Порівняння FIFINE AmpliGame AM8 vs HyperX QuadCast S

— Динамічний. «Звичайні», або котушкові, динамічні мікрофони використовують систему з діафрагми (мембрани) і котушки, яка поміщена в магнітне поле. Від звукових коливань мембрана, а з нею і котушка, приходять в рух, і в котушці виробляється електричний сигнал. Подібні моделі відносно недорогі, міцні й надійні, до того ж непогано справляються навіть з дуже гучними і різкими звуками; крім того, вони компактніші й легше іншого типу динамічних мікрофонів — стрічкових (див. нижче). Їх головним недоліком є слабка ефективність на високих частотах.

— Динамічний (стрічковий). Різновид описаних вище динамічних мікрофонів, в яких мембрана сполучена не з котушкою, а з тонкою (в кілька мікрон) металевою стрічкою, звідси і назва. Історично це перший тип мікрофонів з динамічним принципом роботи, однак внаслідок ряду недоліків він поступово втратив широку популярність, поступившись місцем котушковим варіантам. Такими недоліками є насамперед великі розміри і маса, складність і дорожнеча у виробництві, а також дуже малий вихідний опір, що ускладнює роботу з підсилювачами. Водночас для стрічкових моделей характерна надзвичайно висока точність звукопередачі по всьому діапазону частот, що дозволяє використовувати їх в студіях звукозапису, на висококласних концертах і т. ін. Більшість сучасних моделей даного типу належить до професійних моделей, зокрема, студійних (див. «Призначення»).

— Конденсаторни...й. Назва даного типу обумовлено тим, що мікрофон фактично являє собою конденсатор, в якому роль однієї з обкладок грає чутлива мембрана (зазвичай виконана з металізованого полімеру). За рахунок вібрації мембрани (під дією звукових коливань) змінюється відстань між обкладками і, відповідно, ємність конденсатора — ці коливання ємності і забезпечують електричний сигнал. Конденсаторні мікрофони мають рівномірну звукопередачу по всьому діапазону частот, з мінімумом спотворень, завдяки чому дана технологія знайшла широке застосування в професійній аудіотехніці. Варто враховувати, що для роботи такого пристрою необхідне додаткове живлення — т. зв. «фантомне» (стандартна напруга — 48 В). Однак це не можна назвати однозначним недоліком, оскільки підсилювачі, ресивери та інша висококласна техніка часто робиться з урахуванням цієї вимоги. А ось з явних недоліків можна назвати високу ціну, чутливість до ударів і суворі вимоги до температури і вологості; останнє робить конденсаторні мікрофони слабо придатними до застосування на відкритому повітрі.

— Конденсаторний (ламповий). Специфічний різновид описаних вище конденсаторних мікрофонів. Використовують той самий принцип звуковидобування (з усіма перевагами і недоліками), однак підсилювальний елемент в подібних моделях, згідно з назвою, побудований на електронних лампах. Технічно такий підсилювач вносить в сигнал більше спотворень, ніж транзисторний, однак ці спотворення надають звучанню характерного забарвлення, приємного для багатьох слухачів. Простіше кажучи, виходить той самий горезвісний «теплий ламповий звук»; при цьому досягнення такого ефекту за допомогою мікрофона обходиться дешевше, ніж за рахунок лампового підсилювача, та й з низки технічних причин цей варіант нерідко виявляється оптимальним. Практично всі лампові мікрофони мають студійне призначення (див. вище). Головний їхній недолік — висока ціна (в кілька разів більше, ніж у «звичайних» конденсаторних аналогів). Крім того, такі моделі мають свої особливості живлення; для постачання енергією в комплекті зазвичай поставляється спеціальний адаптер, який також відповідає за управління додатковими функціями на зразок зміни діаграми спрямованості.

— Електретний. За конструкцією подібні мікрофони схожі з описаними вище конденсаторними, однак їхня конструкція включає пластину з т. зв. електрети — речовини з особливими електричними властивостями. Це дає низку переваг: електретні мікрофони можуть без особливих труднощів використовуватися на відкритому повітрі, їх можна зробити більш компактними, та й у виробництві такі моделі дешевші; при цьому якість звукопередачі може бути цілком подібним до конденсатних. Як наслідок, ця технологія зустрічається в найрізніших моделях — від мініатюрних петличних і найпростіших комп'ютерних до студійних (див. «Призначення»). Зазначимо також, що електретні мікрофони також вимагають зовнішнього живлення, однак не завжди це фантомні 48 В — для деяких різновидів досить невеликої кількості енергії, яке може забезпечити компактний акумулятор або живлення через кабель 3.5 мм mini-Jack.

