Порівняння Canon LEGRIA HF R806 vs Canon LEGRIA HF R506

Фізичний розмір матриці відеокамери. Зазвичай вимірюється по діагоналі і позначається у частках дюйма — наприклад, 1/3 або 1/2.33" (другий варіант, відповідно, більше). Крім того, у відеокамерах можуть встановлюватися матриці «фотографічного» формату, в цьому випадку використовується відповідне позначення — наприклад, APS-C.

Чим більший сенсор, тим вище якість зображення, яку він здатний забезпечити (за інших рівних умов, зрозуміло). Це пов'язано з тим, що на більш великих матрицях кожен окремий піксель має більший розмір, на нього потрапляє більша кількість світла, що підвищує чутливість та зменшує рівень шумів; це особливо важливо для зйомки при слабкому освітленні. Для аматорських цілей цілком вистачає невеликих матриць, а ось в професійних камерах (див. «За призначенням») даний параметр становить не менше 1/3". Винятком, щоправда, є моделі з декількома матрицями (див. «Кількість матриць») — в них кожен окремий сенсор досить невеликий, а висока якість забезпечується за рахунок особливостей обробки зображення.

Фокусна відстань штатного об'єктива відеокамери в перерахунку на повнокадрову матрицю формату 35 мм. Також цей параметр називають «еквівалентна фокусна відстань» — ЕФВ.

Саме по собі фокусна відстань — це відстань від оптичного центра об'єктива (при фокусуванні на нескінченність) до матриці, при якій на матриці виходить максимально різке зображення. Воно є однією з ключових характеристик будь-якого об'єктива, оскільки визначає кути огляду, ступінь наближення і, відповідно, специфіку застосування оптики. Водночас порівнювати різні варіанти по фактичному фокусній відстані не можна: закони фізики такі, що при різних розмірах матриць одне і те ж фокусна відстань буде давати різні кути огляду. Тому в якості універсальної характеристики та критерії для порівняння було прийнято ЕФВ. Його можна описати як фокусна відстань, яку мав би об'єктив під матрицю 35 мм з такими ж кутами огляду.

Чим більше фокусна відстань, тим вже буде кут огляду і тим вище ступінь наближення видимої сцени. Оптика з ЕФВ до 18 мм належить до класу надширококутної («риб'яче око») і застосовується насамперед для створення художніх ефектів. Відстані до 40 мм відповідають «широкоугольникам», 50 мм дає таку ж ступінь наближення, як у неозброєного ока, діапазон 70-100 мм вважається оптимальним для портретної зйомки, а великі значення дають змогу застосовувати оптику вже в якості телеоб'єктива. Знаючи ці положення, можна приблизно оцінити можливості об'єктива і його...придатність для визначених завдань; є й більш детальні рекомендації, вони описані в спеціальних джерелах.

Також відзначимо, що зазвичай сучасні відеокамери оснащуються об'єктивами із змінною фокусною відстанню (трансфокатором), що дозволяє змінювати ступінь наближення і кут огляду; докладніше див. «Оптичне збільшення».

Наявність ручного режиму фокусування в штатному об'єктиві відеокамери (або, якщо об'єктив не входить в комплект поставки — можливість роботи з оптикою, яка має такий режим). Це дозволяє оператору самому керувати різкістю в кадрі, не сподіваючись на автоматику.

Зміст даної функції полягає в тому, що навіть найбільш прогресивні системи автофокусу не завжди працюють так, як потрібно. Особливо це критично при професійної зйомки: багато художні прийоми, пов'язані з глибиною різкості, можна реалізувати тільки вручну. З іншого боку, цей режим роботи складніше, ніж зйомка з автофокусом, він потребує певних навичок і постійного контролю. Тому ручне фокусування досить рідко зустрічається в аматорських моделях (див. «За напрямом»), але є практично обов'язковою для професійних.

Відзначимо, що деякі подібні об'єктиви взагалі не мають автофокусу.

Найбільша частота зміни кадрів, що забезпечується камерою під час зйомки відео. Мінімальною частотою для нормального перегляду вважаються класичні 24 к/с, застосовувані в кінематографі. Водночас більшість сучасних відеокамер здатні забезпечувати до 50 – 60 к/с, а для ефекту сповільненої руху можуть застосовуватися ще більш високі частоти.

На практиці даний показник важливий насамперед під час зйомки динамічних сцен. Чим вище частота кадрів — тим більш рівним буде виглядати в кадрі швидкий рух, тим менше в ньому буде ривків і тим приємніше буде загальне враження від зображення. Зворотною стороною цього є збільшення об'єму записуваних файлів (за інших рівних умов). Тому частота кадрів може робитися регульованою — щоб оператор міг вибирати оптимальний варіант для конкретної ситуації.

Формати відеофайлів, які камера може використовувати для зберігання записаних матеріалів. Якщо Ви хочете переглядати ці матеріали за допомогою окремого програвача (плеєра, медіацентру тощо) — варто переконатися, що цей програвач підтримує відповідні формати, інакше може знадобитися конвертація.

Швидкість передачі даних, що забезпечується камерою при запису відео. Також цей параметр називають бітрейтом (т. е. кількістю біт за одиницю часу). Для будь-якого формату файлів, що застосовується при записі, загальне правило таке: чим вище швидкість — тим краще якість зображення (особливо для форматів, використовують стиснення з втратами). З іншого боку, висока швидкість висуває відповідні вимоги до можливостей використовуваних карт пам'яті — докладніше див. «Підтримка карт пам'яті»; та й об'єм файлу вона збільшує відповідно. Тому зазвичай сучасні відеокамери здатні працювати з різними битрейтами; це дозволяє вибрати оптимальний варіант у залежності від того, що для Вас в даний момент важливіше — максимальна якість або можливість роботи з повільною картою.

