Порівняння Alltermo Super Bimetal 500/100 1 vs Mirado AL 500/85 10

Країна походження бренду, під яким виріб представлено на ринку.

Здебільшого в якості країни походження вказують або «батьківщину» бренду, або місце розташування штаб-квартири виробника. Виробничі ж потужності цілком можуть знаходитися і в іншій країні. Проте тут варто відзначити, що більшість національних стереотипів в наш час не мають під собою підстав — якість продукції залежить не стільки від географії, скільки від особливостей організації виробничого процесу в тій або іншій компанії. Так що з цієї точки зору при виборі варто орієнтуватися насамперед на репутацію конкретного виробника. Звертати ж увагу на країну походження бренду має сенс у тому випадку, якщо ви принципово хочете (або не хочете) підтримати компанію з певної держави.

В наш час виробництвом радіаторів займаються в основному фірми з таких країн: Англія, Білорусь, Бельгія, Німеччина, Голландія, Іспанія, Італія, Китай, Норвегія, Польща, Росія, Туреччина, Україна, Фінляндія, ...="/ua/list/385/pr-17211/">Чехія.

Основний матеріал, що використовується в конструкції радіатора.

Найбільшою популярністю в наш час користуються вироби зі сталі. Досить поширений також алюміній, в тому числі в поєднанні з міддю; цей матеріал використовується в основному в конвекторах (див. «Тип»), хоча зустрічається і серед традиційних радіаторів. Більше рідкісні варіанти — біметал і чавун. Ось більш докладний опис кожного з цих матеріалів:

— Сталь. Відносно недорогий, проте в той же час досить практичний матеріал, що є стійким до корозії і має хороші показники теплопровідності. Головним недоліком сталевих радіаторів вважається невисокий робочий тиск і чутливість до гідроударів — це пов'язано з наявністю слабких місць у вигляді зварних швів. Правда, конкретна надійність таких виробів може бути різною, залежно від якості та спеціальних рішень, використовуваних у конструкції; однак у цілому подібні моделі дійсно поступаються алюмінієвим і тим більше біметалевим за міцністю. Так що основною сферою їх застосування є автономні системи з невисоким тиском, а також багатоповерхівки висотою до 9 поверхів. Також сталеві вироби дещо важче алюмінієвих; однак цей момент рідко виявляється критичним.

— Алюміній. Матеріал з відмінними практичними характеристиками, зокрема, має дуже низьку теплову інерцію і невелику вага. Крім того, вважається, що...такі радіатори менш чутливі до гідроударів, ніж сталеві, і краще підходять для систем опалення з високим тиском, що застосовуються в багатоквартирних будинках. Що стосується недоліків, то, крім відносно високої вартості, тут варто згадати вимогливість до якості теплоносія: він повинен мати нейтральний показник pH, інакше можлива реакція з виділенням водню (що несприятливо впливає на радіатор і може призвести до його закупорювання). Також варто враховувати, що далеко не всі вироби з алюмінію розраховані на високий тиск; цей момент не завадить уточнити окремо.

— Мідь/алюміній. Комбінація, що застосовується виключно у конвекторах: мідні трубки для теплоносія, доповнені алюмінієвими пластинами (і, найчастіше, алюмінієвим ж корпусом). Мідь відрізняється високою надійністю, включаючи стійкість до перепадів тиску, а також хорошою теплопровідністю; а використання алюмінію дає змогу знизити вартість і вагу конструкції без шкоди для практичних характеристик.

— Біметал. Поєднання алюмінію з іншим металом — сталлю, зрідка міддю. З алюмінію в таких виробах виконується зовнішня оболонка, зі сталі — внутрішні труби. Така конструкція дає змогу досягти відмінної ефективності у поєднанні з високою міцністю і надійністю; саме біметалеві радіатори вважаються оптимальним варіантом для систем опалення в багатоквартирних будинках, де велика ймовірність гідроудару, та й штатний робочий тиск у таких виробів зазвичай виходить досить високим.
Головний недолік біметалу — досить значна вартість. У світлі цього в продажу можна зустріти так звані псевдо-біметалеві (напів-біметалеві) радіатори — у них зі сталі виконані тільки вертикальні канали, що з'єднують верхню і нижню трубу. Це дає змогу знизити ціну, однак негативно позначається на надійності – за експлуатаційним особливостям подібні вироби ближче до алюмінієвих (див. вище).