Спрямованість описує здатність мікрофона вловлювати звуки, що йдуть з різних напрямків, точніше — залежність чутливості від напрямку, з якого надходить звук.

— Односпрямований. Як випливає з назви, подібні мікрофони здатні вловлювати звук, що виходить тільки з одного боку. Зазначимо, що сама по собі зона охоплення може бути досить широкою, однак вона в будь-якому разі розташовується «попереду» від мікрофона. Односпрямовані моделі дуже зручні для сприйняття звуку з одного джерела, з максимальним відсіканням оточуючих перешкод.

— Двонаправлений. Під цим терміном у нашому випадку мається на увазі два різновиди мікрофонів. Перший варіант — класичні двонаправлені моделі, розраховані на можливість нормального сприйняття звуку з двох протилежних сторін — грубо кажучи, «попереду» і «ззаду»; при цьому з боків утворюються мертві зони, звідки звук практично не сприймається. Такий формат роботи може знадобитися, наприклад, для трансляції діалогу в студії радіостанції, або за одночасного запису двох голосів на один мікрофон. Другий різновид —мікрофони з парою капсулів, направлених під кутом один до одного (переважно перпендикулярно); подібна конструкція застосовується в моделях з функцією стереозапису.

— Всеспрямований. Також дану різновид називають «ненаправленою», що також певною мірою характеризує її особливості. Подібні мікрофони не мають чітко в...ираженої спрямованості — вони в повну чутливість сприймають звук, що надходить з будь-якого напрямку. Як приклад ситуації, де може знадобитися такий формат, можна привести запис обговорення за круглим столом.

Відзначимо, що, хоча більшість мікрофонів працює тільки в одному форматі спрямованості, деякі моделі підтримують кілька варіантів, з можливістю перемикання між ними за бажанням користувача (див. «Функції/можливості»). Способи такого перемикання можуть бути різними: в одних моделях досить зрушити перемикач, в інших потрібно міняти капсуль.

Діапазон звукових частот, нормально сприймаються і оброблюваних мікрофоном.

Чим ширше цей діапазон, тим повніше сигнал, тим менше ймовірності, що занадто високі або низькі частоти будуть втрачені через недосконалості мікрофона. Однак у цьому випадку варто враховувати деякі нюанси. Перш за все: сам по собі великий діапазон частот ще не гарантує високої якості звуку — багато також залежить від типу мікрофона (див. вище) і його амплітудно-частотної характеристики, не кажучи вже про інших компонентів аудіосистеми. Крім того, велика ширина теж не завжди реально необхідна. Наприклад, для нормальної передачі людської мови достатнім вважається діапазон 500 Гц – 2 кГц, що вже набагато загального діапазону, яке сприймається людським вухом. Цей загальний діапазон, зі свого боку, складає в середньому від 16 Гц до 22 кГц, і до того ж звужується з віком. Не варто забувати і про особливості апаратури, до якої підключений мікрофон: навряд чи варто спеціально шукати модель з великим діапазоном, якщо, наприклад, підсилювач, до якого її планується підключати, сильно «обрізає» частоти зверху і/або знизу.

Чутливість описує потужність сигналу на виході мікрофона при обробці ним певної гучності звуку. В даному випадку під чутливістю мається на увазі співвідношення напруги на виході до звукового тиску на мембрану, виражене в децибелах. Чим більше це число, тим вище чутливість. Зазначимо, що зазвичай, величини в децибелах — від'ємні, тому можна сказати так: чим ближче число до нуля, тим чутливіше мікрофон. Наприклад, модель на -38 дБ за цим параметром перевершує модель на -54 дБ.

