Порівняння Sony HT-X8500 vs Denon DHT-S216

Підтримка проєктором функції віртуального об'ємного звучання.

Сенс цієї функції полягає в тому, що за рахунок особливих налаштувань звуку та відображення звукових променів від стін приміщення слухач чує більше каналів, ніж реально є в проекторі (див. «Формат звуку»). Наприклад, система 3.1 з віртуальним об'ємним звучанням може видавати звук, схожий на об'ємний 5.1. Це дає змогу досягти ефекту «занурення» у звук, не збільшуючи кількість каналів та вартість проєктора. З іншого боку, достовірність такого звучання зазвичай помітно гірша, ніж у реального об'ємного звуку, а загальна якість сильно залежить від особливостей конкретного приміщення.

Зазначимо, що функція віртуального об'ємного звуку вказується для систем формату 2.0, 2.1, 3.0, 3.1. У просунутих багатоканальних системах апріорі є додаткові канали для відтворення об'ємного звуку.

Загальна номінальна потужність динаміків звукового проєктора (включаючи сабвуфер — за його наявності).

Цей параметр часто використовують для оцінки загальної гучності звучання пристрою, проте це не зовсім вірно. Річ у тім, що фактична гучність звучання визначається переважно потужністю основних динаміків звукового проєктора, а загальна потужність є сумою цієї потужності і потужності сабвуфера. Тому моделі з однаковою номінальною потужністю можуть помітно відрізнятися за фактичною гучності: наприклад, комплект з 150-ватного саундбара з 50-ватним «сабом» буде більш гучним, ніж поєднання 100-ватного проєктора з сабвуфером тієї ж потужності, хоча в обох випадках номінальна потужність буде рівна 200 Вт.

Підводячи підсумок, можна сказати, що оцінювати гучність за номінальної потужності можна лише в тому випадку, якщо звуковий проєктор не оснащений сабвуфером — в таких моделях номінальна потужність дорівнює потужності основних динаміків. В інших випадках варто орієнтуватися на прямо заявлені характеристики потужність саундбара і потужність сабвуфера (про те й інше див. нижче).

Діапазон звукових частот, підтримуваний динаміками проєктора.

При оцінці даного параметра варто пам'ятати, що діапазон чутності людського вуха становить близько 16 – 22 000 Гц (і звужується з віком). Якщо частотний діапазон проєктора вужче — це може призвести до «обрізання» низьких або високих частот (однак при невеликому звуженні цей ефект практично непомітний). Існують моделі, у яких межа частот значно ширше — проте це є свого роду «побічним ефектом» високоякісної акустики і ніякого значення, крім рекламного, не має.

Зазначимо також, що сам по собі широкий діапазон частот не гарантує якісного звуку — багато залежить від інших параметрів проєктора.

Діаметр динаміка у сабвуфері, що використовується звуковим проєктором.

Вважається, що чим більший динамік — тим голосніше «саб» і тим глибше і насиченіше звучання він може забезпечити. Моделі розміром до 200 мм належать до початкового рівня; саме такий розмір зазвичай мають вбудовані сабвуфери (див. вище). А ось в окремостоячих басових колонках можуть застосовуватися більші динаміки, аж до 254 мм (10").

Декодер загалом можна описати як стандарт, у якому записаний цифровий звук (нерідко багатоканальний). Для нормального відтворення звуку необхідно, щоб відповідний декодер підтримувався пристроєм. Першими ластівками багатоканального декодування були Dolby Digital та DTS, поступово покращуючись та приносячи нові фішки. Заключною стадією на 2020 рік стали декодери Dolby Atmos та DTS X.

- Dolby Atmos. Декодер, який використовує не жорсткий розподіл звуку каналами, а обробку аудіооб'єктів, завдяки чому може застосовуватися практично з будь-яким числом каналів на відтворювальній системі — звук буде розділений між каналами з таким розрахунком, щоб кожен аудіооб'єкт був чутний максимально близько до місця, що покладається для нього. При використанні Dolby Atmos дуже бажаним вважається наявність стельових колонок (або динаміків, спрямованих у стелю). Втім, у крайньому випадку можна обійтися без них.

