Порівняння Garmin Striker Vivid 7sv vs Lowrance Hook Reveal 5 SplitShot

Максимальна глибина, на якій локатор ехолота (див. «Тип») здатний ефективно діяти — простіше кажучи, наскільки глибоко під водою здатний «бачити» прилад.

Вибирати ехолот за цим параметром варто з урахуванням реальних глибин, на яких його планується використовувати. Зрозуміло, при цьому не поміщає певний запас, однак в розумних межах (15-20%, не більше). Приміром, навряд чи має сенс спеціально брати модель з глибиною сканування в 200 м для озера з ямами в 30-40 м — стоять такі прилади дорого, при цьому реалізувати весь їх потенціал буде просто ніде, а потужний сигнал може ще й розполохати рибу. А ось для морського або океанського застосування може знадобитися глибина в кілометр і більше; найбільш прогресивні ехолоти цілком здатні її забезпечити.

Кількість окремих частот випромінювання, на яких може працювати прилад з функцією ехолота (див. «Тип»).

Особливості самих частот докладно описані нижче, тут же відзначимо, що в різних моделях можуть передбачатися різні варіанти розподілу частот по окремих променів (див. «Кількість променів випромінювання»). Так, в одних пристроях кожен промінь має свою частоту, в інших окремі випромінювачі можна перемикати, підбираючи оптимальний варіант у залежності від особливостей обстановки. Загалом більшу кількість частот свідчить про більшої універсальності, однак помітно позначається на ціні.

Частота (частоти) випромінювання, на яких здатний працювати прилад з функцією ехолота (див. «Тип»).

Чим вище частота, тим краще роздільна здатність і стійкість приладу, тим краще він підходить для роботи на великих швидкостях, проте дальність і ширина охоплення при цьому страждають. Низькочастотні (до 200 кГц) датчики, навпаки, «дістають» глибоко і охоплюють широкий кут, але чутливі до перешкод і погано працюють з дрібними деталями рельєфу і невеликими об'єктами. Відповідно, перший варіант вважається оптимальним для невеликих глибин і високоточних топографічних вимірів, другий — для глибоких водойм, а також для пошуку риби і інших задач, що вимагають широкого охоплення.

У моделях з кількома променями випромінювання (див. «Кількість променів випромінювання») для окремих променів часто передбачаються різні частоти, що дозволяє поєднати в одному приладі переваги різних варіантів і компенсувати їх недоліки.

Наявність у ехолоті функції бокового сканування.

Прилади з цією особливістю здатні «бачити» дно і підводні предмети не тільки безпосередньо під судном, але і з боків від нього. Зазначимо, що різні моделі можуть помітно відрізнятися за кутом охоплення бічного простору. Тим не менш, бокове сканування в будь-якому разі розширює можливості ехолота і забезпечує додаткові можливості в порівнянні зі звичайним нижнім.

— Діагональ екрану. Розмір екрану по діагоналі в дюймах. Чим більший екран , тим більше інформації на нього можна вивести і тим докладніше може бути ця інформація. З іншого боку, цей параметр помітно позначається на габаритах приладу, та й стоять великі екрани дорого — тим більше, що для нормальної якості зображення потрібно відповідний роздільна здатність (див. нижче).

— Сенсорний. Наявність сенсора в конструкції дисплея. Ця особливість дозволяє керувати пристроєм за рахунок дотиків до піктограм на екрані — аналогічно тому, як це робиться в смартфонах і планшетах. Сенсорне управління дає більше можливостей, ніж класичне, за допомогою кнопок і перемикачів, до того ж воно наочніше — однак і коштують такі прилади дорожче.

— Роздільна здатність дисплея. Розмір дисплея точок (пікселів) по горизонталі і вертикалі. Чим більше роздільна здатність, тим більш деталізоване зображення здатний видати екран, тим більш дрібні об'єкти можуть на ньому чітко відображатися і тим комфортніше перегляд. Водночас специфіка ехолотів така, що занадто високої роздільної здатності не потрібно навіть для висококласних моделей: приміром, скромні за мірками смартфонів або планшетів 640х480 при екрані в 5" вважаються цілком достатньо навіть для прогресивного пристрою.