Варто враховувати, що сама по собі висока чутливість не означає високої якості звукопередачі — вона лише дозволяє пристрою «чути» більш слабкий звук. І навпаки, низька чутливість не є однозначною ознакою поганого мікрофона. Вибір же за цим параметром залежить від особливостей застосування: чутливе пристрій стане в нагоді для роботи з неголосними звуками і в тих випадках, коли необхідно вловити найдрібніші нюанси того, що відбувається, а «слабкий» мікрофон зручний при високій гучності звуку або при необхідності фільтрувати слабкі сторонні шуми. Зустрічаються моделі з регулювання чутливості (а для моделей з виходом на навушники може бути передбачена регулювання гучності навушників).

Параметр, що описує співвідношення між рівнем корисного сигналу і рівнем шумів, що видаються мікрофоном. Зазначимо, що фактичне співвідношення сигнал/шум змінюється залежно від звукового тиску, який сприймається мікрофоном. Тому в характеристиках прийнято вказувати варіант для стандартної ситуації — при звуковому тиску в 94 дБ. Це дозволяє порівнювати між собою різні моделі.

Загалом даний показник досить наочно характеризує якість роботи тієї чи іншої моделі, оскільки він враховує практично всі значущі сторонні шуми, що виникають під час роботи. Чим більше це співвідношення, тим чистішою виходить звук, тим менше в ньому спотворень. Значення в 64 – 66 дБ вважаються цілком пристойними, а висококласні мікрофони забезпечують показники в 72 дБ і вище.

— Бездротове підключення. Дана особливість вказується для т. зв. радіомікрофонів — моделей, в яких сигнал передається бездротовим способом. Зазначимо, що комплект радіомікрофона зазвичай передбачає наявність приймача, який підключається до підсилювача (або іншого пристрою для обробки звуку) класичним провідним способом (див. «Роз'єми підключення»). Однак сам мікрофон з'єднується з приймачем по радіоканалу.

— Стереозапись. Можливість застосування мікрофона для запису звуку у форматі стерео. Такий формат передбачає наявність двох каналів, і для кожного з них звук повинен фіксуватися окремо; а ось технічне забезпечення подібної запису в різних випадках може відрізнятися. Найбільш популярний варіант — двонаправлені мікрофони. Однак крім цього, в цю категорію включені парні комплекти, для яких прямо заявлена функція стереозапису.

— ФНЧ (Roll-off). Наявність фільтра низьких частот в конструкції мікрофона (Roll-off — альтернативне назва цієї функції). Ця особливість дозволяє знизити рівень низьких частот в сигналі, що видаються мікрофоном. Така необхідність може бути обумовлена двома моментами. По-перше, багато сторонні шуми — звук вітру, стуки по корпусу пристрою, навколишній фон і т. ін. — представлені саме в низьких частотах; придушивши цей діапазон, можна помітно знизити рівень сторонніх звуків, «чутних через мікрофон. По-друге, ФНЧ корисний для...роботи з т. зв. «ефектом наближення». Цей ефект полягає в тому, що при наближенні до джерела звуку багато моделей схильні підвищувати гучність звучання НЧ, а при віддаленні — навпаки, провалювати «баси». Включаючи Roll-off, при наближенні до джерела звуку і відключаючи — при видаленні, можна певною мірою згладити цей ефект. З низки технічних причин ця функція застосовується в основному в конденсаторних і електретних мікрофонах (див. «Тип»). Відзначимо, що в прогресивних моделях ФНЧ може робитися настроюється і доповнюватися допоміжним фільтром наднизьких частот.

— Атенюатор. Наявність в конструкції мікрофона аттенюатора — пристрої, поступово послабляє рівень сигналу на виході (свого роду противагу підсилювача). Ця функція стане в нагоді під час роботи з гучним звуком: знизивши рівень сигналу, можна уникнути перевантаження системи.

— Регулювання чутливості. Наявність власного регулятора чутливості в конструкції мікрофона. Дана функція дозволяє настроювати рівень сигналу, не використовуючи регуляторів в інших компонентах аудіосистеми — наприклад для зміни гучності «на льоту»; це дуже зручно, оскільки мікрофон зазвичай знаходиться під рукою, і налаштування можна змінити дуже швидко і без зайвих клопотів.

