Порівняння Xiaomi Mi Air 2 Pro vs Apple AirPods Pro

Радіус дії навушників, здатних працювати в бездротовому форматі (див. «Тип підключення»).

При оцінці радіусу дії потрібно враховувати, що даний параметр є досить умовним і фактична дальність може дещо відрізнятися від заявленої (зазвичай в меншу сторону). Так, при підключенні по радіоканалу дальність вказується для ідеальних умов — без перешкод і перешкод на шляху проходження сигналу. Для Bluetooth-моделей радіус дії залежить ще й від потужність Bluetooth-модуля в пристрої, до якого підключені «вуха». А ефективність ІЧ-каналу може знижуватися в жарку погоду або на яскравому сонячному світлі. Так що при виборі за даним показником не завадить взяти певний запас.

З іншого боку, варто відзначити два моменти. По-перше, загалом вказаний радіус дії досить точно описує можливості навушників, і по ньому цілком можна оцінювати і порівнювати між собою різні моделі. По-друге, навіть у найскромніших бездротових «вухах» дальність зв'язку становить близько 8 -10 м, 11 – 20 м вважається середнім показником, а досить велика кількість пристроїв здатне працювати на відстані в десятки і навіть сотні метрів. Так що звертати увагу на радіус дії має сенс переважно в тих випадках, якщо ви плануєте віддалятися від джерела сигналу на значну відстань — від 5 м і більше — небудь слухати звук через стіни.

Імпедансом називають номінальний опір навушників змінному струму — такого, як аудіосигнал.

За інших рівних умов більш високий імпеданс знижує рівень спотворень, проте потребує більш потужного підсилювача — інакше навушники просто не зможуть видати достатню гучність. У світлі цього вибір по опору залежить насамперед від того, до якого джерела сигналу планується підключати «вуха». Так, для портативного гаджета (смартфона, кишенькового плеєра) оптимальним вважається показник у 16 Ом і менше, непоганим — 17 – 32 Ом. Більш високі значення — 33 – 64 Му і 65 – 96 Ом — зажадають вже досить потужних підсилювачів, на зразок тих, що застосовуються в комп'ютерах і телевізорах. А моделі з опором 96 – 250 Ом і вище розраховані переважно на аудіотехніку Hi-End класу і професійне застосування; для таких випадків детальні рекомендації по вибору можна знайти в спеціальних джерелах.

Діапазон звукових частот, здатний відтворити навушники.

Чим ширший цей діапазон - тим повніше навушники відтворюють спектр звукових частот, тим нижче ймовірність, що занадто низькі або занадто високі частоти виявляться недоступними. Однак тут варто зважати на деякі нюанси. Насамперед нагадаємо, що діапазон сприйняття людського вуха становить середньому від 16 Гц до 22 кГц, й у повної картини достатньо, щоб навушники перекривали цей діапазон. Однак сучасні моделі можуть помітно виходити за ці межі: у багатьох пристроях нижній поріг не перевищує 15 Гц, а то і 10 Гц, а верхня межа може досягати 25 кГц, 30 кГц і навіть більше. Такі великі діапазони сам собою не дають практичних переваг, проте зазвичай свідчать про високому класі навушників, інколи ж наводяться лише з рекламних цілях.

Другий важливий момент полягає в тому, що великий частотний діапазон сам по собі не є гарантією гарного звучання: якість звуку залежить ще від низки параметрів, перш за все амплітудно-частотної характеристики навушників.

Діаметр динаміка, встановленого в навушниках; в моделях з кількома випромінювачами (див. «Кількість випромінювачів»), зазвичай, враховується розмір найбільш великого динаміка, інші розміри можуть уточнюватися в примітках.

Загалом цей параметр актуальне насамперед для накладних навушників (див. «Конструкція»).У них випромінювачі можуть мати різний розмір; чим він більший — тим більш насиченим виходить звук і тим краще динамік відтворює баси, однак великі випромінювачі відповідним чином позначаються на габаритах, вазі і ціною навушників. А ось внутрішньоканальні «вуха» і вкладиші за визначенням мають дуже невеликі динаміки, а насичений бас в них досягається за рахунок інших конструктивних особливостей.

