Порівняння Samsung Galaxy Buds2 vs Samsung Galaxy Buds+

Конкретний інтерфейс підключення, передбачений в навушниках. При цьому в деяких моделях можуть передбачатися відразу кілька варіантів — це або комбіновані пристрої (див. «Тип підключення»), або дротові навушники, укомплектовані додатковими перехідниками або змінними кабелями, або бездротові пристрої з підключенням по радіоканалу або ІЧ-порту (в останньому варіанті в характеристиках додатково уточнюється спосіб підключення комплектного адаптера).

— micro-Jack (2.5 мм). Дротовий роз'єм, що схожий з популярним mini-Jack 3.5 мм (див. нижче), однак має менші розміри. Техніка з таким підключенням зустрічається нечасто — в основному це мініатюрні пристрої, де просто немає місця для роз'єму на 3.5 мм, Відповідно, і серед навушників даний інтерфейс поширення не отримав: у чистому вигляді майже не зустрічається, моделі з таким штекером зазвичай доповнюються перехідником або кабелем для mini-Jack.

— mini-Jack (3.5 мм). Ледь не найпопулярніший сучасний тип аудіороз'єму; якщо в якомусь пристрої заявлений вихід під навушники — швидше за все, мова йде саме про гніздо 3.5 мм. Відповідно, і більшість навушників з дротовим підключенням використовують саме цей тип роз'єму. Варто відзначити, що навушники з мікрофоном, розраховані на подібне з'єднання, оснащуються спеціальним штекером під комбінований аудіороз'єм «навушники+мікрофон» (подібні роз'єми популярні в портативних гаджетах і ноутбуках). А ось з гніздом, призначеним тільки для «в...ух» без мікрофона, такий штекер може працювати некоректно. Альтернативою можуть стати навушники, оснащені двома окремими штекерами mini-jack; докладніше про це варіанті див. нижче.

— mini-Jack (2 x 3.5 мм). Моделі, які мають два штекера mini-jack 3.5 мм. Даний варіант гарантовано означає, що мова йде не про класичні навушники, а про гарнітуру з мікрофоном: один штекер використовується для навушників, другий — для мікрофона. Подібні моделі зручні при використанні з технікою, що має окремі роз'єми: 3.5 мм для «вух» і мікрофона — наприклад, для ПК.

— Pentaconn (4.4 мм). Являє собою 5-контактний балансний вихід. Pentaconn використовує збільшений в порівнянні з mini-Jack штекер, його діаметр становить 4,4 мм, він міцніше і надійніше 3,5-міліметрового з'єднання. Балансне підключення Pentaconn дає можливість працювати з аудіосигналами підвищеної потужності. Завдяки цьому з'єднанню можна передавати сигнал на досить велику відстань. Відповідно подібний роз'єм актуальний для навушників вищої категорії.

— Jack (6.35 мм). Найбільший різновид аудіороз'єму типу Jack, що зустрічається в сучасній техніці. Виходи цього типу зустрічаються переважно в стаціонарній аудіотехніці — для портативних пристроїв вони занадто громіздкі, там простіше використовувати 3.5 мм mini-jack. Водночас роз'єм 6.35 мм вважається більш підходящим інтерфейсом для техніки професійного та аудіофільского класу: він забезпечує більш надійне з'єднання, велику щільність контакту і, відповідно, меншу ймовірність перешкод. Тому, хоча власним роз'ємом типу Jack оснащується порівняно небагато навушників (в основному рішення преміумкласу), чимало моделей зі штекером 3.5 мм mini-Jack комплектуються перехідником на 6,35 мм.

— XLR. Характерний круглий роз'єм з замком-фіксатором і 3 контактами (є й інші варіанти за кількістю). Як правило, він використовується для передачі аналогового сигналу через балансне підключення. Таке підключення забезпечує високу стійкість до перешкод, характерну для професійного застосування; водночас сам роз'єм має досить великі габарити. Зважаючи на все це наявність XLR актуальна в основному для навушників, розрахованих на застосування з прогресивною стаціонарною апаратурою.

