Порівняння Ecosoft Standard MO 650M ECO STD vs BRITA Marella XL

— Глечик. Фільтр у вигляді глечика , розділеного на дві половини. У верхню половину, що має вигляд лійки, заливається вода, яка під власною вагою проходить через фільтрувальний картридж в нижню частину. Такі пристрої характеризуються простотою у конструкції і використанні, а також невисокою вартістю. З іншого боку, продуктивність їх невелика, ємність зазвичай не перевищує 2 – 3 л, а наповнювати такий фільтр кожен раз потрібно вручну. Для звичайної кухні на сім'ю з 3-4 осіб ці недоліки не є критичними, а от для великих об'ємів готування з інтенсивним споживанням води, фільтр-глечик підходить слабо.

— Насадка на кран.. Як випливає з назви, фільтри цього типу розраховані на встановлення безпосередньо на вилив водопровідного крана, зовні. Вони прості в підключенні і використанні, а також у певному сенсі зручніше глечиків, оскільки не потребують наповнення — фільтрація починається відразу ж при відкритті крана. Ресурс і продуктивність у них також зазвичай вище; крім того, варто виділити невисоку вартість і невеликі розміри, що дають змогу возити фільтр з собою. Завдяки останньому серед таких моделей зустрічаються варіанти з можливістю встановлення на пляшку і використання в ролі туристичних фільтрів (див. нижче). Головними недоліками насадок є невисока продуктивність, а також необхідність регулярного під'єднання і від'єднання, що призводить до швидкого зносу кріплення.

— Настільний . Фільтри цього різновиду являють собою окремі пристрої, що встановлюються на кухонний стіл (або іншу відповідну поверхню). Підключаються вони до крану (див. «Підключення») за допомогою гнучкого шланга. Такі фільтри менш транспортабельні, ніж вищеописані насадки, і розраховані насамперед на постійне встановлення на одному місці. З іншого боку, продуктивність і ресурс у них зазвичай значно вище. Обов'язковим елементом у конструкції настільних фільтрів є власний кран (див. «Кран»).

— Під мийку. Фільтри, призначені для розміщення під раковиною. При встановленні приєднуються до водопроводу (див. «Підключення»), а назовні виводиться окремий кран для подачі фільтрованої води (зазвичай поряд з основним кухонним краном, однак фактично його можна встановити де завгодно). Подібні фільтри зазвичай мають досить високу продуктивність і гарний ступінь фільтрації, вони знадобляться для постійного забезпечення кухні фільтрованою водою, в т. ч. для пиття. З недоліків варто відзначити складність у встановленні — для монтажу потрібна участь спеціаліста.

— Магістральний (сітчатий). Магістральними називають фільтри, призначені для врізки безпосередньо у водопровід — наприклад, на вході в квартиру. Відповідно, однією з характерних особливостей таких моделей є висока продуктивність. Сітчасті — найпростіший різновид магістральних фільтрів, оснащений, як випливає з назви, фільтруючими елементами у вигляді дрібної сітки. Вони очищають воду лише від механічних домішок і застосовуються переважно як попередній ступінь очищення. Від моделей з картриджем (див. нижче), які теж можуть використовуватися для чисто механічної фільтрації, моделі із сіткою відрізняються багаторазовістю: зазвичай в конструкції передбачається можливість промити сітку, відновивши її початковий стан.

— Магістральний (з картриджем). Магістральні фільтри (див. вище), що передбачають використання змінних картриджів і укомплектовані відповідними картриджами. Сама по собі подібна конструкція дає більше можливостей, ніж у сітчастих моделей, магістральні фільтри з картриджем здатні забезпечувати різні види фільтрації, в тому числі багатоступеневе очищення. А наявність картриджа в комплекті дає змогу застосовувати фільтр прямо з коробки, не докуповуючи додаткових аксесуарів. Водночас «рідні» фільтрувальні елементи не завжди є оптимальними, і іноді кращою є модель без картриджа (див. нижче).

— Магістральний (без картриджа). Магістральні фільтри (див. вище), що передбачають використання змінних картриджів, однак не укомплектовані такими картриджами. Така комплектація має свої переваги: хоча на купівлю фільтруючих елементів потрібно витратити додатковий час і кошти, проте підібрати картриджі можна на свій розсуд, не покладаючись на вибір виробника. Іноді зібрати фільтр з корпусу і окремих фільтруючих елементів простіше, ніж купувати готове рішення.

— Передфільтр. У дану категорію віднесені фільтри попереднього очищення, які встановлюються не на вході в квартиру (як магістральні, див. вище), а перед окремим побутовим агрегатом, зазвичай пральною або посудомийною машиною. Такі пристрої мають непогану продуктивність і часто оснащуються системами пом'якшення води для запобігання утворення накипу. Ступінь очищення в них відносно невисока, проте цього зазвичай цілком достатньо — враховуючи те, що вода в даному разі використовується не в харчових, а в технічних цілях.

