Порівняння Asus ZenBook 14X OLED Q420VA [Q420VA-EVO.I7512] vs Asus Zenbook 14 OLED Q409ZA [Q409ZA-EVO.I5256BL]

Розмір дисплея ноутбука на діагоналі.

Чим більший екран — тим зручніший ноутбук для перегляду кіно у високій роздільній здатності, сучасних ігор, роботи з великоформатними графічними матеріалами тощо. Великі екрани особливо важливі для мультимедійних та ігрових моделей. З іншого боку, діагональ дисплея безпосередньо позначається на габаритах та вартості всього пристрою. Отже, якщо ключове значення має зручність у перенесенні — має сенс звернути увагу на порівняно невеликі рішення; тим більше, що більшість сучасних лептопів мають відеовиходи на зразок HDMI або DisplayPort і допускають підключення великоформатних зовнішніх моніторів.

У світлі цього фактичним максимумом для ноутбуків в наш час є 17 "(17,3"); однак більші пристрої (18") знову почали з'являтися на початок 2023 року. Стандартним варіантом для ноутбуків загального призначення є 15"(15,6"), рідше 16", діагональ в 13"(13,3") або 14" вважається невеликий за мірками такої техніки.А екрани менших розмірів можна зустріти переважно в специфічних компактних різновидах лептопів - ультрабуках, 2 в 1, трансформерах, нетбуках; серед таких пристроїв є рішення на 12", 11" і навіть 10" і менше.

Частота зміни кадрів, підтримувана екраном ноутбука. Фактично мова в даному разі йде про максимальну частоту; реальна швидкість зміни кадрів може бути і нижче цього значення, залежно від відображуваного контенту — але не вище.

В теорії чим вище частота кадрів — тим плавніше буде виглядати рух на екрані, тим менше будуть змазуватися рухомі об'єкти. На практиці ситуація така, що навіть у порівняно скромних сучасних ноутбуках встановлюються матриці на 60 Гц — цього цілком достатньо для людського ока, оскільки подальше підвищення швидкості (90 Гц і вище) не дає помітного поліпшення видимої «картинки». Тим не менш, у висококласних геймерських і мультимедійних моделях, розрахованих на вимогливих користувачів, зустрічаються і більш високі значення — 120 Гц, 144 Гц, 165 Гц і навіть вище, а саме 240 Гц і 300 Гц.

Максимальна яскравість, яку здатен забезпечити екран ноутбука.

Чим яскравіше навколишнє освітлення — тим яскравіше повинен бути і екран ноутбука, інакше зображення на ньому може виявитися складним для читання. І навпаки: при поганому зовнішньому освітленні висока яскравість зайва — вона сильно навантажує очі (втім, на цей випадок сучасні ноутбуки передбачають регулюванням яскравості). У світлі цього чим вище цей показник — тим більше універсальним є екран, тим ширше діапазон умов, в якому його можна ефективно застосовувати. Зворотною стороною цих переваг є збільшення ціни і енергоспоживання.

Що стосується конкретних значень, то чимало сучасних ноутбуків мають яскравість 250 – 300 ніт і навіть нижче. Цього цілком достатньо для роботи під штучним освітленням середньої інтенсивності, але от при яскравому природному світлі з видимістю вже можуть виникнути проблеми. Для використання в сонячну погоду (особливо поза приміщеннями) бажано мати запас по яскравості хоча б в межах 300 – 350 ніт. А в найбільш прогресивних моделях цей параметр може становити 350 – 400 ніт, 401 – 500 ніт< /a> і навіть більше 500 ніт.

Колірне охоплення матриці ноутбука за колірною моделлю Rec.709 або за sRGB.

Колірне охоплення описує діапазон кольорів, що може відображатися на екрані. Він вказується у відсотках, однак не щодо всього різноманіття видимих кольорів, а щодо умовного колірного простору (колірної моделі). Це пов'язано з тим, що жоден сучасний екран не здатний відобразити всі видимі людиною кольори. Тим не менш, чим більше колірне охоплення — тим ширше можливості екрана, тим якісніше виходить його кольоропередача.

Конкретно ж sRGB і Rec.709 є найпопулярнішими з сучасних колірних моделей; вони мають один і той самий діапазон і розрізняються лише сферою застосування (sRGB використовують в комп'ютерах, Rec. 709 — в HD-телебаченні). Тому чим ближче колірне охоплення до 100 % — тим точніше кольори на екрані будуть відповідати тим кольорам, які першопочатково були задумані творцем фільму, ігри тощо. Водночас варто враховувати, що така точність не особливо потрібна в повсякденному застосуванні — вона критична лише при професійній роботі з кольором; і навіть у таких ситуаціях буває зручніше придбати до ноутбука окремий монітор з широким колірним охопленням, а не шукати лептоп з високоякісною (і, відповідно, дорогою) матрицею.