Кодеки і додаткові технології обробки звуку, підтримувані навушниками з підключенням по Bluetooth (див. «Підключення»). Першопочатково передача звуку по Bluetooth передбачає досить сильне стиснення сигналу; це некритично при передачі мови, однак може сильно зіпсувати враження при прослуховуванні музики. Для усунення цього недоліку і використовуються різні технології, зокрема aptX, aptX HD, aptX Low Latency, aptX Adaptive, AAC, LDAC і LHDC. Зрозуміло, для використання будь-якої з технологій її повинні підтримувати не тільки «вуха», але і Bluetooth-пристрій, з яким вони використовуються. А ось основні особливості кожного з варіантів:

— aptX. Bluetooth-кодек, створений для значного підвищення якості звуку, що передається по Bluetooth. Згідно із заявами творців, дає змогу досягти якості, порівнянної з Audio CD (16-bit/44.1 kHz). Переваги aptX найбільш помітні при прослуховуванні високоякісного контенту (наприклад, форматів lossless), проте навіть на звичайному MP3 він може дати помітне покращення звучання.

— aptX HD. Розвиток і удосконалення оригінального aptX, що дає змогу досягти чистоти звуку, порівнянної з аудіо формату Hi-Res (24-bit/48kHz). Як і в оригіналі, переваги aptX HD помітні переважно на...аудіо високої якості, хоча цей кодек не буде зайвим і для MP3.

— aptX Low Latency. Специфічний різновид описаного вище aptX, розроблений в розрахунку не стільки на покращення якості звуку, скільки на зниження затримок у передачі сигналу. Такі затримки неминуче виникають під час роботи через Bluetooth; вони не критичні для прослуховування музики, однак при перегляді відео або в іграх може виникнути значна асинхронність між зображенням і звуком. Кодек aptX LL усуває це явище, зменшуючи затримку до 32 мс — така різниця непомітна для сприйняття людиною (хоча для серйозних завдань на зразок студійної роботи зі звуком вона все одно занадто велика). Підтримка aptX LL зустрічається переважно в ігрових навушниках.

— aptX Adaptive. Подальший розвиток aptX; фактично об'єднує в собі можливості aptX HD і aptX Low Latency, проте не обмежується цим. Однією з головних особливостей даного стандарту є так званий адаптивний бітрейт: кодек автоматично регулює фактичну швидкість передачі даних, виходячи з особливостей трансльованого контенту (музика, ігрове аудіо, голосовий зв'язок тощо) і завантаженості використовуваних частот. Це, зокрема, сприяє зниженню енергоспоживання і підвищенню надійності зв'язку; а спеціальні алгоритми дають змогу транслювати звук, за якістю порівнянний з aptX HD (24 біт/48 кГц), використовуючи в рази меншу кількість даних, що передаються. А мінімальна затримка передачі даних (на рівні aptX LL) робить цей кодек таким, що відмінно підходить в тому числі для ігор і фільмів.

— aptX Lossless. Наступний ступінь розвитку технології aptX, що передбачає передачу звуку CD-якості по бездротовій Bluetooth-мережі без втрат і використання компресії. Трансляція звуку з параметрами дискретизації 16 біт / 44.1 кГц здійснюється з бітрейтом порядку 1.4 Мбіт/с – це приблизно втричі швидше, ніж було в редакції aptX Adaptive (див. вище). Підтримку aptX Lossless почали впроваджувати з кінця 2021 року у рамках ініціативи Snapdragon Sound від Qualcomm.

— AAC. Bluetooth-кодек, що застосовується переважно в портативних гаджетах фірми Apple. За можливостями помітно поступається більш прогресивним стандартам на зразок aptX або LDAC: якість звуку при використанні AAC можна порівняти з середнім MP3-файлом. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більш прогресивних форматах. А вимоги AAC до апаратної частини невисокі, і його підтримка в навушниках обходиться недорого.

— LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек компанії Sony. За пропускною здатністю і потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; існує навіть думка, що це максимальна якість, яку має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха. З іншого боку, підтримка цього стандарту обходиться недешево, а гаджетів з такою підтримкою поки існує досить мало — це, зокрема, смартфони Sony, а також апарати середнього і топового класу під управлінням Android 8.0 Oreo і більш пізніх версій.