— Туристичний. Фільтри, призначені для використання в туристичних походах. Загальною особливістю всіх подібних моделей є невеликі розміри, що дають змогу без особливих труднощів нести пристрій з собою в рюкзаку або навіть кишені. А от конструкція такого фільтра може бути різною. Так, одні моделі являють собою ємності з фільтруючими кришками, інші — насадки, що надягають на пластикову пляшку або іншу аналогічну ємність; існують туристичні моделі у вигляді помпи, здатної закачувати воду зі струмка, озера або іншої природної водойми тощо. Навряд чи має сенс купувати такий фільтр для домашнього використання, зате «далеко від цивілізації» він може виявитися просто незамінним.

— Система очищення і пом'якшення. Пристрої, призначені не тільки для очищення, але і для пом'якшення води — видалення з неї солей жорсткості та/або розчиненого заліза. «Жорстка» вода небажана в домашньому використанні: зокрема, вона знижує ефективність мийних засобів призводить до утворення накипу в чайниках, на ТЕНах пральних машин тощо. Системи очищення і пом'якшення поділяються на два різновиди: власне пом'якшувачі і знезалізнювачі. Перший різновид використовує спеціальну іонообмінну смолу, яка затримує іони солей жорсткості (кальцію і магнію) і замінює їх «м'якими» іонами натрію. Таку смолу потрібно періодично відновлювати. У знезалізнювачах, зі свого боку, застосовується спеціальний каталізатор, який окисляє розчинне залізо до нерозчинного — а воно вже фільтрується механічним способом. До якого саме різновиду належить та чи інша система — варто уточнювати окремо.

– Магнітний. Особливий різновид магістрального фільтра, що встановлюється до трубопроводу. Однак через свою невелику пропускну здатність призначений він не для повноцінного водопостачання, а для підключення до побутових пристроїв, будь-то бойлер, котел, пральна, посудомийна машина. Основне призначення таких фільтрів – це пом'якшення води, що запобігає нальоту та відкладенням, а відповідно продовжує життєвий ресурс техніки.

– Для душу. Моделі фільтрів для встановлення спільно з душовою лійкою або перед шлангом. Виконані в компактних розмірах і мають сполучне різьблення під шланг. Таке рішення дає змогу очистити воду (тільки для однієї точки підключення) та позбутися закупорки отворів душової лійки, оскільки нальоту від брудної води буде значно менше.

Наявність у фільтра системи очищення води на основі зворотного осмосу.

Осмосом називають процес переходу молекул води через т. зв. напівпроникну мембрану — перегородку, яка вільно пропускає молекули води, однак затримує розчинені в ній речовини. Зазвичай це рух відбувається від розчину з меншою концентрацією домішок до розчину з більшою концентрацією, проте є способи запустити осмос у зворотному напрямку. На цьому і заснована очищення: чиста вода проходить через мембрану, а розчинені в ній домішки залишаються за перегородкою.

Оскільки поділ здійснюється на молекулярному рівні, ступінь очищення при зворотному осмосі дуже висока (наприклад, солона вода стає прісною, не кажучи вже про те, що мембрана не пропускає бактерії). Ще одна перевага осмотичних мембран — тривалий термін роботи (див. «Ресурс») порівняно зі звичайними фільтруючими елементами: порядку декількох років, зазвичай від 1 до 4. Водночас системи зворотного осмосу не позбавлені недоліків. Приміром, для їх нормальної роботи потрібна досить високий тиск, а продуктивність їх нижче, ніж при більшості інших способів фільтрації — аж до того, що доводиться встановлювати бак накопичувальний, що відповідним чином позначається на габаритах. Крім того, на відміну від інших типів фільтрації, при зворотному осмосі очищається лише близько 40% води, що надходить, решта ж зливається у каналізацію разом з відфільтрованими домішками. Як наслідок, ця функція зустрічається пе...реважно у фільтрах під мийку і пурифайерах (див. «Тип»), де якість очищення має вирішальне значення, а великих об'ємів не потрібно.

Об'єм фільтра-глечика або комплектної ємності туристичного фільтра (див. «Тип»). У першому випадку, зазвичай, вказується загальний об'єм нижньої чаші, без встановленої в неї воронки (ємність воронки може уточнюватися окремо). А оскільки воронка займає частину нижньої чаші, то робоча ємність фільтра буде менше заявленого об'єму: наприклад, якщо в характеристиках зазначено загальний об'єм 3,9 л і воронка місткістю 1,9 л, то в нижню частину при встановленій воронці зможе поміститися максимум 3,9 – 1,9 = 2 л. Здебільшого робочий об'єм глечика становить якраз трохи більше половини від загального.