— Bluetooth. Найпопулярніший варіант бездротового підключення в сучасних навушниках. Пов'язано це з тим, що вбудовані модулі Bluetooth є практично в кожному сучасному смартфоні, планшеті або ноутбуці, а для пристроїв без цього модуля (наприклад, ПК) можуть випускатися відповідні адаптери. Правда, якість звуку при традиційному Bluetooth-з'єднанні виходить порівняно невисокою, але для виправлення ситуації все частіше застосовуються спеціальні технології на зразок aptX і aptxHD (див. «Підтримка кодеків»).
Також варто відзначити, що модулі Bluetooth можуть відповідати різним версіям (останні на 2021 рік це Bluetooth 5.0, Bluetooth 5.1, Bluetooth 5.2 та Bluetooth 5.3); цей момент на якість звуку не впливає, проте визначає ряд додаткових нюансів — дальність і надійність зв'язку, можливість роботи крізь стіни та інші перешкоди, стійкість до перешкод тощо. В сучасних «вухах» можна зустріти такі версії Bluetooth:

• Bluetooth v 4.0. Оновлення, в якому можливості версії 3.0 (класичний+високошвидкісний Bluetooth) були доповнені третім форматом — Bluetooth LE (з низьким енергоспоживанням). Цей стандарт зв'язку призначений в основному для передачі невеликих об'ємів інформації — зокрема, службових пакетів даних для підтримки з'єднання. При цьому творцям вдалося поєднати економне споживання енергії і велику дальність зв'язку — вона може досягати 100 м. Це позитивно позначається на стабільності підключення.
• Bluetooth v 4.1. Розвиток і удосконалення Bluetooth 4.0. Якщо говорити конкретно про навушники, то для них ключовим нововведенням даної версії стала покращена захищеність від перешкод під час роботи поряд з пристроями пристроями мобільного зв'язку формату 4G (LTE) (в попередніх стандартах сигнали Bluetooth і LTE могли перекриватися, що призводило до збоїв). Так що для використання разом з 4G-смартфоном однозначно рекомендуються навушники з підтримкою Bluetooth не нижче v 4.1.
• Bluetooth v 4.2. Подальший, після 4.1, розвиток стандарту Bluetooth, що представив в основному ряд загальних поліпшень надійності і захисту.
• Bluetooth v 5.0. Масштабне оновлення Bluetooth, випущене в 2016 році. Одним з найпомітніших нововведень стало введення двох додаткових режимів роботи Bluetooth LE: режиму підвищеної швидкості (за рахунок зменшення дальності) і режиму збільшеної дальності (за рахунок зниження швидкості). У разі навушників основне значення цих нововведень полягає в поліпшенні загальної надійності зв'язку, збільшення його дальності та зменшенні кількості розривів.
• Bluetooth v 5.1. Оновлення версії v 5.0, у якому, крім загальних поліпшень якості та надійності зв'язку, з'явилася така цікава можливість, як визначення напряму, з якого надходить Bluetooth-сигнал. Завдяки цьому смартфон або інший гаджет з підтримкою цього стандарту здатний визначати місце розташування підключених пристроїв з точністю до сантиметра; це може знадобитися, наприклад, для пошуку зниклих з виду, але все ще працюючих навушників.
• Bluetooth v5.2. Наступне, після 5.1, оновлення Bluetooth 5 покоління. Основними нововведеннями в даній версії стали ряд поліпшень безпеки, додаткова оптимізація енергоспоживання в режимі LE і новий формат аудіосигналу для синхронізації паралельного відтворення на декількох пристроях.
• Bluetooth v5.3 був введений у вжиток на зорі 2022 року. З нововведень у ньому прискорили процес узгодження каналу зв'язку між контролером та пристроєм, реалізували функцію швидкого перемикання між станом роботи в малому робочому циклі та високошвидкісному режимі, покращили пропускну здатність та стабільність з'єднання за рахунок зниження сприйнятливості до перешкод. При несподіваному виникненні перешкод у режимі роботи з низьким енергоспоживанням Low Energy прискорено процедуру вибору каналу зв'язку для перемикання.

— Радіоканал. Бездротове з'єднання по радіоканалу, що не використовує технології Bluetooth (див. вище). Подібні навушники зазвичай комплектуються адаптером, який підключається до джерела сигналу дротовим способом — наприклад, через USB або mini-Jack 3.5. Такий спосіб підключення більш універсальний, ніж Bluetooth, він може застосовуватися навіть з пристроями, що не мають бездротових модулів. Крім того, радіоканал забезпечує більшу дальність (нерідко — до декількох десятків метрів), а якість звуку виходить досить високою навіть без використання спеціальних технологій. Недоліком даного варіанта можна назвати власне наявність адаптера, який не завжди доречний: наприклад, з планшетом або смартфоном зручніше використовувати Bluetooth-навушники.

