, за яке стандартний об'єм фарби (зазвичай 100 мл) виллється з воронки зі строго визначеним діаметром виливного отвору (зазвичай близько 4 мм). Така воронка (віскозиметр) може поставлятися в комплекті з фарборозпилювачем, але при необхідності її можна придбати окремо.

Таким чином, чим більше DIN — тим більш в'язким є склад. А чим більше число зазначено в характеристиках фарбопульта — тим ширше його можливості, тим більш густі рідини можна заливати в нього, не боячись засмічень і поломок. Водночас варто враховувати, що на практиці не так часто виникає необхідність роботи з густими рідинами — навпаки, надмірна в'язкість погіршує якість покриття, призводить до появи патьоків і збільшує час висихання. Приміром, більшість емалей і масляних фарб використовуються на в'язкості близько 20 DIN, латексних фарб — до 45 DIN, і т. ін. Загальні рекомендації з цього приводу можна знайти в спеціальних джерелах, а конкретні — на упаковці конкретної марки фарби або іншого складу.

Діаметр сопла на виході фарбопульта.

Саме з цього сопла назовні надходить фарба або інший робочий матеріал. А від діаметра залежать продуктивність і розмір плями на виході. Відповідно, більш великі сопла краще підходять для обробки великих поверхонь, а більш дрібні забезпечують більшу точність і акуратність. У світлі цього даний параметр прямо пов'язаний з виглядом пристрою (див. вище). Зустрічаються також фарбопульти зі змінним соплом, коли в комплекті передбачено більше одного сопла, що розширює можливості застосування пристрою.

Загальний обсяг резервуару для фарби, що поставляється з фарбопультом. Великий резервуар, з одного боку, дає змогу «зарядити» багато матеріалу та працювати довгий час. З іншого боку, він збільшує розміри та вагу пристрою; та й велика кількість фарби теж важитиме відповідно (хоча для моделей з окремим розташуванням бачка — див. вище — це не критично). Тому чим тонші і делікатніші роботи, на які розрахований фарбопульт — тим, як правило, менше об'єм резервуара : наприклад, в аерографах він рідко перевищує 50 мл, а в штукатурних моделях, у свою чергу, може вимірюватися літрами. Тому більшість моделей має об'єм не більше літра, а саме 500 мл, 600 мл, 700 мл, 800 мл, 1000 мл.

Матеріал, з якого виконаний комплектний резервуар фарбопульта.

— Пластик. Пластик відрізняється поєднанням невисокій вартості з легкістю і надійністю. Він дещо поступається металу по міцності, однак у випадку резервуарів до фарбопультів це не є критичним; крім того, пластиковий резервуар можна зробити прозорим, що полегшує стеження за рівнем фарби. Завдяки всьому цьому пластик зустрічається в пристроях всіх видів і цінових категорій. З його недоліків можна відзначити чутливість до деяких видів розчинників; втім, існують стійкі сорти пластику, практично позбавлені цієї особливості.

— Метал. Головною перевагою металевих резервуарів є висока міцність і надійність. З іншого боку, вони помітно дорожче і важче пластикових, до того ж не бувають прозорими (в кращому випадку може передбачатися вбудований індикатор у вигляді віконечка). Через це метал зустрічається рідше.

— Скло. Скляні резервуари прозорі і дають змогу з легкістю контролювати кількість залишилася фарби. Крім того, цей матеріал хімічно інертний і сумісний практично з будь-яким робочим речовиною. Однак скло має серйозний недолік — крихкість, через що особливого поширення воно не набуло і зустрічається лише в деяких моделях аерографів (див. «Вид»).