Порівняння Grunhelm GR-904SB vs Grunhelm GR-903SB

Формат звуку, що видається звуковим проектором, фактично найбільша кількість окремих каналів звуку, що підтримується пристроєм. Зазначимо, що у разі йдеться про кількість реальних каналів, тобто каналів, під кожен із яких виділено хоча б один динамік; моделі з підтримкою віртуального об'ємного звучання здатні створювати у слухача враження більшої кількості каналів, ніж насправді (докладніше див. нижче).

Формат звуку позначається двома чи трьома числами через точку. Перша вказує кількість основних каналів, друга кількість сабвуферів, третя кількість додаткових вертикальних випромінювачів. Наприклад, формат 2.1 відповідає стереозвуку (2.0), доповненому сабвуфером. А умовний формат 3.1.2 включає лівий, правий та центральний канали, сабвуфер, лівий та правий вертикальні динаміки.

Звукові проектори, що підтримують більше просунутий формат звуку, ніж 3.1, у нашому каталозі позначаються як багатоканальні. Класичний формат багатоканального звуку – 5.1., але трапляються й інші варіанти. У будь-якому випадку велика кількість реальних каналів сприяє достовірності звуку, що відтворюється, і спрощує налаштування в порівнянні з системами віртуального об'ємного звучання, однак і обходиться дорожче.

Найбільшого поширення набули такі формати звуку: 2.0, 2.1, 3.0, 3.1, 4.1, 5.1, 5.1.2, 7.1.

Загальна номінальна потужність динаміків звукового проєктора (включаючи сабвуфер — за його наявності).

Цей параметр часто використовують для оцінки загальної гучності звучання пристрою, проте це не зовсім вірно. Річ у тім, що фактична гучність звучання визначається переважно потужністю основних динаміків звукового проєктора, а загальна потужність є сумою цієї потужності і потужності сабвуфера. Тому моделі з однаковою номінальною потужністю можуть помітно відрізнятися за фактичною гучності: наприклад, комплект з 150-ватного саундбара з 50-ватним «сабом» буде більш гучним, ніж поєднання 100-ватного проєктора з сабвуфером тієї ж потужності, хоча в обох випадках номінальна потужність буде рівна 200 Вт.

Підводячи підсумок, можна сказати, що оцінювати гучність за номінальної потужності можна лише в тому випадку, якщо звуковий проєктор не оснащений сабвуфером — в таких моделях номінальна потужність дорівнює потужності основних динаміків. В інших випадках варто орієнтуватися на прямо заявлені характеристики потужність саундбара і потужність сабвуфера (про те й інше див. нижче).

Номінальна потужність динаміків, встановлених безпосередньо в саундбаре, без урахування сабвуфера (в моделях з вбудованим сабом, відповідно, враховується тільки потужність основних динаміків).

Цей показник безпосередньо визначає загальну гучність звучання звукового проєктора, саме на нього, а не на загальну номінальну потужність (див. вище) варто орієнтуватися при оцінці гучності. Вибирати ж за цим параметром варто з урахуванням специфіки приміщення, в якому планується встановити проєктор: чим обширнее приміщення і чим більше відстань до глядача — тим вище повинна бути потужність, інакше саундбар не зможе ефективно подзвучить сцену. Детальні рекомендації з оптимальної потужності для різних варіантів обстановки можна знайти в спеціальних джерелах.

Діапазон звукових частот, підтримуваний динаміками проєктора.

При оцінці даного параметра варто пам'ятати, що діапазон чутності людського вуха становить близько 16 – 22 000 Гц (і звужується з віком). Якщо частотний діапазон проєктора вужче — це може призвести до «обрізання» низьких або високих частот (однак при невеликому звуженні цей ефект практично непомітний). Існують моделі, у яких межа частот значно ширше — проте це є свого роду «побічним ефектом» високоякісної акустики і ніякого значення, крім рекламного, не має.

Зазначимо також, що сам по собі широкий діапазон частот не гарантує якісного звуку — багато залежить від інших параметрів проєктора.

Наявність бездротового сабвуфера в конструкції звукового проєктора.