Кількість колб у фільтрі дає зрозуміти, скільки картриджів для води можна встановити в нього. Для фільтра під мийку здебільшого колб три. Якщо ж говоримо про зворотний осмос, то під колбами не мається на увазі мембрана, постфільтр і т. ін. оскільки їх установка не передбачає окремої ємності. Але дані види обробки враховані в ступенях очищення. Найбільш явним розходження в кількості колб спостерігається в магістральних фільтрах, де переважна маса на 1 колбу, але зустрічаються і моделі на 2 колби і навіть більше.

Кількість ступенів очищення, передбачена в конструкції фільтра. На кожному ступені вода проходить крізь власний фільтруючий елемент, очищуючись від певних забруднень; при цьому ступені розташовуються по порядку від більш грубого очищення до більш тонкого. Наприклад, триступенева система може виглядати наступним чином: перший ступінь — механічне очищення від домішок, другий ступінь — видалення заліза, третій — фільтрація через вугільний картридж.

Чим більше ступенів очищення — тим більш прогресивним вважається фільтр, тим більш чисту воду він зазвичай забезпечує на виході. Відповідно, цей момент багато в чому залежить від призначення (див. «Тип»): наприклад, в магістральних моделях багатоступенева фільтрація зустрічається досить рідко, в попередніх фільтрах вона практично не використовується взагалі, а от в моделях під мийку кількість ступенів може досягати 9.

Кількість води, яка фільтр здатний пропустити через себе за одиницю часу (зрозуміло, ефективно очистивши в процесі); зазвичай вказується в літрах за хвилину. Цей параметр багато в чому пов'язаний з типом (див. вище): наприклад, в глечиках швидкість фільтрації зазвичай не перевищує 0,5 л за хвилину, тоді як для магістральних пристроїв, що забезпечують цілі квартири, потрібно пропускна здатність в десятки, а то і сотні літрів.

Зазначимо, що далеко не завжди має сенс гнатися за високою швидкістю фільтрації. Адже за інших рівних умов більш тонке очищення займає більше часу; відповідно, чим швидше працює фільтр — тим вище ймовірність, що якість такої очистки буде відносно невисоким. А пристрої, які очищають воду ефективно і швидко, зазвичай, і мають відповідну ціну. Тому при виборі варто враховувати призначення фільтра і на основі цього визначати баланс між швидкістю фільтрації та її якістю. Також варто мати на увазі і умови застосування: наприклад, якщо потрібно фільтрувати для пиття водопровідну воду низької якості, краще пожертвувати швидкістю на користь ефективності.

Речовини, від яких фільтр здатний очистити воду. У деяких моделях може зазначатись також конкретний ступінь очищення у відсотках за кожним пунктом; чим вищий цей показник — тим ефективніше фільтр здатний впоратися зі своїми функціями. Цей список буде особливо корисний, якщо ви знаєте, чим саме найбільше забруднена вода у вашому регіоні — він дасть змогу вибрати модель, яка найбільше підходить для конкретних умов. Крім того, у випадку систем пом'якшення (див. «Тип») ці дані допомагають визначити конкретний різновид пристрою — пом'якшувач або знезалізнювач.

Найпоширеніші забруднювачі на сьогоднішній день такі:

— Механічні домішки. Частинки невеликого розміру, які не розчинні у воді й знаходяться в стані суспензії. Як приклад таких домішок можна навести дрібний пісок.

— Органічні домішки. Домішки різних речовин органічного походження — бензолу, хлоретанів, хлоретиленів і т. ін. Багато з таких речовин шкідливі для людини. На відміну від описаних вище механічних домішок, «органіка» належить до хімічних забруднень — такі речовини розчиняються у воді, і фільтрувати їх доводиться на молекулярному рівні. Це вимагає застосування досить прогресивних фільтрів. Також варто сказати, що деякі види органічних речовин — зокрема, фенол, пестициди й нафтопродукти — виділяються в окремі категорії, можливість їх фільтрації особливо виділяється в характеристиках філ...ьтрів. Це пов'язано насамперед із їх поширеністю і популярністю: термін «органічні домішки» зрозумілий не всім, а ось небезпека пестицидів або нафтопродуктів загальновідома. Детальніше про окремі види органічних забруднень див. нижче.

— Активний хлор. Хлорування досі використовується в деяких водопровідних системах як засіб дезінфекції. Як наслідок, у воді, яка надходить до споживачів, часто міститься розчинений хлор, який шкідливий для здоров'я. Деякі фільтри з цією функцією, крім хлору, здатні видаляти також сірководень та інші розчинені в ній гази, що погіршують якість води й надають їй неприємний запах. Однак ці можливості варто уточнювати окремо.

