Порівняння Sigeta Spirit 10x25 WP vs BRESSER Condor 10x25 WP

Ділянка панорами, який можна розглянути через окуляри бінокля. Чим вище реальний кутове поле зору, тим ширше оглядовість оптики. Зверніть увагу, що кутове поле зору має зворотну залежність від кратності збільшення. Тобто, чим вище кратність, тим вже оглядовість (менше реальне кутове поле зору). Кутове поле зору реальне обчислюється наступним чином: потрібно кутове поле зору (в градусах °) розділити на кратність збільшення. Для порівняння, людське око має кутове поле зору 60 кутових секунд (“). У перерахунку на градуси вийде 150°. Хороший бінокль забезпечує реальне поле зору десь у межах 10 кутових секунд. Але не завжди є сенс гнатися за великими показниками реального кутового поля зору. Річ у тім, що при перегляді великої ділянки панорами, краю зображення отримують відчутні спотворення.

Найменша дистанція до спостережуваного предмета, при якій він буде чітко видно через бінокль/монокуляр. Всі подібні оптичні прилади першопочатково створюються для спостережень за віддаленими об'єктами, тому на невеликих відстанях здатні працювати далеко не всі з них. При виборі моделі за цим параметром варто виходити з передбачуваних умов спостереження: в ідеалі мінімальна дистанція фокусування не повинна бути більше, ніж найменша можлива відстань до спостережуваного предмета.

Наявність в біноклі/монокуляре функції діоптрійною корекції. Ця функція буде дуже корисна, якщо Ви у зв'язку з короткозорістю або далекозорістю носите окуляри. Виставивши на шкалі настройки необхідну кількість «плюсових» або «мінусових» діоптрій, Ви зможете дивитися неозброєним оком в окуляр і бачити чітку картинку необхідну корекцію забезпечить оптика приладу. Це набагато зручніше, ніж спостерігати через окуляри. Правда, не варто забувати, що діапазон корекції (див. нижче) зазвичай невеликий, і при серйозних збоях зору можливостей бінокля може не вистачити; але такі ситуації все ж досить рідкісні. В біноклях (див. «Тип») дана регулювання зазвичай здійснюється для кожного окуляра окремо, оскільки необхідні для кожного ока діоптрії також можуть бути різними. Особливості управління корекцією залежать від типу фокусування (див. нижче). При роздільній фокусуванні кожен окуляр налаштовується власним регулятором, при центральній ж одна з половин (зазвичай ліва) регулюється за допомогою загального маховика фокусування, а друга — за допомогою окремої ручки на окулярі (хоча і тут зустрічаються окремі регулятори на обох окулярах).

Виносом називають відстань між лінзою окуляра і вихідною зіницею оптичного приладу (див. «Діаметр вихідного вічка»). Оптимальна якість зображення досягається в тому випадку, коли вихідний зіницю проєктується прямо на око спостерігача; так що з практичної точки зору винос — це така відстань від ока до лінзи окуляра, на якому забезпечується найкраща видимість і відсутня затемнення країв (віньєтки). Великий винос особливо важливий у тому випадку, якщо бінокль/монокуляр планується використовувати одночасно з окулярами — адже в таких випадках немає можливості піднести окуляр впритул до ока.

Спосіб наведення оптики бінокля (див. «Тип») на різкість.

— Центральна. Згідно з назвою, фокусування в даному випадку здійснюється за допомогою регулятора (зазвичай поворотного маховика), розташованого в центральній частині бінокля, між половинками. При повороті такого маховика обидві оптичні системи регулюються одночасно — це зручно, оскільки дає можливість швидко перенастроювати бінокль під різні відстані. З іншого боку, такі моделі складніше за конструкцією, ніж роздільні, мають більшу вагу і меншу надійність.

— Роздільна. У моделях з таким типом фокусування кожен окуляр настроюється окремо. Це не так зручно, як центральний регулятор, зате дозволяє зменшити вагу, габарити і ціну бінокля, а також полегшує створення «захищених» приладів.

— Автоматична. Назва в даному випадку не зовсім відповідає дійсності: мова йде не про автоматичне налаштування оптики, а про фіксований фокусі. Подібні біноклі не вимагають наведення на різкість під час використання вони дають змогу чітко бачити всі предмети в діапазоні від мінімальної дистанції фокусування і до безкінечності, а необхідну підстроювання здійснює сам очей спостерігача (подібно до того, як відбувається при розгляданні предметів на різних відстанях неозброєним оком). Моделі цього типу дуже зручні для спостереження в русі, особливо коли дистанція до спостережуваного об'єкта постійно зміню...ється, а також у ситуаціях, коли невідомо точне місце появи цього об'єкта — вони дають змогу «навестися на мету» максимально оперативно і без зайвих рухів. Завдяки цьому автоматичне фокусування вважається оптимальною для спостереження за спортивними змаганнями, тваринами в дикій природі і т. ін. Головним недоліком автофокусу можна назвати те, що він помітно стомлює очі — особливо при чергуванні неозброєного погляду і використання бінокля.

Наявність в корпусі бінокля/монокуляра спеціального газу — зазвичай азоту або аргону. За рахунок хімічної інертності такий газ не окисляє внутрішні деталі (на відміну від кисню, що міститься в повітрі). Крім того, дана функція передбачає герметичність корпусу, що дозволяє більшості таких біноклів переносити навіть занурення під воду (докладніше див. «Захист від пилу i вологи»), а також захищає оптику від згубного впливу туману. Все це позитивно позначається на надійності і терміну служби приладу. Зі свого боку, сам газовий наповнювач практично не містить водяної пари — завдяки цьому лінзи не запотівають зсередини, як трапляється із звичайними моделями при перепадах температур.