Найбільший робочий тиск, допустимий для резервуара.
Даний показник повинен бути не нижче, ніж постійний робочий тиск в системі опалення / водопостачання. А ось конкретні значення залежать від типу системи, і, відповідно, типу резервуара (див. вище). Так, для гідроакумулятора максимальний робочий тиск має бути вище, ніж тиск вимикання насоса. Загалом в системах водопостачання зустрічаються досить високі показники тиску, тому більшість сучасних гідроакумуляторів належать до однієї з наступних категорій:
6 бар,
8 бар,
10 бар і
понад 10 бар (хоча зустрічаються моделі з більше скромними показниками).
Зі свого боку, розширювальний бак повинен переносити тиск, при якому спрацьовує запобіжний клапан в системі опалення. Більшість таких ємностей розраховані на
3 бара,
4 бара або
5 бар — системи опалення рідко використовують більш високі тиски (хоча і тут можливі виключення).
Загалом при виборі за даним параметром цілком працює правило «чим більше — тим краще»: хороший запас по тиску дасть додаткову гарантію на випадок позаштатних ситуацій. Зворотною стороною цієї надійності можна назвати хіба що дещо підвищену ціну.
Матеріал, з якого виконаний фланець гідроакумулятора або розширювального бака (див. «Тип»).
Фланець являє собою характерний диск, розташований з бокового або нижнього торця ємності (при горизонтальному і вертикальному розташуванні відповідно). В центрі диска знаходиться патрубок, який використовується для підключення бака до системи. Власне, однією з основних функцій фланця саме і є фіксація патрубка в баку; крім того, в гідроакумуляторах з допомогою контрфланця до цього елементу кріпиться внутрішня мембрана.
Фланець є одним з найбільш чутливих до корозії елементів конструкції; саме тому матеріал цієї деталі має важливе значення, він уточнюється в характеристиках окремо і може відрізнятися від матеріалу самої ємності. Найбільшого поширення в наш час отримали фланці з
вуглецевої і
нержавіючої сталі, помітно рідше зустрічаються вироби з
пластику і поєднання металу з пластиком. Ось більше детальний опис кожного варіанта:
— Вуглецева сталь. Сталь з високим вмістом вуглецю, доповнена спеціальним покриттям — найбільш популярний у наш час матеріал для фланців. Головні переваги цього матеріалу — простота у виробництві і невисока вартість. З іншого боку, така сталь не відрізняється особливою стійкістю до корозії. Згадане покриття (найчастіше цинкове) дещо покращує ситуацію, однак даний різновид фланців все одно не особливо довговічний: гаранто
...ваний термін їх служби в середньому становить 4 – 6 років, після чого деталь доведеться міняти. З цієї ж причини вуглецева сталь не рекомендується для систем подачі питної води. Тим не менш, багато хто вважає цей матеріал оптимальним по співвідношенню ціни і довговічності / якості.
— Нержавіюча сталь. Сталь з особливим складом, що забезпечує високу стійкість до корозії (звідси і назва). З цього випливають основні переваги подібних фланців — висока надійність, довговічність і гігієнічність; останнє дає змогу без особливих обмежень застосовувати «нержавійку» навіть для подачі питної води. Однак і обходиться даний матеріал помітно дорожче вуглецевої сталі.
— Пластик. Пластик поєднує в собі переваги вуглецевої і нержавіючої сталі: з одного боку, цей матеріал недорогий, з іншого — абсолютно не схильний до корозії. У той же час подібні фланці не відрізняються міцністю, що ускладнює їх застосування в ємностях високого тиску і в цілому знижує надійність. Тому даний матеріал в наш час не набув поширення.
— Метал / пластик. Комбіновані конструкції, що поєднують в собі металеву основу (зазвичай з вуглецевої сталі) і внутрішній пластиковий вкладиш. Це дає змогу об'єднати переваги обох матеріалів і частково компенсувати недоліки: сталь забезпечує загальну міцність, а з водою контактує переважно пластик, який не боїться корозії. З іншого боку, подібні деталі відносно складні у виробництві, а тому трапляються рідко.