Максимальна тактова частота
Максимальна тактова частота оперативної пам'яті, підтримувана материнською платою. Фактична тактова частота встановлених модулів ПАМ'ЯТІ не повинна перевищувати цього показника — інакше можливі збої в роботі, та й можливості «оперативки» не вийде використовувати на повну.
Для сучасних ПК частота RAM в
1500 – 2000 МГц і
менше вважається дуже невеликий,
2000 – 2500 МГц — скромною,
2500 – 3000 МГц — середньої,
3000 – 3500 МГц — вище середньої, а в найбільш прогресивних платах можуть підтримуватися частоти в
3500 – 4000 МГц і навіть
більше 4000 МГц.
Максимальний об'єм пам'яті
Максимальний обсяг оперативної пам'яті, який допускається встановлювати на материнську плату.
При виборі цього параметра важливо враховувати плановане застосування ПК і реальні потреби користувача. Наприклад, об'ємів
до 32 ГБ включно цілком вистачить для вирішення будь-яких завдань базового характеру та комфортного запуску ігор, але без суттєвого зачеплення на апгрейд.
64 ГБ - оптимальний варіант для багатьох сценаріїв професійного застосування, а для найбільш ресурсомістких завдань на кшталт 3D-рендерінгу не будуть межею обсягу пам'яті
96 ГБ або навіть
128 ГБ. Найбільш «місткі» материнські плати сумісні з обсягами
192 ГБ і
більше — переважно вони є топовими рішеннями для серверів і HEDT (див. «У напрямку»).
Вибирати за цим параметром можна із запасом — для потенційного апгрейду «оперативки», адже встановлення додаткових планок ОЗП є найпростішим способом підвищення продуктивності системи. З урахуванням цього чинника багато порівняно прості материнські плати підтримують дуже значні обсяги RAM.
Підтримка ECC
Можливість роботи материнської плати з модулями пам'яті, що підтримують технологію
ECC (Error Checking and Correction). Ця технологія дозволяє виправляти дрібні помилки, що виникають у процесі роботи з даними, і підвищує загальну надійність системи; застосовується переважно в серверах.
Інтерфейс M.2
Електричні (логічні) інтерфейси, що реалізуються через фізичні роз'єми M.2 у материнській платі.
Докладніше про такі роз'єми див. вище. Тут же зазначимо, що вони можуть працювати з двома видами інтерфейсів:
- SATA – стандарт, спочатку створений для жорстких дисків. Зазвичай у M.2 підтримується найбільш нова версія - SATA 3; проте навіть вона помітно поступається PCI-E за швидкістю (600 МБ/с) та функціоналом (тільки накопичувачі);
- PCI-E - найпоширеніший сучасний інтерфейс для підключення внутрішньої периферії (інше NVMe). Підходить як для різних плат розширення (таких як бездротові адаптери), наприклад і для накопичувачів, при цьому швидкості PCI-E дають змогу повністю реалізувати потенціал сучасних SSD. Максимальна швидкість обміну даними залежить від версії цього інтерфейсу та кількості ліній. У сучасних роз'ємах M.2 можна зустріти PCI-E версій 3.0 та 4.0, зі швидкостями близько 1 ГБ/с та 2 ГБ/с на одну лінію відповідно; а кількість ліній може становити 1, 2 або 4 (PCI-E 1x, 2x та 4x відповідно)
Саме інтерфейс M.2 в характеристиках материнських плат вказується за кількістю самих роз'ємів і за типом інтерфейсів, передбаченому кожному з них. Наприклад, запис «3хSATA/PCI-E 4x» означає три роз'єми, здатних працювати як у форматі SATA, наприклад і у форматі PCI-E 4x; а позначення "1xSATA/PCI-E 4x, 1xPCI-E 2x" означає два роз'єми, один з яких працює як SATA або PCI-E 4x, а другий - тільки як PCI-E 2x.
Версія інтерфейсу M.2
Версія інтерфейсу M.2 визначає як максимальну швидкість передачі даних, так і пристрої, що підтримуються, які допускається підключати через фізичні роз'єми M.2 (див. відповідний пункт).
Версія інтерфейсу M.2 в характеристиках материнських плат зазвичай вказується за кількістю самих роз'ємів та ревізією PCI-E, передбаченої в кожному з них. Наприклад, запис «3х4.0» означає три роз'єми, здатних працювати з підтримкою PCI-E 4.0; а позначення "2x5.0, 1x4.0" означає тріо роз'ємів, два з яких підтримує PCI-E 4.0, а ще один - PCI-E 5.0.