— ІЧ-канал. Ще один спосіб бездротового підключення, особливістю якого є те, що він використовує не радіохвилі, а інфрачервоне випромінювання. Теоретично перевагою такого з'єднання є стійкість до електромагнітних перешкод, недоліком — те, що працює він тільки в зоні прямої видимості. На практиці ж ситуація така, що здебільшого для бездротового з'єднання простіше використовувати Bluetooth або радіоканал. Так що цей варіант зустрічається виключно у спеціалізованих пристроях для техніки, оснащеної власними ІЧ-виходами — зокрема, серед навушників під автомобільні монітори.

— USB-A. Дротове підключення до стандартного (повнорозмірного) роз'єму USB. Цей варіант зустрічається виключно серед навушників, розрахованих на комп'ютери/ноутбуки, ігрові консолі. Одна з переваг полягає в тому, що звук через USB передається в цифровому вигляді і обробляється не аудіокартою комп'ютера, а вбудованим перетворювачем навушників; такий перетворювач нерідко забезпечує кращу якість звуку, ніж згадана аудіокарта. Крім того, через USB-підключення можна передавати багатоканальний звук — цей момент особливо оцінять геймери. Ще однією перевагою можна назвати те, що при використанні USB-навушників спеціалізовані аудіовиходи залишаються вільними, і до них можна приєднати іншу апаратуру — наприклад, комп'ютерні колонки або вібронакидку.

— USB-C. Відносно новий тип USB-роз'єму, що застосовується і в стаціонарних комп'ютерах, і в портативних пристроях – як спадкоємець microUSB. Не сильно відрізняється за розмірами, однак має більш досконалу конструкцію — зокрема, зроблений двостороннім, що полегшує підключення. Найчастіше доповнюється іншими варіантами підключення (вони можуть бути як дротовими, так і бездротовими).

— Lightning. Універсальний роз'єм, застосовуваний в портативній техніці Apple — смартфонах iPhone і планшетах iPad — починаючи з 2012 року. Іншими виробниками не використовується. Відповідно, моделі з таким інтерфейсом розраховані саме на «яблучну» техніку (насамперед iPhone і плеєри iPod touch). Цей тип підключення особливо актуальний з урахуванням того, що в останніх «айфонах» виробник взагалі відмовився від окремого аудіовиходу, і єдиною можливістю для підключення навушників є саме порт Lightning.

— Фірмовий роз'єм. Роз'єм підключення, що не належить до загальноприйнятих стандартів і застосовується обмежено, в техніці одного або декількох виробників. Такі роз'єми зустрічаються в основному серед навушників для мобільних телефонів. Втім, у зв'язку із загальною стандартизацією даний варіант практично зійшов зі сцени. Теоретично фірмовим роз'ємом є також описаний вище Lightning, однак він виділений в окрему категорію через популярність техніки Apple.

Наявність системи шумоподавлення у власному мікрофоні навушників.

Відповідно до назви, така система призначена для усунення сторонніх шумів – насамперед під час розмов. У її основі зазвичай лежить електронний фільтр, який пропускає звук людського голосу і відсікає фонові звуки на кшталт міського шуму, гулу вітру в ґратах мікрофона тощо. У результаті навіть у галасливій обстановці завдяки шумоподавленню мікрофона мова виходить чіткою та розбірливою; щоправда, система неминуче вносить спотворення у підсумковий звук, але вони у разі некритичні.

- ENC. Технологія шумоподавлення навколишнього середовища ENC (Environment Noise Cancellation) суттєво знижує рівень навколишнього шуму за допомогою спрямованих мікрофонів. Застосовується як в ігрових гаджетах, щоб геймери могли спокійно спілкуватися в голосовому чаті, наприклад і в TWS-моделях навушників, щоб можна було комфортно говорити по телефону в шумній обстановці.

- cVc. Шумопригнічення мікрофона cVc (Clear Voice Capture) - просунута технологія, яка зустрічається переважно у дорогих моделях навушників. Алгоритми cVc ефективно пригнічують відлуння та шуми з навколишнього середовища. Обробка звуку із застосуванням цієї технології здійснюється відразу на декількох рівнях ― алгоритм визначає референсний рівень сигнал-шум, автоматично підлаштовує мову під потрібний рівень гучності, застосовує адаптивні еквалайзери для обробки всього голосу, а також спеціалізовані...фільтри для очищення від низькочастотного бубнежу, сибілянтів та шиплячих.

