Максимальні оберти
Найбільші оберти, на яких здатен працювати вентилятор системи охолодження; для моделей без регулятора обертів (див. нижче) у цьому пункті зазначається штатна швидкість обертання. У найбільш «повільних» сучасних вентиляторах максимальна швидкість
не перевищує 1000 об/хв, в самих «швидких» може становити
до 2500 об/хв і навіть
більше .
Відзначимо, що даний параметр щільно пов'язаний з діаметром вентилятора (див. вище): чим менше діаметр, тим вище повинні бути оберти для досягнення потрібних значень повітряного потоку. При цьому швидкість обертання безпосередньо впливає на рівень шуму і вібрацій. Тому вважається, що потрібний об'єм повітря найкраще забезпечувати великими і порівняно «повільними» вентиляторами; а «швидкі» невеликі моделі має сенс застосовувати там, де компактність має вирішальне значення. Якщо ж порівнювати по швидкості моделі однакового розміру, то більш високі оберти позитивно позначаються на продуктивності, проте підвищують не тільки рівень шуму, а також ціну та енергоспоживання.
Макс. повітряний потік
Максимальний повітряний потік, що може створити вентилятор системи охолодження; вимірюється в CFM - кубічних футах за хвилину.
Чим вище кількість CFM - тим ефективніший вентилятор. З іншого боку, висока продуктивність вимагає або великого діаметра (що позначається на габаритах та вартості), або високої швидкості (а вона підвищує рівень шуму та вібрацій). Тому при виборі має сенс не гнатися за максимальним повітряним потоком, а скористатися спеціальними формулами, що дозволяють розрахувати необхідне кількість CFM залежно від типу та потужності компонента, що охолоджується, та інших параметрів. Такі формули можна знайти у спеціальних джерелах. Що ж до конкретних чисел, то найбільш скромних системах продуктивність
вбирається у 30 CFM, а найбільш потужних може становити
понад 80 CFM.
Також варто враховувати, що фактичне значення повітряного потоку на найбільших оборотах зазвичай нижче за заявлений максимальний; докладніше див. «Статичний тиск».
Статичний тиск
Максимальне статичний тиск повітря, що створюється вентилятором під час роботи.
Даний параметр вимірюється наступним чином: якщо вентилятор встановити на глухий трубі, звідки немає виходу повітря, і включити на вдув, то досягнуте в трубі тиск і буде відповідати статичного. На практиці цей параметр визначає загальну ефективність роботи вентилятора: чим вище статичний тиск (за інших рівних умов) — тим простіше вентилятору «проштовхнути» потрібний об'єм повітря через простір з високим опором, наприклад, через вузькі прорізи радіатора або через набитий комплектуючими корпус.
Також даний параметр використовується при деяких специфічних обчисленнях, однак ці обчислення доволі складні і рядовому користувачеві, зазвичай, не потрібні — вони пов'язані з нюансами, актуальними переважно для ентузіастів-комп'ютерників. Детальніше про це можна прочитати в спеціальних джерелах.
Стартова напруга
Стартова напруга вентилятора, встановленого в системі охолодження. Фактично це найменше значення, необхідне для стабільної роботи вентилятора — при дуже низькій напрузі він просто «не заведеться». Відзначимо, що даний параметр актуальне переважно для досить специфічних завдань — наприклад, встановлення вентилятора блоку живлення, з підключенням до БЖ безпосередньо, або вибору зовнішнього контролера для регулювання швидкості обертання. При підключенні через стандартні роз'єми живлення на стартову напругу можна не звертати особливої уваги.
Рівень шуму
Стандартний рівень шуму, створюваного системою охолодження під час роботи. Зазвичай в цьому пункті вказується максимальний шум при штатному режимі роботи, без перевантажень і іншого «екстриму».
Відзначимо, що рівень шуму позначається в децибелах, а це нелінійна величина. Так що оцінювати фактичну гучність простіше всього по порівняльних таблиць. Ось така таблиця для значень, що зустрічаються в сучасних системах охолодження:
20 дБ — ледь чутний звук (тихий шепіт людини на відстані близько 1 м, звуковий фон на відкритому полі за містом в безвітряну погоду);
25 дБ — дуже тихо (звичайний шепіт на відстані 1 м);
30 дБ — тихо (настінний годинник). Саме такий шум за санітарними нормами є максимально допустимим для постійних джерел звуку в нічний час (з 23.00 до 7.00). Це означає, що якщо комп'ютером планується сидіти вночі — бажано, щоб гучність системи охолодження не перевищувала даного значення.
35 дБ — розмова упівголоса, звуковий фон в тихій бібліотеці;
40 дБ — розмова, порівняно неголосна, але вже в повний голос. Максимально допустимий за санітарними нормами рівень шуму для житлових приміщень в денний час, з 7.00 до 23.00. Втім, навіть найбільш галасливі системи охолодження зазвичай не дотягують до цього показника, максимум для подібної техніки становить близько 38 – 39 дБ.
Синхронізація підсвічування
Технологія
синхронізації підсвічування, передбачена в системі охолодження з вбудованим освітленням (див. вище).
Сама по собі синхронізація дає змогу «узгодити» підсвічування охолодження з підсвічуванням інших компонентів системи — материнської плати, процесора, відеокарти, корпуси, клавіатури, мишки тощо. Завдяки цьому узгодженню всі компоненти можуть синхронно змінювати колір, одночасно вмикатися/вимикатися тощо. Конкретні особливості роботи такого підсвічування залежать від застосовуваної технології синхронізації, а вона, зазвичай, у кожного виробника своя (Aura Sync у Asus, RGB Fusion у Gigabyte тощо). Також від цього залежить сумісність компонентів: всі вони повинні підтримувати одну технологію. Так що найпростіше досягти сумісності підсвічування, зібравши комплектуючі від одного виробника. Втім, серед систем охолодження існують рішення формату multi compatibility — сумісні відразу з декількома технологіями синхронізації; конкретний список сумісності зазвичай вказується в детальних характеристиках таких моделей.
