Порівняння FIAMM Ecoforce AGM VR680 vs FIAMM Ecoforce AFB TR600

Серед автоакумуляторів зустрічаються свинцево-кислотні (SLA), удосконалені свинцево-кислотні (EFB), склотканинні (AGM), гелеві (GEL), літій-іонні (Li-Ion) та літій-залізо-фосфатні (LiFePO4). Докладніше про них:

– SLA (свинцево-кислотний). У широкому сенсі переважна більшість сучасних автомобільних акумуляторів є свинцево-кислотними, оскільки їхня конструкція заснована на поєднанні електродів зі з'єднань свинцю та електроліту, роль якого відіграє розведена водою сірчана кислота. Саме в цьому разі мається на увазі класичний тип батарей, в яких використовується звичайний рідкий електроліт. Їх широке поширення обумовлено простотою конструкції та невисокою вартістю у поєднанні з гарними показниками ємності та пускових струмів (див. нижче), а також стійкості до низьких температур (порівняно з іншими типами акумуляторів).

– EFB (свинцево-кислотний). Удосконалений підтип свинцево-кислотних АКБ з більш тривалим експлуатаційним ресурсом, високим ступенем безпеки та практично необслуговуваною конструкцією. Абревіатура EFB розшифровується як Enhanced Flooded Battery, що означає «Покращена батарея з рідким електролітом». Відмінна риса технології EFB – товсті пластини з чистого свинцю без усіляких домішок. Позитивні пластини в конструкції АКБ загорнут...і у спеціальні «пакети» з мікроволокна, яке вбирає та утримує рідкий електроліт. Як наслідок, це запобігає інтенсивному обсипанню активної речовини і значно сповільнює процес сульфатації при глибокому розряді акумуляторної батареї. За рахунок однорідної структури електроліту (перемішується при природному русі автомобіля) підвищується загальний термін служби свинцево-кислотних акумуляторів EFB і збільшується швидкість зарядки.

– AGM (склотканина). Різновид свинцево-кислотних акумуляторів, також відомий під абревіатурою AGM. Головну особливість конструкції описує сама назва: у таких батареях простір між пластинами заповнено не рідиною, а склотканиною – мікропористим пластиком, який просочений власне електролітом (водним розчином сірчаної кислоти). Така конструкція має низку переваг перед класичною: наприклад, AGM-батареї не потребують обслуговування (див. «Обслуговування») і практично не виділяють газів при зарядці (кисень і водень, що утворюються, рекомбінуються всередині самої батареї), стійкі до трясіння і добре підходять для систем start -stop (див. «Підтримка start-stop»). Їх недоліками є висока чутливість до підвищеної напруги під час заряджання, необхідність спеціального зарядного пристрою (звичайні підходять погано), а також недешева вартість.

– GEL (гелевий). Один з підтипів свинцево-кислотних акумуляторів, в якому електроліт є не рідким, а згущений до гелеподібного стану. Така конструкція дає низку переваг у порівнянні з класичним варіантом (див. вище): більша кількість циклів заряду-розряду (а отже, довше термін служби); мінімум витоків електроліту та супутніх газів; немає потреби в обслуговуванні (див. «Обслуговування»); стійкість до глибоких розрядів і коливань температури тощо. З іншого боку, і коштують батареї GEL відчутно дорожче.

– Li-Ion (літій-іонний). Літій-іонна технологія першопочатково застосовувалася в батареях для портативних гаджетів на зразок мобільних телефонів, проте такі акумулятори використовуються все ширше. Першим типом транспорту, де почала застосовуватися технологія Li-Ion, стали мотоцикли. З переваг таких батарей перед більш традиційними різновидами можна відзначити менші габарити і вагу, здатність видавати високі пускові струми та заряджатися високими струмами (останнє значно зменшує час зарядки), а також велику кількість циклів заряду-розряду та тривалий термін зберігання. Крім того, акумулятори Li-Ion містять мінімум шкідливих речовин, не використовують кислот і важких металів, а деякі моделі взагалі позиціонуються як абсолютно нешкідливі для навколишнього середовища. Головний недолік літій-іонних АКБ — дуже «кусача» ціна.

– LiFePO4 (літій-залізо-фосфатний). Такі батареї фактично є модифікацією літій-іонних (див. відповідний пункт), розробленою для усунення деяких недоліків оригінальної технології. Примітні, перш за все, високою надійністю та безпекою: ймовірність «вибуху» батареї при перевантаженні зведена практично до нуля, та й загалом LiFePO4 без проблем справляються з високими піковими навантаженнями. Крім того, вони досить стійкі до холоду та тримають робочу напругу майже до самого розряду. Головним недоліком цього типу є трохи менша ємність.

Пусковий струм акумулятора, виміряний у відповідності зі стандартом EN (єдиний стандарт Євросоюзу). Згідно з цим стандартом, пусковим струмом є максимальна сила струму, яку акумулятор за температури електроліту -18 °C може видавати протягом 30 с без падіння напруги нижче певного рівня (для стандартних 12 батарей — не нижче 7,2 В). Термін «пусковий» з'явився тому, що такий режим роботи аналогічний запуску двигуна, коли акумулятора протягом недовгого часу доводиться видавати на стартер струм високої потужності.

Рекомендоване значення пускового струму загалом пов'язане з ваговою категорією машини: чим вона важча, тим потужніший струм зазвичай потрібен для запуску. А багато виробників прямо вказують рекомендовані значення характеристик тієї або іншої моделі транспорту. Якщо ж акумулятор купується на заміну, то загальне правило таке: його пусковий струм повинен бути не менше, ніж у попередника.

Зазначимо, що на практиці можуть зустрічатися позначення пускового струму ще згідно 3 стандартам: SAE (США), DIN (Німеччина) і ТУ (ГОСТ 959-91). Перший практично ідентичний EN, а DIN і ТУ досить просто перевести в EN і назад: вони схожі між собою, і кожен з них дає число, приблизно в 1,7 разів менше NE. Тобто, наприклад, для заміни акумулятора на 200 А за ТУ варто шукати модель з струмом не нижче 340 А (200*1,7) по EN.

Наявність індикатора заряду на акумуляторі.

Такий індикатор відображає поточний рівень заряду і дозволяє у загальних рисах оцінити стан батареї буквально з одного погляду, без додаткових дій та діагностичного обладнання. У деяких моделях обслуговуваних акумуляторів індикатор може сигналізувати не тільки про необхідність зарядки, але і про необхідність долити води в електроліт (докладніше див. «Обслуговування»).