— Кольоровість. Здатність екрана відображати кольори. В даному випадку використовується просте ділення:

Монохромний. Дисплеї, які виводять інформацію лише у відтінках одного кольору. Теоретично основний колір може бути будь-яким, проте в даному випадку абсолютна більшість монохромних екранів — чорно-білі. Їх перевагами є невисока вартість і енергоспоживання, а також хороша видимість на сонці; при цьому подібне зображення дозволяє працювати з досить різноманітними видами даних, чого достатньо навіть для дуже прогресивних ехолотів (див. «Тип»). Тим не менш, це розмаїття не настільки широко, як у кольорових дисплеїв, в результаті для картплотерів (див. там само) подібне зображення підходить погано — при неможливості відображення різних кольорів втрачається частина важливої інформації на картах.

Кольоровий. Екрани, здатні працювати з декількома квітами. Різноманітність кольорів може бути досить невеликим, проте зображення все одно виходить більш інформативним, ніж чорно-біле: різні кольори можуть позначати різну глибину на карті, перепади температур води і т. ін. Завдяки цьому дана різновид дисплеїв зустрічається у всіх типах навігаційних приладів (див. вище). Її головним недоліком можна назвати більш високу вартість, ніж у монохромних екранів.

— Підсвічування. Наявність у екрану власної системи підсвічування. Ця особливість робить дисплей незалежним від зовнішнього освітлення і дозволяє бачити інформацію на ньому навіть у повній темряві. Водночас підсвічування підвищує енергоспоживання, що важливо при тривалій роботі від автономного джерела (наприклад, акумулятора човни). Тому вона може робитися отключаемой.

— 3D-карти. Підтримка карт, намальованих засобами 3D-графіки. Це забезпечує додаткову наочність в роботі: рельєф на екрані можна бачити не у вигляді умовних ліній та кольорових плям, а у вигляді виступів і западин, форма яких максимально відповідає реальній формі поверхні. При цьому тривимірне зображення може доповнюватися кольорової та/або числовий індикацією для уточнення додаткових даних (наприклад, конкретних значень глибини). Дана особливість характерна для висококласних моделей з функцією картплоттера (див. «Тип»).

— Звукова сигналізація. Наявність звукової сигналізації в конструкції приладу. Типи сигналів та ситуації їх спрацьовування можуть бути різними: виявлення риби, критичне зменшення глибини (див. «Мілководді/мілина» нижче), досягнення контрольної точки, людина за бортом (див. нижче) і т. ін. Однак у будь-якому разі даний тип повідомлення надійніше, ніж графічна індикація на екрані — щоб почути звук, користувачу не обов'язково дивитися на прилад. Це значно знижує ризик пропустити важливе повідомлення.

— Визначення відстані до риби. Можливість визначення відстані до риби, виявленої ехолотом. Зазвичай, мова йде про відстань у глибину, а сама індикація може здійснюватися різними способами: в одних моделях мітки риб відображаються навпаки шкали глибин, в інших може видаватися конкретне значення для кож...ної мітки окремо.

— Індикація символів у вигляді рибок. Можливість відображати на екрані сигнал від виявленої ехолотом риби у вигляді, власне, значків-«рибок». Такий варіант краще підходить для непрофесійних користувачів, ніж стандартні значки у формі дуг різної форми: для роботи з дугами потрібні певні практичні знання, щоб відрізнити рибу від інших джерел сигналу, а у випадку з «рибками» цю задачу за користувача вирішує сам прилад. Зрозуміло, жодна подібна система не ідеальна, а тому не виключені помилкові спрацьовування; з іншого боку, технології розпізнавання постійно удосконалюються. Багато ехолоти з даною функцією мають навіть градацію за розміром здобичі — велика, середня, дрібна.

— Індикація риби в реальному часі. У приладах з даною функцією сигнали від риби відображаються на екрані при попаданні риби під промінь ехолота — і зникають, коли вона з-під променя йде. Це дозволяє максимально оперативно відслідковувати переміщення потенційної здобичі і оцінювати перспективність тієї чи іншої локації — тоді як моделі без індикації в реальному часі відображають мітки постійно, за фактом виявлення риби, і ускладнюють оцінку її пересувань.

— Швидке оновлення екрану. Від швидкості оновлення екрану ехолота залежить, наскільки рівномірно промальовується на цьому екрані «видимий» приладом рельєф. Цей параметр важливий при русі на високій швидкості: якщо екран оновлюється повільно, велика ймовірність появи «сходинок» з різкими перепадами — через те, що прилад не встиг обробити і вивести на дисплей дані про пройдений ділянці дна. Під «швидким» ж оновленням мається на увазі такий режим, який дозволяє комфортно використовувати ехолот на високій швидкості; у різних виробників конкретні значення цієї швидкості можуть відрізнятися, однак, зазвичай, мова йде не менш ніж 30 – 40 км/год, що розвиваються потужними моторними човнами.