— Чавун. Традиційний матеріал для радіаторів опалення, який, втім, у наш час зустрічається рідко. Це пов'язано як з великою вагою і громіздкістю цього матеріалу, так і зі значною тепловою інерцією, що не дає змогу швидко регулювати інтенсивність нагрівання. Крім того, чавун досить крихкий і погано переносить гідроудари. З іншого боку, цей матеріал стійкий до корозії, а згадана інерція в деяких випадках виявляється перевагою: так, навіть після відключення опалення батареї залишаються теплими протягом тривалого часу. А деякі вироби з чавуну мають оригінальний зовнішній вигляд, який відмінно вписується в інтер'єри в стилі «ретро».

Кількість окремих секцій, передбачена в радіаторі відповідної конструкції (див. «Тип»). Фактично мова в даному випадку йде про комплект поставки: цілий радіатор збирається з окремих секцій, причому їх навіть не обов'язково використовувати всі.

Сама по собі кількість секцій не впливає на робочі характеристики виробу, проте ця інформація може стати в нагоді при збірці радіатора певної теплової потужності (див. «Тепловіддача»). Так, поділивши загальну тепловіддачу даної моделі на кількість секцій, можна визначити характеристики однієї секції і обчислити, скільки їх потрібно для того, щоб забезпечити бажані показники теплової потужності. Втім, досить велика кількість сучасних радіаторів першопочатково продається по одній секції — як раз в розрахунку на те, щоб користувач міг зібрати батарею на свій розсуд. Для готових виробів 2 – 5 секцій вважається досить скромним показником, 6 – 10 шт — середнім, 11 – 15 шт — вище середнього, а моделі на 16 – 20 секцій і більше можуть мати як горизонтальне, так і вертикальне компонування (в останньому випадку секції ставляться одна на іншу, як поверхи вежі).

Діаметр різьблення для підключення радіатора до системи теплопостачання. В сучасних радіаторах використовуються стандартні розміри — наприклад, 3/4" або 1/2", рідше 1" і 1 1/4". Цей показник повинен збігатися з розмірами патрубків, муфт і інших елементів, що безпосередньо використовуються для підключення — інакше в кращому випадку знадобиться установка перехідників, в гіршому ж радіатор взагалі виявиться непридатним для використання.

Зазвичай, чим більший діаметр різьби — тим потужніше радіатор (висока потужність вимагає інтенсивної циркуляції теплоносія і відповідної пропускної здатності на вході і виході).

Номінальна теплова потужність радіатора — кількість тепла, що віддається в повітря в штатному режимі роботи.

При виборі за даним параметром варто враховувати, що на практиці теплова потужність буде залежати від різниці температур на вході і на виході в радіатор, а також від температури навколишнього повітря. Чим більше різниця температур і чим холодніше навколо — тим інтенсивніше буде нагрівання. Тому в характеристиках прийнято вказувати тепловіддачу для певних стандартних умов. Зокрема, вельми популярне позначення за європейським стандартом EN 442, який передбачає температури теплоносія +75 °С і +65 °С на вході і виході відповідно, а також температуру повітря в +20 °С. Реальні умови та фактична потужність радіатора можуть відрізнятися як в ту, так і в іншу сторону; тому при виборі краще всього вибирати модель з певним запасом, а надлишки потужності компенсувати тими чи іншими регуляторами. Що стосується фактичних значень, то у найскромніших моделях тепловіддача не перевищує 750 Вт, а то і 500 Вт, а в найбільших цей показник може досягати 3,5 – 4 кВт і більше.