- DTS X. Аналог описаного вище Dolby Atmos, коли звук розподіляється не окремими каналами, а через аудіооб'єкти. У цифровому сигналі міститься інформація про те, де (за задумом режисера) повинен знаходитися об'єкт, що чує користувач і як він повинен переміщатися, а процесор відтворюючого пристрою обробляє цю інформацію і визначає, яким саме чином потрібно розподілити звук по наявних каналах, щоб домогтися необхідної локалізації. Завдяки цьому DTS X не прив'язаний до конкретної кількості звуков...их каналів - їх може бути скільки завгодно, система автоматично розділить звук по них, вимагаючи потрібного звучання. Також відзначимо, що цей декодер дає змогу окремо регулювати гучність діалогів. Окремим різновидом DTS X є декодер DTS Virtual:X для забезпечення об'ємного звуку без використання саундбару додаткових колонок, спрямованих вгору. Для досягнення бажаного ефекту DTS Virtual:X може покладатися лише два канали та окремий сабвуфер.

- IMAX Enhanced. Знак відповідності IMAX Enhanced присвоюється обладнанню, яке відповідає вимогам сертифікації аудіопристроїв від компанії IMAX Corporation. У поєднанні зі звуковою технологією DTS забезпечується фірмове звучання "як у IMAX-кінотеатрах" у себе вдома. Найбільш точне відтворення такого аудіо можливе у системах з великою кількістю каналів (від 5.1 і більше). Зазначимо, що для ефекту повного занурення сертифікація IMAX Enhanced має поширюватись і на відеообладнання для відтворення контенту (телевізор, проектор тощо).

— USB-A. У цьому разі мається на увазі роз'єм USB, що дозволяє підключати до проєктора зовнішні накопичувачі (флешки, жорсткі диски) і відтворювати з них контент безпосередньо. При цьому моделі з відеовиходами (див. нижче) часто можуть працювати в ролі медіацентру, виводячи відео на телевізор або інший зовнішній екран.

— mini-Jack (3.5 мм). Сам по собі роз'єм 3.5 мм може використовуватися в різних видах інтерфейсів; у даному ж випадку мається на увазі лінійний аудіовхід з гніздом під mini-Jack. Такий вхід переважно використовується для підключення до звукового проєктора портативної аудіотехніки (плеєрів, смартфонів).

— RCA. Технічно RCA (в просторіччі «тюльпан») — це тип роз'єму, який може застосовуватися в різних інтерфейсах. Однак терміном «вхід RCA» прийнято позначати тільки лінійні входи для підключення аналогового сигналу у форматі стерео. Зазначимо, що такий вхід складається з двох гнізд під кабель RCA, оскільки по одному кабелю може передаватися тільки один канал звуку.

— Оптичний. Роз'єм для підключення цифрового аудіосигналу через оптоволоконний кабель TOSLINK. Даний інтерфейс дозволяє передавати багатоканальний звук і практично несприйнятливий до електричних перешкод; його недоліком є крихкість кабелю.

— Коаксіальний S/P-DIF. Роз'єм для підключ...ення цифрового аудіосигналу через електричний кабель з роз'ємом RCA (не плутати з лінійним RCA, описаним вище). Схожий з описаним вище оптичним входом, зокрема, можливістю передачі багатоканального звуку через один роз'єм. Водночас коаксіальний кабель, з одного боку, не так делікатний, а з іншого — чутливий до електричних перешкод (тому для такого підключення бажано використовувати спеціальний екранований дріт).

— Композитний. У цьому разі мається на увазі не повноформатний композитний інтерфейс з трьох роз'ємів, що дозволяє передавати аудіо і відео, а тільки один роз'єм для роботи з відео. А оскільки звукові проєктори зображення не відтворюють, композитний вхід застосовується для передачі відеосигналу через проєктор на інший пристрій, таке як телевізор. Композитний відеоінтерфейс не дозволяє працювати з HD і не відрізняється високою якістю; з іншого боку, він широко поширений і може використовуватися навіть для роботи з відверто застарілою відеотехнікою. Зазвичай цей вхід використовує роз'єм RCA («тюльпан») жовтого кольору.

— Компонентний. Вхід, призначений для прийому аналогового відеосигналу для подальшої передачі на інший пристрій — телевізор, відеопроєктор і т. ін. Дане з'єднання зазвичай використовують три роз'єму RCA, по кожному з яких передається свій компонент відеосигналу (звідси і назва). Завдяки цьому компонентний інтерфейс відрізняється хорошою пропускною здатністю і якістю картинки, він дозволяє працювати з HD і вважається найбільш "прогресивним" сучасним стандартом аналогового відео.

— Вхід управління ІК. Роз'єм для підключення зовнішнього інфрачервоного приймача дистанційного керування. При правильному розміщенні такий приймач дасть змогу використовувати пульт ДК навіть у тих місцях, звідки сигнал з пульта не може дістати до основного (вбудованого) датчика — наприклад, в іншій кімнаті. Зазначимо, що роль приймача може грати не тільки спеціалізований пристрій, але і інший компонент системи — наприклад, підсилювач з виходом управління ІК.