— Мілководді/мілину. Дана функція забезпечує сигналізацію про критичний зменшенні глибини, що загрожує посадкою на мілину з усіма відповідними неприємними наслідками. Глибину, при якій спрацьовує сигналізація, найчастіше можна задавати за бажанням користувача.

— Автозміна масштабу глибини. Автоматичне зміна масштабу зображення на екрані залежно від глибини, «видимої» ехолотом. Дана функція підлаштовує екран приладу так, щоб на ньому був цілком видно весь сканований об'єм води від поверхні до дна, і для оцінки ситуації не потрібно було переміщати зображення вгору-вниз. Наприклад, при глибинах до 35-40 м модель з автозміною масштабу може використовувати 50-метрову шкалу, а при виході на великі глибини — перемикатися на 80 - або 100-метрову, на менші — на 20-метрову і т. ін. При цьому автоматичне регулювання «полегшує життя» користувачеві, позбавляючи його від необхідності налаштовувати масштаб вручну.

— Діапазон відображення глибини. Можливість вручну виставляти для приладу певний діапазон глибин, що відображається на дисплеї — таким чином, що простір вище і нижче цього діапазону опиниться за межами екрану. Ця функція може стати в нагоді, наприклад, для пошуку риби, ходить в певному діапазоні глибин; при цьому обмеження діапазону дозволяє отримувати зображення в більшому масштабі, ніж при перегляді всього простору від поверхні до дна.

— Визначення щільності дна. Можливість використовувати ехолот для визначення щільності поверхні дна. Прилад з даною функцією дозволяє визначити, що знаходиться під судном — камінь, пісок або м'який мул; подібна інформація може стати в нагоді при лові деяких видів риби. Крім того, дані про щільність дна бувають корисні при пошуку підводних об'єктів — наприклад, затонулі судна часто виділяються «твердими» плямами на м'якій поверхні.

— Індикація температури води. Можливість відображення температури води на екрані приладу. Конкретні особливості такої індикації можуть бути різними: одні моделі показують лише дані про воді, безпосередньо контактує з датчиком (тобто, по суті, температуру на поверхні), інші здатні також виводити дані про термоклине (шару температурного стрибка).

— Індикація швидкості. Можливість відображення швидкості руху на екрані приладу. Ця функція забезпечує додаткове інформування і може стати в нагоді навіть на суднах, обладнаних власними спидометрами — отримувати дані про швидкості безпосередньо на екрані ехолота/картплоттера часто буває зручніше, ніж відволікатися на окремий прилад. Ці дані можуть надходити з різних джерел — наприклад, з модуля GPS або зі спеціалізованого датчика (лага).

— Відображення пройденого шляху. Можливість відображення пройденого шляху на екрані приладу. Особливості цієї функції можуть відрізнятися залежно від моделі: у найпростіших пристроях показується тільки загальна пройдена дистанція, більш прогресивні (зазвичай з функцією картплоттера, див. «Тип») можуть також креслити маршрут руху на карті.

— Функція «людина за бортом». Згідно з назвою, дана функція полегшує проведення рятувальних операцій у разі падіння людини за борт. Конкретний функціонал, пов'язаний з цим, у різних моделях може бути різним, проте зазвичай мається як мінімум можливість швидко зафіксувати в приладі місце події і перевести його в режим навігації до цієї точки. А у більш прогресивних моделях може передбачатися і оповіщення морського радіозв'язку DSC, а також прийом і обробка подібних сигналів з інших суден.

— Ethernet. Також цей стандарт відомий як LAN або RJ-45. Оригінальне його призначення — побудова дротових комп'ютерних мереж загального призначення; однак Ethernet може застосовуватися і в спеціальних мережах — в т. ч. що використовуються навігаційним обладнанням. Зазначимо, що технічно даний інтерфейс здатний забезпечити більш високу швидкість передачі даних, ніж NMEA, тому він може використовуватися для задач, що вимагають передачі великого об'єму даних — наприклад, підключення до Інтернету через супутниковий модуль.