Сертифікат VESA DisplayHDR якому відповідає екран з підтримкою технології HDR.

Детальніше про цю технології див. вище. А VESA DisplayHDR — це відкритий стандарт, що визначає загальну якість зображення на HDR-екрані за цілим рядом параметрів — яскравості, глибині кольору тощо. За результатами тестування екрану, що відповідає необхідним параметрам, присвоюється певний сертифікат з числовим позначенням. Так, мінімальним рівнем є DisplayHDR 400, максимальним — DisplayHDR 1400 (хоча в ноутбуках, станом на кінець 2020 року, не зустрічаються екрани вище DisplayHDR 1000). Число в такому позначенні вказується по яскравості, яку повинен забезпечувати екран: приміром, DisplayHDR 400 повинен видавати не менше 400 кд/м2. Відповідно, більше число означає більш широкі можливості дисплея і більш прогресивні характеристики HDR.

Окремий випадок представляють собою сертифікати DisplayHDR True Black. Цей стандарт був спеціально створений для так званих емісійних дисплеїв на зразок OLED (див. «Тип матриці»), які здатні відображати дуже глибокий чорний колір. Власна яскравість таких дисплеїв не дуже висока — зокрема, актуальні на сьогодні DisplayHDR 400 True Black і DisplayHDR 500 True Black передбачають загальну яскравість екрану всього 250 і 300 кд/м2 відповідно (проти 400 і 500 кд/м2 в оригінальних стандартах, без приписки «True Black»). Однак за ефективністю передачі чорного кольору такі дисплеї перевершують звичайні HDR-аналоги на пор...ядки, що й дає помітне зростання якості зображення — зокрема, згадані стандарти True Black з індексами 400 і 500 виграють навіть при порівнянні зі звичайним DisplayHDR 1000. Правда, варто враховувати, що ця перевага найбільш помітна при порівняно неяскравому зовнішньому освітленні.

Дисплей з сенсором, який розпізнає дотики — на зразок тих, що застосовуються в сучасних планшетах. Сенсорний екран помітно розширює можливості по управлінню ноутбуком: в деяких ситуаціях — наприклад, під час перегляду карт — найзручніше управляти пристроєм саме за рахунок дотиків до дисплея.

Зазначимо, що сенсорними екранами за визначенням оснащуються все трансформери і моделі «2-в-1» (див. «Тип»), а от у більш традиційних ноутбуках дана функція зустрічається вкрай рідко — в таких пристроях зазвичай зручніше використовувати клавіатуру і мишку.

Наявність скла Gorilla Glass у конструкції дисплея ноутбука, також у цьому пункті може уточнюватись конкретна версія такого матеріалу.

Під маркою Gorilla Glass випускається особливе загартоване скло, яке при невеликій товщині має відмінні характеристики міцності, прозорості та стійкості до подряпин. В цілому таке покриття є більше просунутим, ніж традиційні матеріали, що застосовуються в ноутбуках (такі, як матовий або глянсовий пластик), однак і коштує дорожче; тому зустрічається воно переважно у досить дорогих моделях з висококласними дисплеями, зокрема сенсорними.

Що стосується різних версій такого покриття, то вони відрізняються як за захисними властивостями, наприклад і за іншими характеристиками. Ось основні варіанти, актуальні на сьогодні:

- Gorilla Glass v3. Найстаріша з актуальних версій — випущена у 2013 році. Тим не менш, навіть таке покриття помітно перевершує традиційне скло (не кажучи вже про пластик) за прозорістю та стійкістю до подряпин.

- Gorilla Glass NBT. Однолітка описаної вище версії v3, випущена у 2013 році. Основною особливістю є те, що покриття NBT спочатку розроблялося саме для ноутбуків із сенсорними екранами (тоді як v3 створювалася здебільшого з прицілом на смартфони). Виробником заявлена, зокрема, у 8 – 10 разів більша стійкість до подряпин, ніж у звичайного скла (включаючи збереження міцності при появі подряпин та знижену видимість таких пошкоджень), а також удар...остійкість та низька чутливість до появи відбитків пальців. Втім, даних про принципові відмінності такого скла від звичайного v3 немає.

- Gorilla Glass v4. Версія, що вийшла у 2014 році. Ключовою особливістю стало те, що при розробці цього покриття основна увага була приділена стійкості до ударів (тоді як попередні покоління наголошували переважно на опір подряпинам). У результаті скло вийшло вдвічі міцніше, ніж у версії 3, притому, що його товщина склала всього 0.4 мм.

- Gorilla Glass v5. Удосконалення «горили», випущене у 2016 році та спрямоване на подальше підвищення стійкості до ударів. За даними розробників, скло версії v5 вийшло в 1.8 рази міцніше за попередника, воно залишалося цілим в 80% падінь з висоти в 1.6 м «обличчям вниз» на шорстку поверхню.

