Порівняння Deepcool PK-D R-PK500D-FA0B-EU vs Deepcool PF PF450

Вихідна потужність блока живлення, іншими словами — максимальна потужність, яку він здатний видати на систему. Для ефективної роботи комп'ютера необхідно, щоб потужність блока живлення була вище загальної споживаної потужності системи на максимальному навантаженні. Вирахувати останню можна, об'єднавши потужність окремих компонентів, однак в загальному для офісних конфігурацій вважається достатньою потужність 400 Вт – 450 Вт, для середніх ігрових — близько 600 Вт (500 Вт, 550 Вт, 650 Вт, 700 Вт, 750 Вт), а для топових — потужність 800 Вт і вище (850 Вт, 1000 Вт і навіть понад 1 кВт).

Наявність або відсутність у блока живлення сертифіката 80+. Даний сертифікат свідчить про високої енергоефективності: для його отримання ККД (див. вище) повинен складати не менше 80 %, причому на різних режимах (20 %, 50 % і 100 % максимального навантаження). Існує кілька ступенів 80+:

— 80+. Оригінальний варіант сертифіката, що передбачає ККД не менше 82 % (не менше 85 % на 50 % завантаження).

— 80+ White. Друга назва оригінального сертифіката 80+ (див. вище).

— 80+ Bronze — ККД не нижче 85 % (для половинного завантаження — 88 %).

— 80+ Silver — відповідно 87 % (90 % для половинного завантаження).

— 80+ Gold — 89 % (92 % для половинного завантаження)

— 80+ Platinum — 90 % (94 % для половинного завантаження).

— 80+ Titanium — 94 % (96 % для половинного завантаження).

Коефіцієнт потужності (див. «Тип PFC») при цьому повинен складати не нижче 0,9 для нижчих рівнів і не нижче 0,95 для рівня Platinum. Також відзначимо, що для надмірного живлення, що застосовується в серверних системах, вимоги по ККД трохи нижче.

Кількість і тип роз'ємів, передбачених в БЖ для живлення материнської плати і процесора.

Цей параметр записується сумою кількох чисел, наприклад, «24+4». Перше число в такий запис означає кількість контактів в роз'ємі для живлення материнської плати; в переважній більшості випадків це якраз 24, оскільки сучасні «материнки» стандартно використовують 24-контактний роз'єм. Друге число описує роз'єм живлення процесору; більшість CPU початкового і середнього рівня використовують 4-контактне живлення, а ось для потужних чипів може знадобитися і 8-контактний. 4 - або 8-контактних роз'ємів може бути кілька — у розрахунку на потужні «ненажерливі» процесори.

Окремий випадок являють собою блоки формату «24 (20+4)». Вони мають два окремих штекера — 20 pin і 4 pin, що дозволяє живити від таких БЖ як 24-піновий материнські плати, так і більш старі 20-піновий. При цьому окремого живлення для процесора в таких моделях не передбачається — він живиться лише через сокет, а штекер 4 pin не можна підключати до жодних інших комплектуючих, крім «материнки».

Зараз на ринку представлені БЖ з таким живленням для материнської плати: 24 pin (20+4), 24+4 pin, 24+8(4+4) pin, 24+8+8(4+4) pin.

Кількість роз'ємів Molex (IDE), передбачене в конструкції блока живлення.

Першопочатково такий роз'єм призначався для живлення периферії під інтерфейс IDE, насамперед жорстких дисків. І хоча сам по собі IDE на сьогодні є остаточно застарілим і в нових комплектуючих не застосовується, однак роз'єм живлення Molex продовжує встановлюватися у блоки живлення, причому практично в обов'язковому порядку. Майже будь-який сучасний БЖ має хоча б 1 – 2 таких роз'єму, а висококласних моделях ця кількість може становити 7 і більше. Така ситуація пов'язана з тим, що Molex IDE є досить універсальним стандартом, і за допомогою найпростіших перехідників від нього можна живити комплектуючі з іншим інтерфейсом живлення. Приміром, існують перехідники Molex – SATA для накопичувачів, Molex – 6 pin для відеокарт і т. ін.

Максимальні значення струму і потужності, які БЖ може забезпечити на окремих лініях живлення.

Лінію живлення можна спрощено описати як пару контактів для підключення тій чи іншій навантаження; один з цих контактів — «земля» (з нульовим напругою), а другий має певну напругу з плюсовим чи мінусовим знаком, цьому напрузі і відповідає напруга лінії живлення. В даному пункті це +3,3 V (таке живлення присутня в 20 - і 24-пінових конекторах для материнських плат, конекторах живлення SATA і деяких інших видах роз'ємів).

Загалом потужність і струм — це досить специфічні параметри, які пересічному користувачеві потрібні рідко — в основному при підключенні комплектуючих з високим енергоспоживанням, таких як відеокарти, а також при запуску БЖ без комп'ютера, для живлення іншої електроніки (наприклад, аматорських радіостанцій). Також варто сказати, що сума максимальних потужностей на всіх лініях може бути вище загальної вихідної потужності БЖ — це означає, що всі лінії не можуть одночасно працювати на повній потужності. Відповідно, при повному завантаженні БЖ частина з них буде видавати меншу потужність, ніж максимально можлива.