Водночас відзначимо, що з точки зору якості даний параметр має значення переважно для професійної відеозйомки. Якщо ж камера потрібна Вам для аматорських цілей — нема чого гнатися за максимальним бітрейтом: адже подібні моделі (і карти пам'яті для них) коштують відповідно.

Найменша освітленість знімається сцени, при якій камера здатна забезпечити зображення нормальної якості. Відзначимо, що в пристроях з функцією нічної зйомки (див. нижче) цей параметр може вказуватися по-різному. В одних моделях мається на увазі мінімальне освітлення, при якому камера може знімати без підсвічування і водночас зберігати передачу кольору (як при звичайній денний зйомки); в інших — «абсолютний» мінімум світла, нижче якого неможливо використовувати навіть нічний режим. Цей момент варто уточнювати за офіційними документами виробника.

У будь-якому разі чим нижче цей показник, тим менше світла потрібно камері для роботи і тим краще вона справляється зі зйомкою в сутінках або навіть вночі. Завдяки застосуванню спеціальних технологій деякі моделі здатні працювати навіть у повній темряві, при освітленості 0 лк; це пов'язано з тим, що сучасні матриці здатні сприймати ІЧ-випромінювання, невидиме для ока. Проте найчастіше для зйомки все ж потрібна деяка кількість світла — як мінімум десяті частки люкса. Для порівняння: освітленість 0,1 лк приблизно відповідає місячної ночі при фазі Місяця «наполовину», а 1 лк можна порівняти з яскравим повним місяцем в південних широтах.

Предустановки і режими налаштування балансу білого, передбачені в камері.

Баланс білого — це характеристика, що описує особливості освітлення сцени, що знімається, та викривлення, які це освітлення вносить у сприймані камерою кольору. Її застосування пов'язано з тим, що сучасні цифрові матриці нездатні самостійно підлаштовуватися під різні джерела світла, як це робить людське око. На практиці це означає, що один і той самий предмет, відзнятий під освітленням з різною колірною температурою (наприклад, під «теплою» лампою розжарювання і «холодної» люмінесцентною лампою), без підстроювання буде виглядати по-різному. Щоб уникнути цього і застосовується налаштування балансу білого.

Основні варіанти такої установки, що застосовуються в сучасних камерах, такі:

— Авто. Згідно з назвою, в такому режимі електроніка камери самостійно оцінює специфіку освітленості сцени, що знімається, і вносить відповідні поправки в передачу кольору. Таке регулювання найбільш зручна для оператора, оскільки не потребує від нього ніяких додаткових дій — все робить автоматика. Водночас жодна подібна система налаштування не ідеальна, і не завжди забезпечує 100% відповідність балансу білого поточній обстановці. Тому навіть у найпростіших моделях зразок кишенькових (див. «За напрямом») даний варіант рідко є єдиним, не кажучи вже про професійній техніці.

— Предустановки. Можливість вибору балансу білого з декількох варіантів, що відповідають стандартним умова...м зйомки — наприклад, «сонячний день», «хмарно», «люмінесцентна лампа», «лампа розжарювання» і т. ін. Така система досить проста навіть для недосвідчених користувачів і в той самий час досить надійна і універсальна, хоча конкретні її можливості безпосередньо залежать від кількості передустановок.

— Ручний. Ручне налаштування балансу білого передбачає, що оператор сам «підказує» камері, який об'єкт вважати чисто білим — на підставі цього електроніка і вираховує характеристики освітлення (на відміну від автоматичного режиму, коли еталонний об'єкт теж визначається без участі користувача). Простіше всього використовувати для цього звичайний аркуш паперу, але процедура працює і з нейтрально-сірими предметами. Ручний режим дозволяє дуже точно виставити баланс білого для конкретної знімається сцени, проте він потребує певного часу і відповідних навичок — а тому застосовується переважно в професійних відеокамерах.

— Регулювання температури. Дана функція дозволяє задати конкретне значення колірної температури джерела світла (в кельвінах) — саме цій температурі і буде відповідати баланс білого при зйомки. Такий формат налаштування швидше і зручніше, ніж ручний, але не отримав широкого розповсюдження. Пов'язано це з тим, що він добре підходить лише для студійних умов, де точно відомі характеристики кожного джерела світла — в інших випадках ручна настроювання зазвичай надійніше.

Кількість режимів автоекспозиції (сюжетних програм), передбачене в конструкції камери.

Експозицією називають певне поєднання основних параметрів зйомки — витримки, діафрагми і чутливості матриці. У різних ситуаціях для отримання найкращої якості зображення можуть знадобитися різні поєднання. Наприклад, для зйомки динамічних сцен потрібні відносно короткі витримки, дозволяють уникнути смазанности кожного кадру — а для нормальної освітленості кожного кадру потрібно розкрити діафрагму або збільшити чутливість. В портретної зйомки умови диктує вже діафрагма і т. ін. Автоекспозиція значно полегшує настройку всіх згаданих параметрів — замість того, щоб підбирати поєднання вручну, оператору досить включити певну сюжетну програму на камері.

Чим більше режимів автоекспозиції — тим ширші можливості камери по налаштуванню під конкретну ситуацію, тим легше з нею працювати при великій різноманітності умов зйомки. Водночас варто відзначити, що при підрахунку цих режимів в нашому каталозі враховуються не тільки автоматизовані передустановки («портрет», «пляж», «захід» тощо), але і «повний автомат», коли камера сама визначає специфіку сцени, і повністю ручний режим.