— Регулювання гучності навушників. Окремий регулятор, призначений для налаштування гучності підключених навушників (див. «Вихід на навушники»). Залежно від моделі може розміщуватися як на самому мікрофоні, так і на приймачі для бездротового підключення. У будь-якому разі ця функція робить підстроювання гучності більш зручною: регулятор знаходиться під рукою і користувачеві не потрібно тягнутися до інших пристроїв або копатися в програмних установках.

— Відключення мікрофону. Наявність в конструкції мікрофона власного вимикача. При деяких варіантах використання нерідкі ситуації, коли мікрофон доводиться постійно включати і відключати. Наприклад, під час концерту кількість виконавців може змінюватися, і незадіяні мікрофони краще відключати; при спілкуванні по Skype через комп'ютер іноді доводиться відволікатися на розмови з оточуючими, які «комп'ютерного» співрозмовника чути нема чого, і т. ін. Зазвичай, відключення звуку мікрофона можливо через налаштування або панель керування пристрою, до якого він підключений; однак скористатися власним вимикачем зазвичай простіше і швидше, особливо якщо вимикати/включати звук доводиться часто.

— Вбудована пам'ять. Наявність у мікрофоні вбудованого сховища даних дозволяє уникнути необхідності використання зовнішніх носіїв інформації для запису звуку. Бортовий накопичувач зустрічається у деяких моделях просунутих «петличок», мікрофонах для відеокамер та диктофонів - тобто. у портативних рішеннях із прицілом на комфортну роботу в польових умовах.

— Перемикання ДН. ДН в даному випадку означає «діаграма спрямованості», однак під даною функцією може матися на увазі перемикання не тільки між варіантами для однонаправленої мікрофона (див. Діаграми спрямованості»), але і між одно-, дво - і всеспрямованим форматом роботи (див. «Спрямованість мікрофона»). Тому конкретні особливості перемикання і доступні варіанти варто уточнювати для кожної моделі окремо.

Види роз'ємів, передбачені в конструкції мікрофона.

Найчастіше у даному пункті йдеться про тип роз'єми, призначеного для підключення самого мікрофона до зовнішньої аудіотехніки. З таких інтерфейсів в наш час найбільшу популярність отримали аналогові XLR (включаючи зменшену версію mini-XLR), Jack 6.35 і mini-Jack 3.5 мм, а також цифрові USB-A, USB-C і Lightning. Також в окремих мікрофонах передбачається власний роз'єм навушників (іноді MicroDot). Ось більш детальний опис кожного варіанта:

— XLR. Характерний цілий роз'єм досить великого розміру, зазвичай з зовнішнім кожухом. У мікрофонах найчастіше зустрічаються штекери XLR на 3 контакти, один такий штекер дає змогу передавати один канал звуку; можливі й інші варіанти — наприклад, 4 або навіть 5-контактний роз'єм в моделі з підтримкою стереозапису (див. «Функції і можливості»). В будь-якому разі, головна перевага XLR полягає у можливості роботи з балансним підключенням. При такому підключенні велика частина перешкод, що наводяться на кабель, гаситься «сама по собі», без необхідності застосування додаткових фільтрів; це дає можливість застосовувати досить довгі дроти без шкоди д...ля якості звуку. Крім того, роз'єми XLR забезпечують щільне з'єднання, що ще більше підвищує стійкість до перешкод; а для додаткової надійності гнізда і штекери цього типу нерідко оснащуються замками. Головний недолік XLR — великі розміри; тому основною сферою його застосування залишаються професійні моделі, де згадані переваги значно переважують недоліки.

— mini-XLR. Зменшений різновид інтерфейсу XLR, описаного вище; має ті ж технічні особливості і відрізняється лише більш мініатюрними розмірами. Останнє робить mini-XLR більш зручним для техніки, в якій важлива компактність. Водночас подібні роз'єми поки не мають офіційної стандартизації, а тому зустрічаються досить рідко.