USB 2.0
Кількість конекторів USB 2.0, передбачених у материнській платі.
USB-конектори (всіх версій) використовуються для підключення до «материнці» портів USB, розташованих на передній панелі корпусу. Спеціальним кабелем такий порт з'єднується з конектором, при цьому один конектор, зазвичай, працює тільки з одним портом. Іншими словами, кількість конекторів на материнській платі відповідає максимальній кількості фронтальних роз'ємів USB, які можна використовувати.
Конкретно ж USB 2.0 є самою старою версією широко використовуються в наш час. Вона забезпечує швидкість передачі даних до 480 Мбіт/с, вважається застарілою і поступово витісняється більш сучасними стандартами, насамперед USB 3.2 gen1 (колишній USB 3.0). Тим не менш, під роз'єм USB 2.0 все ще випускається чимало периферії: можливостей цього інтерфейсу цілком достатньо для більшості пристроїв, що не вимагають високої швидкості підключення.
USB 3.2 gen1
Кількість
конекторів USB 3.2 gen1, передбачених на материнській платі.
USB-конектори (всіх версій) використовуються для підключення до «материнці» портів USB, розташованих на зовнішній стороні корпусу (зазвичай на передній панелі, рідше зверху або збоку). Спеціальним кабелем такий порт з'єднується з конектором, при цьому один конектор, зазвичай, працює тільки з одним портом. Іншими словами, кількість конекторів на материнській платі відповідає максимальній кількості корпусних роз'ємів USB, які можна використовувати. При цьому зазначимо, що в даному випадку мова йде про традиційні роз'ємах USB-A; конектори під більш нові USB-C згадуються в характеристиках окремо.
Що ж стосується конкретно версії USB 3.2 gen1 (раніше відомої як USB 3.1 gen1 і USB 3.0), то вона забезпечує швидкість передачі даних до 4,8 Гбіт/с і більш високу потужність живлення, чим більш рання стандарт USB 2.0. Водночас технологія USB Power Delivery, що дозволяє досягати потужності живлення до 100 Вт, зазвичай, не підтримується конекторами цієї версії під USB-A (хоча може реалізовуватися в конекторах під USB-C).
Вихід DVI
Наявність у материнської плати власного виходу
DVI; також у цьому пункті уточнюється конкретний вид цього інтерфейсу.
Такий вихід призначається для передачі відео з вбудованої відеокарти (див. вище) або процесора з інтегрованою графікою (підкреслимо, що вивести на нього сигнал з дискретної відеокарти через чипсет «материнки» не можна). Що стосується конкретно DVI, то це стандарт, першопочатково створений для цифрових відеопристроїв, однак допускає і аналоговий формат сигналу — залежно від виду. У сучасній комп'ютерній техніці, включаючи материнські плати, можна зустріти два види DVI:
— DVI-D. Стандарт, який передбачає передачу сигналу тільки в цифровому вигляді. Залежно від підтримуваного режиму, максимальна роздільна здатність такого відео може становити 1920х1200 (одноканальний Single Link) або 2560х1600 (двоканальний Dual Link); при цьому штекери Single Link можна підключати до портів Dual Link, але не навпаки. Також зазначимо, що такі роз'єми сумісні з HDMI через перехідники, при цьому в окремих випадках може передбачатися навіть передача звуку (хоча першопочатково у DVI-D ця функція не підтримується, і її наявність варто уточнювати окремо).
— DVI-I. Стандарт, що поєднує в собі описаний вище DVI-D з аналоговим DVI-A і дозволяє виводити сигнал як цифровому, так і в аналоговому форматі. DVI-A за своїми характеристиками відповідає VGA (див. вище): він підтримує роздільної здатності до 1280х1024 включно і дозво
...ляє підключати VGA-екрани через простий перехідник.DisplayPort
Наявність у материнській платі виходу
DisplayPort.
Перш за все цей цифровий роз'єм використовується для передачі відео з вбудованої відеокарти або процесора з інтегрованою графікою на зовнішні екрани. Притому через один інтерфейс DisplayPort допускається послідовно підключати кілька дисплеїв "ланцюжком" (формат "daisy chain"). Конкретні можливості виходу залежать від версії (див. нижче), проте навіть найскромніша специфікація DisplayPort (з сучасних варіантів) дозволяє працювати з роздільною здатністю 4K за 60 к/с, 5K — за 30 к/с та 8К з деякими обмеженнями.
Інтерфейс DisplayPort є стандартом для моніторів Apple та зустрічається в екранах інших виробників.