Датчик в конструкції внутрішньоканальних навушників, що дозволяє природно виділити власний голос з фонового звучання. Сенсор вловлює вібрацію голосу користувача і не реагує на зовнішні звуки, забезпечуючи чітку передачу мови під час здійснення голосових дзвінків.

Функція, що дозволяє автоматично ставити відтворюваний трек на паузу при знятті навушників (або одного навушника).

Автопауза зустрічається переважно в бездротових моделях (див. «Тип підключення») формату true wireless (див. «Тип кабелю»); втім, зустрічаються і інші різновиди навушників з цією функцією — наприклад, з комбінованим підключенням і накладною конструкцією. У будь-якому випадку за роботу автопаузи зазвичай відповідає датчик наближення, що спрацьовує при віддаленні навушника від вуха. Ця функція особливо зручна в ситуаціях, коли після зняття навушників немає часу вручну ставити відтворення на паузу — наприклад, потрібно терміново зреагувати на те, що відбувається поблизу. При цьому деякі моделі здатні автоматично відновлювати відтворення при поверненні навушника на місце, однак ця функція не є строго обов'язковою — її наявність не завадить уточнити окремо.

Система, що зменшує вплив навколишнього шуму на чутність звуку в навушниках. "Шумодав «за допомогою окремого мікрофона (або декількох мікро)» слухає" зовнішні звуки і подає в навушники такі ж звуки, але в протифазі. За рахунок цього чутні вухами шуми послаблюються майже до нуля і користувач може без перешкод насолоджуватися звучанням навушників навіть в досить «гучної» обстановці. Для фільтрації в навушниках застосовуються системи Active Noise Cancellation (ANC) і Environment Noise Cancellation (ENC). Перша пригнічує всі шуми навколо слухача, друга-знижує рівень шуму навколишнього середовища. Активне шумозаглушення позначається на чистоті звучання, але шуми ззовні псують картину при прослуховуванні аудіотреків ще сильніше.

Також у навушниках зустрічається система адаптивного активного шумоподавлення Adaptive ANC, націлена на автоматичне підстроювання звучання навушників залежно від рівня навколишніх шумів. У шумній обстановці (наприклад, при поїздці в метро) система Adaptive ANC посилює роботу «шумодаву», за відсутності гучних звуків ззовні – послаблює шумопридушення.

Технологія, використовувана в Bluetooth-моделях (див. «Підключення») і дозволяє навушникам підключатися одночасно до декількох пристроїв. Завдяки цьому можна, наприклад, слухати музику з ноутбука, а при надходженні дзвінка на мобільний телефон перемикати навушники на розмову. У різних виробників дана технологія має свої особливості, а тому, якщо функція multipoint для вас критична, стоїть окремо уточнити подробиці її роботи в обраній моделі.

Кодеки і додаткові технології обробки звуку, підтримувані навушниками з підключенням по Bluetooth (див. «Підключення»). Першопочатково передача звуку по Bluetooth передбачає досить сильне стиснення сигналу; це некритично при передачі мови, однак може сильно зіпсувати враження при прослуховуванні музики. Для усунення цього недоліку і використовуються різні технології, зокрема aptX, aptX HD, aptX Low Latency, aptX Adaptive, AAC, LDAC і LHDC. Зрозуміло, для використання будь-якої з технологій її повинні підтримувати не тільки «вуха», але і Bluetooth-пристрій, з яким вони використовуються. А ось основні особливості кожного з варіантів:

— aptX. Bluetooth-кодек, створений для значного підвищення якості звуку, що передається по Bluetooth. Згідно із заявами творців, дає змогу досягти якості, порівнянної з Audio CD (16-bit/44.1 kHz). Переваги aptX найбільш помітні при прослуховуванні високоякісного контенту (наприклад, форматів lossless), проте навіть на звичайному MP3 він може дати помітне покращення звучання.

— aptX HD. Розвиток і удосконалення оригінального aptX, що дає змогу досягти чистоти звуку, порівнянної з аудіо формату Hi-Res (24-bit/48kHz). Як і в оригіналі, переваги aptX HD помітні в основному н...а аудіо високої якості, хоча цей кодек не буде зайвим і для MP3.