- Gorilla Glass v6. Версія, представлена у 2018 році. Для цього покриття заявлено підвищення міцності у 2 рази порівняно з попередниками, а також здатність переносити багаторазові падіння на жорстку поверхню (при випробуваннях скло v6 успішно витримало 15 падінь із висоти 1 м).

- Gorilla Glass v7. Скло Gorilla Glass v7 забезпечує надійний захист екрана ноутбука від ударних впливів, падінь та подряпин. У цьому поколінні обіцяється приріст стійкості до падінь приблизно на 150%, а стійкості до подряпин на цілих 200%.

- Gorilla Glass DX. Версія, спочатку створена для смартгодинників та інших компактних гаджетів; серед ноутбуків зустрічається дуже рідко - в окремих моделях типу "2 в 1". Була представлена у 2018 році разом із Gorilla Glass v6. З ключових поліпшень у цій версії заявлено, зокрема, підвищені антирефлексивні властивості та збільшення рівня контрастності видимого зображення на 50%; останнє, крім іншого, дає змогу знизити фактичну яскравість і, відповідно, енергоспоживання екранів без шкоди якості зображення.

Кожна серія поєднує чипи, схожі за загальним рівнем, призначенням, а нерідко також окремим специфічним особливостям. При цьому більшість серій включає процесори одразу кількох поколінь, які можуть помітно відрізнятися за фактичними характеристиками. Варто зазначити, що донедавна в ноутбуки встановлювалися майже виключно процесори від AMD або Intel – поки в 2020 році компанія Apple не представила власний чип Apple M1 (з оновленими версіями Apple M1 Pro і Apple M1 Max), Apple M2(2022 рік) продуктивними чипами M2 Pro, M2 Max та Apple M3, M3 Pro, M3 Max (2023 рік). Потім на арену підтягнулася компанія Qualcomm зі своїми процесорами Snapdragon.

На даний момент у ноутбуках актуальні переважно такі серії:

– AMD Ryzen 3. Найдешевша серія чипів AMD у сімействі Ryzen (Ryzen 3, Ryzen 5, Ryzen 7, Ryzen 9 і Ryzen AI), що використовують мікроархітектуру Zen. За загальною будовою Ryzen 3 аналогічні старшим побратимам, проте в них деактивована половина обчислювальних ядер. Тим не менш, є досить прогресивною і зустрічається навіть в ультрабуках.

– Ryzen 5. Друга за рахунком серія на архітектурі Zen – доступніша альтернатива чипам Ryzen 7. Чипи Ryzen 5 мають дещо скромніші робочі характеристики (зокрема, меншу тактову частоту і, в деяких моделях, об'єм кешу L3). В іншому вони повністю аналогічні «сімкам» і також позиціонуються як високопродуктивні чипи для ігрових та робочих станцій. Докладніше див. «Ryzen 7» нижче.

– Ryzen 7. Перша серія процесорів від AMD, побудована на мікроархітектурі Zen. Була представлена у березні 2017 року. Загалом чипи Ryzen (всіх серій) просуваються як висококласні рішення для геймерів, розробників, графічних дизайнерів та відеоредакторів. Однією з головних відмінностей Zen від попередніх мікроархітектур стало використання одночасної багатопотоковості, за рахунок чого було значно збільшено кількість операцій за такт за тієї ж тактової частоти. Крім цього, кожне ядро отримало власний блок обчислень з плаваючою точкою, збільшилася швидкість роботи кеш-пам'яті першого рівня, а об'єм кешу L3 в чипах Ryzen 7 штатно становить 16 МБ.

– Ryzen 9. Процесори AMD Ryzen 9 на мікроархітектурі Zen дебютували у 2019 році. Серія стала топовою серед усіх «райзенів», потіснивши з цієї позиції Ryzen 7. Насамперед, CPU лінійки прийнято використовувати для професійних задач (дизайну, монтажу відео, 3D-рендерінгу), ігор, стримінгу та інших високонавантажених додатків. Перші моделі Ryzen 9 мали 12 ядер і 24 потоки, у пізніших ця кількість наростили до 16 і 32 відповідно.

– Ryzen AI. Запуск серії процесорів Ryzen зі штучним інтелектом відбувся у 2024 році. Першим у модельному ряду стала підродина AMD Ryzen AI 300. Вона представляє нову архітектуру обчислювальних ядер Zen 5, має вбудовану графіку RDNA 3.5 і потужний нейропроцесор XDNA 2 з продуктивністю до 50 TOPS (трильйонів операцій на секунду). Чипи лінійки Ryzen AI відмінно підійдуть для широкого спектру задач – від повсякденної роботи до складних обчислень з використанням алгоритмів ШІ.