— На сабвуфер. Спеціалізований вихід для підключення зовнішнього сабвуфера. Зазвичай являє собою лінійний вихід, на який подаються тільки баси — це позбавляє від необхідності використовувати зовнішні частотні фільтри. Такий роз'єм розрахований на підключення активного «саба» — пасивному знадобиться власний підсилювач. Зазначимо, що цей вихід може передбачатися у моделях, оснащених власним сабвуфером (див. вище) — на випадок, якщо можливостей цього сабвуфера виявиться недостатньо.

— RCA. Незважаючи на те, що роз'єми RCA використовуються в різних інтерфейсах, термін «вихід RCA» прийнято використовувати тільки для лінійного виходу з такими роз'ємами. Такий вихід використовується для передачі аналогового сигналу на зовнішній пристрій; зазвичай він використовує формат стерео і складається з двох гнізд RCA (по одному на кожен канал). У звукових проєкторах лінійний вихід може стати в нагоді, наприклад, для підключення додаткової акустики.

— Композитний. У цьому разі мається на увазі не повноформатний композитний інтерфейс з трьох роз'ємів, що дозволяє передавати аудіо і відео, а тільки один роз'єм для роботи з відео. Такий вихід використовується для підключення звукового проєктора до телевізора та роботи в ролі медіацентру. Композитний відеоінтерфейс не дозволяє працювати з HD і не відрізняється високою якістю; з іншого боку, він широко поширений і може використовуватися навіть для роботи з відверто застарілою відеотехнікою (...наприклад, кінескопними TV). Зазвичай цей вхід використовує роз'єм RCA («тюльпан») жовтого кольору.

— Компонентний. Вихід, який використовується для передачі аналогового відеосигналу на зовнішній екран. Використовує три кабелі (зазвичай зі штекерами RCA), по кожному з яких передається свій компонент відеосигналу (звідси і назва). Завдяки цьому компонентний інтерфейс відрізняється хорошою пропускною здатністю і якістю картинки, він дозволяє працювати з HD і вважається найбільш "прогресивним" сучасним стандартом аналогового відео.

— Вихід управління ІК. Вихід, що дозволяє використовувати звуковий проєктор в ролі зовнішнього ІЧ-приймача для інших пристроїв (наприклад, підсилювача або аудіоресивера). Через такий вихід звуковий проєктор може передавати на підключену техніку прийняті команди з пульта управління. Це дозволяє встановити зовнішнє пристрій в будь-якому місці, навіть поза зоною дії пульта. Крім того, така можливість особливо корисна для деяких поличних моделей (див. «Тип установки»), які при установці можуть закривати ІЧ-приймач телевізора. Правда, варто враховувати, що техніка різних виробників може бути несумісна з роз'ємам управління.

Версія інтерфейсу HDMI, підтримувана саундбаром.

Про інтерфейсі докладніше див. вище (HDMI-вхід, HDMI-вихід»), а його версії різняться, насамперед, по пропускній здатності. Ось варіанти, актуальні в наш час:

— v 1.4. Найраніша з широко поширених версій, має, тим не менш, цілком гідні можливості: зокрема, підтримує відео 4096х2160 на 24 к/с, а в Full HD частота кадрів може досягати 120 к/с, що дозволяє працювати з 3D. Має дві модифікації — v.1.4 a і v.1.4 b — відрізняються від оригіналу переважно дещо розширеними можливостями по роботі з тривимірним контентом.

— v 2.0. Версія, представлена ще в 2013 році. Збільшена пропускна здатність дозволила забезпечити підтримку 4K-відео з частотою кадрів до 60 к/с, а також до 32 каналів аудіо і до 4 потоків аудіо одночасно. Ця версія також має два розширення: в оновленні v.2.0 a була додана підтримка HDR, в v.2.0 b ця функція була покращена і розширена.

— v 2.1. Оновлення стандарту HDMI, випущене в 2017 році. З основних нововведень — додана підтримка 8K і 10K відео на швидкості до 120 к/с, поліпшені можливості роботи з HDR. Правда, варто врахувати, що всі ці можливості доступні тільки при використанні спеціальних кабелів HDMI Ultra High Speed.

Загальна кількість динаміків, встановлених у корпусі звукового проєктора (зовнішній сабвуфер у цьому підрахунку не враховується).

При тому ж форматі звуку (див. вище) більша кількість динаміків, як правило, забезпечує більшу достовірність і точнішу локалізацію окремих джерел звуку. Особливо це актуально для моделей із функцією віртуального об'ємного звучання.