— LHDC. LHDC (Low latency High-Definition audio Codec) — це кодек високої роздільної здатності з низькими затримками, розроблений спілкою Hi-Res Wireless Audio та компанією Savitech. У переважній більшості випадків його підтримка реалізована на апаратному рівні у смартфонах Huawei та Xiaomi. Також кодек відомий під назвою HWA (Hi-Res Wireless Audio). При використанні LHDC передача сигналу телефону на навушники здійснюється з бітрейтом до 900 кбіт/с, бітовою глибиною до 24 біт і частотою дискретизації до 96 кГц. При цьому забезпечується стабільне та надійне з'єднання зі зниженим рівнем затримки. Кодек оптимально підходить для висококласних бездротових навушників та оперування прогресивними форматами цифрового звуку.

Ємність акумулятора, встановленого в навушниках відповідної конструкції (див. «Живлення»).

Теоретично більш висока ємність дає змогу досягти більшої автономності, але на практиці час роботи залежить ще й від енергоспоживання навушників — а воно може бути дуже різним, залежно від характеристик і особливостей конструкції. Так що цей параметр є другорядним, і звертати увагу при виборі варто не стільки на ємність батареї, скільки на прямо заявлений час роботи (див. нижче).

Ємність акумулятора, встановленого в кейс (чохол) для навушників.

Цей параметр актуальний виключно для true wireless моделей (див. «Тип кабелю»). Нагадаємо, такі навушники заряджаються від кейса, який зазвичай оснащується власним акумулятором і фактично працює в режимі автономного повербанку. Знаючи ємність батареї в кейсі і в навушниках, можна оцінити, на скільки зарядок «вух» вистачить однієї зарядки чохла. Однак при цьому варто враховувати, що в процесі зарядки навушників частина енергії неминуче витрачається на сторонні втрати, і ефективна ємність кейса виходить десь в 1,6 разів менше заявленої. З цього і слід виходити при розрахунках: наприклад, кейс на 300 мАгод фактично зможе передати навушникам 300 / 1,6 = 187 мАгод енергії, і «вуха» на 30 мАгод від такої батареї вийде повністю зарядити близько 6 раз (187 / 30 ≈ 6).

Час, необхідний для повної зарядки акумулятора в навушниках з відповідним живленням (див. вище).

У даному випадку мається на увазі час зарядки батареї від 0 до 100 % при використанні штатного зарядного пристрою (або стороннього зарядника з ідентичними характеристиками). Відповідно, на практиці цей показник може відрізнятися від заявленого — залежно від особливостей ситуації. Проте в цілому по ньому цілком можна оцінювати різні моделі і порівнювати їх між собою: навушники з меншим заявленим часом зарядки і за фактом будуть заряджатися швидше (за інших рівних умов).

Також відзначимо, що підвищення ємності акумулятора (та автономності навушників) неминуче передбачає і збільшення часу зарядки. Для компенсації цього моменту можуть застосовуватися спеціальні технології швидкої зарядки — однак вони позначаються на вартості і вимагають застосування спеціалізованих ЗП.

Час роботи навушників з автономним живленням (див. вище) на одному заряді акумулятора або комплекті батарейок.

Зазвичай, в характеристиках вказується певний середній час роботи, для стандартних умов; на практиці ж він буде залежати від інтенсивності використання, рівня гучності та інших параметрів роботи, а в моделях зі змінними батарейками — ще й від якості конкретних батарейок. Тим не менш, за заявленим часу можна досить достовірно оцінити автономність вибраних навушників і порівняти їх з іншими моделями. Що стосується конкретних значень, порівняно «короткоживучі» пристрої мають автономність до 8 год, показник у 8 – 12 год можна назвати непоганим, 12 – 20 год — дуже хорошим, а в найбільш «довгограючих» навушниках час роботи може перевищувати 20 год.

Для TWS моделей із зарядним кейсом вказується саме час роботи навушників від вбудованого в них акумулятора - ємність кейса і його додаткова зарядка подовжують можливість роботи з навушниками, але лише після "дозаправки". Також відзначимо, що для моделей з активним шумозаглушенням (див. вище) в даному пункті зазвичай вказується автономність з увімкненим шумозаглушувачем; час роботи без використання цієї функції може уточнюватися окремо.