Будь сабвуфер покращує звучання низьких частот, забезпечуючи насичений бас. Перевагою бездротового «саба» є можливість встановити його практично в будь-якій точці приміщення без клопоту з прокладкою дротів — це полегшує налаштування звуку під конкретні умови. Крім того, такі сабвуфери можуть мати досить солідний розмір динаміка — 200 мм і більше (детальніше див. нижче). Правда, варто враховувати, що бездротова акустика вимагає власного джерела живлення і помітно позначається на вартості проєктора.

Номінальна потужність сабвуфера, передбаченого у конструкції чи комплекті постачання звукового проєктора.

Чим вище потужність – тим голосніше може звучати «саб», тим більше насичені баси він здатний забезпечувати. З іншого боку, зростання потужності неминуче обіцяє збільшенням габаритів та вартості динаміка. Тому занадто потужний сабвуфер настільки ж небажаний, як і занадто слабкий. Детальні рекомендації щодо підбору потужності під розміри та акустичні особливості конкретного приміщення можна знайти у спеціальних джерелах.

Зазначимо, що зовнішній сабвуфер у саундбарах повинен бути потужнішим за саундбар приблизно в два рази, щоб перешкоджати просіданням звуку на максимальній гучності. Наприклад, якщо загальна вихідна потужність акустичної системи становить 300 Вт, то 100 з них має припадати лише на звукову панель, а 200 безпосередньо на сабвуфер.

- USB A. У цьому випадку мається на увазі роз'єм USB, що дозволяє підключати до проектора зовнішні накопичувачі («флешки», жорсткі диски) та відтворювати з них контент безпосередньо. При цьому моделі з відеовиходами (див. нижче) часто можуть працювати як медіацентр, виводячи відеосигнал на телевізор або інший зовнішній екран.

- USB З. У саундбарах використовується для передачі цифрового звуку з мінімальними втратами якості, замінюючи традиційні AUX та оптичні роз'єми. На відмінність від аналогових підключень, USB-З передає звук без спотворень і може підтримувати високу роздільну здатність аудіопотоку, включаючи формати Hi-Res. Він також дозволяє одночасно передавати звук та живлення, що спрощує підключення до пристроїв. Однак більшою мірою даний порт є актуальним для портативних пристроїв, відповідно головне призначення - це підключення саундбару до ноутбука.

- Mini-Jack (3.5 мм). Сам по собі роз'єм 3.5 мм може використовуватись у різних видах інтерфейсів; у цьому випадку мається на увазі лінійний аудіовхід з гніздом під mini-Jack. Такій вхід використовується переважно для підключення до звукового проектора портативної аудіотехніки (плеєрів, смартфонів).

- RCA. Технічно RCA (у просторіччі "тюльпан") - це тип роз'єму, який може застосовуватися в різних інтерфейсах. Однак терміном "вхід RCA" прийня...то позначати лише лінійні входи для підключення аналогового сигналу у форматі стерео. Зазначимо, що такий вхід і двох гнізд під кабелі RCA, т.к. по одному кабелю може передаватися лише один канал звуку.

- Оптичний. Роз'єм для підключення цифрового аудіосигналу через оптоволоконний кабель TOSLINK. Цей інтерфейс дозволяє передавати багатоканальний звук і практично несприйнятливий до електричних перешкод; його недоліком є крихкість кабелю.

- Коаксіальний S/P-DIF. Роз'єм для підключення цифрового аудіосигналу через електричний кабель з RCA роз'ємом (не плутати з лінійним RCA, описаним вище). Схожий з описаним вище оптичним входом, зокрема, можливістю передачі багатоканального звуку через один роз'єм. У той же час коаксіальний кабель, з одного боку, не такий делікатний, а з іншого - чутливий до електричних перешкод (тому для такого підключення бажано використовувати спеціальний екранований дріт).

- Композитний. В даному випадку мається на увазі не повноформатний композитний інтерфейс з трьох роз'ємів, що дозволяє передавати аудіо та відеосигнал, а лише один роз'єм для роботи з відео. Оскільки звукові проектори зображення не відтворюються, композитний вхід застосовується для передачі відеосигналу через проектор на інший пристрій, такий як телевізор. Композитний відеоінтерфейс не дозволяє працювати з HD та не відрізняється високою якістю; з іншого боку, він широко поширений і може використовуватися навіть для роботи із відверто застарілою відеотехнікою. Зазвичай цей вхід використовує роз'єм RCA («тюльпан») жовтого кольори.