— Залізо. Залізо відоме багатьом як важливий мікроелемент, необхідний для функціонування організму; проте людині його потрібно вкрай небагато, а залізні домішки в питній воді завдають організму лише шкоду. Варто враховувати, що такі домішки можуть бути присутніми в різній формі, відповідно для їх фільтрації потрібні різні типи фільтрів. Так, один з найвідоміших варіантів — колоїдне залізо: нерозчинені частинки дуже маленького розміру, що додають воді характерний «іржавий» колір, а також металевий присмак і запах. Цей вид домішок ефективно фільтрується осмотичними мембранами (див. «Зворотний осмос»). Також такі мембрани добре справляються з бактеріальним залізом — воно, також у вигляді нерозчинних частинок мікроскопічного розміру, накопичується специфічним видом бактерій, що мешкають в трубах водопроводів. А ось для розчинних форм (гідроксид двовалентного заліза, хлорид і сульфат заліза) необхідно використовувати спеціалізовані системи очищення і пом'якшення — знезалізнювачі; детальніше про них див. «Тип». Підсумовуючи, можна сказати, що під час вибору пристрою з таким типом фільтрації потрібно обов'язково враховувати конкретну форму заліза, з якою доведеться мати справу. Водночас у воді можуть міститися одночасно декілька видів таких домішок, що може потребувати комплексної фільтрації.

— Іони важких металів. У цьому разі також можна говорити про солі важких металів: іони утворюються під час розчинення будь-яких солей у воді. Більшість важких металів — і, відповідно, їх поєднання — отруйні для людини.

— Фенол. Речовина, яка широко використовується в хімічній промисловості. Отруйна для людини, до того ж забруднені стічні води погано піддаються біологічному очищенню.

— Пестициди. Різні хімічні речовини, які застосовуються для боротьби з шкідливими мікроорганізмами, грибками, бур'янами, різними шкідниками сільського господарства (комахами, гризунами) і т. ін. Більшість пестицидів належить до отрутохімікатам і токсична для людини.

— Нітрати. Солі азотної кислоти, які є, зокрема, поширеним компонентом мінеральних добрив (селітр). Велика частина нітратів у процесі використання переробляється в безпечні сполуки, проте надлишки добрив можуть потрапляти в питну воду.

— Кадмій. Метал, який використовується, зокрема, в антикорозійних покриттях, елементах живлення і неорганічних барвниках. Отруйний як сам собою, так і в різних сполуках.

— Нафтопродукти. Нафта й різні речовини, які отримують з неї (бензин, гас, солярка, мазут тощо). Отруйні при прийомі всередину.

— Солі жорсткості. Сполуки, що надають воді підвищеної жорсткості — насамперед солі кальцію і магнію. Очищення води від таких солей здійснюється системами очищення і пом'якшення за принципом іонного обміну. Детальніше про такі пристрої див. «Тип», а тут відзначимо, що якщо в характеристиках системи очищення і пом'якшення вказана фільтрація солей жорсткості — то перед нами класичний пом'якшувач, якщо ж ні — знезалізнювач.

Наведенй список не є вичерпним, сучасні фільтри можуть спеціалізуватися і на інших видах забруднень. Наприклад, для багатьох магістральних моделей (див. «Тип») окремо заявлена фільтрація від піску й глини. У нашому каталозі такі моменти описані в пункті «Доп. очищення».

Наявність мінералізатора води в конструкції фільтра. Мінералізатор зазвичай являє собою контейнер, заповнений спеціальною сумішшю, яка повлільно розчиняється. Завдяки їй фільтрована вода насичується різними мікроелементи: кальцій, калій, фтор, залізо (зрозуміло, не шкідливим колоїдним залізом, а інший, легко засвоюваною формою) та іншими. Вони позитивно впливають на організм людини і покращує смак самої води порівняно з повністю очищеної.

Мінералізатори зустрічаються переважно у фільтрах, оснащених системами зворотного осмосу (див. вище): річ у тім, що під час роботи таких систем з води віддаляються не тільки шкідливі домішки, але і згадані мікроелементи, що потрапили туди природним шляхом.

Діаметр труб, на під'єднання до яких розрахований фільтр; вказується виключно для моделей з підключенням до водопроводу, див. «Підключення». У сантехніці зазвичай застосовуються труби стандартних діаметрів, а для вимірювання використовуються дюйми — наприклад, 0,75", 1" і т. ін. Більшість фільтрів комплектуються набором перехідників під різні діаметри труб, тому, швидше за все проблем з підключенням не виникне, навіть якщо початкові діаметри не збігаються. Тим не менш краще всього вибирати фільтр, який за діаметром підключення відповідає Вашому водопроводу — в цьому випадку і підключення надійніше, і відповідність заявленим характеристикам буде повним.