— mini-Jack 3.5 мм. Один з найпопулярніших сучасних аудіороз'ємів. В мікрофонах, втім, він зустрічається значно рідше того ж XLR — в основному в компактних моделях, а також рішеннях початкового і недорогого середнього рівня. Це пов'язано з тим, що mini-Jack має невеликі розміри, однак помітно поступається XLR за якістю і надійністю з'єднання, через що слабо підходить для професійних задач. Також варто враховувати, що в сучасних мікрофонах можна зустріти різні версії роз'єми 3.5 мм:

• mini-Jack 3.5 мм TS. Двоконтактний роз'єм, що дає змогу передавати лише 1 канал звуку (моно). Зустрічається в досить прогресивних мікрофонах, а гнізда 3.5 мм формату використовуються в основному в аудіотехніці відповідного рівня і спеціалізованих пристроях (на зразок передавачів для петличних мікрофонів).
• mini-Jack 3.5 мм TRS. Трьохконтактний, найпоширеніший різновид роз'єми mini-jack. Технічно може використовуватися для балансного підключення одного звукового каналу (див. «XLR» вище), однак на практиці частіше застосовується або з міркувань сумісності (щоб мікрофон міг нормально працювати з трьох - і чотирьохконтактними гніздами на ноутбуках, мобільних телефонах тощо), або для передачі стереосигналу (в моделях з відповідним функціоналом — див. «Функції і можливості»).
• mini-Jack 3.5 мм TRRS. Чотирьохконтактний штекер mini-Jack. Використовується переважно у моделях для смартфонів/планшетів, відеокамер та іншої техніки — така техніка часто оснащується гніздами саме на 4 роз'єми, і для оптимальної сумісності таке ж число контактів передбачається і на мікрофоні. Через подібний інтерфейс можлива передача стереозвуку, однак ця можливість не обов'язково підтримується.

В ідеалі мікрофон з mini-jack потрібно підключати до роз'єми, що має таке ж число контактів — в іншому випадку нормальна працездатність не гарантується (хоча можливі і винятки).

— Jack (6.35 мм). Повнорозмірний роз'єм типу Jack; має майже вдвічі більший діаметр, ніж описаний вище 3.5 мм mini-Jack. Слабо підходить для портативної техніки, зате забезпечує досить щільне і надійне з'єднання — хоча і дещо поступається XLR за цим параметром; також може застосовуватися для балансного підключення (див. «XLR»), але у такому форматі використовується порівняно рідко. Зазначимо, що в деяких мікрофонах інтерфейс 6.35 мм передбачається не у вигляді повноцінного штекера, а у вигляді перехідника для встановленого на дроті 3.5 мм mini-jack. Роз'єм Jack також може мати різне число контактів, однак у цьому плані він не такий різноманітний, як mini-jack: найбільшого поширення отримали класичні 3 контакти (TRS), а формат на 4 контакти (TRRS) практично не зустрічається.

— TA4F. Спеціалізований роз'єм, застосовуваний в аудіотехніці, причому переважно саме в мікрофонах. Також під цим терміном може матися на увазі роз'єм аналогічної конструкції TA3F (c 3 контактами).
TA4F має досить невеликі розміри, що робить його зручним для компактних мікрофонів головного і петличного типу. А завдяки наявності 4 контактів через нього ж можна підключати ще й фантомне живлення для конденсаторних мікрофонів (втім, цим типом мікрофонів використання TA4F не обмежується). Зазначимо, що цей роз'єм вважається професійним і зустрічається в основному в техніці відповідного рівня.

— USB. Інтерфейс USB застосовується в основному в комп'ютерній техніці — для підключення різних периферійних пристроїв. Водночас серед моделей для ПК і ноутбуків (див. «Призначення») даний варіант зустрічається набагато рідше, ніж описаний вище mini-Jack 3.5 мм, а більшість мікрофонів з USB належать до студійних. Це обумовлено тим, що сигнал через USB передається в цифровому форматі, що дуже зручно при запису на комп'ютер з метою подальшого оброблення і зведення (а ось при голосовому зв'язку зручніше використовувати звичайний мікрофонний вхід). Втім, є й інші типи мікрофонів з даним інтерфейсом.

— Lightning. Фірмовий роз'єм, який застосовується виключно в портативних пристроях компанії Apple — смартфонах iPhone, планшетах iPad і плеєрах iPod touch. Відповідно, даний варіант підключення зустрічається виключно в мікрофонах для смартфонів Apple, причому спеціально створених для зазначеної техніки.

— microDot. Балансний роз'єм для коаксіального підключення до музичних інструментів і іншого акустичного/звукового обладнання. Для роз'єма microDot характерна наявність різьблення, що забезпечує високу надійність з'єднання. Підключення microDot зазвичай зустрічається в компактних мікрофонах з кріпленням на музичний інструмент.