- Компонентний. Вхід, призначений для прийому аналогового відеосигналу для подальшої передачі на інший пристрій - телевізор, відеопроектор тощо. Дане з'єднання зазвичай використовує три роз'єми RCA, по кожному з яких передається свій компонент відеосигналу (звідси і назва). Завдяки цьому компонентний інтерфейс відрізняється гарною пропускною здатністю та якістю картинки, він дозволяє працювати з HD та вважається найбільш просунутим сучасним стандартом аналогового відео.

- Вхід керування ІЧ. Роз'єм для підключення зовнішнього інфрачервоного приймача дистанційного керування. При правильному розміщенні такий приймач дасть змогу використовувати пульт дистанційного керування навіть у тих місцях, звідки сигнал з пульта не може дістати до основного (вбудованого) датчика - наприклад, в іншій кімнаті. Зазначимо, що роль приймача може грати не тільки спеціалізований пристрій, але й інший компонент аудіосистеми, наприклад, підсилювач з виходом керування ІЧ.

Кількість HDMI входів в конструкції звукового проєктора.

HDMI є найбільш популярним сучасним інтерфейсом для роботи з HD-контентом, він дозволяє передавати по одному кабелю відео високої роздільної здатності одночасно з багатоканальним звуком. Наявність декількох входів дозволяє тримати кілька джерел сигналу одночасно підключеними до проєктора і вибирати джерело з пульта, не борсатися з перепідключенням дротів.

— На сабвуфер. Спеціалізований вихід для підключення зовнішнього сабвуфера. Зазвичай являє собою лінійний вихід, на який подаються тільки баси — це позбавляє від необхідності використовувати зовнішні частотні фільтри. Такий роз'єм розрахований на підключення активного «саба» — пасивному знадобиться власний підсилювач. Зазначимо, що цей вихід може передбачатися у моделях, оснащених власним сабвуфером (див. вище) — на випадок, якщо можливостей цього сабвуфера виявиться недостатньо.

— RCA. Незважаючи на те, що роз'єми RCA використовуються в різних інтерфейсах, термін «вихід RCA» прийнято використовувати тільки для лінійного виходу з такими роз'ємами. Такий вихід використовується для передачі аналогового сигналу на зовнішній пристрій; зазвичай він використовує формат стерео і складається з двох гнізд RCA (по одному на кожен канал). У звукових проєкторах лінійний вихід може стати в нагоді, наприклад, для підключення додаткової акустики.

— Композитний. У цьому разі мається на увазі не повноформатний композитний інтерфейс з трьох роз'ємів, що дозволяє передавати аудіо і відео, а тільки один роз'єм для роботи з відео. Такий вихід використовується для підключення звукового проєктора до телевізора та роботи в ролі медіацентру. Композитний відеоінтерфейс не дозволяє працювати з HD і не відрізняється високою якістю; з іншого боку, він широко поширений і може використовуватися навіть для роботи з відверто застарілою відеотехнікою (...наприклад, кінескопними TV). Зазвичай цей вхід використовує роз'єм RCA («тюльпан») жовтого кольору.

— Компонентний. Вихід, який використовується для передачі аналогового відеосигналу на зовнішній екран. Використовує три кабелі (зазвичай зі штекерами RCA), по кожному з яких передається свій компонент відеосигналу (звідси і назва). Завдяки цьому компонентний інтерфейс відрізняється хорошою пропускною здатністю і якістю картинки, він дозволяє працювати з HD і вважається найбільш "прогресивним" сучасним стандартом аналогового відео.

— Вихід управління ІК. Вихід, що дозволяє використовувати звуковий проєктор в ролі зовнішнього ІЧ-приймача для інших пристроїв (наприклад, підсилювача або аудіоресивера). Через такий вихід звуковий проєктор може передавати на підключену техніку прийняті команди з пульта управління. Це дозволяє встановити зовнішнє пристрій в будь-якому місці, навіть поза зоною дії пульта. Крім того, така можливість особливо корисна для деяких поличних моделей (див. «Тип установки»), які при установці можуть закривати ІЧ-приймач телевізора. Правда, варто враховувати, що техніка різних виробників може бути несумісна з роз'ємам управління.