– Atom. Процесори, спеціально розроблені Intel для мобільних пристроїв (аж до смартфонів). Застосовуються переважно в ультракомпактних лептопах.

— Core M. Процесори, що створені з розрахунку на портативну техніку (зокрема, ультракомпактні ноутбуки) і відрізняються надзвичайно низьким тепловиділенням, що дає змогу застосовувати пасивні системи охолодження. Були представлені у 2014 році як перші серійні чипи на техпроцесі 14 нм.

– Celeron.... Найбільш бюджетна серія у сучасній лінійці настільних процесорів від Intel. Проте останні покоління оснащуються вбудованою графікою.

– Pentium. Бюджетні настільні процесори від Intel, які дещо перевершують за характеристиками Celeron, проте не дотягують до Core i3. Також несуть вбудовану графіку.

– Processor. Лінійка процесорів базового рівня, що передує сімейству Core i3 у сучасній ієрархії Intel. Зустрічаються такі чипсети в ноутбуках початкового класу з розрахунком на звичайне побутове або офісне використання, а також невибагливі ігри.

– Intel Core i3 / Core 3. Серія процесорів початкового та середнього рівня, найбільш бюджетна у сімействі Core. Тим не менш, за характеристиками та обчислювальної потужності процесори лінійки перевершують серії Pentium та Celeron (див. вище).

– Intel Core i5 / Core 5. Лінійка процесорів середнього класу — як загалом, і за мірками сімейства Core зокрема. Найчастіше процесори серії містять від 4 до 10 ядер, а в плані продуктивності вони знаходяться між порівняно недорогими i3 (Core 3) та потужними i7 (Core 7).

– Intel Core i7 / Core 7. Серія продуктивних процесорів Intel. До появи i9 була найпрогресивнішою в сімействі Core, потім вона поступилася пальмою першості «дев'ятці». Чипи Core 7 мають не менше 4 ядер та вбудовану графіку.

– Core i9. Процесори топового рівня, випущені у 2017 році; найпотужніша лінійка ноутбучних процесорів споживчого рівня на момент появи, що потіснила з цієї позиції чипи Core i7. Мають від 6 ядер та об'ємний кеш 3 рівня.

– Core Ultra 5. Трансформація популярної серії мобільних процесорів міцного середнього рівня Intel Core i5, що отримала приставку Ultra з кінця 2023 року, коли відбувся дебют покоління чипсетів Meteor Lake. Головною особливістю процесорів Core Ultra 5 є окремий NPU, що дає переваги під час роботи з моделями ШІ.

– Core Ultra 7. Передтопова серія продуктивних мобільних процесорів від Intel, що прийшла на зміну сімейству Core i7 під завісу 2023 (з появою нового покоління чипсетів Meteor Lake). Обов'язковим атрибутом моделей Ultra став нейронний співпроцесор, який відповідає за прискорення роботи алгоритмів штучного інтелекту.

– Core Ultra 9. Лінійка найпотужніших ноутбучних процесорів від Intel, випущена для заміщення сімейства Core i9 наприкінці 2023 року. Прем'єра моделей із припискою Ultra відбулася у поколінні чипсетів Meteor Lake. Відмінною рисою Intel Core Ultra 9 можна назвати наявність окремого NPU підвищення ефективності використання моделей штучного інтелекту.

– Apple. Серія процесорів від компанії Apple, дебют якої відбувся у листопаді 2020 року разом із виходом чергових поколінь MacBook, MacBook Air та MacBook Pro. У початкових конфігураціях оснащуються 8 ядрами – 4 продуктивних і 4 економічних; останні, за заявою творців, споживають удесятеро менше енергії, ніж перші. Це, у поєднанні з техпроцесом 5 нм, дало змогу досягти дуже високої енергоефективності і водночас продуктивності. Також варто відзначити, що процесори цієї серії виконані за схемою system-on-chip: єдиний модуль поєднує в собі CPU, графічний адаптер, оперативну пам'ять (у перших моделях – 8 або 16 ГБ), твердотільний NVMe-накопичувач та деякі інші компоненти (зокрема, контролери Thunderbolt 4).

– Snapdragon. За своєю суттю процесори Snapdragon є мобільними рішеннями – традиційно вони встановлюються у смартфони та планшети. Спеціально для лептопів випущені окремі лінійки чипів Snapdragon (наприклад X Elite на архітектурі ARM). Багато ноутбуків на базі таких процесорів оснащені вбудованими модулями LTE або 5G. Також їх перевагою є висока енергоефективність.

Конкретна модель процесора, встановленого в ноутбуці, а точніше – Індекс процесора в межах своєї серії (див. вище). Знаючи повну назву процесора (серію і модель), можна знайти докладні дані по ньому (аж до практичних оглядів) і уточнити його можливості.