Максимальний струм, який БЖ здатний видати на лінію живлення +5V. Детальніше про лініях живлення загалом див. у пункті «+3.3 V». Тут же відзначимо, що живлення +5V, крім конекторів для материнських плат (на 20 і на 24 контакту), зустрічається також в штекерах Molex і SATA, а також деяких інших специфічних різновидах роз'ємів.

Максимальний струм, який БЖ здатний видати на першу лінію живлення +12В.

Детальніше про лініях живлення загалом див. у пункті «+3.3 V». Тут же варто сказати, що 12 — це найпопулярніше напругу серед комп'ютерних роз'ємів живлення. Воно застосовується майже у всіх таких конекторах (за поодинокими винятками), а деякі штекери (наприклад, додаткове живлення PCI-E на 6 або 8 роз'ємів) використовують тільки 12-вольт лінії — причому саме у форматі +12V. А поділ живлення +12В на кілька окремих ліній застосовується в цілях безпеки — щоб знизити струм, що йде по кожному окремому дроту, і запобігти таким чином зайве навантаження і перегрів проводки. Втім, деякі виробники не уточнюють максимальний струм по окремим лініям +12V і приводять в характеристиках лише загальне значення; в таких випадках це число вказується саме в цьому пункті.

Максимальна потужність, яку БЖ здатний видати на лінію живлення +12В.

Детальніше про лініях живлення загалом див. «Максимальні струм і потужність». Тут же варто сказати, що 12 — це найпопулярніше напругу серед комп'ютерних роз'ємів живлення. Воно застосовується майже у всіх таких конекторах (за поодинокими винятками), а деякі штекери (наприклад, додаткове живлення PCI-E на 6 або 8 роз'ємів) використовують тільки 12-вольт лінії — причому саме у форматі +12V. Так що даний показник є однією з найважливіших характеристик будь-якого БЖ.

Відзначимо, що багато БЖ мають декілька роздільних ліній живлення +12В. У таких випадках тут вказується загальна потужність, яка, зазвичай, ділиться порівну між лініями.

Схеми захисту, передбачені в блоці живлення. Крім описаних вище OVP (захисту від перенапруги), OPP (захисту від надлишкового струму/потужності) і SCP (захисту від короткого замикання), в сучасних БЖ можуть передбачатися такі функції безпеки:

— OCP. Захист від перевантаження на окремих виходах живлення. Від OPP відрізняється тим, що враховує не сумарний струм, а струм на кожному виході окремо.

— UVP. Захист від зниженої напруги на виході блока живлення. Для деяких комплектуючих таке напруга також небажано, як і підвищене: наприклад, жорсткий диск на зниженій потужності не може розкрутити пластини до потрібних швидкостей. Зазвичай, UVP спрацьовує при зниженні напруги на 20 – 25 %.

— OTP. Захист від перегріву окремих компонентів блока живлення.

— SIP. Захист від стрибків і перепадів напруги — по суті, вбудований стабілізатор, здатний згладити ці скачки до певної міри. Ця функція не позбавляє від необхідності використовувати зовнішній стабілізатор, однак вона підвищує загальну ефективність захисту.

— AFC. Не стільки захисна, скільки «енергозберігальна функція: автоматичне керування обертами вентилятора, що дозволяє змінювати швидкість залежно від завантаження і фактичного тепловиділення БЖ. Крім економії енергії, таке регулювання також знижує знос рухомих частин кулера.

— CE. Відповідність блока живлення директивам Європейського союзу з енергоефективності та безпеки.

— CB. Відповідність блока живлення директива...м IEC (Міжнародної електротехнічної комісії) стосовно безпеки електротехнічного обладнання і компонентів.

— FCC. Відповідність блока живлення директивам FCC (Федеральної комісії зв'язку США), передусім стосовно електромагнітних перешкод.

— CCC. Відповідність блока живлення вимогам, необхідним для офіційної сертифікації на ринку Китаю (КНР).

— KC. Відповідність блока живлення вимогам, необхідним для офіційної сертифікації на ринку Південної Кореї.

— BSMI. Відповідність блока живлення вимогам, необхідним для офіційної сертифікації на ринку Тайваню.

— RCM. Відповідність блока живлення вимогам, необхідним для офіційної сертифікації на ринку Австралії і Нової Зеландії. Вимоги RCM стосуються насамперед безпечного використання та електромагнітної сумісності.

— TUV-RH. Відповідність блока живлення критеріям сертифіката TÜV Rheinland Group — однієї з найбільших і найбільш авторитетних світових компаній, що займаються аудитом і сертифікацією. Найчастіше мова йде про сертифікат TÜV-Mark Approval, який свідчить про те, що окремі частини пристрою (корпус, плати, деталі, перемикачі тощо) відповідають вимогам щодо безпеки використання.

— cTUVus. Ще одна сертифікація, яка проводиться згаданої вище TÜV Rheinland Group. В даному випадку мова йде про відповідність блока живлення технічним вимогам, необхідним для допуску на ринки США і Канади. Сертифікат cTUVus має ту ж юридичну силу, що й сертифікати, що видаються безпосередньо уповноваженими органами цих країн.

— EAC. Відповідність блока живлення технічним вимогам Євразійського економічного союзу (колишнього Митного союзу).