Вибір за даним показником залежить насамперед від розмірів і характеристик опалювального простору. Найпростіша формула розрахунків виглядає наступним чином: на 1 м2 площі потрібно як мінімум 100 Вт теплової потужності. Ця формула актуальна для стандартн...их житлових/офісних приміщень з стелями 2,5 – 3 м, без проблем з теплоізоляцією; для більш специфічних умов існують більш детальні методики розрахунку, їх можна знайти в спеціальних джерелах.

Розмір радіатора у висоту. Найбільше поширення в наш час отримали стандартні розміри по висоті: 30 см, 40 см, 50 см, 60 см і 90 см. Крім цього, можна зустріти й інші варіанти (хоча і помітно рідше) — 20 см, 45 см, 55 см, 70 см, 75 см і 80 см.

Висота виробу визначає насамперед розмір простору, необхідного для встановлення. При цьому для моделей, що розміщуються в ніші (див. «Монтаж»), цей габарит фактично відповідає необхідній глибині цієї ніші. В інших випадках по висоті варто брати певний запас — радіатор не можна встановлювати впритул до підлоги і підвіконня (або іншим аналогічним предметам). А моделям з нижнім підключенням (див. вище) буде потрібен додатковий простір ще й для підведення труб.

Другий момент, пов'язаний з цим розміром — тепловіддача: за інших рівних умов (включаючи розмір завширшки) більше високий радіатор буде мати більшу площу робочої поверхні і більш високу теплову потужність (це справедливо і для теплообмінників у конвекторах). У світлі цього сучасні радіатори традиційно випускаються не окремими моделями, а лінійками з однотипних при...строїв, що розрізняються виключно за габаритами та тепловою потужністю.

Розмір радіатора в ширину.

У сучасних моделях цей розмір може складати від 10 см і менше (в секціях від секційних радіаторів, які продаються окремо, см. «Тип») до 2,5 м і більше (в найбільш великих панельних виробах та конвекторах). При цьому в конструкції використовуються в основному стандартні значення ширини — їх список досить великий, він включає в основному варіанти з кроком 10 см: 30 см, 40 см, 50 см, 60 см, 70 см 80 см, 90 см, 100 см, 110 см, 120 см, 130 см, 140 см, 150 см і т. д. Фактичні розміри можуть дещо відрізнятися від стандартних, однак ця відмінність не перевищує 1 см: приміром, у категорію 60 см» входять моделі шириною від 590 до 610 мм

Ширина визначає відразу дві особливості радіатора: розмір місця, необхідного для встановлення, а також тепловіддачу. У першому випадку все досить очевидно; зазначимо тільки, що нагрівач не варто розташовувати впритул до навколишніх предметів, так що по ширині н...е завадить взяти певний запас (а якщо труби підключаються збоку, варто врахувати і місце, необхідне для них). Що стосується тепловіддачі, то за інших рівних умов більше широкий пристрій буде мати більшу площу робочої поверхні і більш високу теплову потужність (це справедливо і для теплообмінників у конвекторах). У світлі цього сучасні радіатори традиційно випускаються не окремими моделями, а лінійками з однотипних пристроїв, що розрізняються виключно за габаритами та тепловій потужності.

Розмір радіатора в товщину — тобто від передньої до задній стінки.

Даний параметр визначає як розмір простору, займаного виробом, так і його ефективність: за інших рівних умов більша товщина, як правило, означає більш високу тепловіддачу (за рахунок збільшення площі контакту з повітрям). Конкретні нюанси при цьому залежать від типу радіатора і способу його монтажу (див. вище). Так, найбільш критичною товщина є для конвекторів з горизонтальним компонуванням, що монтуються в нішу — у них цей розмір прямо визначає і необхідні розміри ніші, і площу робочої поверхні. В трубчастих моделях ця залежність дещо менш виражена. У панельних виробах ефективність залежить не стільки від товщини як такої, скільки від кількості робочих елементів (див. «Тип панельного») — хоча більша кількість панелей/конвекторів неминуче позначається на розмірах. А секційні радіатори найчастіше мають відносно невелику товщину, відмінності між ними за цим показником не є принциповими.