— aptX Low Latency. Специфічний різновид описаного вище aptX, розроблений в розрахунку не стільки на покращення якості звуку, скільки на зниження затримок у передачі сигналу. Такі затримки неминуче виникають під час роботи через Bluetooth; вони не критичні для прослуховування музики, однак при перегляді відео або в іграх може виникнути значна асинхронність між зображенням і звуком. Кодек aptX LL усуває це явище, зменшуючи затримку до 32 мс — така різниця непомітна для сприйняття людиною (хоча для серйозних завдань на зразок студійної роботи зі звуком вона все одно занадто велика). Підтримка aptX LL зустрічається переважно в ігрових навушниках.

— aptX Adaptive. Подальший розвиток aptX; фактично об'єднує в собі можливості aptX HD і aptX Low Latency, проте не обмежується цим. Однією з головних особливостей даного стандарту є так званий адаптивний бітрейт: кодек автоматично регулює фактичну швидкість передачі даних, виходячи з особливостей трансльованого контенту (музика, ігрове аудіо, голосовий зв'язок тощо) і завантаженості використовуваних частот. Це, зокрема, сприяє зниженню енергоспоживання і підвищенню надійності зв'язку; а спеціальні алгоритми дають змогу транслювати звук, за якістю порівнянний з aptX HD (24 біт/48 кГц), використовуючи в рази меншу кількість даних, що передаються. А мінімальна затримка передачі даних (на рівні aptX LL) робить цей кодек таким, що відмінно підходить в тому числі для ігор і фільмів.

— AAC. Bluetooth-кодек, що застосовується переважно в портативних гаджетах фірми Apple. За можливостями помітно поступається більш прогресивним стандартам на зразок aptX або LDAC: якість звуку при використанні AAC можна порівняти з середнім MP3-файлом. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більш прогресивних форматах. А вимоги AAC до апаратної частини невисокі, і його підтримка в навушниках обходиться недорого.

— LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек компанії Sony. За пропускною здатністю і потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; існує навіть думка, що це максимальна якість, яку має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха. З іншого боку, підтримка цього стандарту обходиться недешево, а гаджетів з такою підтримкою поки існує досить мало — це, зокрема, смартфони Sony, а також апарати середнього і топового класу під управлінням Android 8.0 Oreo і більш пізніх версій.

— LHDC. LHDC (Low latency High-Definition audio Codec) — це кодек високої роздільної здатності з низькими затримками, розроблений спілкою Hi-Res Wireless Audio та компанією Savitech. У переважній більшості випадків його підтримка реалізована на апаратному рівні у смартфонах Huawei та Xiaomi. Також кодек відомий під назвою HWA (Hi-Res Wireless Audio). При використанні LHDC передача сигналу телефону на навушники здійснюється з бітрейтом до 900 кбіт/с, бітовою глибиною до 24 біт і частотою дискретизації до 96 кГц. При цьому забезпечується стабільне та надійне з'єднання зі зниженим рівнем затримки. Кодек оптимально підходить для висококласних бездротових навушників та оперування прогресивними форматами цифрового звуку.

Ємність акумулятора, встановленого в навушниках відповідної конструкції (див. «Живлення»).

Теоретично більш висока ємність дає змогу досягти більшої автономності, але на практиці час роботи залежить ще й від енергоспоживання навушників — а воно може бути дуже різним, залежно від характеристик і особливостей конструкції. Так що цей параметр є другорядним, і звертати увагу при виборі варто не стільки на ємність батареї, скільки на прямо заявлений час роботи (див. нижче).

Ємність акумулятора, встановленого в кейс (чохол) для навушників.

Цей параметр актуальний виключно для true wireless моделей (див. «Тип кабелю»). Нагадаємо, такі навушники заряджаються від кейса, який зазвичай оснащується власним акумулятором і фактично працює в режимі автономного повербанку. Знаючи ємність батареї в кейсі і в навушниках, можна оцінити, на скільки зарядок «вух» вистачить однієї зарядки чохла. Однак при цьому варто враховувати, що в процесі зарядки навушників частина енергії неминуче витрачається на сторонні втрати, і ефективна ємність кейса виходить десь в 1,6 разів менше заявленої. З цього і слід виходити при розрахунках: наприклад, кейс на 300 мАгод фактично зможе передати навушникам 300 / 1,6 = 187 мАгод енергії, і «вуха» на 30 мАгод від такої батареї вийде повністю зарядити близько 6 раз (187 / 30 ≈ 6).