— NMEA. Абревіатура від «National Marine Electronics Association», «Національна асоціація електроніки для мореплавства». Цей інтерфейс використовується для зв'язку між собою різної «морської» електроніки, переважно навігаційної — ехолотів, картплотерів, радарів, VHF радіо, гірокомпасів, датчиків в двигунах і т. ін. Відповідно, його підтримка дозволяє з'єднувати прилад з іншими спеціалізованими пристроями і датчиками. Зазначимо, що існує кілька версій NMEA. Найбільш популярним на даний момент є NMEA 0183, саме цей стандарт підтримується більшістю спеціального обладнання. Більш прогресивна версія — NMEA 2000, поки вона поширена не так широко. Детальніше про різні версії та їх сумісність можна дізнатися в спеціальних джерелах.

— Вихід для зовнішньої антени GPS. Дана функція може зустрічатися незалежно від наявності в пристрої вбудо...ваного GPS-приймача (див. вище). Якщо такий приймач відсутній, то можливість підключення зовнішньої антени (точніше, цілого GPS-модуля) є практично обов'язковою для приладів з функцією картплоттера (див. «Тип») — інакше вони не зможуть ефективно виконувати свої завдання. Однак і для моделей з власним приймачем зовнішня антена може знадобитися — вона, зазвичай, більш чутлива, ніж внутрішня, і дозволяє точніше визначати місце розташування приладу, особливо в складних умовах (атмосферні перешкоди, навігація по вузьких фіордах тощо). При цьому таку антену можна вибрати за власним бажанням, підібравши оптимальний варіант за ціною і функціоналу. Варто тільки враховувати, що для підключення зовнішнього обладнання можуть використовуватися різні типи роз'ємів — тому перед покупкою антени незайвим буде уточнити її сумісність з конкретною моделлю приладу.

— Wi-Fi. Бездротовий інтерфейс, першопочатково створений для підключення до локальних комп'ютерних мереж, а з недавніх пір застосовується також для прямого з'єднання різних пристроїв один з одним. У ехолотах/картплоттерах може використовуватися з різними цілями — як для інтеграції в бортову мережу, так і для підключення зовнішнього обладнання (датчика, планшета для дистанційного управління тощо); конкретний функціонал залежить від моделі.

— Bluetooth. Бездротовий інтерфейс, який застосовується для з'єднання різних пристроїв між собою. Стандарт Bluetooth включає безліч окремих протоколів, що застосовуються для різних типів даних та форматів роботи; власне, можливості даного з'єднання в кожному конкретному випадку залежать від того, які підтримує протоколи ехолот/картплоттер. З найпоширеніших можливостей можна назвати, зокрема, підключення бездротових датчиків (див. вище), обмін даними з планшетом, ноутбуком або іншим гаджетом (наприклад, для завантаження нових карт та маршрутів), підключення бездротових гарнітур для роботи зі звуковою сигналізацією і т. ін.

— Відео-вхід. Роз'єм для підключення зовнішнього відеосигналу до ехолота/картплоттера. Дана функція дозволяє використовувати дисплей для відображення «картинки» з іншого пристрою, наприклад, зовнішньої камери. Зазначимо, що відеовходи зустрічаються переважно в моделях з великими кольоровими дисплеями — без такого дисплея весь зміст даної функції втрачався б.

— Відео-вихід. Роз'єм для виводу відеосигналу з ехолота/картплоттера. Дана функція дозволяє дублювати зображення з дисплея пристрою на зовнішньому великому екрані — наприклад, основному моніторі бортового комп'ютера — що робить перегляд більш зручним.

Наявність в конструкції приладу слота для роботи зі змінними картами пам'яті. У деяких моделях таких слотів може бути більше одного

Карти пам'яті досить популярні в сучасній портативній електроніці завдяки легкості, компактності і відносно невисокій вартості. У картплоттерах подібні носії можуть використовуватися як для розширення власної вбудованої пам'яті пристрою, так і для обміну даними з іншою технікою — наприклад, переписування треків на ноутбук або завантаження з нього ж оновлених навігаційних карт (див. нижче). Варто, щоправда, враховувати, що існує безліч різновидів карт пам'яті, здебільшого несумісних між собою. З іншого боку, в картплоттерах зазвичай застосовуються носії загальнопоширений стандарту — найчастіше SD або microSD.

Максимальна кількість окремих шляхових точок, які можна занести в пам'ять картплоттера.

Шляхові точки можуть використовуватись як база для прокладки маршрутів, як довідкові позначки на карті, таку точку можна задати як безпосередній пункт призначення тощо; конкретні варіанти використання залежать від моделі приладу. Але в будь-якому разі чим більше шляхових точок можна одночасно занести в пам'ять картплоттера — тим зручніше з ними працювати і тим рідше доведеться чистити цю пам'ять для внесення нових позначок.