— Фірмовий роз'єм. У цю категорію включені всі інтерфейси, що не належать до описаних вище. Це можуть бути не тільки власні роз'єми, що застосовуються певною компанією, але і деякі стандартні типи підключення, які не отримали широкого поширення і зустрічаються в спеціалізованій техніці. Однак у будь-якому разі при покупці подібного мікрофона варто окремо переконатися в його сумісності з пристроєм, з яким його планується використовувати.

— Вихід на навушники. Окремий вихід для підключення навушників. Найчастіше має вигляд стандартного гнізда mini-Jack 3.5 мм — саме цей інтерфейс застосовується в більшості сучасних «вух», що дає користувачеві широкий вибір. Крім того, такий вихід може поєднуватися з власним регулятором гучності.

Інші ж особливості і самого роз'єми, і його застосування залежать в основному від типу мікрофона (див. «Мікрофон»). Так, петличні моделі при підключенні навушників перетворюються на гарнітури; при використанні в караоке навушники дають можливість краще слухати музику, а при студійному запису — дають змогу чути ще й власний голос, контролюючи, що йде на запис. Також відзначимо, що в радіосистемах (див. вище) подібний вихід зазвичай розташовується на приймачі.

Даний параметр безпосередньо впливає на свободу пересувань і зручність використання: чим далі від точки підключення можна віднести мікрофон — тим він зручніше, особливо при застосуванні на великих просторах.

Тип живлення, що використовується мікрофоном під час роботи.

- Фантомне. Живлення напругою 48 В, необхідне роботи конденсаторних мікрофонів, і навіть деяких різновидів електретних(див. «Тип»). При стандартному варіанті з'єднання електрика подається тим же кабелю, яким мікрофон підключається до приймаючого пристрою; відповідно, для нормальної роботи подібних моделей необхідні підсилювачі, ресивери або інша техніка з мікрофонним входом, що має фантомне живлення. Втім, відсутність такого входу також не є непереборною перешкодою - деякі мікрофони мають адаптери, що дозволяють отримувати фантомне живлення з мережі 230 В (докладніше див. "У комплекті"). Іншою альтернативою є комбінований варіант "фантомне/акумулятор", описаний нижче. В цілому ж цей спосіб живлення зручний тим, що дає змогу не перейматися зарядом акумулятора, проте свобода пересування обмежується довжиною мережевого шнура.

- Акумулятор. Живлення від акумуляторної батареї, що перезаряджається. Зазначимо, що воно найчастіше слабо підходить для аналогових конденсаторних моделей - необхідні 48 В важко забезпечити за рахунок невеликої портативної батареї. А ось в електретних мікрофонах акумуляторне живлення використовується досить часто. Ще одна сфера застосування акумуляторів – моделі з бездротовим підключенням (див. «Функції/можливості»), в яких авто...номне живлення потрібно як мінімум для роботи передавача. У будь-якому випадку акумулятор зручний відсутністю зайвих дротів. Його, звичайно, потрібно періодично заряджати, але енергоспоживання у мікрофонів зазвичай мале і час автономної роботи навіть у найскромніших моделях досягає кількох годин.

- Фантомне/акумулятор. Мікрофони цього типу можуть працювати як від фантомного живлення, наприклад і від власного вбудованого акумулятора (докладніше про те та інше див. вище). Це робить їх надзвичайно універсальними та дає змогу застосовувати незалежно від наявності входів із фантомним живленням або відповідних адаптерів. Щоправда, треба враховувати, що робочі характеристики під час використання різних джерел живлення можуть дещо відрізнятися; цей момент зазвичай вказується в офіційних даних.

- Батарейки. Живлення від змінних елементів стандартного типорозміру — найчастіше АА (пальчикові батарейки). Головною перевагою таких мікрофонів можна назвати швидку заміну елементів живлення під час розрядки. У комплект поставки батареї зазвичай не входять і купуються окремо. Втім, це дає перевагу можливість самостійно вибрати тип і марку змінних елементів живлення.

Зазначимо, що при підключенні по USB необхідне для роботи живлення мікрофон отримує через цей самий роз'єм; для таких моделей тип живлення окремо не вказується.